Постанова

від 13.03.2024 по справі 910/13371/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа№ 910/13371/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Чепура І.В.

від відповідача: Кулик С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 (повний текст складено та підписано 05.12.2023)

у справі № 910/13371/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Іванчука Сергія Васильовича

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 2 057 759,16 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2023 року Фізична особа-підприємець Іванчук Сергій Васильович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 2 057 759,16 грн, з яких: 1810 887,50 грн основний борг, 231 060,52 грн пеня та 15 811,14 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язання за договором поставки № 350-2 від 07.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/13371/23 провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 810 887, 50 грн закрито, в іншій частині позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь фізичної особи-підприємця Іванчука Сергія Васильовича 231 060 грн 52 коп. пені, 15 811 грн 14 коп. 3% річних та 3 703 грн 07 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що сума заборгованості в розмірі 1 810 887,50 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі. В частині посилання відповідача на те, що настання обставин непереборної сили судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення (опис вкладення цінного листа та чек поштового відділення) відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), з дати їх настання та звернення до Торгово-промислової палати України для посвідчення таких обставин відповідно до п.12.3. договору. Також судом враховано, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач у відзиві, був опублікований майже за півтора року до укладення договору між сторонами, а тому посилання на нього є необґрунтованими та безпідставними.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/13371/23 заяву фізичної особи-підприємця Іванчука Сергія Васильовича задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, становить 20 000, 00 грн (пункти 1, 2, 4-10 додаткової угоди №1 від 29.11.2023).

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/13371/23, Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права (ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України) ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягуваної пені на 90 %, розмір 3 % річних - на 90 %.

При цьому скаржник посилається на те, що прострочення грошового зобов`язання зумовлено військовою агресією, що призвела до блокування логістичних магістралей на території України. При цьому судом не враховано викладену в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 правову позицію про те, що має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано будь-яких належних доказів, що після отримання товару він опинився у скрутному фінансовому становищі.

У відповіді на відзив відповідач просив залишити без розгляду відзив позивача та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/13371/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (колегія суддів: головуюча Ховаківська І.М., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/13371/23 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 13.03.2024.

У судовому засіданні 13.03.2024 взяв участь представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судовому засіданні 13.03.2024 взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржене рішення в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 07.07.2023 № 350-2, укладеного між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобовёязання передати у власність відповідача паливо дизельне (ДК 021:2015 09130000-9 нафта і дистиляти), а покупець - прийняти та оплатити його вартість на умовах та порядку передбаченому умовами цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації (додаток № 1). Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару. Заявка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено зобов`язання постачальника поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 2-х календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця, але в будь-якому разі не раніше отримання від покупця повідомлення про готовність прийняти товар. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Згідно з п.п. 3.2. та 3.3. договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з правилами ІНКОТЕРМС (англійською мовою - INCOTERMS) в редакції 2010 р. на умовах поставки DDP (поставка з оплатою мита, англійською мовою - Delivered Duty Paid) автомобільним транспортом у місце поставки за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700. Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної та акту (форма № 5-НП).

За положеннями п.п.8.1., 8.2. договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в договорі. Оплата партії товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної, акту (форма № 5-НП), на підставі виставленого постачальником рахунку.

Відповіно до п. 10.6. договору у разі затримки оплати за поставлений товар у строки, передбачені цим договором, продавець додатково має право на стягнення з покупця пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань.

Строк дії договору - з дати його підписання сторонами та до 31.12.2023 включно (п.14.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору 07.07.2023 відповідачем направлено позивачу заявку № 224/2047 на поставку палива дизельного в кількості 51 тони, на підставі якої сторонами було підписано специфікацію, що є додатком № 1 до договору на загальну суму 2 524 500, 00 грн.

Відповідно до наведеної специфікації позивачем 08.07.2023 поставлено відповідачу дизельне паливо в кількості 50 725 кг на загальну суму 2 510887,50 грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000581 від 08.07.2023 на суму 1 202 751, 00 грн та №РН-0000582 від 08.07.2023 на суму 1 308 136,50 грн.

Факт поставки дизельного пального відповідачу також підтверджується актами приймання нафти або нафтопродуктів (форми №5-НП) від 08.07.2023 №53 та №54.

Відповідач, у свою чергу,отриманий товар у визначені договором та специфікацієб строки не оплатив, що і стало підставою для звернення ФОП Іванчуком С.В. з позовом у даній справі.

Після звернення ФОП Іванчуком С.В. до суду і до ухвалення рішення у справі відповідачем суму основного боргу сплачено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та не спростостовано відповідачаем факт поставки товару (дизельне паливо) в кількості 50 725 кг на загальну суму 2 510887,50 грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000581 від 08.07.2023 на суму 1 202 751, 00 грн та №РН-0000582 від 08.07.2023 на суму 1 308 136,50 грн, а також актами приймання нафти або нафтопродуктів (форми №5-НП) від 08.07.2023 №53 та №54.

Разом з тим, відповідачем вартість отриманих нафтопродуктів остаточно сплачена позивачу вже після відкриття провадження у справі №910/13371/23 , у зв`язку з чим судом правомірно закрито провадження в цій частині за відсутністю предмету спору в цій частині.

В частині заявлених до стягнення 3 % річних інфляційних втрат та передбаченої п. 10.4 договору пені суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач послався на Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Суд апеляційної інстанції враховує правовові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22 та від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, відповідно до яких, посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (зокрема,).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не доведено належними доказами, що невиконання ним зобов`язання сталося, саме у зв`язку із військовою агресією проти України. Крім того, спірний договір укладений вже після початку широкомасштабного військового вторгнення в Україну, а відтак, відповідач усвідомлював усі ризики, пов`язані з його виконанням під час воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних у межах заявлених періодів, та обґрунтовано встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв`язку із чим правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 15 811,14 грн грн 3% річних.

В частині заявленої до стягнення пені суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За положеннями ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 10.6. договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за поставлений товар у строки, передбачені цим договором, продавець додатково має право на стягнення з покупця пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок пені за період з 15.07.2023 по 11.10.2023 є арифметично правильним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 231 060,52 грн підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір пені та 3 % річних на 90 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Стосовно зменшення 3 % річних слід зважити на те, що наведеними нормами передбачено можливість зменшення неустойки.

За містом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені до стягнення 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України, а тому не підлягають зменшенню.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підстав, з якими ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов`язує можливість зменшення неустойки і чи є даний випадок винятковим.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є предметом даного апеляційного перегляду, оскільки учасниками цієї справи не оскаржується.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач просив, зокрема, скасувати додаткове судове рішення, ухвалене судом першої інстанції у цій справі. З цього приводу зазначити, що даний процесуальний документ не є апеляційною скаргою на додаткове судове рішення, у зв`язку з чим, не може бути розглянутий судом у цій частині.

Водночас, колегія суддів звертає увагу відповідача на норми ч. 1 ст. 266 ГПК України, які передбачають, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 4 ст. 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Своїм правом доповнення чи зміни апеляційної скарги протягом строку на апеляційне оскарження відповідач не скористався.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/13371/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 25.03.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко