Постанова

від 27.03.2024 по справі 954/930/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2024 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 954/930/23

Номер провадження: 22-ц/819/140/24

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Кузнєцової О.А., Радченка С.В.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 січня 2024 року у складі судді Каневського В.О., у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство «СТОЯНИ» про витребування земельної ділянки на користь держави,

встановив:

У грудні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство «СТОЯНИ» в якому просило:

витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 6,57 га (кадастровий номер 6524181500:02:001:0839) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 6,57 га з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2555881765020; номер відомостей про речове право: 46145936).

Підставами звернення до суду зазначено порушення ОСОБА_1 статей 32,116,122,123,124,134 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» під час приватизації земельної ділянки.

У грудні 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивач посилався на ту обставину, що предметом позову є витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 6,57 га, кадастровий номер 6524181500:02:001:0839 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Позивач набув право власності на вказану земельну ділянку, що зареєстровано державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на підставі рішення про державну реєстрацію 10.01.2022. Однак під час приватизації відбулися певні порушення. Отже будь-яке подальше відчуження відповідачем спірної земельної ділянки порушуватиме державні інтереси, які мають бути захищені, та утруднить виконання рішення суду про витребування земельної ділянки у разі задоволення позову, оскільки, нівелюється мета його звернення, адже зумовить необхідність звернення з інших підстав з позовом до нових власників земельної ділянки , а тому позивач просив:

накласти арешт на земельну ділянку площею 6,57 га кадастровий номер 6524181500:02:001:0839 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2555881765020; номер відомостей про речове право: 46145936), яка розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області;

заборонити ОСОБА_1 розпоряджатися, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до відповідачів: ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Стояни", про витребування земельної ділянки на користь держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи, що вона не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, постановлена з порушенням процесуального права, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подана апеляційна скарга, в якій просило скасувати ухвалу суду; постановити нову ухвалу та вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку площею 6,57 га, кадастровий номер 6524181500:02:001:0839 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2555881765020; номер відомостей про речове право: 46145936), яка розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області;

- накладення заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що твердження суду першої інстанції щодо перебування спірної земельної ділянки в оренді до 11 лютого 2037 року суттєво обмежує відповідача здійснювати всі ті дії про обмеження яких просить позивач є помилковим, так як з 01 січня 2024 року фермерське господарство може набути у власність орендовану земельну частину.

Вказав, що з 01.07.2021 скасовано мораторій на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Також, апелянт зазначив, що предмет позову у справі є вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави спірну земельну ділянку, тобто вимогу майнового характеру. Отже, виконання в майбутньому рішення суду, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від того, чи перебуватиме у власності цього відповідача витребувана земельна ділянка, тому застосування заходів забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом спору. При цьому вважає, що застосування заходів забезпечення позову, обраних позивачем, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 чи орендаря земельної ділянки фермерського господарства «СТОЯНИ», а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпоряджання ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, що також, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

(2) Позиція інших учасників

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

2. Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Частиною першою, другою статті 149ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українивстановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Позивачем заявлена позовна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави, як таку, якою незаконно володіє відповідач ОСОБА_1 ..

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , кадастровий номер 6524181500:02:001:0839, площею 6,57 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 418, виданого 21.12.2021, видавник Милівська сільська рада (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №348094561 від 26.09.2023).

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства «Стояни», строк закінчення договору оренди 11.02.2037.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) суд касаційної інстанції роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач відокремив заходи забезпечення позову: накласти арешт на земельну ділянку ; заборонити власнику розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з іншими земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі. Заборона на право розпоряджатися майном охоплюється арештом майна.

З урахуванням того, що з 01.07.2021 скасовано мораторій на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також, враховуючи визначене ст. 131 ЗК України, переважне право орендаря на придбання земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваної ухвали суду в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони ОСОБА_1 розпоряджатися, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками, оскільки реалізація власником права розпорядження належним йому нерухомим майном до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог заявлених Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, а тому обраний позивачем вид забезпечення позову в частині заборони вчиняти певні дії стосовно земельної ділянки, щодо якої між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими позовними вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідача у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі.

Таким чином, наведені позивачем предмет та підстави позову, та з метою уникнення відчуження спірного нерухомого майна є підставою для застосування наведеного позивачем виду забезпечення позову, а саме забороні ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні такого виду забезпечення позову, як заборона ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками, підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення у застосуванні наведеного заходу забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - задовольнити частково.

Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 січня 2024 року в частині відмови заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6524181500:02:001:0839 з іншими земельними ділянками.

В іншій частині ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову викласти в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 березня 2024 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: О.А. Кузнєцова

С.В. Радченко