Рішення

від 27.03.2024 по справі 916/3658/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3658/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА"

про визнання договору недійсним та стягнення 390592,36 грн

за участю представників:

від позивача - Клачок Б.О.

від відповідача- Бріг В.М.

від третьої особи - не прибув

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.02.2023 № 34Д та стягнення 390592,36 грн, з яких - 294202,36 грн в порядку реституції ст. 216ЦК України та 96390 грн безпідставно отримані кошти ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.10.2023.

Ухвалу надіслано на офіційну поштову адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань priyomnayd@ust-dunaysk.com 28.08.2023, що підтверджується довідкою суду.

Ухвалою від 04.10.2023 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 25.10.2023, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено розгляд справи на 15.11.2023, задоволено клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки 17.01.2023 він став переможцем приватизаційного аукціону щодо продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", 14.04.2023 було укладено договір купівлі-продажу, 24.08.2023 підписано акт приймання-передачі, тому ТОВ "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" став власником ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ".

Відповідно до п. 6.5 договору купівлі-продажу від 14.04.2023 ТОВ "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" має протягом 1 року (тобто до 24.08.2024) з моменту переходу права власності забезпечити проведення реєстрації припинення юридичної особи ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", після чого до нього перейдуть майнові права та обов`язки відповідача.

В ухвалі від 25.10.2023 судом встановлено третій особі строк для надання пояснень щодо позову протягом 5 днів з моменту отримання ухвали.

Третя особа отримала ухвалу 28.10.2023 у своєму електронному кабінеті відповідно до довідки суду, однак пояснень щодо позовних вимог не надав.

27.10.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про надання доступу до електронної справи, яке було задоволено судом.

14.11.2023 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав відзив, яким просив відмовити в задоволенні позову, визнати поважними причини пропуску строку для його подання, поновити строк для подання відзиву.

Ухвалою від 15.11.2023 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 13.12.2023. Крім того, суд відмовив відповідачу у поновленні строку для подання відзиву.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами згідно з ст. 165 ГПК України.

15.11.2023 позивач надав суду докази направлення 03.11.2023 позову з додатками на електронну пошту третьої особи.

21.11.2023 від третьої особи надійшли пояснення, у яких вона просить відмовити в задоволенні позову та поновити строк для їх подання.

Оскільки третя особа як зазначено отримала 28.10.2023 в електронному кабінеті ухвалу від 25.10.2023, то останнім днем для подання пояснень був 02.11.2023.

Третя особа посилається на те, що строк був замалий, оскільки в неї була потреба отримати документи у відповідача через те, що як зазначено вище ТОВ "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" став власником ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ".

Однак, засідання 13.12.2023 не відбулось через те, що з 30.11.2023 роботу суду було призупинено через кібератаку.

Після відновлення роботи суду ухвалою від 13.12.2023 призначено іншу дату розгляду справи по суті - 24.01.2024. Сторони отримали ухвалу у своїх електронних кабінетах.

Ухвалою від 18.01.2024 задоволено заяву відповідача про участь в засіданнях в режимі відеоконференції власними засобами.

Засідання 24.01.2024 та 21.02.2024 не відбулись через повітряну тривогу, через що судове засідання призначено на 27.03.2024.

Згідно з ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладне, суд в засіданні 27.03.2024 залишає без розгляду клопотання третьої особи, оскільки нею не обгрунтовано поважності пропуску строку для його подання вже після закриття підготовчого провадження.

З аналогічних підстав суд залишає без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України додаткові пояснення відповідача, подані до суду 12.02.2024, та пояснення позивача, подані до суду 19.02.2024, тобто вже під час розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» (далі-"Портовий оператор", "ТОВ "ЗТК", позивач) є портовим оператором (стивідорною компанією), яка здійснює свою господарську діяльність в портовому пункті Кілія порту "Усть-Дунайськ' в м. Кілія.

Між ТОВ "ЗТК" та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було укладено Договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021.

За умовами п. 1.1 договору, Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу № 1 портового пункту Кілія філії "Усть-Дунайськ" державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-відвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за Послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції споруди.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України», портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст.18 Закону України «Про морські порти України», у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

На праві приватної власності позивачу належить наступне рухоме майно, яке є необхідним при здійсненні господарської діяльності, як портовим оператором, а саме: будівля ангару, літт. «Ч» (одноповерхова арочна, каркасна споруда прямокутної форми), загальною площею -521,5 м2, висотою -11 м; будівлі вагової, літ. «С» (одноповерхова споруда з технологічним напрямком, яка складається з двох частин: операторської, площею 9,29 м2, висотою 2,3 м та навісу, де розташована вагова платформа), площею 76,41 м2, висотою 4,3 м, загальна площа тимчасової споруди - 85,7 м2; будівлі зернопереробного комплексу, літ.«Ц», (естакада для розміщення вантажно-розвантажувального обладнання, прямокутна різнорівнева каркасна споруда, що яка складається з декількох частин: пульту керування, підйомної платформа, прийомного бункеру, двох рамп (в`їзд - виїзд), висота підйомної - 1,8 м, висота приміщення де розташований прийомний бункер - від 4,0 м до 4,6 м, висота примішення де розташований пульт керування - 3,1 м, висота рампи (в' їзд - виїзд) - 1,8 м), загальна площа тимчасової споруди - 364,5м2).

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/2514/21 від 24.11.2021 року, а також рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/1828/22 від 21.02.2023 року.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» (Орендодавець), якому належить на праві приватної власності 6/100 частин комплексу будівель та споруд, які перебувають на території портового пункту Кілія порту "Усть-Дунайськ" було укладено Договір № 7747/2023 оренди нерухомого майна від 10.04.2023 року

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування Майно на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. договору Орендодавець має право надання Майна в оренду на підставі права спільної часткової власності - володіє 6/100 частинами комплексу будівель і споруд, ЯКі знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вулиця Портова (в минулому -Железнякова), 4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, які складаються з санпропускника з котельнею літ. "Б-Бl" площею 163,5 кв.м.; павільйону морвокзалу літ. «Х», площею 177,1 КВ.М., що підтверджується актами державного виконавця про проведені прилюдні торги від 01.03.2007 року при придбанні безпосередньо об`єктів нерухомості фізичною особою ОСОБА_1 , за яким в подальшому зареєстровано право власності на 6/100 частин вищевказаного комплексу будівель та споруд; рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.03.2007 року по справі № 2-818/2007; договором купівлі продажу частини комплексу будівель та споруд від 29.11.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за N8368; Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.07.2019, виданого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, зареєстровано в реєстрі за № 1-673 та виданого попередньому власнику ТОВ "ЛАРНС"; актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "МОРСЬКИЙ ПОРТ ДУНАЙ-КІЛІЯ" від 19.10.2022, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3746, 3747; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 313776987 від 31.10.2022.

Отже, позивач є портовим оператором та законним користувачем 6/100 частини комплексу будівель та споруд, які перебувають на території портового пункту Кілія порту "Усть-Дунайськ", відповідно до договору № 7747/2023 оренди нерухомого майна від 10.04.2023, а також власником іншого майна, яке законно перебуває на території портового пункту Кілія порту "Усть-Дунайськ", що підтверджено судовими рішеннями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" (позивач, замовник) та Державним підприємством "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (відповідач, виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.02.2023 № 34Д (т. 1, а.с. 61-66), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги, визначені в додатку № 1 до договору, а замовник зобов`язується оплатити ці послуги (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору, вартість послуг визначається на підставі вартості послуг, що є додатком № 1 до цього договору та є невід`ємною частиною. Всі платежі відповідно до цього договору мають бути визначені та виконані в національній валюті України. Платежі виражені в іншій валюті - сплачуються в українській валюті за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку-фактури.

Додатком № 1 до договору є "Вартість послуг з оформлення та видачі перепусток на територію ДП "МТП Усть-Дунайськ", а також їх вартість.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що про необхідність надання послуг замовник сповіщає виконавця шляхом надання письмової заявки. Така заявка має відповідати певним вимогам (п. 3.2).

Згідно з п. 3.3 договору після отримання заявки виконавець протягом 5 робочих днів направляє на адресу замовника рахунок.

Так, відповідачем було направлено позивачу рахунки за послуги з оформлення перепусток, в тому числі і автомобільних:

- № 8/104А від 28.02.2023 за послуги з оформлення перепусток за лютий 2023 року на суму 42260грн,

- № 8/202 від 31.03.2023 за послуги з оформлення перепусток за березень 2023 року на суму 67282,06грн,

- № 8/390 від 30.04.2023 за послуги з оформлення перепусток за квітень 2023 року на суму 91240,16грн

- № 8/479 від 31.05.2023 за послуги з оформлення перепусток за травень 2023 року на суму 93420,14грн.

Відповідно до п. 4.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Позивач за виставленими рахунками сплатив відповідачу кошти відповідно до наступних платіжних інструкцій:

- № 1217 від 30.06.2023 за оформлення перепусток за лютий 2023 згідно з рахунком від 28.02.2023 № 8/104А в сумі 42260грн,

- № 1219 від 30.06.2023 за перепусток за березень згідно рахунку від 31.03.2023 в сумі 67282,06грн,

- № 1220 від 30.06.2023 за квітень згідно рахунку від 30.04.2023 в сумі 91240,16грн,

- № 1221 від 30.06.2023 за травень згідно рахунку від 31.05.2023 в сумі 93420,14грн.

Крім того, відповідач виставив позивачу рахунок № 6/116 від 04.07.2023 за послуги за стоянку вантажного автомобіля СВ7581ЕІ (кран) на території портпункту Кілія згідно вільних тарифів з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму 65700грн, та рахунок № 6/117 від 04.07.2023 за послуги за стоянку вантажного автомобіля СВ7581ЕІ (кран) на території портпункту Кілія згідно вільних тарифів з 01.01.2023 по 04.07.2023 на суму 30690грн, всього на суму 96390грн.

Ці рахунки були особисто вручені директору позивача Андрію Московському під розписку.

Позивач платіжними дорученнями № 1248 та № 1249 від 05.07.2023 сплатив 96390грн.

Таким чином, всього позивач сплатив відповідачу 390592,36грн.

Однак, позивач вважає, що відповідачем безпідставно отримано від позивача 96390грн оскільки між сторонами не укладалось такого договору, а відповідач не має права надавати іншим особам послуги з паркування/стоянки транспортних засобів на території портпункту Кілія та отримувати за це плату, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в нього навіть відсутній відповідний КВЕД - 52.21 - Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 96390 грн на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані кошти.

Також, позивач просить визнати недійсним договір №34Д від 02.02.2023 та застосувати наслідки недійсності договору, а саме - стягнути з відповідача 294202,36 грн в порядку реституції відповідно до ст. 216 ЦК України.

Так, позивач посилається на те, що відповідач не має повноважень на оформлення та видачу перепусток, які надають право перебувати на території морського порту Усть-Дунайськ (портпункт Кілія), а також отримувати плату за ці перепустки, оскільки це є повноваженнями Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

А саме, позивач зазначає, що адміністрацією морського порту Усть-Дунайськ є філія "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а не відповідач.

З огляду на викладене, позивач вважає договір №34Д від 02.02.2023 недійсним, посилаючись на ст. 215, 227, 228, 229, 230 ЦК України

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Так позивач вважає, що відповідач не мав права та повноважень на укладення договору №34Д від 02.02.2023, посилаючись на наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про морські порти України" державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень з метою забезпечення:

1) безпеки мореплавства, життя і здоров`я громадян;

2) порядку в морському порту;

3) безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури у межах території та акваторії морського порту;

4) комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності морських портів;

5) належного утримання, ефективного управління та використання об`єктів портової інфраструктури державної власності;

6) створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту;

7) рівного доступу до послуг, що надаються в морському порту;

8) недопущення забруднення навколишнього природного середовища, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об`єктів у межах території та акваторії морського порту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України утворюється з метою організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту.

Згідно з п. 9.11.10 Порядку організації охорони морських та річкових портів, затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 № 198, пропускний режим на території порту забезпечується відповідно до положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території відповідного порту, яке затверджується головою адміністрації морських портів України або керівником річкового порту. В портах, де відкриті пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України або створені зони митного контролю, зазначені положення погоджуються з органом охорони державного кордону та митницею, у зоні діяльності яких перебуває порт.

Позивач посилається на Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Усть-Дунайськ, затв. начальником філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" від 17.11.2021.

Відповідно до п. 1, 2, 3 розділу 5 Положення, пропуск осіб і транспортних засобів на територію морського порту здійснюється через КПП (в т.ч. КПП які перебувають на балансі портових операторів та ПЗ), які обладнуються відповідно до вимог Порядку організації охорони морських та річкових портів. Режим роботи КПП, які перебувають на окремому балансі відокремленого підрозділу ДП "АМПУ", визначається окремим наказом адміністрації морського або керівництвом портового оператора, на балансі якого перебувають КПП Режим роботи КПП портових операторів визначається у встановленому портовим оператором порядку.

Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2023 № 339105291 прохідна літ "Т" (КПП портпункту Кілія) перебуває у державній власності на передана на праві господарського відання ДП "АМПУ".

Відповідно до п. 1, 2 розділу 6 Положення документами, що надають право перебування на території морського порту є, зокрема, перепустки встановленого зразка.

Розділом 8 Положення регламентується порядок оформлення перепусток на територію морського порту. Так, перепуски можуть оформлюватись, зокрема, в БП (адміністрації морського порту або портового оператора),

Згідно з п. 18 розділу 8 8 Положення оплата за оформлення та видачу перепусток здійснюється відповідно до законодавства України за тарифами, затвердженими наказом адміністрації морського порту.

Позивач посилається на те, що адміністрацію морського порту Усть-Дунайськ є філія "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ", але не відповідач, тому відповідач і не мав права видавати перепустки та брати за це плату.

Позивач вважає, що зазначене підтверджується і листом відповідача від 31.07.2023 № 734/01/04-23 (т. 1 а.с. 86), який було направлено у відповідь на адвокатський запит позивача, в якому відповідач зазначив, що підстави і порядок отримання перепусток врегульовано Положенням про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Усть-Дунайськ, затв. начальником філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" від 17.11.2021.

Також позивач посилається на лист ДП "АМПУ" від 01.08.2023 № 2435/10-01-01/вих (т. 1 а.с. 83), у якому у відповідь на адвокатський запит позивача повідомлено, що згідно з Положенням про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Усть-Дунайськ, перепустки на територію морського порту Усть-Дунайськ видаються адміністрацією морського порту Усть-Дунайськ.

Однак, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач не мав права видавати перепустки, виходячи з наступного.

Як передбачено пунктом 17.4.2 Обов`язкових постанов по морському порту Усть-Дунайськ, затверджених наказом АМПУ №256 від 19.07.2016 р. та опублікованих на сайті АМПУ (далі - «Обов`язкові постанови по Порту»), які є загальнодоступними, перепускний та внутрішньообєктовий режим на території суб`єктів господарювання в Порту забезпечується відповідними службами безпеки та охороною портових операторів. Відповідно до пункту 1 розділу V Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Усть-Дунайськ, затв. начальником філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" від 17.11.2021, пропускний режим в Порту, пропуск осіб і транспортних засобів на територію Порт здійснюється через КПП - контроль-пропускні пункти (в тому числі, КПП, які перебувають на балансі портових операторів)

У відповідності до пункту 3 розділу V цього Положення, режим роботи КПП портових операторів визначається у встановленому портовим оператором порядку.

Згідно з пунктом 1 розділу VIII Положення, перепустки на територію Порту можуть оформлюватись в БП - бюро перепусток (адміністрації морського порту або портового оператора).

Таким чином, ні Обов`язкові постанови по Порту, ні Положення про пропускний режим в Порту не тільки не передбачають, що перепустки, які надають право перебувати на території Порту, має право оформляти виключно відповідна філія АМПУ, але, навпаки, прямо передбачають можливість оформлення таких перепусток іншими суб`єктами господарювання - портовими операторами

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про морські порти України», у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, у тому числі порядок приймання з суден нафти, нафтовмісних вод, суднових стічних вод, сміття, експлуатаційних та вантажних відходів, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

У відповідності до частини третьої статті 19 Закону України «Про морські порти України», виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються наступні послуги: - з регулювання руху суден, - забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт, - навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, - картографічного забезпечення мореплавства - забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин (цей перелік є вичерпним).

Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 03.06.2013 р. на виконання частини першої та другої статті 21 Закону України «Про морські порти України» затверджений перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, тарифи на які підлягають державному регулюванню. Цей перелік також є вичерпний і до нього включені лише наступні послуги:

- забезпечення лоцманського проведення;

- регулювання руху суден

- забезпечення проведення криголамних робіт,

- забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Таким чином, послуги з оформлення перепусток, які надають право перебувати на території відповідного морського порту, не включені ні до вичерпного переліку послуг, які можуть надаватись виключно державними підприємствами, ні до вичерпного переліку послуг, які надаються АМПУ як суб`єктом природних монополій та тарифи на які підлягають державному регулюванню.

Як передбачено частиною третьою статті 21 Закону України «Про морські порти України», тарифи на інші послуги, які надаються у відповідному морському порту (крім тарифів на спеціалізовані послуги, що надаються АМПУ як суб`єктом природних монополій, та крім послуг, які оплачуються у складі портових зборів), є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Жодні інші положення чинного законодавства України не передбачають виключні повноваження АМПУ (чи її відповідних філій) на надання послуг з оформлення перепусток, які надають право перебувати на території відповідного морського порту, так само як не містять заборони щодо надання таких послуг іншими суб`єктами господарювання - портовими операторами.

Відповідач у цій справі є портовим оператором в розумінні підпункту 11) частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України», що підтверджується відомостями з Реєстру морських портів України, ведення якого здійснюється АМПУ (як адміністратором Реєстру) відповідно до Постанови КМУ №496 від 11.07.2013 р., та який опублікований на офіційному сайті АМПУ за посиланням https://www.uspa.gov.ua/reyestr-po.

Щодо посилань позивача на те, що прохідна літ «Т» перебуває у господарському віданні ДП «АМПУ», то суд відхиляє їх, виходячи з наступного.

Пунктом 1.3.2 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 14.04.2023 року (т.2, а.с. 9-21) , укладеним за результатами електронного аукціону з умовами між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованим в реєстрі за № 1376, у відповідності до якого об`єкт малої приватизації єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», включаючи і прохідну літеру «Т» у його складі, був проданий ТОВ «Еліксир Україна».

При цьому, у вищезазначених договорі купівлі-продажу та інформаційному повідомленні містилось пряме посилання на те, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме щодо права господарського відання АМПУ на прохідну літера «Т» є неактуалізованим, оскільки прохідна літера Т; були передані на баланс Відповідача за актом приймання-передачі від 28.08.2021 р.

З вищезазначеного слідує, що Відповідач, будучи портовим оператором, на балансі якого перебувала прохідна літера «Т», мав всі законні підстави, керуючись вимогами чинного законодавства України та наведеними вище положеннями Обов`язкових постанов по Порту та Положення про пропускний режим в Порту, надавати Позивачу (за вільною домовленістю з Позивачем, відображеною в Оспорюваному договорі) платні послуги з оформлення перепусток, які надають право перебувати на території Порту, закріпивши тарифи на надання таких послуг в додатку № 1 до Оспорюваного договору, який був узгоджений сторонами.

Відхиляються посилання позивача на те, що з листа відповідача від 31.07.2023 № 734/01/04-23 та листа ДП "АМПУ" від 01.08.2023 № 2435/10-01-01/вих вбачається, що відповідач не мав права видавати перепустки, оскільки ці листи не містять таких висновків.

З огляду на викладене, спірний договір від 02.02.2023 № 34Д був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, та відповідно відсутні підстави для визнання його недійсним.

Також позивач і не довів наявності підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст. 227, 228, 229, 230 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення 294202,36 грн в порядку реституції, то суд виходить з наступного.

Статтею 216 ЦК України (ч. 1) передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання договору від 02.02.2023 № 34Д недійсним, то відсутні і підстави для стягнення 294202,36 грн в порядку реституції на підставі ст. 216 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення 96390 грн як безпідставно отриманих коштів, то суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 34Д від 02.02.2023, тому суд дійшов висновку, що відповідач отримав кошти 96390 грн від позивача на законних підставах, а саме - відповідно до умов договору від № 02.02.2023 №34Д.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до т. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона згідно ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 березня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова