Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/11980/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/11980/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023

у справі №910/11980/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

про стягнення 60 654,28 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - Підприємство) 60 654,28 грн, з яких: 40 494,15 грн - основний борг, 3 434,56 грн - 3% річних, 16 725,57 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №460036/1 юр від 02.08.2016 у частині повної та своєчасної оплати вартості спожитих послуг за період з грудня 2017 року по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 позов Товариства задоволено повністю та стягнуто з Товариства 40 494,15 грн основного боргу, 3434,56 грн 3% річних, 16 725,57 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту надання відповідачеві обумовлених договором послуг на загальну суму 40 494,15 грн у період з грудня 2017 року по квітень 2023 року; з огляду на запровадження карантину та воєнного стану строк позовної давності не сплинув; за перерахунком суду заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% є обґрунтованими.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи у зв`язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Підприємство вказало, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту надання послуг централізованого опалення, зокрема актів виконаних робіт, та направлення на адресу відповідача рахунків для оплати спожитих послуг; заявлена до стягнення вартість спожитих послуг є необґрунтованою, оскільки позивач не був обізнаний з обсягом наданих послуг.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 апеляційну скаргу Підприємства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11980/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

16.11.2023 матеріали справи №910/11980/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після повернення з навчання в Національній школі суддів України, яке проводилося в період з 13.11.2023 по 17.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 та вирішено здійснювати розгляд скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено Товариству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.12.2023.

Товариство скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подало відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зазначив, що він не повинен доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії безпосередньо до нежитлового приміщення відповідача, оскільки послуги надаються не до кожного окремого приміщення, а до будинку в цілому; у відповідності до положень Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування розподіляється між споживачами пропорційно до опалювальної площі (об`єму) таких споживачів; рахунки на оплату направлялися через електронну пошту, разом із цим наявність або відсутність рахунку на оплату наданих послуг не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати вартість; згідно з приписами пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення основного боргу та компенсаційних виплат. Не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині відмови у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 02.08.2016 між Товариством (далі за текстом договору - виконавець) та Підприємством (далі за текстом договору - споживач) укладено договір №460036/1юр про надання послуг, зокрема з централізованого опалення, відповідно до якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води до нежитлового приміщення площею 10,00 кв.м в будинку № 16/1 по вулиці Азербаджанській в місті Києві, а відповідач, який є балансоутримувачем зазначеного майна, - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 5 вказаного договору, вартість тарифів та послуг з централізованого опалення з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії на дату укладення договору становить 1 213,78 грн (разом з ПДВ) за гігакалорію.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (пункт 7 договору).

Пунктом 9 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Одним з обов`язків споживача є оплата послуг в установлений договором строк (підпункт 1 пункту 17 договору).

За умовами пунктів 23, 24 договору у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, зазначеними в цьому договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструються представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2 до Правил. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів претензій згідно з додатком 3 до Правил (пункти 27, 29 договору).

Згідно з пунктом 31 укладеного правочину цей договір укладається на строк до 02.08.2017 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Дія цього договору поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до статті 631 ЦК України, а саме з 01.06.2016 (пункт 32 договору).

З 16.12.2015 відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" нежитлове приміщення площею 10,00 кв.м в будинку № 16/1 по вулиці Азербаджанській в місті Києві закріплено на праві господарського відання за Підприємством.

Вказана обставина також визнається відповідачем у своєму відзиві на позов (т. 1, а.с. 83).

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вулиці Азербайджанська, 16/1 в місті Києві здійснювався приладом комерційного обліку SKS-3, заводський номер 17470, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від грудня 2015 року (т. 1, а.с.23), а з 2020 року приладом комерційного обліку SKS-3, заводський номер 44518, що підтверджується актом заміни приладів комерційного обліку 1177/зам від 03.01.2020 (т. 1, а.с. 24).

Факт надання послуг з опалення у спірний період також підтверджується актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 роки (т. 1, а.с. 25), а також актом №1177 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 роки (т. 1, а.с. 26).

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду за спірний період у будинку за адресою: місто Київ, вулиця Азербайджанська, 16/1, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін нарядами на включення опалення (початок опалювального сезону): №54956 від 07.10.2016, №65305 від 05.10.2017, №1018 від 01.11.2018, №7226 від 25.10.2019, №9953 від 16.10.2020, №5972/1 від 23.10.2021, №690/1 від 20.10.2022, а також на відключення будинку від опалення (закінчення опалювального сезону): №59263 від 14.03.2017, №70205 від 10.04.2018, №5250 від 06.04.2019, №9031 від 05.04.2020, №4039/1 від 05.04.2021, №1390/1 від 28.03.2022, №674/1 від 08.04.2023. Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах даної справи (т. 1, а.с. 50-63).

Як зазначено позивачем, розрахунок фактично поставленої теплової енергії здійснено відповідно до звітів з показниками лічильника теплової енергії.

У зв`язку з несплатою Підприємством вартості спожитих послуг централізованого опалення за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №460036/1 юр від 02.08.2016, Товариство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 40 494,15 грн основного боргу, 3434,56 грн 3% річних, 16 725,57 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги вважає частково обґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з частинами 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору дійшов правильного висновку, що такий за своєю правовою природою є договором енергопостачання, за яким, відповідно до статті 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, укладення Товариством та Підприємством договору №460036/1 юр від 02.08.2016 було спрямоване на надання останньому послуги централізованого опалення та одночасного обов`язку по здійсненню їх оплати.

З 16.12.2015 відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" нежитлове приміщення площею 10,00 кв.м в будинку № 16/1 по вулиці Азербаджанській в місті Києві закріплено на праві господарського відання за Підприємством.

Вказана обставина також визнається відповідачем у своєму відзиві на позов та в апеляційній скарзі.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 7 договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005.

Згідно з пунктом 12 зазначених Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Колегією суддів встановлено, що 04.09.2019 набрали чинності Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.

Пунктом 19 Правил визначено, що одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал). Для переведення одиниць вимірювання теплової енергії приладами обліку застосовуються коефіцієнти 1 Гкал = 1162,2 кВтг, 1кВтг=0,000859 Гкал, 1 Гкал = 4,1868 ГДж, 1 ГДж = 0,2388 Гкал.

Згідно з пунктом 19 вказаних Правил комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вулиці Азербайджанська, 16/1 в місті Києві здійснювався приладом комерційного обліку SKS-3, заводський номер 17470, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від грудня 2015 року (т. 1, а.с.23), а з 2020 року приладом комерційного обліку SKS-3, заводський номер 44518, що підтверджується актом заміни приладів комерційного обліку 1177/зам від 03.01.2020 (т. 1, а.с. 24).

Факт надання послуг з опалення у спірний період також підтверджується актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 роки (т. 1, а.с. 25), а також актом №1177 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 роки (т. 1, а.с. 26).

Зі змісту вищезазначених документів вбачається, що договірне навантаження за адресою: вулиця Азербайджанська, 16/1, особистий рахунок: 460036, становить 0,402 Гкал

У період опалювальних сезонів послуги з опалення надавалися безперервно у будинку за адресою: місто Київ, вулиця Азербайджанська, 16/1, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін нарядами на включення опалення (початок опалювального сезону): №54956 від 07.10.2016, №65305 від 05.10.2017, №1018 від 01.11.2018, №7226 від 25.10.2019, №9953 від 16.10.2020, №5972/1 від 23.10.2021, №690/1 від 20.10.2022, а також на відключення будинку від опалення (закінчення опалювального сезону): №59263 від 14.03.2017, №70205 від 10.04.2018, №5250 від 06.04.2019, №9031 від 05.04.2020, №4039/1 від 05.04.2021, №1390/1 від 28.03.2022, №674/1 від 08.04.2023. Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах даної справи (т. 1, а.с. 50-63).

Як зазначав позивач, розрахунок фактично поставленої теплової енергії здійснено відповідно до звітів з показниками лічильника теплової енергії.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні копії звітів з показниками лічильника теплової енергії за період з 01.01.2020 по 21.04.2023, а саме: з 01.01.2020 по 01.02.2020, з 01.02.2020 по 24.02.2020, з 24.02.2020 по 10.04.2020, з 15.10.2020 по 29.10.2020, з 29.10.2020 по 28.11.2020, з 28.11.2020 по 21.12.2020, 29.12.2020 по 26.01.2021, з 30.01.2021 по 26.02.2021, з 26.02.2021 по 23.03.2021, з 23.03.2021 по 23.04.2021, з 23.10.2021 по 30.11.2021, з 25.11.2021 по 27.12.2021, з 01.01.2022 по 23.01.2022, з 01.03.2022 по 13.04.2022, з 19.10.2022 по 01.11.2022, з 01.11.2022 по 29.11.2022, з 01.12.2022 по 28.12.2022, з 01.01.2023 по 30.01.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 01.03.2023 по 03.04.2023, з 01.04.2023 по 21.04.2023 (т. 1, а.с. 29-49).

Також зі змісту акту постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від грудня 2015 року та акту заміни приладів комерційного обліку 1177/зам від 03.01.2020 вбачається, що станом на 02.01.2020 показники обліку споживання послуги становили 15,703 Гкал.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів ані відключення будинку від мережі централізованого опалення, ані ненадання та/або неналежного надання послуг у порядку, встановленому пунктами 23-29 договору. Відповідні докази також не були подані відповідачем.

Отже, доводи скаржника про необізнаність позивача з обсягом спожитих Гігакалорій є безпідставними.

Також колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про ненадання позивачем актів виконаних робіт, які б підтверджували б обсяг та вартість спожитих послуг, з огляду на те, що умовами договору не передбачено обов`язку сторін складати відповідні акти, а обов`язок по сплаті послуг не пов`язаний з наявністю таких актів.

Таким чином, доводи скаржника про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження факту надання послуг централізованого опалення у спірний період за договором є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість послуг з централізованого опалення за Гкал (без ПДВ) становила: з 29.11.2017 - 1 476,03 грн, з 16.08.2018 - 1339,83 грн, з 28.10.2018 - 1 337,68 грн, з 01.01.2019 - 1 149,17 грн, з 17.01.2020 - 708,60 грн, з 18.03.2020 - 656,62 грн, з 01.12.2020 - 898,41 грн, з 17.12.2021 - 1 559,70 грн, з 15.01.2021 - 1166,49 грн, з 22.04.2022 - 2 086,06 грн, з 01.10.2022 - 1 559,70 грн.

З огляду на вищезазначене, враховуючи ненадання відповідачем контррозрахунку з іншими показниками спожитих послуг, перевіривши наданий позивачем розрахунок основної заборгованості за період з грудня 2017 року по квітень 2023 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що всього Підприємством було спожито послуг по теплопостачанню на суму 40 494,15 грн.

В апеляційній скарзі Підприємство також вказувало на ненадання рахунків на оплату.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором (пункти 36 (38) Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України у редакціях від 21.08.2019 №830, від 08.09.2021 №1022).

У відповідності до пункту 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Крім цього, підпунктом 1 пункту 17 договору одним з обов`язків споживача є оплата послуг у встановлений договором строк.

Отже, строк виконання зобов`язання по сплаті спожитих послуг чітко встановлений у пункті 9 договору, який не пов`язаний з моментом направлення позивачем рахунку та/або отримання його відповідачем.

Крім цього, рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити спожиті послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, від 27.03.2023 у справі №920/1343/21.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо ненадання позивачем рахунку на оплату, як документа згідно з яким здійснюється оплата.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати спожитих у період з грудня 2017 року по квітень 2023 року послуг з теплопостачання за договором у розмірі 40 494,15 грн, строк оплати яких настав, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 40 494,15 грн, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем вартості послуг з теплопостачання за договором, Товариством нараховано до стягнення 3 434,56 грн 3% річних та 16 725,57 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2018 по 13.06.2023 згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, який також не заперечувався відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3434,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 16 725,57 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Підприємства має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11980/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11980/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир