Рішення

від 27.03.2024 по справі 760/34203/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2-а/760/425/24

В справі 760/34203/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І Вступна частина

27 березня 2024 року в місті Києві Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил.

ІІ. Описова частина

У 15 грудня 2021 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови Київської митниці у справі про порушення митних правил №2197/10000/21 від 21 жовтня 2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 34000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 31 серпня 2021 року Відповідачем розпочато справу про порушення митних правил №2797/10000/21 за ч. 4 ст. 469 МК України відносно Позивача за фактом передачі транспортного засобу OPEL VECTRA, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит».

21 жовтня 2021 року Київською митницею Держмитслужби була складена постанова по страві про порушення митних правил № 2797/10000/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених частиною 4 статті 469 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 34000 грн.

Зазначив, що в порушення вимог ст. 526 МК України 21 жовтня 2021 справа була розглянута без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було дотримано вимог щодо складання протоколу, отримання пояснень Позивача, а також повідомлення його про здійснення провадження по митній справі відносно Позивача.

Також, станом на дату оформлення договору купівлі-продажу за ст. 469 МК України була відсутня заборона передачі транспортного засобу у володіння, користування або розпоряджання особи, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту.

З врахуванням наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

02 лютого 2022 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито спрощене провадження у справі.

17 серпня 2022 року від представника Київської митниці надійшов відзив в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що постанова Київської митниці від 21.10.2021 у справі про порушення митних правил № 2797/10000/21 є законною, обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх фактичних обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для скасування постанови митниці - відсутні.

29 серпня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що всупереч частин 2 та 4 статті 526 Митного кодексу України, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Київська митниця Держмитслужби не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також незважаючи на те, 21 жовтня 2021 року незаконно винесла постанову в справі про порушення митних правил № 2797/10000/21.

Станом на дату ввезення транспортного засобу на територію України, а саме 14 жовтня 2018 за ст. 469 була відсутня заборона щодо передачі транспортного засобу у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не помішувала його у митний режим «транзит», а саме тому не передбачала відповідальність.

Беручи до уваги те, що ч.4 ст.469 Митного кодексу України набула чинності 22 серпня 2019 року, особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що Позивачем передавався даний транспортний засіб у володіння, користування чи розпорядження ОСОБА_3 .

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем передавався автомобіль OPEL VECTRA, vin-код НОМЕР_3 у володіння, користування чи розпорядження ОСОБА_3 до настання моменту завершення митного оформлення МД та отримання ним оригіналу посвідчення митниці про реєстрацію ТЗ, що свідчило про настання юридичного факту зміни митного режиму «транзит» на митний режим «імпорт» та відповідно про завершення всіх заборон, обмежень та зобов`язань, пов`язаних з митним режимом «транзит». Договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено без участі позивача.

Крім того, митне оформлення вказаного транспортного засобу було здійснено відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», яким не передбачено, що таке митне оформлення має бути здійснено виключно особами, які ввезли транспортні засоби на митну територію України.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що постановою від 21 жовтня 2021 року Київською митницею Держмитслужби була складена постанова по страві про порушення митних правил №2797/10000/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених частиною 4 статті 469 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 34000 грн.

Із даною постановою Позивач не погоджується, вважає її незаконною з підстав відсутності складу правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 469 МК України, на що слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідальність за ч.4 ст.469 МК України настає у випадку передачі транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.

Разом з тим, ст.489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме Відповідачі зобов`язаний довести правомірність складання оскаржуваної постанови, зокрема, шляхом доведення належними, достовірними та допустимими доказами факту порушення Позивачем вимог закону, чого здійснено не було.

Як убачається із оскаржуваної постанови, її було ухвалено у відсутності Позивача. При цьому матеріали справи не містять доказів повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи у встановленому ст.277-2 КУпАП порядку.

Таким чином, Відповідачами не доведено, що при винесенні оспорюваної постанови було дотримано права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Тобто, із матеріалів справи убачається, що Відповідачем було порушено процедуру розгляду адміністративної справи.

Статтею 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення. Вищезазначені вимоги закону Відповідачем при винесені постанови у повному обсязі не дотримані. Зокрема, відомості, викладені в описовій частині постанови не у повній мірі відповідають фактичним обставинам.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Крім того, відповідно до п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Згідно з п. 1 розділу II вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Тобто, п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набирав чинності 22 серпня 2019 року, в той час як транспортний засіб марки OPEL VECTRA, vin-код НОМЕР_3 ввезено на митну територію України 14.10.2018 року.

Порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі.

Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлювала міру відповідальності за відповідні дії.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, коли саме Позивачем здійснено передачу вказаного транспортного засобу, чи це відбулось до набрання чинності новою редакцією ч. 4 ст. 469 МК України, чи після.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття спірної постанови.

Таким чином, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності постанови про порушення митних правил, у тому числі в частині застосування ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 58 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, шо саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 257, 262 КАС України, суд вирішив:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Київської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил №2197/10000/21 від 21 жовтня 2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн., а справу закрити.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5.Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бул.В. Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555.

Суддя: