Постанова

від 18.03.2024 по справі 903/68/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 903/68/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Троянчук Д.М.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 903/68/24 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард"

про стягнення 19 359 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі №903/68/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 18.01.2024 у справі №903/68/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 року у справі №903/68/24 скасувати та постановити нову, якою заяву ТОВ "Луцьккартон" про забезпечення позову задовольнити повністю; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" (вул. Бандери Степана, буд. 20, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 42944654), у межах ціни позову 19 359 000, 00 грн. Справу розглянути за участі уповноваженого представника ТОВ "Луцьккартон".

Апелянт зазначає, що згідно витягу з ЄДРПОУ від 08.01.2024 року ТОВ "Ліонгард" в період з 09.10.2023 року по 27.12.2023 року здійснювало неодноразову зміну засновників, керівників, розміру статутного капіталу та юридичної адреси товариства, що може свідчити про ймовірність ускладнення в майбутньому виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/68/24 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І.

Листом №903/68/24/471/24 від 23.01.2024 витребувано матеріали оскарження ухвали у справі №903/68/24 з Господарського суду Волинської області. 31.01.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі №903/68/24.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/66 від 06.02.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Крейбух О.Г. у період з 26.01.2024 по 07.02.2024 включно здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №903/68/24 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 903/68/24; розгляд апеляційної скарги призначено на "12" березня 2024 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано відповідачу у строк до 29.02.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (арк. 36 матеріалів оскарження).

01.03.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі № 903/68/24 в якому останній не заперечує щодо часткового задоволення апеляційної скарги та забезпечення позову ТОВ "Луцьккартон" шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Ліонгард", а саме, на нежитлове приміщення, з 1 по 17, загальною площею 339,7 кв.м., за адресою: м. Луцьк, вул. Бандери Степана, 20/1, вартістю 21 579 442, 50 грн.

В судове засідання 12.03.2024 з`явились представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, а також представник відповідача, який підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та надали усні пояснення.

В судовому засіданні 12.03.2024 оголошувалась перерва до 18.03.2024 об 10:30 год.

В судове засідання 18.03.2024 з`явився представник позивача, який надав додаткові усні пояснення з приводу винесеної судом першої інстанції ухвали та наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

16.01.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" від 10.01.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" про стягнення 19 359 000 грн.

Разом із позовною заявою 16.01.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" б/н від 10.01.2024 про забезпечення позову (є додатком до позовної заяви).

У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" у межах ціни позову 19 359 000 грн.

В обгрунтування заяви посилається на те, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої станом на 28.11.2023, ТОВ "Ліонгард" є власником нерухомого майна за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вулиця Бандери Степана, будинок 20, а саме: частини нежитлового приміщення загальною площею 1 050,8 кв.м. Заявник стверджує, що ТзОВ "Ліонгард", як власник нерухомого майна у період з 28.11.2023 року по 04.01.2024 року, здійснило поділ об`єкта нерухомого майна та може у будь-який момент розпорядитися належним йому майном (його частинами), в т.ч. шляхом відчуження, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. На підтвердження цього заявник посилається на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої станом на 04.01.2024. Вважає, що активні дії з майном відповідач розпочав після припинення договірних відносин згідно попередніх договорів і меморандуму.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі №903/68/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" про забезпечення позову.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заява ТОВ "Луцьккартон" про забезпечення позову не обґрунтована доказами, твердження про неможливість невиконання рішення суду у майбутньому ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях. Вказав про те, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" та вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст. 137 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі №903/68/24 та її мотивами, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідком заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, має тимчасовий характер і діє до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходу забезпечення позову.

З висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2018 у справі №916/2786/17 та положень ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи для забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судом враховується, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення 19 359 000 грн. сплачених позивачем як попередня оплата (гарантійні платежі) на підставі попередніх договорів та меморандуму.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали у справі 16.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" у межах ціни позову 19 359 000 грн.

Позивач доводить суду те, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, посилаючись на те, що ефективність судового захисту прав позивача безпосередньо залежить від наявності у відповідача суми коштів та активів, на які може бути звернуто стягнення.

Колегією суддів встановлено, що 25.08.2022 року між ТОВ "Ліонгард", як продавцем, та ТОВ "Луцьккартон", як покупцем, було укладено Попередній договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення.

Згідно вказаного Попереднього договору від 25.08.2022 року сторони погодили укласти договір купівлі-продажу (надалі по тексту - Основний договір) частини нежитлового приміщення, загальною площею 1050,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Бандери Степана, будинок 20, разом із основними засобами, розміщеними у частині нежитлового приміщення, у кількості 225 штук згідно з Переліком (надалі по тексту - Нерухоме майно).

Згідно з Попереднім договором від 25.08.2022 року, з урахуванням змін, узгоджених Сторонами у Договорі про внесення змін та доповнень (Додатковий договір) до Попереднього договору від 25.08.2022 року, посвідченого 24.10.2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської| області Троц Ю.Б., ТОВ "Луцьккартон" та TOB "Ліонгард" повинні були укласти Основний договір на умовах Попереднього договору від 25.08.2022 не пізніше 85 (вісімдесяти п`яти) календарних днів з дати укладання та нотаріального посвідчення Попереднього договору від 25.08.2022 року, тобто не пізніше 18.11.2022 року, із додатковим узгодженням конкретної дати, часу та місця укладання та нотаріального посвідчення Основного договору в межах визначеного строку укладання Основного договору.

При цьому, відповідно до Попереднього договору від 25.08.2022 року, ціна продажу Нерухомого майна була визначена у 27 265 000, 00 грн.

Проте, у погоджені сторонами згідно з Попереднім договором від 25.08.2022 року строки Основного договору укладено не було, тому 31.03.2023 року між ТОВ "Луцьккартон" та TOB "Ліонгард" було укладено новий Попередній договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення.

Відповідно до Попереднього договору від 31.03.2023 року, ТОВ "Луцьккартон" та TOB "Ліонгард" повинні були укласти та нотаріально посвідчити Основний договір на умовах Попереднього договору від 31.03.2023 року не пізніше 50 (п`ятдесяти) календарних днів з дати укладання та нотаріального посвідчення Попереднього договору від 31.03.2023, тобто, не пізніше 20 травня 2023 року, а з урахуванням того, що 20.05.2023 припадає на вихідний день (субота), не пізніше 22 травня 2023 року.

Ціна продажу Нерухомого майна відповідно до Попереднього договору від 31.03.2023 року була визначена сторонами у 27 265 000, 00 грн.

Проте, у погоджені сторонами згідно з Попереднім договором від 31.03.2023 року строки Основного договору укладено не було, тому відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України, ст. 635 Цивільного кодексу України, дії Попередніх договорів від 25.08.2022 року та від 31.03.2023 року припинились, зокрема, припинились зобов`язання сторін щодо укладання Основного договору у строки, визначені Попередніми договорами.

Надалі, 13.07.2023 року між ТОВ "Ліонгард" та ТОВ "Луцьккартон" було укладено Договір про основні умови угоди (Меморандум), згідно п. 1.1. якого, "Договір купівлі-продажу" - означає договір (договори) купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, що повинен (-ні) бути укладений (-ні) між Стороною-1 або його афілійованою особою та Стороною-2, нотаріально посвідчений, та який включатиме Основні умови, визначені цим Меморандумом.

Пунктом 2.1 Меморандуму передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Меморандумом, з метою забезпечення набуття Стороною-2 у приватну власність частини нежитлового приміщення, Сторона-1 зобов`язується здійснити всі необхідні юридичні дії для укладення Договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, а Сторона-2 зобов`язується здійснити оплату Ціни продажу, в порядку як зазначено в цьому Меморандумі.

ТОВ "Луцьккартон" на виконання вимог п. 3.1 Меморандуму здійснило сплату у строк до 17.07.2023 року гарантійного платежу у розмірі 500 000,00 грн., у строк до 31.07.2023 року сплатило гарантійний платіж у розмірі 3 500 000,00 грн., у строк до 31.08.2023 року сплатило частину Ціни продажу у розмірі 3 953 000,00 грн. та у строк до 30.09.2023 року сплатило частину Ціни продажу у розмірі 3 953 000,00 грн. (платіжні інструкції №3622 від 29.09.2023 року, №3541 від 31.08.2023 року, №3519 від 29.08.2023 року, 3437 від 27.07.2023 року, №3436 від 21.07.2023 року, №3435 від 14.07.2023 року).

Всього (з урахуванням оплат на виконання попередніх договорів від 25.08.2022 року та від 31.03.2023 року згідно платіжних інструкцій №3266 від 11.04.2023 року, №1580 від 02.11.2022 року, №1442 від 06.09.2022 року та №1434 від 26.08.2022 року) ТОВ "Луцьккартон" сплатило для ТОВ "Ліонгард" суму попередньої оплати (гарантійних платежів) в розмірі 19 359 000 грн., що також підтверджується ТОВ "Ліонгард" у пропозиції №06/11-2023 від 06.11.2023 року та відповіді №27/11-2023 від 27.11.2023 року на вимогу №1 від 21.11.2023 року.

TОB "Луцьккартон" звернулося до відповідача з листом №19 від 26.10.2023 року, в якому повідомило відповідача, що готове достроково сплатити кошти в сумі 7 906 000, проте не на підставі Меморандуму, а безпосередньо під час укладення Договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, який готові підписати до кінця жовтня 2023 року.

У зв`язку з цим просило зв`язатися для узгодження конкретної дати підписання та нотаріального посвідчення основної угоди впродовж жовтня 2023 року. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

ТОВ "Луцьккартон" звернулося до відповідача з листом №20 від 27.10.2023 року, в якому просило ТОВ "Ліонгард" письмово підтвердити факт відмови від укладення договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення та надати графік повернення коштів на рахунок позивача, кінцевий строк якого не має перевищувати 05.11.2023 року. Також позивач попередив відповідача, що готовий укласти договір купівлі-продажу та оплатити решту коштів до повної ціни купівлі-продажу безпосередньо під час укладення договору.

У відповідь відповідач надіслав позивачу пропозицію про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна №06/11-2023 від 06.11.2023 року, в якій запропонував ціну продажу 37 507 000 грн.

ТОВ "Луцьккартон" відхилило таку пропозицію згідно відповіді від 08.11.2023 року, як необгрунтовану та таку, що суперечить Меморандуму.

У зв`язку із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 21.11.2023 року про повернення коштів, сплачених згідно Попередніх договорів від 25.08.2022 року, від 31.03.2023 року та Меморандуму від 13.07.2023 року із зазначенням банківського рахунку для повернення коштів.

У відповіді №27/11-2023 від 27.11.2023 року ТОВ "Ліонгард" повідомило, що ТОВ "Ліонгард" здійснює всі необхідні дії щодо повернення грошових коштів ТОВ "Луцьккартон" у найкоротші терміни та керується положеннями п.3.4. Меморандуму та відмовою ТОВ "Луцьккартон" від укладення договору купівлі-продажу Нерухомого майна від 08.11.2023 щодо встановлення строку повернення грошових коштів у розмірі 19 359 000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, всупереч своїй відповіді на вимогу позивача та станом на момент написання даної апеляційної скарги відповідач коштів позивачу не повернув, тому наявні підстави для забезпечення позову.

Так, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення 19 359 000 грн., сплачених позивачем як попередня оплата (гарантійні платежі) на підставі попередніх договорів та меморандуму.

В п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 викладено такі висновки:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

У постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №906/952/23 викладено правову позицію про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

У цій же постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про те, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №902/611/22.

Позивач зазначає, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої на 28.11.2023 року, ТОВ "Ліонгард" є власником нерухомого майна за адресою: Волинська область, Луцький р., м. Луцьк, вулиця Бандери Степана, будинок 20, а саме: частини нежитлового приміщення загальною площею 1 050,8 кв.м.

В той же час, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої на 04.01.2024 року, ТОВ "Ліонгард" вже є власником 5 нежитлових приміщень за адресами: Волинська область, Луцький р., м. Луцьк, вулиця Бандери Степана, будинок 20/1, 20/2, 20/3, 20/4 та 20/5 площами 339,7 кв.м, 140,5 кв.м, 109,8 кв.м, 108,2 кв.м та 395,5 кв.м.

Отже, ТОВ "Ліонгард", як власник нерухомого майна, у період з 28.11.2023 року по 04.01.2024 року здійснив поділ об`єкта нерухомого майна, як припускає позивач, відповідач може у будь-який момент розпорядитися належним йому майном (його частинами), в т.ч. шляхом відчуження, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Заявник зазначає, що активні дії з майном відповідачем розпочалися після припинення договірних відносин згідно попередніх договорів і меморандуму.

Так, достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18).

ТОВ "Луцьккартон" також зазначає, що згідно витягу з ЄДРПОУ від 08.01.2024 року, ТОВ "Ліонгард" в період з 09.10.2023 року по 27.12.2023 року здійснювало неодноразову зміну засновників, керівників, розміру статутного капіталу та юридичної адреси товариства, що може додатково свідчити про ймовірність ускладнення в майбутньому виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу та надаючи усні пояснення в судовому засіданні 12.03.2024, не заперечує щодо часткового задоволення апеляційної скарги та забезпечення позову ТОВ "Луцьккартон" шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Ліонгард" в частині, а саме на 1/3 нежитлового приміщення (приміщення з 1 по 17), загальною площею 339,7 кв.м., за адресою: м. Луцьк, вул. Бандери Степана, 20/1.

Однак апеляційним судом не вважається за можливе прийняти пропозицію відповідача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину приміщення, площею 339,7 кв.м. ринкова вартість якої згідно Звіту про оцінку майна від 27.02.2024 №03-240227-005 становить 21 579 442, 50 грн, оскільки судом враховується, що ціна продажу Нерухомого майна відповідно до Попереднього договору від 31.03.2023 року була визначена сторонами у 27 265 000, 00 грн, однак станом на 06.11.2023 року ціна продажу вже становила 37 507 000, 00 грн (згідно відповіді відповідача на пропозицію позивача про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна №06/11-2023 від 06.11.2023 року), загальна вартість усіх приміщень станом на 27.02.2024 вже становить 69 477 292, 50 грн (згідно Звіту про оцінку майна від 27.02.2024 №03-240227-005).

В свою чергу відповідачем не обгрунтовано причин (підстав) різкого збільшення вартості нерухомого майна з 27 265 000, 00 грн (в березні 2023 року) до 69 477 292, 50 грн (в лютому 2024 року).

З огляду на вищевикладене та враховуючи ціну позову та дії відповідача, колегія суддів вважає, що у даному випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту, забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у даній справі щодо стягнення коштів на користь позивача у разі задоволення позову.

Таким чином колегія суддів вважає, що враховуючи значний розмір позовних вимог, для забезпечення збалансованості інтересів сторін, необхідним буде накладення арешту на нерухоме майно відповідача, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпоряджання цим майном задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Підсумовуючи усе викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали місцевого господарського суду про відмову в забезпеченні позову, забезпечивши позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" в межах суми позову 19 359 000, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 у справі №903/68/23, а тому скасовує вказану ухвалу з прийняттям нового судового рішення, яким заяву ТОВ "Луцьккартон" про забезпечення позову задовольняє.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №903/68/24 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №903/68/24 - скасувати.

3. Постановити нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Луцьккартон" про забезпечення позову задоволити.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" (вул. Бандери Степана, буд. 20, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 42944654, площа 1050,8 м кв ) у межах ціни позову 19 359 000, 00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" (вул. Бандери Степана, буд. 20, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 42944654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" (вул. Гребінки, буд. 12, м. Луцьк, Волинська область 43025, код ЄДРПОУ 35124053) 1 514, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви до місцевого суду та 3 028, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

8. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/68/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" березня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.