Рішення

від 27.03.2024 по справі 500/916/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/916/24

27 березня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась (далі позивач) до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Токаренка В.С., щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № 64419440 .

зобов`язати посадових осіб відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 64419440.

Позов обґрунтовано тим, що державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 28.12.2020 в межах виконавчого провадження №61643992 винесено постанову, якою виконавчий лист №1915/8594/2012, виданий 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за заявою стягувана повернуто останньому, та постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягується з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 337133,99 грн. На примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 64419440 щодо примусового виконання постанови № 61643992, виданої 28.12.2020 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

У зв`язку з повторним пред`явленням стягувачем до виконання виконавчого листа №1915/8594/2012, виданого 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області 27.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64311226. В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 337133,99 грн. Відтак позивач вважає, що виникло подвійне обтяження боржника виконавчим збором та основною винагородою приватного виконавця під час здійснення виконавчого провадження за виконання одного судового рішення.

З огляду на наведені обставини, позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), із заявою від 23.11.2023 про закінчення виконавчого провадження №64419440 зі стягнення виконавчого збору. Однак, відповідач листом № 3497 від 09.01.2024 повідомив ОСОБА_1 про фактичну відмову у закінченні виконавчого провадження № 64419440, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 04.03.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Призначено у справі судове засідання на 14.03.2024.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Як Законі України "Про виконавче провадження" передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувану якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. перевіркою бази даних Автоматичної системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження №64311226, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, не завершено, тому подвійне стягнення відсутнє.

Відтак, на думку відповідача, державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні постанови №61643992 про стягнення виконавчого збору, виданої 28.12.2020 відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), діяв в порядок та спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.03.2024, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), продовжено процесуальний строк розгляду справи терміном на один місяць. відкладено розгляд справи на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, замінено відповідача Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на належного Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. подано до суду пояснення, в яких зазначено, що після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинялись виконавчі дії, а саме списано з рахунків боржника в АТ "Універсал Банк" кошти в сумі 2016,08 грн., які в подальшому направлено на виконання виконавчого документа з врахуванням розподілу стягнутих з боржника коштів передбаченого ст.45 Закону України "Про виконавче провадження". Постановами про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №64311226 від 05.02.2021 звернуто стягнення на заробітну плату боржника, яку ОСОБА_1 отримує в ТОВ "Компанія "Білий Замок" та ТОВ "Білий Замок". Згідно заяви стягувача від 23.12.2022, у зв`язку із частковим погашенням заборгованості за Кредитним договором за рахунок предмету забезпечення, станом на 23.12.2022, заборгованість за вказаним виконавчим документом складала 1092031,81 грн. та 1820,00 грн. судових витрат. Станом на 26.03.2024 стягнення із заробітної плати боржника проводяться. Станом на 26.03.2024 з боржника в межах виконавчого провадження № 64311226 стягнуто 33733,08 грн.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 61643992 про примусове виконання виконавчого листа №1915/8594/2012, виданого 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість по Кредитному договору №11/438-к від 26.10.2007, в сумі 3 369 519 (три мільйони триста шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 91 коп., а також 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд.

01.04.2020 державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 61643992.

28.12.2020 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", та цього ж дня, 28.12.2020, прийняв постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 337133,99 грн.

09.02.2021 державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 64419440 з примусового виконання постанови № 61643992, виданої 28.12.2020 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 в сумі 337133,99 грн.

27.01.2021 приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 64311226 про примусове виконання виконавчого листа №1915/8594/2012, виданого 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість по Кредитному договору №11/438-к від 26.10.2007, в сумі 3 369 519 (три мільйони триста шістдесят девять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 91 коп., а також 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгулу цивільних справ, сплачених останнім при зверненні із позовом в суд.

Цього ж дня, 27.01.2021, приватний виконавець прийняв постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 337133,99 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.11.2023 про закінчення виконавчого провадження №64419440 зі стягнення виконавчого збору.

Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом № 3497 від 09.01.2024 повідомив ОСОБА_1 про те, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами ч.1 та 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами цього Закону, або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір), виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З матеріалів справи видно, що 28.12.2020 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", та цього ж дня, 28.12.2020, державний виконавець в межах виконавчого провадження № 61643992 прийняв постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 337133,99 грн.

Отже, відповідач правомірно прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Між тим, сума виконавчого збору залежить від фактично стягнутої суми.

Разом з цим, у зв`язку з повторним пред`явленням стягувачем до виконання виконавчого листа №1915/8594/2012, виданого 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, 27.01.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64311226 та цього ж дня, 27.01.2021, приватним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 337133,99 грн.

За приписами ч.1-5 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Так, у спірних правовідносинах за одним і тим же виконавчим листом №1915/8594/2012, виданим 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, здійснюється стягнення з позивача як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця.

При цьому, з Автоматизованої системи виконавчих проваджень видно, що після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинялись виконавчі дії та вжиті третьою особою заходи призвели до часткового виконання виконавчого документу. Зокрема, як самостійно зазначає стягувач у своїй заяві, у зв`язку із частковим погашенням заборгованості за Кредитним договором за рахунок предмету забезпечення, станом на 23.12.2022 заборгованість за вказаним виконавчим документом складала 1092031,81 грн. та 1820,00 грн. судових витрат.

Суд звертає увагу на те, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

Закон України "Про виконавче провадження" містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон України "Про виконавче провадження" не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності.

Невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин зумовлює потребу застосування аналогії закону (права).

Закон України "Про виконавче провадження" містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, ч.8 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що склались у цій справі, оскільки у цій справі не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень Закону України "Про виконавче провадження", тільки ця норма регулює подібні суспільні правовідносини.

Ця норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Застосувавши аналогію закону, а саме ч.8 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", можна зробити висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

У такому випадку належний та ефективний спосіб захисту здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", так і ч.8 ст.27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Також у цій постанові Верховний суд зазначив, що до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Таким чином, відповідач, володіючи інформацією про те, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №1915/8594/2012, виданого 24.04.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, який перебував на виконанні і у відповідача, однак повернутий за заявою стягувача, був зобов`язаний закінчити виконавче провадження № 64419440, щодо стягнення з позивача виконавчого збору, на підставі ч.8 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", проте безпідставно цього не зробив.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є визнання протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, бездіяльності Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження № 64419440 з примусового виконання постанови № 61643992 від 28.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 337133,99 грн.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №4873-2450-8721-3389 від 15.02.2024 на суму 2422,40.

Одночасно суд роз`яснює позивачеві право на звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 1211,20 грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у не закінченні виконавчого провадження № 64419440 з примусового виконання постанови № 61643992 від 28.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 337133,99 грн.

Зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 64419440 з примусового виконання постанови № 61643992 від 28.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 337133,99 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: вул. Острозького князя, 14, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46006, код ЄДРПОУ: 45000236);

третя особа:

- Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович (місцезнаходження: вул.Торговиця, 32А, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46008, РНОКПП: НОМЕР_2 ) .

Головуючий суддяМандзій О.П.