Ухвала

від 26.03.2024 по справі 522/4737/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4737/23

Провадження № 2/522/2615/24

УХВАЛА

26 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Купцова С.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьсуду вмісті Одесіматеріали цивільноїсправи запозовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Ухвалою судувід 14березня 2023року відкритопровадження посправі,встановлено загальнийпорядок розглядусправи.

Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року заяву представника Одеської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 350176451101).

Також, ухвалою суду від 26 квітня 2023 року клопотання представника Одеської міської ради про витребування доказів задоволено. Витребувано з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи, що зберігається в електронній формі на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 350176451101).

10 травня 2023 року до суду надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 06 лютого 2024 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Розгляд справи відкладено на 26 березня 2024 року.

В судове засідання 26 березня 2024 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Позивач належним чином сповіщений про дату та час судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач надав заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки Позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так,в судове засідання 26 березня 2024 року позивач не з`явились, що є черговою неявкою сторони позивача в судові засідання 06 лютого 2024 року та 26 березня 2024 року про час, дату і місце яких позивач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вищезазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він вправі подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги, що позивач будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку позивача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа яка звернулась до суду з позовом виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд встановив, що матеріали справи містять докази належного сповіщення позивача про розгляд справи у судових засіданнях, що були призначені на 06 лютого 2024 року та 26 березня 2024 року.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Заяв, які суд міг би розцінювати як заяви про розгляд справи за відсутності позивача чи заяв про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин не можливості прибуття в судове засідання, позивачем не подавалось.

Отже, причин для відкладення розгляду справи, які можуть бути визнані поважними та підстав для неприбуття позивача в судові засідання не було.

З огляду на складність змісту правовідносин між сторонами, справа не може бути розглянута без участі позивача. Справа вже тривалий час знаходиться в провадженні суду при цьому позивач не вчиняє будь-яких дій для прискорення розгляду справи.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд розцінює безпідставні неявки сторони позивача, що сповіщений належним чином про час, дату і місце судового засідання як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що є недопустимим.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставити лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно дост. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокремавчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси з березня 2023 року.

Відповідно до ч.3ст.131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Внаслідок чого, суд вважає, що позивач допустив безпідставні неявки в судові засідання, а саме 06 лютого 2024 року та 26 березня 2024 року зважаючи також на те, що позивач є безпосередньою особою, яка має бути заінтересованою в належному розгляді справи, так як позивач звертаючись до суду мав намір захистити свої права.

Отже, аналіз викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення позивачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразились систематичному не з`являнні в судові засідання, з метою зловживання своїми правами та безпідставного затягування судового розгляду справи.

Крім того, слід зауважити, що сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача та/або представника, відповідну заяву про розгляд справи за їх відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості вирішити справу в розумні строки та постановити рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин, суд вважає можливим застосувати наслідки, які передбачені ст. 257 ЦПК України та залишити без розгляду позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки.

У відповідності до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Під час розгляду справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року заяву представника Одеської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 350176451101).

З огляду на залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за можливе скасувати відповідні заходи забезпечення позову.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року по справі №522/4737/23, а саме скасувати арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 350176451101).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М. Чернявська