Постанова

від 20.03.2024 по справі 922/206/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/206/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Жаворонкова Г.С. на підставі довіреності від 17.01.2024 №01-01-23/231-14, Лисенко В.С. на підставі довіреності від 16.11.2022 №01-01-23/2314-22;

від 1-го відповідача Рудюк Ю.А. на підставі довіреності №65 від 26.12.2023;

від 2-го відповідача Федорович Ю.С. на підставі довіреності від 20.12.2023 №01-46/8230;

від 3-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ, (вх.№364 Х/1) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго», м.Харків, (вх.№372 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024р. у справі №922/206/24 (суддя Лаврова Л.С., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту 30.01.2024р.)

за позовом: Комунального підприємства «Харківводоканал», м.Харків,

до 1-го відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ,

до 2-го відповідача: Акціонерного товариства «Харківобленерго», м.Харків,

до 3-го відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут», м.Київ,

про зобов`язання провести перерахунок обсягів електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

22.01.2024 Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерного товариства «Харківобленерго», Акціонерного товариства «Українська залізниця» у особі філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут» в якому просило суд:

- зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року Комунальним підприємством «Харківводоканал» розподілених під час виконання договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 № 4;

- зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» у особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» провести перерахунок вартості послуг наданих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 807УЗ у зв`язку з відповідністю КП «Харківводоканал» вимогам споживача напруги 1-го класу, що відобразити в актах приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії період з грудня 2022 року по грудень 2023 року;

- зобов`язати Державне Підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на підставі здійсненого Акціонерним товариством «Харківобленерго» перерахунку обсягів електричної енергії та підтверджених даних щодо відповідності Комунального підприємства «Харківводоканал» вимогам споживача напруги 1-го класу виставити Комунальному підприємству «Харківводоканал» нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року за умовами договорів № 56/1-ПД-23 від 30.01.2023, № 38/4-ПД/23 від 25.04.2023, № 29/8-ПД/23 від 17.08.2023, № 33/10-ПД/23 від 19.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між Комунальним підприємством «Харківводоканал» (надалі - споживач) та постачальником останньої надії - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - постачальник) в період з грудня 2022 по грудень 2023 діяли договори про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №56/1-ПД-23 від 30.01.2023, №38/4-ПД/23 від 25.04.2023, №29/8-ПД/23 від 17.08.2023, відповідно до умов яких постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатках 1 до Договорів (комерційні пропозиції).

Згідно пункту 2.2 вказаних вище договорів, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/ передачі електричної енергії.

Позивачем було укладено з Акціонерним товариством «Харківобленерго» відповідні договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 №4, та з Акціонерним товариством «Українська залізниця» у особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» від 01.01.2019 №807 УЗ.

Згідно з пунктами 5, 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» як оператори системи розподілу (ОСР) надають послуги з комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, та до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку виконує функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії.

Крім того, пунктом 4.12 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно зданими, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої(переданої) та купленої електричної енергії.

Отже, розрахунок вартості спожитої електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ґрунтується на розрахунках обсягів електричної енергії, розподілених АТ «Харківобленерго» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут», які відображаються в актах приймання передачі розподіленої енергії, та саме на підставі наданих АТ «Харківобленерго» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» даних ДПЗД «Укрінтеренерго» формує та направляє рахунки та акти купівлі-продажу споживачу КП «Харківводоканал».

Разом з тим, як зазначав позивач, рахунки, що виставлені за договорами про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 №4, мають суттєвий недолік, який покладає на позивача зобов`язання зі сплати обсягів електроенергії без врахування технологічних електричних втрат у мережах основного споживача (яким є КП «Харківводоканал») при нарахуваннях субспоживачам, які для отримання електричної енергії на власні потреби використовують мережі, що належать КП «Харківводоканал», невраховані вимоги щодо розрахунку втрат та балансу реактивної потужності. Тобто позивач, як споживач, по відношенню до субспоживачів послуг із розподілу електричної енергії знаходиться у нерівних умовах господарювання .

Зокрема, в період з грудня 2022 по грудень 2023 до технологічних мереж КП «Харківводоканал» було 26 приєднань субспоживачів, що підтверджується додатком «Перелік субспоживачів КП «Харківводоканал» до договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії від 01.01.2019 № 1,01, проте, в складених між КП «Харківводоканал» та АТ «Харківобленерго» актах приймання - передачі послуг з розподілу електричної енергії складених за період з грудня 2022 по грудень 2023 за вказаним договором відсутня інформація про розмір технологічних втрат, які не враховуються ДПЗД «Укрінтеренерго» при розрахунку вартості електричної енергії яку необхідно сплатити позивачу, таким чином виставлені ДПЗД «Укрінтеренерго» рахунки підлягають перерахуванню.

Як зазначав позивач, теж саме стосується актів приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії складених за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року за договором про розподіл електричної енергії від 01.01.2019 №4, з яких вбачається наявність зобов`язання зі сплати обсягів послуг розподіленої електроенергії без врахування технологічних електричних втрат у мережах основного споживача (яким є КП «Харківводоканал») при нарахуваннях субспоживачам, які приєднані до ліній електропередачі КП «Харківводоканал»(11 приєднань).

Таким чином, в обсягах електричної енергії, спожитої КП «Харківводоканал» за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, враховуються втрати електричної енергії в електричних мережах субспоживачів на ділянці мережі від межі розподілу балансової належності між КП «Харківводоканал» та субспоживача до місця встановлення засобу обліку субспоживача, а також в повному обсязі втрати електричної енергії, пов`язані із спільним використанням технологічних електричних мереж КП «Харківводоканал» з грудня 2022 року по грудень 2023 року.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що визначені оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго», обсяги електричної енергії за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, не відповідають фактичним обсягам електричної енергії, що КП «Харківводоканал» спожило у цей період, тому виставлені ДПЗД «Укрінтеренерго» рахунки на оплату не відповідають вартості фактично спожитої позивачем електричної енергії за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року та відповідно без проведення АТ «Харківобленерго» коригувань обсягів електричної енергії за цей період неможливо правильно визначити їх вартість та виставити ДПЗД «Укрінтеренерго» правильні рахунки на оплату цих обсягів.

Окрім викладеного, позивач зазначав, що розрахунок вартості електричної енергії, що було зроблено АТ «Харківобленерго» на підставі даних Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Харківського регіонального відділення «Енергозбут» за період з грудня 2022 по грудень 2023 року є неправильними, оскільки рахунки були виставлені КП «Харківводоканал» як споживачу 2 класу, що не відповідає дійсності та неодноразово було встановлено в рішеннях суду.

Зокрема, 28.11.2018 Верховним Судом було прийнято постанову у справі №922/4198/17 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про зобов`язання проведення перерахунку.

В пункті 30 вказаної постанови Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх судових інстанцій, якими було встановлено відповідність позивача у спірний період визначеним підпунктом 3.1. Порядку критеріям споживача 1 класу, а саме: позивач є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввів нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживав обсяги електричної енергії більш ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт.год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення». Таким чином, у вказаному судовому рішенні Суд встановив, що КП «Харківводоканал» відповідає вимогам споживача напруги 1-го класу,.

З огляду на вищевикладене, позивач вважав, що рахунки на оплату за електричну енергію, що була розподілена з грудня 2022 по грудень 2023 року за договором №№807УЗ від 01.01.2019, загальна сума в яких визначена із застосування 2 класу напруги для споживача КП «Харківводоканал» є такими, що суперечать вказаному вище судовому рішенню та мають бути перераховані за 1 класом напруги.

Крім того, 29.01.2024 позивачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал» подано до господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерному товариству «Харківобленерго», Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», до вирішення по суті спору по справі № 922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаної заяви позивач наголошував на існуванні надзвичайних обставин, які можуть призвести до зупинки виробничої діяльності КП «Харківводоканал» - єдиного підприємства централізованого водопостачання та водовідведення міста Харкова та 52-х міст Харківської області, яке згідно з розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 06.06.2023 № 249В визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період і таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області.

Зокрема, позивач посилався на те, що між КП «Харківводоканал» та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на виконання спеціального Наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яким затверджено «Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» було укладено договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах приєднання споживача до умов публічного договору в наступних редакціях № 33/10-ПД/23 від 19.10.23, № 29-8-ПД-23 від 17.08.2023, № 38/4-ПД/23 від 25.04.2024, № 56/1-ПД/23 від 30.01.2023.

Операторами системи розподілу (ОСР) у даних відносинах з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Українська залізниця» у особі філії «Енергозбут» Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут».

Пунктом 7 Наказу № 148 було встановлено гарантії того, що постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

В підпункті 2 пункту 8 Наказу № 148 було прямо застережено, що забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує, зокрема надання життєво важливих послуг для населення.

Разом з тим, наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307 визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства енергетики України № 148, а тому гарантії щодо забезпечення електропостачанням, таких суб`єктів як КП «Харківводоканал» були втрачені, що, на думку позивача, є неприпустимим під час військового стану, особливо в області, яка є оборонним рубежем у протистоянні з російською агресією.

В той же час, Указом Президента України від 07.11.2023 № 737/2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року» яким передбачено комплекс заходів, направлених на посилення стійкості функціонування енергетичної системи в умовах воєнного стану, підпунктом а) пункту 1 якого було ухвалено Кабінету Міністрів України прийняти в місячний строк рішення щодо погашення заборгованості державних та/або комунальних підприємств критичної інфраструктури, а також бюджетних установ перед постачальником «останньої надії» та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію.

Проте, зазначений пункт рішення Кабінетом Міністрів України не виконано, що, за твердженням заявника, свідчить про відсутність вини позивача в неможливості розрахунку з постачальником «останньої надії».

Позивач також зазначав, що приписами статті 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 у справі № 922/590/20 констатував, що пряма, законодавчо встановлена статтею 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» заборона відключення об`єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енергопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення сама по собі виключає можливість відключення КП «Харківводоканал» від електропостачання, незалежно від наявності у нього статусу захищеного споживача.

Проте, незважаючи на встановлену Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» заборону відключення (припинення або обмеження постачання) КП «Харківводоканал» від енергопостачання, на адресу КП «Харківводоканал» надійшло від ДПЗД «Укрінтеренерго» - Попередження про припинення постачання електричної енергії № 44/11-16/П69/В від 10.11.2023, яким встановлено, що постачання електричної енергії на об`єкти КП «Харківводоканал» буде припинено 26.12.2023 з 9:00 години. Крім того, від операторів систем розподілу, які відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії безпосередньо здійснюють відключення об`єктів споживача від системи енергопостачання, також, надійшли лист-повідомлення AT «Харківобленерго» № 06-56к/05-4934 від 21.11.2023 та лист-повідомлення AT «Українська залізниця» у особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» № 17/1563/2 від 07.11.2023 про припинення (обмеження) електропостачання КП «Харківводоканал» з посиланням на те, що вони будуть керуватися інформацією ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо припинення постачання електричної енергії для позивача.

Позивач також наголошував, що припинення надання послуг з водовідведення та постачання води унеможливить нормальне, безпечне та безперебійне функціонування об`єктів Збройних Сил України (військових формувань, правоохоронних органів із спеціальним статусом, тощо), закладів охорони здоров`я, закладів освіти, об`єктів інфраструктури міста (транспорту, зв`язку, тощо), об`єктів включених до «Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, які розташовані в місті Харкові, а саме: ДП «Завод імені В.О. Малишева», ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова», ДП «Центральне конструкторське бюро «Протон», ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ДП «Харківське агрегатне конструкторське бюро», ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування», ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», ПрАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв`язок», ДП «Південна залізниця», ДП «Хібна база N 85» Державного агентства резерву України, ДНВП «Об`єднання Комунар», Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, ДП Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування, AT «Хартрон», ДП «Завод «Електроважмаш», АТ «Турбоатом», ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Враховуючи викладене, у зв`язку з наявністю грошових вимог (рахунків на оплату за електричну енергію, що була розподілена в період з грудня 2022 по грудень 2023 року), які, як стверджував позивач, не підтверджуються належними документами, та є предметом розгляду даної справи, неприйняттям рішенням Кабінету Міністрів України про погашення заборгованості комунальних підприємств критичної інфраструктури перед постачальником «останньої надії» та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію існує загроза повного відключення позивача від живлення електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 задоволено заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» про забезпечення позову (вх. 2565 від 29.01.2024); вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерному товариству «Харківобленерго», Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», до вирішення по суті спору по справі № 922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статті 136 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що з огляду на характер господарської діяльності Комунального підприємства «Харківводоканал», його завдання та ризики, пов`язані з можливою паралізацією такої діяльності в умовах воєнного стану, в прифронтовій області, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерному товариству «Харківобленерго», Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», до вирішення по суті спору у справі № 922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з ухвалою першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» вчиняти будь які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, внаслідок постановлення господарським судом першої інстанції оскаржуваної ухвали порушуються його права та інтереси в частині довготривалого порушення позивачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (відсутність оплати спожитої ним електричної енергії), погіршують фінансовий стан підприємства та негативно вливають на весь ринок електричної енергії (порушують встановлену на ньому платіжну дисципліну), особливо в умовах воєнного стану.

Апелянт також наполягає, що позивач при зверненні до суду з відповідною заявою про забезпечення позову не надав будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що наявний реальний факт порушення або оспорення його права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 07.03.2024 о 11:00 год.

20.02.2024 представником апелянта - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 задоволено заяву представника апелянта - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про участь у судовому засіданні 07.03.2024 у справі № 917/206/24 в режимі відеоконференції.

26.02.2024 позивачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал» подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вх.№2805), в якому просить суд відмовити в її задоволенні.

Акціонерне товариство «Харківобленерго» з ухвалою першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що предметом даного позову є немайнові вимоги, які виникли на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1,01 та №4 від 01.01.2019; №807УЗ від 01.01.2019 та на умовах договорів №56/1-ПД-23 від 30.01.2023, №38/4-ПД/23 від 25.04.2023, №29/8-ПД/23 від 17.08.2023, №33/10-ПД/23 від 19.10.2023, в той час як, забезпечення позову полягає у забороні вчиняти дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, який не є предметом дослідження у даній справі.

Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції в порушення вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України було вжито заходи забезпечення позову, не пов`язані з предметом позову з огляду на предмет і підстави позову; такі заходи не співвідносяться із заявленими позовними вимогами; не є адекватними, не забезпечують балансу інтересів сторін, а отже, і не призведуть до поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 залишено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

22.02.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024р. у справі №922/206/24 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та призначити справу до розгляду на 07.03.2024 р. об 11:00год.; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 відкладено розгляд апеляційних скарг на 20.03.2024 о 12:00 год.; задоволено клопотання представника апелянта - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про участь у судовому засіданні 20.03.2024 о 12:00 год. у справі №922/206/24 в режимі відеоконференції.

19.03.2024 позивачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал» подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вх.№4017), в якому просить суд відмовити в її задоволенні.

Зокрема, позивач не погоджується з доводами Акціонерного товариства «Харківобленерго» відносно того, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції в порушення вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України було вжито заходи забезпечення позову, не пов`язані з предметом позову з огляду на предмет і підстави позову; такі заходи не співвідносяться із заявленими позовними вимогами; не є адекватними, не забезпечують балансу інтересів сторін, а отже, і не призведуть до поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач наголошує, що припинення постачання (розподілу) електричної енергії для КП «Харківводоканал», прямо суперечить та порушує імперативні вимоги Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», а дії щодо відключення об`єктів питного водопостачання та від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення прямо суперечать принципам держаної політики, а в умовах військового стану є злочинними.

Вжиті господарським судом першої інстанції заходи забезпечення позову не призводять до невиправданих, вкрай негативних наслідків для відповідачів, оскільки вжиті заходи мають тимчасовий характер, а їх вжиття направлене на забезпечення збалансованості інтересів сторін та збереження життєдіяльності прифронтового міста Харкова, а незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Як було зазначено в заяві про забезпечення позову, що передумовою для подання зазначеної заяви стало скасування (06.12.2023) наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яким було введено в дію Положення «Про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» відповідно до якого по відношенню до споживачів у яких закінчився строк дії договорів на постачання електроенергії та які на момент набрання чинності вказаного наказу знаходились на постачанні у постачальника останньої надії (ПОН), постачання електричної енергії здійснюється і надалі ПОН, а саме ДПЗД «Укрінтеренерго».

В підпункті 2 пункту 8 Наказу № 148 було прямо застережено, що забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує, зокрема надання життєво важливих послуг для населення.

Позивач звертає увагу суду на те, що АТ «Харківобленерго» заперечує щодо вжиття заходів шляхом подання апеляційної скарги, проте 21.11.2023 звернулось до Прем`єр-міністра України Шмигаля Д.А., Міністра енергетика України Галущенка Г.В., Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Данілова О.М., Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики комунальних послуг Ушаповського К.В., Начальника Харківської обласної адміністрації Синєгубова О.В., Харківського міського голови Терехова І.О. з листом №01-06/7379 наступного змісту:

«Скасування наказу від 13.04.2022 №148 призведе до обов`язку АТ «Харківобленерго » здійснити знеструмлення великої кількості споживачі в м. Харків та Харківській області, у тому числі об`єктів критичної інфраструктури у зв`язку із відсутністю у них договорів на постачання електроенергії із ліцензованими постачальниками, так як бездоговірне споживання електроенергії заборонено п . 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

На глибоке переконання АТ «Харківобленерго» такі кардинальні заходи неприпустимі під час військового стану в області, яка є оборонним рубежем у протистоянні з російською агресією, та можуть викликати соціальну напругу серед мешканців Харківського регіону.

З метою недопущення енергетичного колапсу в Харківській області АТ «Харківобленерго » просило Прем`єр-міністра України Шмигаля Д.А. втрутитись в дану ситуацію та не допустити припинення функціонування критично важливих об`єктів регіону в період воєнного стану;

Розглянути питання продовження терміну постачання електричної енергії ПОН державним та/або комунальним підприємствам критичної інфраструктури на територіях ведення активних бойових дій з метою запобігання їх відключень; сприяти невідкладному впровадженню механізмів щодо погашення заборгованості державних та/або комунальних підприємств критичної інфраструктури, а також бюджетних установ перед операторами системи розподілу, що здійснюють ліцензовану діяльність на прифронтових територіях.»

11.12.2023, схожий за змістом лист було направлено АТ «Харківобленерго» до Харківського міського голови (вих.№11.12.2023).

Зі змісту зазначених листів, як стверджує позивач, вбачається що АТ «Харківобленерго» намагалось вжити заходів з недопущення припинення розподілу електричної енергії, в першу чергу, таким споживачам, як КП «Харківводоканал», які є критично важливими, у зв`язку із чим мотиви подання апеляційної скарги АТ «Харківобленерго» є не зрозумілими.

20.03.2024 позивачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал» подано до апеляційного господарського додаткові пояснення на підтвердження обставин зазначених у відзиві на апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» (вх.№4086), до яких додано копії листів АТ «Харківобленерго» від 21.11.2023 №01-06/7379, від 11.12.2023 №01-56/05-7842.

Стосовно доказів, доданих позивачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал», колегія суддів зазначає, що, як вбачається з цих доказів, вони були отримані вже після постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали від 30.01.2024, отже, суд першої інстанції не надавав їм оцінку.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. (Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.03.2024 представник 1-го апелянта - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» вчиняти будь які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Також, представник 1-го апелянта - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підтримав вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Харківобленерго».

Представник 2-го апелянта - Акціонерного товариства «Харківобленерго» підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» про забезпечення позову.

Також, представник 2-го апелянта - Акціонерного товариства «Харківобленерго» підтримав вимоги апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Представники позивача заперечили проти вимог апеляційних скарг Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Акціонерного товариства «Харківобленерго», просили відмовити в їх задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники позивача, 1-го та 2-го відповідача зявились в судове засідання та надали пояснення в обгрунтування своїх вимог та заперечень, а 3-й відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційних скарг, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №914/2157/19, від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/19, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову наведений в частині першій статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2024 Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерного товариства «Харківобленерго», Акціонерного товариства «Українська залізниця» у особі філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут» в якому просило суд:

- зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року Комунальним підприємством «Харківводоканал» розподілених під час виконання договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 № 4; .

- зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» у особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» провести перерахунок вартості послуг наданих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 807УЗ у зв`язку з відповідністю КП «Харківводоканал» вимогам споживача напруги 1-го класу, що відобразити в актах приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії період з грудня 2022 року по грудень 2023 року;

-зобов`язати Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на підставі здійсненого Акціонерним товариством «Харківобленерго» перерахунку обсягів електричної енергії та підтверджених даних щодо відповідності Комунального підприємства «Харківводоканал» вимогам споживача напруги 1-го класу виставити Комунальному підприємству «Харківводоканал» нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року за умовами договорів № 56/1-ПД-23 від 30.01.2023, № 38/4-ПД/23 від 25.04.2023, № 29/8-ПД/23 від 17.08.2023, № 33/10-ПД/23 від 19.10.2023.

Отже, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач зазначав, що між КП «Харківводоканал» та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на виконання спеціального Наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яким затверджено «Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» було укладено договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах приєднання споживача до умов публічного договору в наступних редакціях № 33/10-ПД/23 від 19.10.23, № 29-8-ПД-23 від 17.08.2023, № 38/4-ПД/23 від 25.04.2024, № 56/1-ПД/23 від 30.01.2023.

Операторами системи розподілу (ОСР) у даних відносинах з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Українська залізниця» у особі філії «Енергозбут» Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут».

Пунктом 7 Наказу № 148 було встановлено гарантії того, що постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

В підпункті 2 пункту 8 Наказу № 148 було прямо застережено, що забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує, зокрема надання життєво важливих послуг для населення.

Разом з тим, наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307 визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства енергетики України № 148, а тому гарантії щодо забезпечення електропостачанням, таких суб`єктів як КП «Харківводоканал» були втрачені, що, на думку позивача, є неприпустимим під час військового стану, особливо в області, яка є оборонним рубежем у протистоянні з російською агресією.

В той же час, Указом Президента України від 07.11.2023 № 737/2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року» яким передбачено комплекс заходів, направлених на посилення стійкості функціонування енергетичної системи в умовах воєнного стану, підпунктом а) пункту 1 якого було ухвалено Кабінету Міністрів України прийняти в місячний строк рішення щодо погашення заборгованості державних та/або комунальних підприємств критичної інфраструктури, а також бюджетних установ перед постачальником «останньої надії» та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію.

Проте, зазначений пункт рішення Кабінетом Міністрів України не виконано, що, за твердженням заявника, свідчить про відсутність вини позивача в неможливості розрахунку з постачальником «останньої надії».

Позивач також зазначав, що приписами статті 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 у справі № 922/590/20 констатував, що пряма, законодавчо встановлена статтею 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» заборона відключення об`єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енергопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення сама по собі виключає можливість відключення КП «Харківводоканал» від електропостачання, незалежно від наявності у нього статусу захищеного споживача.

Проте, незважаючи на встановлену Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» заборону відключення (припинення або обмеження постачання) КП «Харківводоканал» від енергопостачання на адресу КП «Харківводоканал» надійшло від ДПЗД «Укрінтеренерго» - Попередження про припинення постачання електричної енергії № 44/11-16/П69/В від 10.11.2023, яким встановлено, що постачання електричної енергії на об`єкти КП «Харківводоканал» буде припинено 26.12.2023 з 9:00 години (т.1 а.с.23-24).

Від операторів систем розподілу, які відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі-ПРРЕЕ) безпосередньо здійснюють відключення об`єктів споживача від системи енергопостачання, також, надійшли лист-повідомлення AT «Харківобленерго» № 06-56к/05-4934 від 21.11.2023 та лист-повідомлення AT «Українська залізниця» в особі Харківське регіональне відділення «Енергозбут» № 17/1563/2 від 07.11.2023 про припинення (обмеження) електропостачання КП «Харківводоканал» (т.1 а.с.27-28, 29-30), в яких зазначено про те, що оператори систем розподілу будуть керуватися інформацією ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо припинення постачання електричної енергії для позивача.

Враховуючи викладене, у зв`язку із наявністю грошових вимог (рахунків на оплату за електричну енергію, що була розподілена з грудня 2022 по грудень 2023 року), які, як стверджував позивач, не підтверджуються належними документами, та є предметом розгляду даної справи, неприйняттям рішенням Кабінету Міністрів України про погашення заборгованості комунальних підприємств критичної інфраструктури перед постачальником «останньої надії» та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію існує загроза повного відключення позивача від живлення електричної енергії.

Вказані обставини і стали підставою для звернення з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Акціонерному товариству «Харківобленерго», Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», до вирішення по суті спору у справі № 922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що відповідно до підпункту 2 пункту 7.5 розділу VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі ПРРЕЕ), припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Згідно з пунктом 7.10 ПРРЕЕ припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.

Положеннями підпункту 11 пункту 5.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що оператор системи зобов`язаний, зокрема, припиняти у випадках та в порядку, визначених Кодексом систем розподілу або Кодексом системи передачі та цими Правилами, електроживлення споживача за зверненням електропостачальника відповідно до умов договору з електропостачальником.

Пунктом 11.5.12 Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, передбачено, що електропостачальник має право звернутися до ОСР щодо припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. У зверненні електропостачальник повинен, зокрема, зазначити дані, що ідентифікують відповідного споживача електричної енергії (EIC-код), та причину (підставу) припинення електроживлення такого споживача електричної енергії. ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. У випадках, не передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ОСР має право відхилити звернення електропостачальника, про що повідомляє електропостачальника протягом 2 робочих днів з дати отримання звернення. Попередження про припинення електроживлення надсилається ОСР одночасно електропостачальнику та відповідному споживачу електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії. ОСР не розглядає заперечення щодо припинення електроживлення або звернення щодо неправомірності дій електропостачальника від споживачів електричної енергії. ОСР повинен припинити електроживлення споживача електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати отримання звернення від електропостачальника.

Тобто, ОСР (у даному випадку апелянт АТ "Харківобленерго") припиняє електроживлення споживачів за зверненням електропостачальника, який не зобов`язаний повідомляти ОСР обґрунтування причин (підстав) для припинення електроживлення та не розглядаючи заперечення споживачів щодо припинення електроживлення.

Проте, враховуючи наявність між позивачем та відповідачами спору правомірності виставлення рахунків з визначеним обсягом фактично спожитої електричної енергії, заходи забезпечення позову щодо заборони ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та АТ «Українська залізниця» в особі філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення «Енергозбут» вживати дії з припинення та/або обмеження постачання електричної енергії споживачу є цілком співмірними та адекватними.

В той же час, абзацом 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до статуту КП «Харківводоканал» метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідної та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення м. Харкова та населених пунктів Харківської області, здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки України, підвищення рівня доходів працівників підприємства, посилення зацікавленості та відповідальності за кінцеві результати діяльності з метою отримання відповідного прибутку. Предметом діяльності підприємства є видобування, виробництво, забір, очищення, подача, постачання, транспортування, розподіл питної води; приймання, збирання, відведення, транспортування та повне біологічне очищення стічних вод, знезараження та скид біологічно очищеної стічної води у водні об`єкти.

Система централізованого водопостачання КП «Харківводоканал» являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області.

При цьому, судовою колегією також встановлено, що єдина технологічна система КП «Харківводоканал», про яку йдеться, забезпечує питною водою місто Харків та 52 населених пункти Харківської області, та належить територіальній громаді міста Харкова.

За змістом положень статті 6 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Отже, одним із принципів державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є заборона відключення об`єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Зазначений в статті 6 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення принцип застосовується з метою попередження екологічної та епідеміологічної кризи, яка може виникнути у разі тривалого відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання.

Вимоги статті 6 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення є переважними над іншими актами законодавства, адже принцип державної політики, встановлений зазначеною нормою, підлягає обов`язковому застосуванню для підприємств, що забезпечують питною водою певний населений регіон, з метою гарантованого, першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Відтак, заборону відключення електроенергії об`єктів питного водопостачання та водовідведення, до яких відноситься і позивач, прямо передбачено законодавством.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 11.10.2019 у справі №913/337/18, від 18.05.2021 у справі № 922/590/20 які є релевантним у спірних правовідносинах.

Зокрема, приймаючи постанову від 11.10.2019 у справі №913/337/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 913/257/18, за яким у відповідачів наявне право, передбачене договором, на обмеження або припинення енергопостачання позивачеві у разі несплати ним своєчасно за спожиту електроенергію, без урахування вимог статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Проте, направлення відповідачами на адресу позивача листів та повідомлень про припинення електропостачання свідчить про наявність у відповідачів наміру та реальної можливості на вчинення дій з припинення електропостачання КП «Харківводоканал», що, в разі здійснення відповідачами вказаних дій, спричинить неможливість ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки неможливо буде зобов`язати відповідачів зобов`язати провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року та виставити нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої у вказаний період, якщо електропостачання на момент ухвалення рішення вже буде припинено.

Крім того, судова колегія враховує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженого Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно з яким Харківська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 15.09.2022 була віднесена до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 і по теперішній час віднесена до територій можливих бойових дій.

Відповідно до пункту 13 частини 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру», об`єктами критичної інфраструктури є об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Пункт 4 частини 4 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема водопостачання та водовідведення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України, цей кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Статтею 5 Кодексу цивільного захисту України визначено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків (частина 1 вказаної статті).

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються, зокрема, такі види надзвичайних ситуацій, як воєнні (пункт 4 частини 2 вказаної статті).

Згідно з частинами 1 та 8 статті 10 територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі - територіальні підсистеми) діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До складу територіальних підсистем, їх ланок та субланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб`єкти господарювання.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу цивільного захисту України визначено, що медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає в себе, зокрема, контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання.

Отже, Комунальне підприємство «Харківводоканал» у розумінні наведених вище приписів законодавства є субланкою територіальної системи цивільного захисту щодо контролю за якістю питної води та джерелами водопостачання в умовах воєнного стану, та критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період і таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на характер господарської діяльності позивача Комунального підприємства «Харківводоканал», його завдання та ризики, пов`язані з можливою паралізацією такої діяльності в умовах воєнного стану, в прифронтовій області, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренеpгo, Акціонерному товариству «Харківобленерго», Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», до вирішення по суті спору у справі №922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі №910/1168/22 зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин. Так, Верховний Суд наголошував на тому, що права та інтереси осіб, які звертаються до суду мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Заборона на вчинення дій з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для позивача має тимчасовий характер, та у даному випадку наявний зв`язок між заявленими КП «Харківводоканал» заходами забезпечення позову і предметом поданого позову про зобов`язання відповідачів провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року та виставити нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої у вказаний період.

В той же час, невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено позивачем у заяві про забезпечення позову.

Враховуючи те, що судом встановлено, що на адресу позивача надходили повідомлення про припинення постачання та розподілу електричної енергії, що потягне за собою неможливість позивача забезпечити задоволення потреб територіальних громад Харківської області щодо водопостачання та водовідведення в період воєнного стану та триваючих ворожих атак на місто Харків, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення, з огляду на те, що у разі задоволення позову сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу.

Окрім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №72з-22).

Судова колегія зазначає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Застосування таких заходів забезпечення позову до вирішення спору судом відповідає предмету заявленого позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Акціонерного товариства «Харківобленерго» не підлягають задоволенню, ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.03.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий