Рішення

від 26.03.2024 по справі 526/1370/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/1370/23

Провадження № 2/526/109/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/1370/23 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Петрівсько-Роменської сільської ради, третя особа Миргородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

01 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Петрівсько-Роменської сільської ради, третя особа: Миргородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

09 травня 2023 року ухвалою Гадяцького районного суду провадження у даній справі відкрито.

05 липня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12 січня 2024 року замінено первісну третю особу Гадяцьку державну нотаріальну контору на її правонаступника Миргородську державну нотаріальну контору.

В судове засідання позивач та відповідач подали заяви, в яких визнали позов та фактичні обставини справи.

Представник третьої особи Миргородської державної нотаріальної контори О. Бобир направила заяву, в якій просить справу розглянути без її участі.

Оскільки сторони направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, тому відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Березова Лука Гадяцького району, згідно свідоцтва про народження його матір`ю була ОСОБА_2 , відомості про батька відсутні.

З виписки з погосподарської книги №10, особовий рахунок № НОМЕР_1 Березоволуцького старостинського округу Петрівсько-Роменської сільської ради вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року відносився до типу колгоспного двору. Членами двору була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 в с. Березова Лука померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власностіце врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок, згідно технічного паспорта, був збудований у1960 році.

У 60 роки питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і не стосувалась домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Вказані вище правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Факт набуття права власності був пов`язаний з моментом побудови.

Таким чином, з моменту побудови громадянином у 1960 році житлового будинку цей громадянин набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що спірне домоволодіння є об`єктом спадщини, так як спадкодавець набув на нього право власності на підставі діючих на час його побудови нормативних актів.

Згідно довідки Петрівсько-Роменської сільської ради на день смерті ОСОБА_2 за даною адресою був зареєстрований її син ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , враховуючи дату відкриття спадщини після померлої матері прийняла спадщину за нормами ЦК України у редакції 1963 року. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Оскільки спадкодавець заповіту на випадок смерті не складала, то відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР, спадкування відбувається за законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу УРСР визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що і відбулося у даному випадку.

Після смерті матері ОСОБА_1 звернувся до Гадяцької державної нотаріальної контори, де йому 14.06.2000 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті матері, а саме на земельну частку пай.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто позивачі мають право звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок.

З постанови державного нотаріуса Зіньківської державної нотаріальної контори, який діяв в порядку заміщення обов`язків нотаріуса Гадяцької державної нотаріальної контори Герасименко Л. В. вбачається, що до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 з питанням оформлення спадкових прав на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , однак позивачу відмовлено в оформленні спадщини після смерті матері в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Відповідно даних технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку позначеного на технічному паспорті літерою «А», сараю «Б», сараю «В», ворота огорожі №1, огорожа №2, колодязь питний №3. Вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 38 880 грн.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку відмова нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця і є тим винятковим випадком, який змусив позивача звертатися до суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (зі змінами), встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що спадкодавець за життя набула права власності на домоволодіння в установленому на той час законом порядку, а також здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем на майно після смерті матері.

Керуючись ст.ст. 16, 317, 321, 328, п.11 ч.1 ст. 346, 386, 392, 1216-1218, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

- позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Петрівсько-Роменської сільської ради, третя особа Миргородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після померлої матері ОСОБА_2 , що складається з житлового будинку позначеного на технічному паспорт літерою «А», сараю «Б», сараю «В», ворота огорожі №1, огорожа №2, колодязь питний №3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Відповідач територіальна громада в особі Петрівсько-Роменської сільської ради, місце знаходження: вул. Соборна, 20, с. Петрівка-Роменська Миргородського району, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04381950.

Третя особа - Миргородська державна нотаріальна контора, місце знаходження: вул. Гоголя, 165, м. Миргород Полтавської області.

Головуюча: Л.В.Максименко