Постанова

від 26.03.2024 по справі 210/1489/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/208/24 Справа № 210/1489/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/1489/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , Товариство о обмеженою відповідальністю «Оптімум», Акціонерне товариство «Укрексімбанк», про стягнення боргу кредитором спадкодавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Ступак С.В., -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в обґрунтування якого зазначив, що 24 січня 2011 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики №2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65000 доларів США, які позичальник ОСОБА_4 був зобов`язаний повернути через 6 місяців. Вказаний договір було укладено в письмовій формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати ОСОБА_2 , яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину.

29.01.2014 року позивач звернувся до Четвертої державної нотаріальної контори у м. Кривому Розі з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій просив довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту про подання кредитором претензії про обов`язок спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.03.2014 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про наявність перед ним обов`язку ОСОБА_4 на суму 65000 доларів США та вказав банківські реквізити для можливості погашення зобов`язання, однак відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача не задоволені.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та ТОВ «Оптімум» залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 1 428 700 грн. за курсом НБУ станом на 31.08.2015 року, з розрахунку 1 USD 21,18 грн., за рахунок вартості спадкового майна, що залишилось після смерті громадянина ОСОБА_4 , та одержано в натурі ОСОБА_2 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 1 428 700 грн., за курсом НБУ на 31.08.2015 року, з розрахунку 1 USD 21,18 грн., за рахунок вартості спадкового майна, що залишилось після смерті громадянина ОСОБА_4 , та одержано в натурі ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, судовий збір у розмірі 3654 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, залучено АТ «Укрексімбанк».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Додатковою постановоюДніпровського апеляційного від 17 серпня 2020 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5481 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не в 2011 році, як то встановлено рішенням суду. Крім того позивачем, відповідно до вимог ЦПК України, не встановлена наявність, об`єм та вартість спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , матеріали спадкової справи не містять чітко визначений об`єм спадкової маси та її вартість. Судом першої інстанції не враховано, що розгляд даної справи та ухвалення рішення по даній справі вплинуть на права АТ «Укрексімбанк», оскільки в матеріалах справи є вимога кредитора АТ «Укрексімбанк» про задоволення потреб останнього стосовно сплати заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 24 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики №2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65000 доларів США, які позичальник ОСОБА_4 був зобов`язаний повернути через 6 місяців. Вказаний договір був укладений в письмовій формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків (т.1 а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії НОМЕР_1 , виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. (т.1 а.с.10).

На час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати ОСОБА_2 , яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину.

29 січня 2014 року позивач подав до четвертої державної нотаріальної контори у м. Кривому Розі, у якій була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , претензію кредитора, в якій повідомив про отримання ОСОБА_4 від нього в борг грошових коштів в розмірі 65000 доларів США., які йому не повернуті, та просив довести до відому спадкоємців про наявність зазначеної претензії і вимогу про сплату йому зазначеної суми. (т.1 а.с.13, 62).

Крім того, 13.03.2014 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про наявність перед ним обов`язку ОСОБА_4 на суму 65000 доларів США та вказав банківські реквізити для можливості погашення зобов`язання.

У квітні 2014 року ПАТ «Укрексімбанк» звернулось до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Оптімум» за кредитним договором №5713К19 ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк» уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року №5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , та договір поруки від 12 липня 2013 року №5713Р18.

З листа Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району від 26 липня 2014 року вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстрований в розстрочку автомобіль Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати, відповідач ОСОБА_5 , яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що фактично прийняла спадщину, тому з неї підлягає стягнення сума боргу за договором позики в межах вартості спадкового майна.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_4 , за рахунок вартості спадкового майна, грошових коштів за договором позики у сумі 1 428 700 грн., за курсом НБУ станом на 31.08.2015 року.

Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, але з урахуванням обставин справи вважає, що рішення суду підлягає зміні огляду на наступне.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено і підтверджується доказами які містяться в матеріалами справи, що спадкодавець ОСОБА_4 не виконав своїх зобов`язань за договором позики від 24 січня 2011 року №2411 укладеного з позивачем ОСОБА_1 , за яким позичальник ОСОБА_4 був зобов`язаний повернути останньому отримані у борг 65000 доларів США через 6 місяців після укладення договору.

Відповідачем в суді не спростовано, з наданням належних та допустимих доказів, факту укладення договору позики за яким ОСОБА_4 отримав грошові кошти у зазначеному вище розмірі у ОСОБА_1 , та в подальшому виконав (або частково виконав) умови даного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і після його смерті залишилось спадкове майно. Спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 є його мати відповідач по справі ОСОБА_2 , яка і звернулась 18 лютого 2014 року до Четвертої криворізької нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (т.1 а.с.64).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.1281, 1282 ЦК України, за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Скасовуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року і направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд в своїй постанові від 01 лютого 2023 року зазначив: «встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (непогашення спадкодавцем заборгованості за договором позики), факт прийняття спадщини відповідачем після позичальника, своєчасне звернення позичальника до спадкоємця та наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен саме спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, так як відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити наведені обставини».

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції не врахував положень ст.1282 ЦК України, та не встановив обсяг спадкового майна і його вартість, на що і звернув увагу суд касаційної інстанції переглядаючи судове рішення.

Виконуючи вимоги постанови Верховного Суду від 01 лютого 2023 року по даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12 та ст.81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Так, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, відповідно інформації на запит суду адміністратора територіального сервісного центру МВС №1243 від 04.01.2024р. документи, що стали підставою для перереєстрації 01.03.2017р. транспортного засобу JEEP GRAND CHEROKEE, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_3 , що належало ОСОБА_4 були знищені за закінченням строку зберігання (т.3 а.с.102).

Крім того, після ухвалення 09 квітня 2020 року постанови Дніпровським апеляційним судом (яким рішення суду першої інстанції скасовано і у задоволенні позову відмовлено) і до перегляду справи Верховним Судом 01 лютого 2023 року, відповідачу ОСОБА_2 12 січня 2021 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю від 05 грудня 2023 року завідуючого Четвертою криворізькою нотаріальною конторою ОСОБА_6 (т.3 а.с.55).

Згідно відповіді також встановлено, що іншого спадкового майна не встановлено.

Отримавши у спадок зазначену квартиру відповідач, 17 лютого 2021 року подарувала її гр. ОСОБА_7 , що підтверджується копією договору дарування від 17.02.2021р. посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Руковіциним І.А., реєстраційний запис №236 (т.3 а.с.17, 18).

Копія даного договору надана суду відповідачем для підтвердження в тому числі і вартості успадкованого майна, оскільки з договору дарування вбачається, що сторони договору оцінили дар у 142300 грн., з посиланням в договорі на звіт про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 (т.3 а.с.17).

З матеріалів справи також вбачається, що на час укладення договору дарування (17.02.2021р.) обтяжень та заборон на відчуження спірної квартири, знаходження її в іпотеці, зокрема за іпотечним договором від 12 липня 2013 року №5713Z31 укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк», не встановлено (т.3 а.с.113).

Згідно звіту СПД ОСОБА_9 «Про незалежну оцінку трикімнатної квартири, власник ОСОБА_7 » від 20 жовтня 2023 року, вартість трикімнатної квартири загальною площею 63,1м.кв., житловою 41м.кв., що знаходиться на другому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 складає 843 737 грн.

Надаючи оцінку доказам, наданим сторонами щодо обсягу і вартості успадкованого спадкоємцем (відповідачем по справі ОСОБА_2 ) майна, для вирішення меж відповідальності останнього, колегія суддів надає перевагу звіту СПД ОСОБА_9 від 20.10.2023р. наданого представником позивача, ніж звіту ФОП ОСОБА_8 від 12.02.2021р., зазначеного в договорі дарування, оскільки розрахунки приведені у звіті від 20.10.2023р. відображають реальну риночку вартість даного нерухомого майна, яка підтверджується також додатками до звіту, взятих з мережі Інтернет, зокрема платформи онлайн-оголошень OLX, яка об`єднує в тому числі людей для продажу нерухомості. З даних додатків вбачається, подібна розрахункам звіту, вартість аналогічного житла в м.Кривий Ріг з таким же розташуванням.

Крім того за офіційними даними Національного банку України курс долара США станом на 12 лютого 2021 року (дата проведення оцінки ФОП ОСОБА_8 ) дорівнював 27,83 грн. за 1 долар. Таким чином, на переконання суду, станом на час оформлення спадщини у січні 2021 року вартість успадкованого майна (три кімнатної квартири АДРЕСА_2 ) не могла складати 5113 доларів США (142300 : 27,83).

Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку, що успадковане позивачем після смерті спадкодавця ОСОБА_4 майно складається з три кімнатної квартири АДРЕСА_2 та має вартість визначену СПД ОСОБА_9 у звіті від 20.10.2023р., а саме - 843737 грн. і саме в межах цієї суми повинен відповідати спадкоємець (відповідач ОСОБА_2 ) за зобов`язаннями спадкодавці ОСОБА_4 .

Належних та допустимих доказів на підтвердження іншої вартості успадкованого майна відповідачем по справі не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду, на підставі ч.1 ст.376 ЦПК України, зміні в части розміру суми яка підлягає стягненню.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При пред`явленні позову позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3654 грн., отже у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України він має право на компенсацію судових витрат пропорційно від частки задоволених позовних вимог (59,05 %), що становить 2157,68 грн.

При зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 понесла витрати зі сплати судового збору у розмірі 5481 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом (а.с.54 т.2).

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідач має право на часткову компенсацію понесених нею судових витрат у суді апеляційної інстанції пропорційно від частки задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 2244,47 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням принципу взаємозаліку сума компенсації судових витрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , становить 89 грн. 79 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року змінити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Товариство о обмеженою відповідальністю «Оптімум», Акціонерне товариство «Укрексімбанк», про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 24 січня 2011 року №2411, укладеного між ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_4 , у сумі 843737 (вісімсот сорок три тисячі сімсот тридцять сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 79 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складений 26.03.2024

Головуючий суддя: О.В. Агєєв