Постанова

від 14.03.2024 по справі 910/1786/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/1786/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.03.2024:

від позивача: не з?явився;

від відповідача: Воронов-Лапицький М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.05.2023

у справі № 910/1786/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"

про стягнення 3 600 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" про стягнення 3 600 000,00 грн. збитків, завданих втратою переданого за договором відповідального зберігання майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором відповідального зберігання від 30.03.2012.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 позов Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"(03164, місто Київ, вул. Академіка Булаховського, будинок 2, ідентифікаційний код 16468589) на користь Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (03063, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 28, ідентифікаційний код 37317811) 3 600 000 (три мільйони шістсот тисяч) грн 00 коп. збитків та 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем доведено суду належними доказами, що втрата його майна відбулась внаслідок недбалих дій третьої особи (Приватне акціонерне товариство "Київфундамент"), з якою відповідачем 29.06.2012 укладено договір відповідального зберігання;

- суду доведено позивачем належними доказами факт втрати переданого відповідачу на відповідальне зберігання майна, його вартість на час підписання акту приймання-передачі, факт порушення відповідачем свого господарсько-правового зобов`язання та прямий причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та нанесенням збитків у розмірі вартості втраченого майна;

- в свою чергу, відповідачем не доведено суду відсутність його вини у вчиненому правопорушенні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (29.06.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції:

- не встановлено жодної обставини, яка свідчить про будь-яку вимогу позивача про повернення майна, а у разі його відсутні через пошкодження чи втрату, вимогу про повернення відповідної кількості аналогічного майна; також, у зв?язку з відсутністю вимоги про повернення майна, відповідач не має можливості реалізувати свій обов?язок повернення майна, а також у разі втрати майна - реалізувати своє право надати аналогічне майно;

- право позивача на повернення свого майна - не є порушеним відповідачем, і дане право взагалі не могло бути порушеним, оскільки позивач взагалі не звертався з вимогою про повернення майна, а також позивач в силу приписів ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України не відмовся від речі і не вимагав відшкодування її вартості внаслідок її пошкодження і зміни якості;

- фактично арматурні каркаси КР-1 та КР-2 у кількості 236 штук перебували на території виробника, з моменту їх виготовлення, а саме з 29.12.2022 до укладення договору зберігання30.03.2012, позивач не зміг їх забрати;

- відповідач вчинив усі необхідні дії щодо збереження майна позивача.

Також, в апеляційній скарзі скаржником заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача, з посиланням на приписи ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, та просив відмовити на цій підставі у позові.

Також, 05.03.2024 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подані додаткові пояснення, в яких скаржник наголошував, що:

- право позивача на повернення свого майна - не є порушеним відповідачем, і дане право взагалі не могло бути порушеним, оскільки позивач взагалі не звертався з вимогою про повернення майна, а також позивач в силу приписів ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України не відмовся від речі і не вимагав відшкодування її вартості внаслідок її пошкодження і зміни якості;

- Договором відповідального зберігання передбачена умова, при якій ще до моменту порушення права у вигляді завданих збитків, можливе недопущення порушення такого права, як надання аналогічного майна (п. 4.1);

- позивач не обгрунтував вартість майна, суд першої інстанції обмежився лише вартістю майна, відображеного в акті приймання - передачі до договору відповідального зберігання від 30.03.2012, не врахувавши, що після сплину значного часу, вартість майна зменшується внаслідок погіршення природних властивостей речі, необхідністю відрахування інших затрат;

- відповідач вчинив усі необхідні дії щодо збереження майна позивача, відсутня його протиправна поведінка, а також саме відповідачем було ініційоване відповідне кримінальне провадження за фактом крадіжки спірних речей.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про стягнення 3 600 000,00 грн. збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/1786/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23.

12.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи № 910/1786/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1786/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023. Судове засіданя по справі № 910/1786/23 призначено на 21.09.2023 об 11 год. 00 хв.

04.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023. Судове засіданя по справі № 910/1786/23, в якому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 вирішено відкласти на 02.11.2023 о 11 год. 50 хв.

19.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2023 о 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 вирішено відкласти на 08.02.2024 об 11 год. 10 хв. Запропоновано учасникам справи надати пояснення , в яких зазначити:

- на якій стадії розслідування перебуває кримінальне провадження № 12015100050006972, дата внесення до ЄРДР 22.07.2015 року, з правовою кваліфікацією (КК України 2001) ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України?

- чи призначалась в рамках кримінального провадження № 12015100050006972, дата внесення до ЄРДР 22.07.2015 року будь-яка експертиза щодо збитків, завданих втратою переданого за договором відповідального зберігання майна, або будь-які інші експертизи?

08.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» надійшли пояснення на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 вирішено відкласти на 07.03.2024 об 10 год. 00 хв.

01.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/1786/23 без участі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

05.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» надійшли пояснення по справі № 910/1786/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2024 о 12 год. 30 хв.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.03.2024, справу № 910/6667/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 прийнято справу № 910/1786/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23, вирішено здійснювати в раніше призначеному в судовому засіданні 14.03.2024 об 12 год. 30 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 14.03.2024 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Побутрембудматеріал» (відповідач), а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (позивач) до суду своїх представників не направив, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка позивача, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем подавалась заява про розгляд справи без участі представника Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наявними в матеріалах справи документами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 14.03.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» (відповідач) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про стягнення 3 600 000, 00 грн. збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, і що не заперечувалось учасниками спору, 30.03.2012 між Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", як зберігачем, укладено договір відповідального зберігання арматурних виробів, виготовлених для буро набивних паль підпірної стіни на об`єкт "Комплекс споруд по вулиці Пилипа Орлика 8 у Печерському районі міста Києва".

Пунктом 1.1 договору від 30.03.2012 сторони погодили, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на безвідплатне зберігання арматурні вироби, виготовлені для буронабивних паль підпірної стіни на об?єкті «Комплекс споруд по вул. Пилипа Орлика, 8, у Печерському районі м.Києва» кількістю і вартістю згідно акту приймання передачі, який є невід?ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1.2 договору від 30.03.2012 відповідач зобов`язався нести відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача незалежно від причин ушкодження або втрати.

Відповідно до умови пункту 4.1 договору від 30.03.2012, зберігач (відповідач) несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати підписання договору і до дати повернення майна позивачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

У випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки.

Договір відповідального зберігання від 30.03.2012 за умовами пунктів 6.1 та 6.2 укладений строком на один рік і продовжує свою дію на наступні три місяці за умови відсутності заявлених за десять днів до закінчення строку дії намірів сторін розірвати або змінити цей договір.

Також, 28.06.2013 між Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", як зберігачем, укладено додаткову угоду до договору зберігання, якою:

- викладено п. 6.1 в новій редакції: договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 29.03.2016;

- викладено п. 6.2 у наступній редакції: ніякі зміни в договір не можуть бути внесені без письмової згоди, завіреної уповноваженим представниками обох сторін. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, строк дії даного договору вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року.

Відповідно до Акту приймання - передачі від 30.03.2012, який підписано сторонами, відповідачем прийнято на відповідальне зберігання арматурні каркаси КР-1 та КР-2 загальною кількістю 236 штук вартістю 3 600 000,00 грн.

Також, позивачем до матеріалів позову додано:

- Договір відповідального зберігання від 29.12.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", як поклажодавцем, та ПАТ «Київфундаментбуд», за яким відповідач передав на безоплатне зберігання каркаси, виготовлені зберігачем згідно акту приймання - передачі - арматурні каркаси КР-1 та КР-2 загальною кількістю 236 штук вартістю 3 600 000,00 грн.;

- листи відповідача від 27.12.2017 № 31 (щодо встановлення факту відсутності арматурних каркасів та порушенням у зв?язку з чим Оболонським РУ ГУ МВС України кримінального провадження № 12015100050006972 за фактом викрадення), від 03.08.2017 № 18, від 30.03.2017 № 9, грудень 2016 № 30від 21.07.2016 № 17,від 30.03.2016 № 8, від 17.12.2015 № 52, від 02.11.2015 № 43, ВІД 24.07.2015 № 27, ВІД 13.03.2015 №24, (щодо продовження розслідування Оболонським РУ ГУ МВС України (а в подальшому - УП ГУ Національної поліції) кримінального провадження № 12015100050006972 за фактом викрадення);

- АКТ ПРИЙМАННЯ - ПЕРЕДАЧІ ВІД 26.12.2017, складений між Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та Верховним Судом у складі відповідної комісії щодо передачі об?єктів, зокрема і вартість капітальних інвестицій в сумі 3 000 000,00 грн., що утворилось внаслідок крадіжки, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12015100050006972, та акт від 27.10.2022 про повернення на баланс Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заборгованості із вартості капітальних інвестицій в сумі 3 000 000,00 грн., що утворилось внаслідок крадіжки, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12015100050006972;

- лист позивача № 92/0/4-22 від 22.11.2022 про стан наявності арматурних виробів, які були передані на зберігання згідно з договором від 30.03.2012 між ВССУ та ТОВ Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" станом на 01.11.2022;

- лист №17/0/4-23 від 15.02.2023, адресований Верховному Суду, стосовно стану капітальних інвестицій в сумі 3 600 000,00 грн., що утворилось внаслідок крадіжки, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12015100050006972, і відповідь Верховного Суду листом № 2948/0/2 -18 від 03.12.2018;

- листи відповідача від грудня 2018 № 18, від 25.10.2019 № 29 , від 09.12.2020 № 09/12 адресовані Верховному Суду стосовно розслідування Оболонським РУ ГУ МВС України (а в подальшому - УП ГУ Національної поліції) кримінального провадження № 12015100050006972 за фактом викрадення.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 вирішено відкласти на 08.02.2024 об 11 год. 10 хв. Запропоновано учасникам справи надати пояснення , в яких зазначити:

- на якій стадії розслідування перебуває кримінальне провадження № 12015100050006972, дата внесення до ЄРДР 22.07.2015 року, з правовою кваліфікацією (КК України 2001) ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України?

- чи призначалась в рамках кримінального провадження № 12015100050006972, дата внесення до ЄРДР 22.07.2015 року будь-яка експертиза щодо збитків, завданих втратою переданого за договором відповідального зберігання майна, або будь-які інші експертизи?

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції, відповідачем надано:

- Лист Оболонського УП ГУ НП у м.Києві від 25.01.2024 стосовно стану розгляду кримінального провадження № 12015100050006972, зазначено, що воно триває і призначено у ньому відповідні експертизи;

- договір від 29.01.2024 про виконання судової товарознавчої експертизи, укладеної між відповідачем та експертною установою, а також заява на виконання експертизи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частиною першою статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За позитивно-правовим приписом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення збитків позивач має процесуальний обов`язок довести суду факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, наявність збитків у певному грошовому еквіваленті та причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та виникнення збитків. В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію вини, доведення її відсутність у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов`язком відповідача.

Так, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстації дійшов висновків, що позивачем доведено суду належними доказами, що втрата його майна відбулась внаслідок недбалих дій третьої особи (Приватне акціонерне товариство "Київфундамент"), з якою відповідачем 29.06.2012 укладено договір відповідального зберігання, а також суду було доведено позивачем належними доказами факт втрати переданого відповідачу на відповідальне зберігання майна, його вартість на час підписання акту приймання-передачі, факт порушення відповідачем свого господарсько-правового зобов`язання та прямий причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та нанесенням збитків у розмірі вартості втраченого майна. В свою чергу, відповідачем не доведено суду відсутність його вини у вчиненому правопорушенні.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 950 Цивільного кодексу України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно умови пункту 4.1 договору від 30.03.2012, зберігач (відповідач) несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати підписання договору і до дати повернення майна позивачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Отже, вищенаведені приписи чинного законодавства, в сукупності з погодженими сторонами умовами договору, свідчать про те, що зберігач (відповідач) зобов`язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов`язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв`язок) передбаченого ст. 614 Цивільного кодексу України).

За статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються декількома способами, у тому числі шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 вказаної статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Отже для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 915/283/18, від 08.04.2021 у справі № 916/1781/20).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції і що підтверджується наявними матеріалами справи, розрахунки позивача стосовно розміру збитків - не підтвердженні відповідними належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами, які свідчили б беззаперечно про конкретний розмір збитків, яких зазнав позивач саме внаслідок дій відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не обгрунтовано заявлену до стягнення вартість майна станом на момент звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, зазначення у акті приймання - передавання вартості майна у розмірі 3 600 000,00 грн. не спростовує обов?язок позивача довести таку вартість саме на момент звернення з відповідним позовом, адже після сплину значного часу після укладення договору, вартість майна зменшується внаслідок погіршення природних властивостей речі, необхідністю відрахування інших затрат, а також за даними інвентаризаційного опису вартість такого майна вже була зафіксована в розмірі 3 000 000,00 грн., про що свідчать відомості у Акті ПРИЙМАННЯ - ПЕРЕДАЧІ ВІД 26.12.2017, складеного між Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та Верховним Судом у складі відповідної комісії щодо передачі об?єктів, зокрема і вартість капітальних інвестицій в сумі 3 000 000,00 грн., що утворилось внаслідок крадіжки, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12015100050006972, та акті від 27.10.2022 про повернення на баланс Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заборгованості із вартості капітальних інвестицій в сумі 3 000 000,00 грн., що утворилось внаслідок крадіжки, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12015100050006972.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що заявлена до стягнення сума збитків саме у розмірі 3 600 000,00 грн. - не є документально підтвердженою позивачем в розумінні наведених приписів процесуального законодавства, а позивачем до матеріалів справи не подано жодних доказів в розумінні ст. ст. 99,100 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження того, що надані позивачем документи господарської діяльності свідчать про документальну підтверджуваність та обгрунтованість саме заявленої до стягнення суми збитків.

Також, слід врахувати і те, що кримінальне провадження № 12015100050006972 станом на момент розгляду спору в суді першої та апеляційної інстанції - не завершено, слідчі дії по ньому тривають.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що право позивача на повернення свого майна - не є порушеним відповідачем, і дане право взагалі не могло бути порушеним, оскільки позивач взагалі не звертався з вимогою про повернення майна, а також позивач в силу приписів ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України не відмовся від речі і не вимагав відшкодування її вартості внаслідок її пошкодження і зміни якості,що чітко обумовлено п. 4.1 договору зберігання, як передумова для заявлення збитків, і матеріалами справи підтверджується, що відповідач вчинив усі необхідні дії щодо збереження майна позивача, відсутня його протиправна поведінка, а також саме відповідачем було ініційоване відповідне кримінальне провадження за фактом крадіжки спірних речей.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження того, що позивач заявляв будь-яку вимогу про повернення переданого на зберігання майна, а у разі його відсутні через пошкодження чи втрату, - вимогу про повернення відповідної кількості аналогічного майна. При цьому, наявне у справі листування сторін свідчить лише про обмін інформацією стосовно наявного кримінального провадження та його рух. Також, у зв?язку з відсутністю вимоги про повернення майна, відповідач не має можливості реалізувати свій обов?язок повернення майна, а також у разі втрати майна - реалізувати своє право надати аналогічне майно, що обумовлено п. 4.1 договору зберігання.

Отже, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з обставинами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 3 600 000,00 грн., оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні, які і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 600 000,00 грн. збитків - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Стосовно заявленого відповідачем в апеляційній скарзі застосування трирічного строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позов і додані до нього матеріали направлені відповідачу за адресою його місцезнаходження, докази чого долучено позивачем до позову, а відповідачем не подавалась заява про застосування строку позовної давності суду першої інстанції до винесення рішення. При цьому, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, ухвали суду першої інстанції направлялись на належною адресою місцезнаходження відповідача, проте, повертались без вручення з відповідними відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Всі поштові відправлення направлені судом першої інстанції рекомендованим листом.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 роз`яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі ухвали про призначення справи до розгляду у підготовчому та судовому засіданні по розгляду справи по суті, а також рішення суду першої інстанції оприлюднювалися судом першої інстанції у вказаному реєстрі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на вказані доводи, колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію.

Таким чином, судом першої інстанції належним чином повідомлялося відповідача про день, час та місце судових засідань у справі.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

В той же час колегією суддів встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про день, час та місце судових засідань у справі та не був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності у разі отримання поштових відправлень у поштовому відділенні.

З огляду на вказане заява скаржника про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не підлягає розгляду Північним апеляційним господарським судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір у розмірі 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. за подачу позову до суду першої інстанції слід залишити за Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23- задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/1786/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріал» про стягнення 3 600 000,00 грн. - відмовити повністю.

4. Судовий збір у розмірі 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. за подачу позову до суду першої інстанції залишити за Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

5. Стягнути з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (03063, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 28, ідентифікаційний код 37317811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"(03164, місто Київ, вул. Академіка Булаховського, будинок 2, ідентифікаційний код 16468589) 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 910/1786/23 повернути Господарському суду м. Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 25.03.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко