Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/19233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/19233/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бейспак»

до фізичної особи-підприємця Караґеза Давіда Тіграновича

про розірвання договору та стягнення 241 000, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Волошко І.С.;

від відповідача: Лушкін М.Ю.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бейспак» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Карагез Давіда Тіграновича (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- розірвати договір № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023, що укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути суму грошових коштів у розмірі 241 000, 00 грн, з яких: 100 000, 00 грн аванс та 141 000, 00 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 526, 530, 546, 570, 610, 611, 626, 627, 651, 901 Цивільного кодексу України, ст.179, 180, 188, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023, в частині повного та своєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

27.12.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/19233/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

24.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній частково заперечує проти позову, а саме визнає вимогу про розірвання договору та заперечує щодо стягнення авансу та пені. Так, зокрема, зазначає, що саме позивач затягував час із наданням інформації необхідної для виконання договору, а тому відповідач не зміг виконати роботи в повному обсязі.

30.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить повернути відзив без розгляду.

06.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про виклик відповідача в якості свідка для допиту.

У підготовче засідання 07.02.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника відповідача, відмовив в задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду, заявленого у відповіді на відзив від 30.01.2024. Також суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик відповідача в якості свідка для допиту від 06.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 відкладено підготовче засідання на 05.03.2024, витребувано в порядку ст.74 ГПК України в сторін письмові пояснення та докази.

19.02.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення та переклад листування між позивачем та відповідачем.

19.02.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та переклад листування між позивачем та відповідачем.

У підготовче засідання 05.03.2024 з`явились сторони, представник позивача в засіданні заявив усне клопотання про виклик свідка, в задоволенні якого протокольною ухвалою судом відмовлено. Також враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.03.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 між відповідачем (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords (надалі - договір), відповідно до п.2.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з розробки та створення веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords використовуючи як власні ресурси так і підрядників, а замовник зобов`язується надати виконавцю перелік вимог до робіт, текстову, візуальну, графічну інформацію для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords, прийняти та оплатити послуги в строки та у розмірі передбачені вказаним договором.

Пунктами 1.1.-1.9. договору визначено, що:

сайт (веб-сайт) - інформаційний ресурс в мережі Інтернет, який містить текстову, графічну та іншу інформацію, має унікальну адресу в системі доменних імен, має свого власника, складається з веб-сторінок, які сприймаються як єдине ціле, та підтримується комплексом системних програмних засобів;

технічне завдання - перелік вимог до веб-сайту і завдання ресурсу, терміни виконання та вартість етапів робіт, функціональні можливості (текст, картинка, або таблиця, що розміщена на сайті. Одиниця текстового або табличного контенту);

інформація для наповнення веб-сайту - текстова, графічна, файлова, аудіо та будь-яка інша інформація, яка необхідна для наповнення створюваного за цим договором веб-сайту. До такої інформації також відносяться ключі та паролі від підсистем замовника, доступ до яких, необхідний для належного виконання умов договору;

способи комунікації - визначений сторонами спосіб ведення ділової переписки, погоджений договором.

набуття виключних майнових прав на створений об`єкт - перехід виключних майнових прав від виконавця до замовника на використання створених за цим договором об`єктів права інтелектуальної власності;

мессенджер - електронна програма для обміну текстовими, аудіо та файловими повідомленнями між комп`ютерами або іншими пристроями користувачів через мережу Інтернет;

рекламна кампанія Google Adwords - онлайн-рекламний сервіс, який дозволяє рекламодавцям конкурувати для відображення коротких рекламних текстів для веб-користувачів, частково ґрунтуючись на ключові слова, зумовлені рекламодавцями, що може зв`язати, скопіювати вміст веб-сторінок, що відображаються користувачам;

неймінг - процес створення назви компанії або продукту;

логотип - унікальний фірмовий знак, який асоціюється у аудиторії з брендом компанії.

Відповідно до п.2.2. договору перелік робіт з розробки веб сайту, неймінгу, логотипу та реклами, що виконуються за даним договором (надалі - роботи), визначені технічним завданням, що є додатком до цього договору.

Згідно із п.п.2.2.1. договору в технічному завданні обов`язково повинна бути вказана наступна інформація - перелік вимог у довільному порядку, дотримуючись яких виконавець зобов`язаний здійснювати роботи, строк виконання таких робіт, вартість робіт, а також підписи сторін.

У підпункті 2.2.2. договору передбачено, що якщо під час виконання робіт за договором, сторонами буде визначена необхідність здійснення додаткових та/або нових робіт, такі роботи оформлюються за допомогою додаткового технічного завдання, на яке розповсюджуються аналогічні вимоги та порядок виконання як і на основне технічне завдання.

Умови технічного завдання узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за даним договором (за виключеннями додаткових технічних завдань). Технічне завдання підписується сторонами або вповноваженими представниками сторін у тому ж порядку, що й договір, і є його невід`ємною частиною (п.2.4. договору).

Відповідно до п.2.5. договору результатом виконаних за даним договором робіт є створений веб-сайт, неймінг, логотип та налаштована рекламна компанія Google Adwords у відповідності до технічного завдання замовника.

Згідно із п.2.7. договору робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт або після передачі замовникові доступів до сайту електронною поштою mail@karagezwebstudio.com або karagezwebstudio@gmail.com), але в будь якому випадку до моменту за умови виконання виконавцем всіх вимог до робіт (текстова, візуальна, графічна інформація для наповнення веб-сайту).

Після підписання цього договору та виконання замовником умов, передбачених у п. 5.2.1. виконавець приступає до виконання робіт та зобов`язується виконати їх впродовж 14-ти календарних днів (п.3.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1.1. договору перебіг строку виконання робіт, передбачений у технічному завданні починається з дня здійснення оплати. При цьому, у випадку здійснення оплати замовником після 16.00, відлік строку виконання робіт починається з наступного дня, після здійснення оплати за цим договором.

У пункті 3.2. договору сторонами погоджено, що якщо при виконанні робіт за договором, виконавцю буде необхідна інформація для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords, така інформація має бути надана виконавцю замовником.

Згідно із п.п.3.2.1. договору строк для надання інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords починається з дня початку строку виконання робіт за цим договором та не може перевищувати 75% від всього строку виконання робіт, який визначений у технічному завданні.

Порушення замовником строку на надання інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords не породжує негативних наслідків для замовника, не є підставою для розірвання цього договору та/або застосування санкцій за неналежне виконання умов цього договору. Проте, у випадку виходу за межі визначені у п. 3.2.1., перелік строку виконання робіт за договором, який визначений у відповідному технічному завданні зупиняється та поновлюється після повного виконання замовником обов`язку, щодо надання такої інформації (п.п.3.2.2. договору).

Відповідно до п.п.3.2.3. договору виконавець, у випадку необхідності витребування інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords може звернутися до замовника з запитом, у спосіб передбачений цим договором.

Згідно із п.3.3. договору замовник, під час виконання робіт має право звертатися до виконавця з побажаннями, ідеями, коригуваннями, уточнювати інформацію про хід робіт за договором.

При виникненні у замовника побажання щодо зміни незначних вимог до виконання робіт за технічним завданням, замовник має право звернутися до виконавця, у спосіб комунікації між сторонами, який визначений цим договором, а виконавець, при згоді на імплементацію вказаних змін, може приступити до їх виконання без внесення змін до технічного завдання, але у будь-якому випадку за взаємною згодою сторін (п.п.3.3.1. договору).

Відповідно до п.3.4. договору після завершення виконання робіт за цим договором виконавець надсилає замовнику підписаний зі своєї сторони акт приймання - передачі робіт у двох екземплярах, а замовник, після отримання вказаного акту має право підписати його, або відмовитися від його підписання.

При підписанні замовником акту приймання передачі робіт, сторони підтверджують належність виконання умов цього договору та відповідність наданих робіт технічному завданню (п.п.3.4.2. договору).

Згідно з п.5.1. договору загальна сума договору складає 200 000,00 грн без ПДВ.

Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50 % від ціни договору (100 000,00 грн), протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання цього договору, а у випадку укладення додаткового технічного завдання, протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання такого документу (п.5.2.1. договору).

Замовник здійснює другу оплату у розмірі 50 % від ціни договору (100 000,00 грн), протягом 40 календарних днів після підписання даного договору, але не раніше завершення робіт та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п.5.2.2. договору).

У пунктах 6.1., 6.2. договору сторони погодили, що незначні (не більш ніж 2 календарних дні) порушення строків не є підставами для нарахування штрафних санкцій та/або підставами для розірвання договору у зв`язку з його неналежним виконанням. Незначне порушення строку, застосовується лише стосовно тих строків, які визначені у п 5.2.1. та строку виконання робіт визначених у технічному завданні.

Згідно п.6.3. договору у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, які були встановлені технічним завданням, останній сплачує 0,5% від суми договору за кожний день такого прострочення.

Відповідно до п.6.4., 6.5. договору сторони мають право розірвати вказаний договір на підставах встановлених чинним в Україні законодавством, або без будь - якого обґрунтування за власного ініціативою або за згодою сторін. Сторона, що виявила бажання розірвати вказаний договір повинна надати іншій обґрунтування необхідності розірвання вказаного договору.

У пунктах 7.1.-7.3. договору сторони погодили, що офіційними способами комунікації за цим договором є листування поштою, електронною поштою, а також за допомогою електронних програм мессенджерів. Сторони за власною ініціативою обирають той спосіб комунікації, який є більш зручним для належного виконання умов договору. Якщо адреса електронної пошти, номер телефону для зв`язку у мессенджері не визначена у цьому договорі, проте, за допомогою неї фактично здійснюється ділова переписка, така адреса електронної пошти/ номер телефону та/або інший реквізит автоматично стає належним способом комунікації. Надсилання актів приймання-передачі за допомогою електронної пошти/ мессенджерів допускається. При цьому сторони визначили, що при використанні такого способу надсилання акту приймання-передачі робіт, днем отримання акту буде дата відправки листа/повідомлення, якщо технічні можливості обраного способу комунікації не можуть вказати таку інформацію.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.11.1., 11.2. договору).

Відповідно до технічного завдання (додаток № 1 до договору) виконавець зобов`язувався роботи протягом 1 місяця з моменту одержання передоплати 50 % від суми договору (пункт 17 технічного завдання).

19.06.2023 позивачем сплачено на користь відповідача 50 000, 00 грн авансу згідно договору, що підтверджується платіжною інструкцією №3213 від 19.06.2023 та 27.06.2023 сплачено ще 50 000, 00 грн авансу, що підтверджується платіжною інструкцією №3285 від 27.06.2023.

11.09.2023 позивач направив відповідачу досудову вимогу за вих.№1/09 про повернення коштів та розірвання договору, в якій вимагав протягом 7 календарних днів, з моменту отримання вимоги повернути 100 000,00 грн сплачених позивачем грошових коштів і після повернення грошових коштів пропонував припинити дію договору за згодою сторін та відмовитися від будь-яких претензій сторін.

18.09.2023 за вих.№4/149-23 відповідачем надано позивачу відповідь на вказану вище вимогу, в якій запропоновано підписати додаткову угоду в якій чітко узгодити умови договору щодо належного виконання його умов.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про розірвання договору № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023 і стягнення 100 000, 00 грн авансу та 141 000, 00 грн пені.

Підставами позову є порушення відповідачем умов договору № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як установлено, судом спірні правовідносини сторін виникли на підставі правочину, який за своєю правовою природою є господарським договором підряду, оскільки він містить зобов`язання як з виконання робіт так із передачі їх майнового результату, визначеного та віддільного від дій, а саме програмного продукту у власність іншої особи (замовника).

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату на загальну суму 100 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №3213 від 19.06.2023 та №3285 від 27.06.2023.

Як зазначає позивач відповідач повинен був виконати роботи до 27.06.2023, проте, в порушення взятих на себе зобов`язань роботи не виконав, через що позивач 31.07.2023 уклав договір №0057/2023 на виконання робіт з фізичною особою-підприємцем Пуделко Наталією Леонідівною, якою виконано роботи - розроблено сайт інтернет магазину, що підтверджується актом №00200971 від 28.08.2023 про приймання виконаних робіт (наданих послуг), а тому позивач втратив інтерес до виконання договору відповідачем.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 Цивільного кодексу України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), виконання умов договору повинно бути підтверджено належним чином, зокрема, актом виконаних робіт, оформленими у відповідності до підпункту 3.4.2. спірного договору.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та вірогідних доказів, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, на підтвердження виконання в повному обсязі робіт за договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.4., 6.5. договору сторони мають право розірвати вказаний договір на підставах встановлених чинним в Україні законодавством, або без будь - якого обґрунтування за власного ініціативою або за згодою сторін. Сторона, що виявила бажання розірвати вказаний договір повинна надати іншій обґрунтування необхідності розірвання вказаного договору.

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2023 позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою за вих.№1/09, у якій вимагав протягом 7 календарних днів, з моменту отримання вимоги повернути 100 000,00 грн сплачених позивачем грошових коштів і після повернення грошових коштів пропонував припинити дію договору за згодою сторін та відмовитися від будь-яких претензій сторін.

Однак, у досудовому порядку сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору.

Одночасно, у відзиві на позов відповідач просив суд задовольнити вимогу позивача про розірвання договору, що розцінюється судом як визнання позову в цій частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (частина 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про розірвання договору № 1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023, що укладений між позивачем та відповідачем підлягає задоволенню повністю.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

З огляду на те, що судом розривається договір укладений між сторонами, а тому договірні зобов`язання між сторонами припиняються, докази виконання робіт, у тому числі на суму сплаченого авансу в розмірі 100 000, 00 грн, в матеріалах справи відсутні, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що з відповідача має бути стягнута сума грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн у вигляді суми авансу, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 141 00, 00 грн пені нарахованої за період з 28.07.2023 по 15.12.2023, суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Нормами частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення викання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.6.3. договору у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, які були встановлені технічним завданням, останній сплачує 0,5% від суми договору за кожний день такого прострочення.

Відповідно до технічного завдання (додаток № 1 до договору) виконавець зобов`язувався роботи протягом 1 місяця з моменту одержання передоплати 50 % від суми договору (пункт 17 технічного завдання).

Як установлено судом вище позивачем 27.06.2023 в повному обсязі було здійснено попередню оплату на загальну суму 100 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №3213 від 19.06.2023 та №3285 від 27.06.2023.

У пункті п.2.1. сторонами погоджено, що замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов`язання виконати роботи з розробки та створення веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords використовуючи як власні ресурси так і підрядників, а замовник зобов`язується надати виконавцю перелік вимог до робіт, текстову, візуальну, графічну інформацію для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords, прийняти та оплатити послуги в строки та у розмірі передбачені вказаним договором.

Також сторонами в пункті 3.2. договору погоджено, що якщо при виконанні робіт за договором, виконавцю буде необхідна інформація для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords, така інформація має бути надана виконавцю замовником.

Згідно із п.п.3.2.1. договору строк для надання інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords починається з дня початку строку виконання робіт за цим договором та не може перевищувати 75% від всього строку виконання робіт, який визначений у технічному завданні.

Порушення замовником строку на надання інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords не породжує негативних наслідків для замовника, не є підставою для розірвання цього договору та/або застосування санкцій за неналежне виконання умов цього договору. Проте, у випадку виходу за межі визначені у п. 3.2.1., перелік строку виконання робіт за договором, який визначений у відповідному технічному завданні зупиняється та поновлюється після повного виконання замовником обов`язку, щодо надання такої інформації (п.п.3.2.2. договору).

Відповідно до п.п.3.2.3. договору виконавець, у випадку необхідності витребування інформації для розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та налаштування рекламної компанії Google Adwords може звернутися до замовника з запитом, у спосіб передбачений цим договором.

Згідно із п.п.4.2.3. договору замовник зобов`язується надати всю необхідну текстову й графічну інформацію для надання виконавцем послуг замовникові в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а саме п.3.1.

У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони погодили, що офіційними способами комунікації за цим договором є листування поштою, електронною поштою, а також за допомогою електронних програм мессенджерів. Сторони за власного ініціативою обирають той спосіб комунікації, який є більш зручним для належного виконання умов договору. Якщо адреса електронної пошти, номер телефону для зв`язку у мессенджері не визначена у цьому договорі, проте, за допомогою неї фактично здійснюється ділова переписка, така адреса електронної пошти/ номер телефону та/або інший реквізит автоматично стає належним способом комунікації.

Так, позивачем та відповідачем, в якості доказів виконання/невиконання умов договору, надано суду електронне листування в месенджері «Telegram».

Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, з огляду на наведені норми права, процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Близька за змістом правова позиція викладена впостановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду України викладені в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Враховуючи зазначене вище, оскільки обома сторонами надано одне й те саме листування та підтверджується факт переписки саме між відповідачем і уповноваженим представником позивача (Марією Зимою), суд приймає до уваги вказане листування в якості належних та допустимих доказів.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так, з переписки сторін у месенджері «Telegram» вбачається, що сторонами велося обговорення виконання умов договору, відповідно до якого, зокрема, відповідач у порядку пункту 3.2. договору звертався до позивача про надання інформації необхідної для розробки веб-сайту (контакти, товари, фото компанії та товарів, інформацію про компанію тощо), однак доказів того, що така інформація була надана відповідачу, в тому числі і в строк встановлений договором, матеріали справи не містять, а тому суд погоджується з твердженнями відповідача, що строк виконання робіт зупинився згідно підпункту 3.2.2. договору.

Враховуючи зазначене посилання позивача, що строк виконання робіт закінчився 27.07.2023 є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Підсумовуючи наведене, оскільки сторони перебували в договірних відносинах та останніми погоджено всі умови договору, які вони зобов`язались виконувати належним чином, однак, позивач порушив умови договору та не надав відповідачу інформацію необхідну для виконання договору, що встановлено судом вище, в зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості виконати роботи передбачені договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання таких робіт.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та розірвання договору №1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023, що укладений між позивачем і відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача 100 000, 00 грн авансу.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №1 про надання послуг з розробки веб-сайту, неймінгу, логотипу та рекламної компанії Googlе Adwords від 09.06.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бейспак» та фізичною особою-підприємцем Караґезом Давідом Тіграновичем.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Караґеза Давіда Тіграновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бейспак» (03118, місто Київ, вулиця Пролетарська, будинок 6, ідентифікаційний код 43668382) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. авансу та 4 184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.03.2024.

Суддя Я.А.Карабань