Постанова

від 26.03.2024 по справі 205/7621/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3105/24 Справа № 205/7621/22 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді : Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року у цивільній справі за позовном першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтуванняпозовних вимог посилався на те,що Маріупольськоюокружною прокуратуроюза результатамививчення питаннязаконності наданняземельних ділянок державної власностіна територіїМангушської територіальної громади Маріупольськогорайону Донецькоїобласті встановлено,що наказомГоловного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областівід 30.12.2020року№7030-СГзатверджено проектземлеустрою щодовідведення ОСОБА_1 земельної ділянкиплощею 2,0000га,в томучислі пасовищаплощею 2,0000га (кадастровийномер 1423984400:07:000:1589),із земельсільськогосподарського призначення державної власностібез зміницільового призначеннядля веденняособистого селянського господарства,розташовану замежами населених пунктів натериторії Мелекінськоїсільської радиМангушського районуДонецької області.На підставівказаного наказу 18.05.2021року державним реєстраторомприватним нотаріусомМаріупольського районногонотаріального округуЧекідою O.A.зареєстровано правовласності відповідачана вказануземельну ділянку (записпро правовласності №42018324). Вищевказаний наказГоловного управління Держгеокадастру уДонецької областівід 30.12.2020р.№7030-СГпідлягає визнанню недійсним,а земельнаділянка,яка переданаза вказанимнаказом ОСОБА_1 поверненню накористь держави.

Водночас,згідноДержавногореєстру речовихправнанерухоме майнотаРеєструправ власностінанерухомемайно ОСОБА_1 напідставінаказу ГУДержгеокадаструуДонецькій областівід17.07.2019року№3331-СГотримавуприватну власністьземельнуділянкуплощею 2,00га(кадастровийномер1423983300:05:000:1266)дляведенняособистого селянськогогосподарства,що знаходитьсянатериторіїКомишуватської сільськоїрадиМангушського районуДонецькоїобласті.Правовласностізареєстровано 05.08.2019рокуприватнимнотаріусомМаріупольського районногонотаріальногоокругуЧекідою O.A.,прощодо Державногореєструречовихправ нанерухомемайновчинено запис№32726913.В подальшому ОСОБА_1 напідставідоговору купівлі-продажувід21.08.2019року №2963продав вказануземельнуділянкугромадянці ОСОБА_2 .Зазначенепідтверджує,що ОСОБА_1 на часотриманняспірноїземельної ділянки(наказГУДержгеокадаструу Донецькійобластівід30.12.2020року№7030-СГ)використавсвоєправо набезоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 17.07.2019 року №3331-СГ). Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1589 сільськогосподарського призначення площею 2,0 державної власності, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (на теперішній час Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області).

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме: не повідомив Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, а навпаки ввів в оману, зазначаючи, що не отримував раніше земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, порушено гарантовану статтею 21 Конституції України рівність прав всіх громадян, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. Тобто, земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року №7030-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га із кадастровим номером 1423984400:07:000:1589. Витребувати у ОСОБА_1 на користь Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0000 га та вартістю 514 135,50 грн., з кадастровим номером 1423984400:07:000:1589, що розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області та ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 11 433,53 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га та вартістю 514135,50 грн. з кадастровим номером 1423984400:07:000:1589, що розташована на території Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 8045,03 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Донецької обласної прокуратури просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року №7030-СГ та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги. В іншій частині залишити рішення без змін. Стягнути з відповідачів судові витрати.

З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви, зазначає, що ОСОБА_1 незаконного отримав у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №7030-СГ. Оскільки він вже скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки. Вважає, що обраний ними спосіб захисту у вигляді визнання наказу незаконним (недійсним) є правомірним та відповідає правовій підставі звернення із таким позовом - відновлення втраченого державою права власності на земельну ділянку. Подвійна приватизація,яка не передбачена земельним законодавством, відбулася саме через прийняття ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказу №7030-СГ.У разі не скасування такого наказу інтереси держави залишаються незахищеними.

Також наголошує, що позивач здійснює захист прав на свій розсуд, ЦК не містить вичерпний перелік способів захисту прав та оспорюваних інтересів, а неефективний спосіб захисту цивільного права не може бути підставою відмови у позові.

Вважає висновки Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції, є недоречними, з огляду на характер спірних правовідносин та їх відмінність від тих які розглядались судом касаційної інстанції. Зокрема наголошує, що зазначена судом практика стосується передачі спірних земельних ділянок у власність не уповноваженими органами, тобто органами які не мали права ними розпоряджатись, а отже земельні ділянки лишу вибули із володіння держави і відповідні незаконні рішення не позбавили її права власності. У справі, яка переглядається рішення приймалось уповноваженим органом,а тому право власності на спірну земельну ділянку у держави припинилось, хоча і не законно.

В судовезасідання з`явився прокурор ОСОБА_3 .Інші сторониу судовезасідання нез`явилися,про часта місцеслухання справиповідомленіналежним чином, про що свідчать довідка про доставку повісток в системі Електронний суд. ОСОБА_1 , враховуючи те, що в смт. Володимирівка Волноваського р-ну не функціонують поштові відділення у зв`язку із окупацією, повідомлений про розгляд справи за допомогою оголошення, роміщеного на веб-порталі судової влади України.

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У ч.11 ст.128 ЦПК України зазначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник Донецької обласної прокуратури просить переглянути рішення у частині відмови в задоволнні позовних вимог, які стосуються визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №7030-СГ. В іншій частині рішення не оскаржується.

Перевіряючи законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціївідповідно довимог частини1статті 367ЦПК Україниза наявнимив нійдоказами вмежах доводівта вимог апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга підлягає задоволеннюз таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання наказу ГУ Держгеокадастру недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що це неналежний спосіб захисту порушеного права.

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Комишуватської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1423983300:05:000:1266.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.07.2019 року №3331-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (Кадастровий номер 1423983300:05:000:1266).

05.08.2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.07.2019 року №3331-СГ зареєстрував своє право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1423983300:05:000:1266), вчинено запис №32726913. 21.08.2019 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2963, передав за договором купівлі-продажу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423983300:05:000:1266, що розташована за адресою: Донецька область, Мангушський район, на території Комишуватської селищної ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.10.2022 року №311787283.

Крім того, ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Мелекінської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,000 га, з кадастровим номером 1423984400:07:000:1589.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року № 7030-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та повторно надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (Кадастровий номер 1423984400:07:000:1589).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2022 року № 311785523, ОСОБА_1 18.05.2021 року зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1423984400:07:000:1589.

Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області не заперечує щодо представництва Маріупольською окружною прокуратурою її інтересів в суді та звернення із зазначеним позовом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 80 ЗК України закріплюєсуб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Згідно із частинами першою четвертою статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на час видачі ГУ Держгеокадастру спірного наказу всупереч частині четвертій статті 116 ЗК України використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2019 року №3331-СГ та вже безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 1423983300:05:000:1266 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Крмишуватськрї сільської ради Мангушського району Донецькрї області (а. с. 22).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Положенням частини третьої статті 152 ЗК України визначено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Приймаючи спірний наказ ГУ Держгеокадастру порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконним.

Отже, суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 в супереч вимог закону повторно отримав у власність земельну ділянку, прийшов до помилкового висноку про відмову у задоволені вимог щодо визнання недійним наказу Держгеокадастру, оскільки такий спосіб передбачений ст. 152 ЗК України та відповідає меті звернення із позовом - поновлення права власності держави на земельну ділянку, яка незаконно вибула з її власності.

Визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яким затверджено проект землеустрою та передано спірну земельну ділянку

у власність ОСОБА_1 припиняє правомочності відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки.

Таким чином повторна видача відповідачу на підставі наказу Держгеокадастру землі для ведення особистого селянського господарства є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним такого наказу про затвердження проекту землеустрою.

Аналогічні правові позиції висновлені Верховним Судом у у постанові від27 жовтня 2020 року у справі № 381/375/19 та у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №130/1017/20.

Суд першої інстанції помилково посилався на позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, оскільки характер спірних правовідносин у них не є тотожним зі справою, що переглядається. Зокрема слід звернути увагу, що вказані справи стосуються передачі земельних ділянок у власність не уповноваженим органом або відповідні органи не приймали будь-яких рішень щодо відчуження державного майна. Враховуючи наведене слід зазначити, що повернення спірної земельної ділянки є можливим без визнання незаконним рішення органу державної влади, який став підставоювибуття спірної земельної ділянки із володіння місцевої громади.

Встановивши, що первинною підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку, яку суд першої інстанції витребував у ОСОБА_1 у зв`язку із незаконністю набуття, є наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року № 7030-СГ про передачу земельної ділянки відповідачу, суд першої інстанції повинен був визнати його недійсним.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення в частині вимог щодо визнання недійсним наказу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

В неоспорюваній частині заочне рішення від 22.12.2023 року на предмет законності не перевірялось.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині із визнанням недійним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року №7030-СГ.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 10 ст.141 ЦПК Укераїнисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору по 6957,27 грн. з кожного (за подання позовної заяви у розмірі 10193,03 грн., та 3721,50 грн. за подання апеляційної скарги, що разом складає 13914,53 грн.)

Керуючись ст. ст. 368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Донецької обласної прокуратури задовольнити.

Заочнерішення Ленінськогорайонного судуміста Дніпропетровська від 22грудня 2023року вчастині відмовиу задоволенніпозовних вимогпро визнанянедійсним наказу та розподілу судових витрат скасувати.

Позовні вимоги першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року № 7030-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надання безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га із кадастровим номером 1423984400:07:000:1589.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №ИА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі по 6957,27 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: