Рішення

від 12.03.2024 по справі 638/18876/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18876/17

Провадження № 2/638/333/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретарів судового засідання Котяш Н.В., Кириллової К.С., Голуб Ю.О., Олейник О.О., ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни», третя особа Головне управління Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просила позови задовольнити. В судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 26.01.2009 року був призначений на посаду директора підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів». 25.04.2015 року він дізнався про те, що 26.03.2015 року на підставі протоколу загальних зборів Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» його було звільнено з посади директора підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 30.03.2015 року. У день звільнення не було видано трудову книжку, не здійснено розрахунок із заробітної плати, не видано наказ про звільнення, що свідчить про порушення підприємством норм КЗпП України, у зв`язку з чим ОСОБА_4 просить поновити його на посаді директора, стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.03.2015 року по 01.12.2017 року у розмірі 65414,00 грн., стягнути суму середнього робітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40920,00 грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. Крім того, позивач просить зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області притягнути винних осіб до відповідальності за порушення трудового законодавства України з боку посадових осіб підприємства.

Представник відповідача, Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» в судове засідання з`явився, проти позову заперечував в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовів посилаючись на їх необґрунтованість. Вказав, що звільнення ОСОБА_4 відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Крім того зазначив, що Підприємство «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» є неналежним відповідачем, так як виконувало рішення власника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» від 26.03.2015 року згідно протоколу №59/1 загальних зборів Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» про звільнення позивача з посади директора Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Підприємство приймає на посаду директора та звільняє з посади директора не за власним рішенням, а тільки на підставі рішення загальних зборів власника засновника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» або Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни». Громадська організація «Моніторинг та аналіз розвитку країни» не є правонаступником попереднього власника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», та не може виконувати зобов`язання попереднього власника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», зокрема поновити на посаді позивача, якого було звільнено Громадською організацією «Фонд підтримки інвалідів». Згідно виписки з державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців Громадська організація «Фонд підтримки інвалідів» є припиненою. Правонаступників цієї організації не передбачено, що підтверджується наданими пісьмовими доказами. Також підприємство просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_4 ст. 233 КЗпП України. Вважаючи звільнення позивача законним, підприємство вважає, що є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати, суми середнього робітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Представник 3 особи - Головного управління Держпраці у Харківській області в судове засідання не з`явився, у заяві до суду просить проводити судове засідання у його відсутності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни», третя особа Головне управління Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідност. 12 ч. 3 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказиподаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 26.01.2009 року на підставі протоколу №6/1 засідання Центральної Ради Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» від 26.01.2009 року було призначено на посаду директора підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів».

Відповідно протоколу №59/1 загальних зборів Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» від 26.03.2015 року було прийнято рішення щодо звільнення ОСОБА_4 з посади директора підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 30.03.2015 року.

Наказом президента №40-Ч від 30.03.2015 року Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на підставі п.3 протоколу №59/1 загальних зборів Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» від 26.03.2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 30.03.2015 року.

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

27.02.2017 року Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» оприлюднило повідомлення про рішення щодо припинення даної юридичної особи з встановленням двомісячного строку заявлення кредиторами своїх вимог даної юридичної особи.

Відповідно державної реєстрації 29.06.2017 року номер запису: 14801110016041100 діяльність цієї громадської організації біла припинена.

Громадська організація «Моніторинг та аналіз розвитку країни» не є правонаступником попереднього власника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», та не може виконувати зобов`язання попереднього власника Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», зокрема поновити на посаді позивача, якого було звільнено Громадською організацією «Фонд підтримки інвалідів».

Правонаступників цієї організації не передбачено, що підтверджується наданими пісьмовими доказами.

Так, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.05.2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», Головного управління юстиції у Харківській області про визнання такими, що не відбулися загальних зборів, визнання недійсним рішення Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» та зобов`язання вчинити певні дії закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Предметом даного позову була матеріально-правова вимога про визнання такими, що не відбулись загальних зборів Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» від 26.03.2015 року та визнання недійсним рішення цих зборів щодо звільнення ОСОБА_4 з посади директора Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» та призначення на дану посаду ОСОБА_5 .

Прийняте рішення суд мотивував тим, що враховуючи, що на час його прийняття відповідач, загальні збори якого та окремі його рішення, позивач просить визнати такими, що не відбулись та недійсними, припинений, правонаступник відсутній і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд застосував до виниклих правовідносин положення п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Разом з тим, процесуальний обов`язок по доказуванню наявності певних правовідносин між сторонами у даному випадку трудових відносин, покладається при зверненні до суду на позивача.

На переконання суду, Громадською організацією«Фонд підтримкиінвалідів» не було допущено порушення процедури звільнення Позивача з посади, передбаченої К3пП України.

Щодо вимог ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати, суми середнього робітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Як встановлено вище, середній заробіток працівника визначається з дня звільнення такого працівника з роботи.

Отже, за змістом чинних положень законодавства про працю оплата вимушеного прогулу має місце виключно у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на роботу.

У Постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №761/36220/17 викладено висновок, що «аналіз та тлумачения положеньст. 235 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльності роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізувати своє право на працю».

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати прцівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, прцівникові виплачуєтся середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, при влаштуванні на роботі працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Згідно п.1.1. абз.4 вказаної Інструкції встановлено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_4 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства про працю при звільненні на підставі п. 5ч.1 ст. 41 КЗпП України, та відсутні порушення трудових прав останньої з боку відповідача, а вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, суми середнього робітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, мають похідний характер від вимоги про поновлення на роботі, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 10,12,13,76,89141,200,258,259,263-265,268,273,279,354 ЦПК України,ст. ст. 40, 148, 149, 235 Кодексу законів про працю України,суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Підприємства «Основа-Промінвест Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни», третя особа Головне управління Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя О.В. Шишкін