Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/13895/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13895/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної компанії України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Руденко М. А., Барсук М. А.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 (суддя Гулевець О. В.)

за позовом VOREX LLC

до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної компанії України»

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. VOREX LLC (далі - заявник) подало до суду заяву про забезпечення позову (далі - Заява), у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню шляхом заборони АТ «КБ «ГЛОБУС» (далі - Банк) здійснювати будь-які виплати на користь ТОВ «Оператор газотранспортної компанії України» (далі - Товариство) за банківською гарантією, наданої Змінами № 1 до Банківської гарантії № 28644 (забезпечення виконання договору) за якою надано гарантію на суму 257 410,76 Євро.

1.2. Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза настання обставин шляхом виплати Банком гарантії на користь Товариства, які можуть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024, Заяву задоволено, вжито заходів забезпечення позову.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що існує реальна загроза ефективного захисту відновлення порушених прав та інтересів заявника, що істотно може ускладнити виконання рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та Заяву залишити без задоволення.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 918/341/22, від 01.10.2020 у справі № 925/1159/19, від 27.12.2019 у справі № 914/1852/19, від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 16.12.2019 у справі № 910/10808/19 та суди на етапі вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішили спір, чим порушили вимоги частини 11 статті 137, статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також порушили принцип пропорційності, передбачений статтею 15 ГПК України.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

4.2. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.3. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

4.4. Пунктом 4 частини першої статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.5. При цьому частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.6. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

4.7. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.8. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

4.9. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання банківської гарантії № 28644 від 05.08.2023 (зі змінами № 1 від 05.08.2023), видана Банком на користь Товариства такою, що не підлягає виконанню.

4.10. Суди у своїх рішеннях вказали, що Заява обґрунтована тим, що Товариство звернулося до Банка з вимогою про стягнення гарантії, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань позивачем, але останній не погоджуючись із зазначеним, вказував, що поставка здійснена вчасно, у повному обсязі, товар є прийнятим та комплектним, всі необхідні документи були передані разом з товаром, тому у разі стягнення суми гарантії на підставі вимоги Товариства відбудеться грубе порушення прав та інтересів позивача, а також втручання у його підприємницьку діяльність.

4.11. При цьому суди зазначали, що вимога щодо забезпечення позову шляхом заборони виконання банківської гарантії, наданою змінами № 1 до Банківської гарантії № 28644 (забезпечення виконання договору) за якою Банком надано гарантію на суму 257 410,76 Євро, Бенефіціаром Гарантії є Товариство, співвідноситься з предметом позову (визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню), тому існує конкретний зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а такий захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

4.12. Крім того, заявник вказував, що позовні вимоги фактично обумовлені незаконними діями Товариства в межах договірних відносин за договором № 4600006544 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 12.09.2022, що свідчить про утруднення виконання або можливе невиконання рішення суду у випадку не застосування заходів забезпечення позову: гарантія буде стягнута на користь Товариства, а її повернення стане неможливою, адже такої процедури ні гарантією, ні чинним законодавством не передбачено.

4.13. Суди встановили, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара - Товариства суму Банківської гарантії, яка є предметом позовних вимог у цій справі, а відтак ефективний захист у даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за Банківською гарантією, яка є предметом позовних вимог за даним позовом, під час розгляду цього спору знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову. У такому випадку для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів позивачу необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

4.14. Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки інші учасники не спростували наведених позивачем аргументів щодо вчинення вказаних вище дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

4.15. За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

4.16. Згідно зі статтею 560 цього Кодексу за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.17. Відповідно до частини першої статті 563 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

4.18. Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

4.19. При цьому, наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене.

4.20. Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (на чому наполягає позивач у цій справі), може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.

4.21. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16.12.2019 у справі № 910/10808/19.

4.22. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що обставина відсутності порушення боржником основного зобов`язання, про що зазначає позивач, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору щодо зобов`язання кредитора (бенефіціара) відкликати вимогу до гаранта про виплату грошових коштів за банківською гарантією.

4.23. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 18.01.2023 у справі №910/3334/22, від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22.

4.24. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.25. Однак, суди попередніх інстанцій на порушення вимог частини четвертої статті 236 ГПК України не врахували вище зазначені висновки Верховного Суду, про що обґрунтовано зазначило Товариство у касаційній скарзі.

4.26. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши Заяву, на етапі вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішили частково спір по суті щодо виконання гарантом зобов`язання сплатити визначену в гарантії суму, чим порушили вимоги частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

4.27. За таких обставин, висновки судів про наявність підстав для задоволення Заяви, є помилковими, оскільки зроблені без урахування правових позицій, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження, що виключало правові підстави для задоволення Заяви.

4.28. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суди неправильно застосували положення статей 136, 137 ГПК України щодо задоволення Заяви, у зв`язку із чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні Заяви.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної компанії України» задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі № 910/13895/23, скасувати.

У задоволенні заяви VOREX LLC про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов