Рішення

від 12.03.2024 по справі 820/163/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2024 року № 820/163/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Логачовій К.А.

у присутності

представника позивача Жепко О.В.,

представник відповідача Власової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" (вул. Пушкінська, буд.104-Д, м. Харків, ЄДРПОУ 39054748) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування податкового повідомлення - рішення

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000231421 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 353860,50 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, адміністративний позов задоволено та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000231421 від 22.12.2017.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2023 касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала , просила позовні вимоги задовольнити, зазначивши про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 06.12.2017 №23610/20-40-14-21-07/39054748, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стром Рейз» (далі - ТОВ «Стром Рейз») за березень 2017 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Волкодав» (далі - ТОВ «Охоронна фірма «Волкодав») за травень 2017 року; первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання; інформація про ознаки фіктивної діяльності, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що відповідно до узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Львівській області від 18.09.2017 №96/13-01-1402 щодо ТОВ «Сторм Рейз» за взаємовідносинами з позивачем, яка була складена у зв`язку з відсутністю платника за місцем знаходження, в рамках кримінального провадження, внесеного 11.02.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140080000402 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, оперативним управлінням Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області спільно із СУ ДФС у Львівській області 01.08.2016 викрито «конвертаційний» центр, до складу якого входить ТОВ «Сторм Рейз», та під час допиту як свідка керівника підприємства ОСОБА_1 повідомив про непричетність до створення та здійснення фінансово - господарської діяльності даного товариства. У ТОВ «Сторм Рейз» встановлено відсутність трудових, матеріально - технічних і технологічних можливостей для здійснення задекларованих операцій, тимчасового зберігання та транспортування товару, а також даних щодо придбання відповідного ідентифікованого товару від інших суб`єктів підприємницької діяльності; податкові декларації з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень 2017 року до органів ДФС не подано, у той час як відповідно до ЄДР наявні зареєстровані податкові накладні за відповідні періоди; розірвано договір про подачу звітності засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень: - ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова Теслюк Д.Ю. від 14.09.2017 у справі № 464/6057/17 надано старшому слідчому з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області тимчасовий доступ до оригіналів документів, тобто можливість ознайомлення з ними та їх вилучення з приміщення Товариства, а саме: рахунки, договори із додатками, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, прибуткові, видаткові касові ордери, документи листування, довіреності, сертифікати якості, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, векселі, інші документи, які свідчать про проведення фінансово-господарських операцій, зокрема, з ТОВ «Сторм Рейз» за період 2016-2017 років; - ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Бабенко С. Ш. від 25.05.2016 у справі №757/21910/16-к накладено арешт та заборону розпорядження на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Лідер альянс» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»,), як такі, що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до ЄРДР, та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення - фіктивного підприємництва в сумі понад 12 % від обсягу переводу коштів з безготівкового вигляду в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування; - ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А. від 02.11.2017 у справі № 757/64922/17-к відповідно до частини першої статті 159, частини сьомої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України надано тимчасовий доступ до копій усіх первинних бухгалтерських документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків у період 2016-2017 років між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроника», зокрема, із ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», у тому числі договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, накладних, рахунків, актів приймання-передачі, сертифікатів якості, актів виконаних робіт, виписок по розрахункових рахунках, які знаходяться в офісних приміщеннях підприємства.

Згідно АІС "Суб`єкти фіктивного підприємництва" щодо ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» встановлено ознаку фіктивності та відповідно до інформації Головного оперативного управління ДФС України від 29.06.2017 № 16810/7/99-99-14-02-02-17 директором ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» Сєвагіною Оленою Федорівною 05.05.2017 надано пояснення щодо непричетності до створення та здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Вказані обставини підтверджують відсутність реальності правочину між позивачем та контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив такі обставини.

На підставі направлень від 23.11.2017 №10181, №10182 та наказу від 22.11.2017 №7033 Управлінням проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Сторм Рейз" за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) відповідно до затвердженого плану документальної позапланової виїзної перевірки.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 06.12.2017 №23610/20-40-14-21-07/39054748, яким встановлено порушення:

- підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 235907,00 грн., у тому числі по взаємовідносинам за період декларування - березень 2017 року з ТОВ «Сторм Рейз» на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 220507,00 грн. та за період декларування - травень 2017 року з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» на суму ПДВ 15400,00 грн.;

- не підтверджено здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку з ТОВ «Сторм Рейз» за березень 2017 року та з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» за травень 2017 року.

Не погодившись з висновками акту від 06.12.2017 №23610/20-40-14-21-07/39054748, Товариство подало заперечення на нього.

За результатом розгляду вказаних заперечень рішенням ГУ ДФС у Харківській області висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки та з врахуванням результату розгляду заперечень на нього, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231421 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 353860,50 грн., у тому числі на 235 907,00 грн. за податковим зобов`язанням та на 117 953,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодекс України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термі (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Тобто, визначальною має бути подія, підтверджена документально, а не формальне складення документів про таку подію. При цьому, документи мають бути складені особою, яка є відповідальною за здійснення господарської операції та яку можливо ідентифікувати.

Суд при розгляді справи зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Технопарк Пожтехніка» 16.01.2014 р. зареєстроване як юридична особа Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. Місцезнаходженням позивача визначено: 61023, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д.

17.01.2014 р. позивача взято на облік як платника податків ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів. 01.03.2014 р. позивач набув статусу платника податку на додану вартість, ІПН 390547420311.

ТОВ «Технопарк Пожтехніка» є виробничим підприємством, здійснює виготовлення та продаж продукції протипожежного призначення. Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 28.29 виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач на праві приватної власності володіє нежитловими будівлями літ. "Ж-1" площею 433,0 кв.м., літ. "З-2" площею 1377,0 кв.м., літ. "М-1" площею 123,6 кв.м., літ. "Ч-1" площею 7,1 кв.м., літ. "Ц-2" площею 1076,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д. Зазначені нежитлові будівлі використовуються позивачем для ведення власної господарської діяльності, зокрема, розміщення виробничих потужностей, провадження виробництва, розташування складу та офісу.

Крім нерухомості, на балансі ТОВ «Технопарк Пожтехніка» обліковуються інші основні засоби, що задіяні в оподатковуваних операціях позивача, зокрема, токарний верстат, листогин для металу, гільйотина гідравлічна, вальці, прес, зварювальні установки, фарбувальні лінії, ручні пневматичні інструменти, тощо.

Станом на 01.03.2017 р. на ТОВ «Технопарк Пожтехніка» була працевлаштована 61 особа; станом на 01.05.2017 р. - 60 осіб. Штатний розклад позивача, крім адміністративних посад, передбачає посади інженерів, електриків, маляра, електрозварників, зварників, слюсарів, апаратників кульових млинів, зарядників вогнегасників, операторів верстатів з програмним керуванням, підсобних робітників, вантажників, комірників, тощо.

Позивач у встановленому законодавством порядку пройшов процедуру сертифікації та отримав сертифікати відповідності на продукцію протипожежного призначення власного виробництва, зокрема: порошок вогнегасний АВС-Е СС; двері (люки) металеві протипожежні однополотні та двополотні вогнестійкі; блоки дверні металеві протиударні вхідні; вентиль запірний для кран-комплектів пожежних; кран-комплект пожежний, тощо.

В перевіряємий період позивач мав взаємовідношень з наступними контрагентами:

07 березня 2017 р. між позивачем, в якості покупця, та ТОВ «Сторм Рейз», в якості постачальника, укладено договір поставки № 21, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, погоджену у замовленнях покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На момент укладення вказаного вище правочину, сторони мали правоздатність і діздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від імені сторін правочин укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором Пузіковим Андрієм Вячеславовичем , від контрагента, директором ОСОБА_1 . Потреба позивача в укладенні зазначеного правочину була зумовлена необхідністю закупівлі матеріалів та сировини (листи металу, комплекти фурнітури до протипожежних дверей та шаф, мінеральна вата, слюда, шурупи, фітинг, аеросил, тощо) для виробництва продукції протипожежного призначення, а також готових товарів протипожежного призначення (замки, знаки аварійного освітлення "Выход", знаки пожежної безпеки, крани пожежні чавунні, кронштейни та раструби пластикові до вогнегасника вуглекислотного, сокири пожежні, стволи пожежні, стрічка графітова, тощо).

В межах зазначеного правочину були проведені господарські операції з постачання товарів, які оформлені сторонами наступними видатковими накладними: № 3070317 від 07.03.2017 р. на суму 298944,00 грн., № 3140317 від 14.03.2017 р. на суму 206640,00 грн., № 3160317 від 17.03.2017 р. на суму 290796,00 грн., № 3200317 від 20.03.2017 р. на суму 276238,20 грн., № 3300317 від 30.03.2017 р. на суму 250420,80 грн. та податковими накладними (додатки №№ 61-63, 65, 67 до позову): № 3 від 07.03.2017 р. на загальну суму 298944,00 грн., в т.ч. ПДВ - 49824,01 грн., № 4 від 14.03.2017 р. на загальну суму 206640,00 грн., в т.ч. ПДВ - 34440,00 грн., № 2 від 17.03.2017 р. на загальну суму 290796,60 грн., в т.ч. ПДВ - 48466,10 грн., № 32 від 20.03.2017 р. на загальну суму 276238,20 грн., в т.ч. ПДВ - 46039,70 грн., № 21 від 30.03.2017 р. на загальну суму 250420,80 грн., в т.ч. ПДВ - 41736,80 грн.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі». Так, позивачем здійснено наступні бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 - 999664,50 грн., Дт 28 Кт 63 - 102868,50 грн., Дт 64 Кт 63 - 220506,60 грн.

Зазначене підтверджується копіями оборотно-сальдових по рахунках бух.обліку № 201, № 281, № 631.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Львів) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента, при цьому ТОВ «Сторм Рейз» не надало позивачу товарно-транспортні накладні на перевезення.

Фактичне надходження товару у розпорядження позивача, крім видаткових накладних, підтверджується карткою складського обліку за березень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи - комірника ОСОБА_4 .

Грошові зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжного доручення № 2348 від 31.03.2017 р. на загальну суму 253530,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42255,00 грн. Таким чином, на момент податкової перевірки, наявна кредиторська заборгованість позивача перед постачальником ТОВ «Сторм Рейз» в розмірі 1 069509,60 грн., що не протирічить умовам післяплати, які погоджені сторонами в п. 2.3. договору поставки № 21 від 07.03.2017 р.

2) 16 травня 2017 р. між позивачем, в якості покупця, та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», в якості постачальника, було укладено договір поставки № 1605, згідно п. 1.1. якого продавець (постачальник) зобов`язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання у своїй підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору.

На момент укладення вказаного вище правочину сторони мали правоздатність і діздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від імені сторін правочин укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором Пузіковим Андрієм Вячеславовичем , від контрагента - директором Сєвагіною Оленою Федорівною . Потреба позивача в укладенні зазначеного правочину була зумовлена необхідністю закупівлі матеріалів для виробництва продукції протипожежного призначення, а саме комплекту фурнітури до пожежної шафи та кульок.

В межах зазначеного правочину проведені господарські операції з постачання товарів, які оформлені сторонами видатковою накладною № РН-0518/04 від 18.05.2017 р. на суму 92400,00 грн. та податковою накладною № 210 від 18.05.2017 р. на загальну суму 92400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15400,00 грн.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали». Так, позивачем здійснено наступні бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 - 77000,00 грн., Дт 64 Кт 63 - 15400,00 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента, при цьому ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» не надало позивачу товарно-транспортні накладні на перевезення.

Фактичне надходження товару у розпорядження позивача, крім видаткової накладної, підтверджується карткою складського обліку за травень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи - комірника ОСОБА_4 .

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 246538 від 30.06.2017 р. на загальну суму 12012,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2002,00 грн. ,№ 246582 від 11.07.2017 р. на загальну суму 80388,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13398,00 грн.

В подальшому матеріали й сировина, придбані у ТОВ «Сторм Рейз» на суму 1199597,40 грн. та у ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» на суму 92400,00 грн., були задіяні позивачем у власному виробництві продукції протипожежного призначення, зокрема, протягом березня-жовтня 2017 року використані для виготовлення дверей металевих, в т.ч. протипожежних вогнестійких, люків ревізійних, шаф пожежних, кран-комплектів пожежних, тощо. Зазначені обставини підтверджує оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201.

Також на підтвердження факту використання у власному виробництві сировини та матеріалів, оприбуткованих від ТОВ «Сторм Рейз» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», позивач надав суду звіти про випуск готової продукції помісячно за період березень-жовтень 2017 року, які містять повну інформацію про обсяг та асортимент виготовленої позивачем продукції за звітний період, та калькуляції собівартості продукції на порошок вогнегасний та двері металеві. Зазначені калькуляції містять інформацію про вид, обсяг та собівартість продукції, виготовленої позивачем за звітний період, а також найменування та кількість сировини, списаної на виготовлення такої продукції.

Крім того, готові товари, придбані у ТОВ «Сторм Рейз» на суму 123 442,19 грн., були реалізовані позивачем ряду контрагентів-покупців протягом березня-жовтня 2017 року. Позивач надав суду звіт про товарообіг за період березень-жовтень 2017 року по контрагенту ТОВ «Сторм Рейз», де відображено повну інформацію про рух товару від контрагента-постачальника до контрагента-покупця, з реєстрами видаткових накладних на кінцеву реалізацію.

Позивач надав суду копії договорів поставки, що укладені з контрагентами-покупцями, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, довіреностей по господарських операціях з подальшого продажу товарів, придбаних у ТОВ «Сторм Рейз».

Реалізація покупцям товарів, придбаних у ТОВ «Сторм Рейз», здійснена позивачем згідно: видаткової накладної № 263 від 14.03.2017 р. на суму 23160,00 грн. та податкової накладної № 52 від 14.03.2017 р. на загальну суму 23160,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3860,00 грн.; видаткової накладної № 271 від 15.03.2017 р. на суму 1350,00 грн. та податкової накладної № 117 від 27.03.2017 р. на загальну суму 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225,00 грн.; видаткової накладної № 273 від 15.03.2017 р. на суму 7879,00 грн. та податкової накладної № 130 від 28.02.2017 р. на загальну суму 7879,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1313,17 грн.; видаткової накладної № 295 від 21.03.2017 р. на суму 5772,00 грн. та податкової накладної № 83 від 21.03.2017 р. на загальну суму 5772,00 грн., в т.ч. ПДВ - 962,00 грн.; видаткової накладної № 304 від 23.03.2017 р. на суму 85560,00 грн. та податкової накладної № 71 від 16.03.2017 р. на загальну суму 85560,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14260,00 грн.; видаткової накладної № 306 від 23.03.2017 р. на суму 1050,00 грн. та податкової накладної № 101 від 23.03.2017 р. на загальну суму 1050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 175,00 грн.; видаткової накладної № 341 від 28.03.2017 р. на суму 378,00 грн. та податкової накладної № 105 від 24.03.2017 р. на загальну суму 378,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63,00 грн.; видаткової накладної № 350 від 30.03.2017 р. на суму 68976,00 грн. та податкової накладної № 162 від 30.03.2017 р. на загальну суму 68976,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11496,00 грн.; видаткової накладної № 353 від 31.03.2017 р. на суму 15177,00 грн. та податкової накладної № 103 від 23.03.2017 р. на загальну суму 15177,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2529,50 грн.; видаткової накладної № 355 від 31.03.2017 р. на суму 2762,00 грн. та податкової накладної № 134 від 29.03.2017 р. на загальну суму 2762,00 грн., в т.ч. ПДВ - 460,33 грн.; видаткової накладної № 367 від 04.04.2017 р. на суму 21603,00 грн. та податкової накладної № 170 від 31.03.2017 р. на загальну суму 21603,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3600,50 грн.; видаткової накладної № 368 від 04.04.2017 р. на суму 2820,00 грн. та податкової накладної № 3 від 03.04.2017 р. на загальну суму 2820,00 грн., в т.ч. ПДВ - 470,00 грн.; видаткової накладної № 381 від 06.04.2017 р. на суму 438,00 грн. та податкової накладної № 27 від 06.04.2017 р. на загальну суму 438,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73,00 грн.; видаткової накладної № 374 від 05.04.2017 р. на суму 1260,00 грн. та податкової накладної № 6 від 03.04.2017 р. на загальну суму 1260,00 грн., в т.ч. ПДВ - 210,00 грн.; видаткової накладної № 393 від 10.04.2017 р. на суму 33408,00 грн., податкової накладної № 58 від 15.03.2017 р. на загальну суму 33408,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5568,00 грн.; видаткової накладної № 394 від 10.04.2017 р. на суму 390,00 грн. та податкової накладної № 9 від 03.04.2017 р. на загальну суму 390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 65,00 грн.; видаткової накладної № 430 від 19.04.2017 р. на суму 1365,00 грн. та податкової накладної № 10 від 03.04.2017 р. на загальну суму 12525,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2087,50 грн.; видаткової накладної № 431 від 19.04.2017 р. на суму 21816,00 грн. та податкової накладної № 102 від 18.04.2017 р. на загальну суму 21816,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3636,00 грн.; видаткової накладної № 443 від 20.04.2017 р. на суму 17400,00 грн. та податкової накладної № 110 від 20.04.2017 р. на загальну суму 17400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2900,00 грн.; видаткової накладної № 478 від 20.04.2017 р. на суму 3138,00 грн. та податкової накладної № 54 від 10.04.2017 р. на загальну суму 3138,00 грн., в т.ч. ПДВ - 523,00 грн.; видаткової накладної № 464 від 21.04.2017 р. на суму 174,00 грн. та податкової накладної № 100 від 18.04.2017 р. на загальну суму 174,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29,00 грн.; видаткової накладної № 492 від 26.04.2017 р. на суму 53172,00 грн. та податкової накладної № 35 від 07.04.2017 р. на загальну суму 53172,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8862,00 грн.; видаткової накладної № 506 від 28.04.2017 р. на суму 4548,00 грн. та податкової накладної № 144 від 26.04.2017 р. на загальну суму 4548,00 грн., в т.ч. ПДВ - 758,00 грн.; видаткової накладної № 513 від 03.05.2017 р. на суму 4314,00 грн. та податкової накладної № 162 від 27.04.2017 р. на загальну суму 4314,00 грн., в т.ч. ПДВ - 719,00 грн.; видаткової накладної № 543 від 12.05.2017 р. на суму 3132,00 грн. та податкової накладної № 7 від 03.04.2017 р. на загальну суму 3132,00 грн., в т.ч. ПДВ - 522,00 грн.; видаткової накладної № 544 від 15.05.2017 р. на суму 46053,00 грн. та податкової накладної № 42 від 12.05.2017 р. на загальну суму 46053,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7675,50 грн.; видаткової накладної № 553 від 16.05.2017 р. на суму 3024,00 грн. та податкової накладної № 37 від 12.05.2017 р. на загальну суму 3024,00 грн., в т.ч. ПДВ - 504,00 грн.; видаткової накладної № 593 від 18.05.2017 р. на суму 6845,00 грн. та податкової накладної № 92 від 18.05.2017 р. на загальну суму 6845,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1140,83 грн.; видаткової накладної № 594 від 18.05.2017 р. на суму 3913,00 грн. та податкової накладної № 93 від 18.05.2017 р. на загальну суму 3913,00 грн., в т.ч. ПДВ - 652,17 грн.; видаткової накладної № 602 від 19.05.2017 р. на суму 5427,00 грн. та податкової накладної № 112 від 19.05.2017 р. на загальну суму 5427,00 грн., в т.ч. ПДВ - 904,50 грн.; видаткової накладної № 606 від 22.05.2017 р. на суму 720,00 грн. та податкової накладної № 98 від 18.05.2017 р. на загальну суму 720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 120,00 грн.; видаткової накладної № 637 від 25.05.2017 р. на суму 3438,00 грн. та податкової накладної № 150 від 25.05.2017 р. на загальну суму 3438,00 грн., в т.ч. ПДВ - 573,00 грн.; видаткової накладної № 649 від 29.05.2017 р. на суму 30321,00 грн. та податкової накладної № 166 від 26.05.2017 р. на загальну суму 30321,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5053,50 грн.; видаткової накладної № 651 від 29.05.2017 р. на суму 110466,00 грн. та податкової накладної № 99 від 18.05.2017 р. на загальну суму 110466,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18411,00 грн.; видаткової накладної № 675 від 31.05.2017 р. на суму 696,00 грн. та податкової накладної № 181 від 29.05.2017 р. на загальну суму 696,00 грн., в т.ч. ПДВ - 116,00 грн.; видаткової накладної № 696 від 06.06.2017 р. на суму 360,00 грн. та податкової накладної № 10 від 01.06.2017 р. на загальну суму 360,00 грн., в т.ч. ПДВ - 60,00 грн.; видаткової накладної № 700 від 06.06.2017 р. на суму 900,00 грн. та податкової накладної № 14 від 01.06.2017 р. на загальну суму 900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150,00 грн.; видаткової накладної № 701 від 06.06.2017 р. на суму 5571,00 грн. та податкової накладної № 13 від 01.06.2017 р. на загальну суму 5571,00 грн., в т.ч. ПДВ - 928,50 грн.; видаткової накладної № 913 від 10.07.2017 р. на суму 420,00 грн. та податкової накладної № 106 від 15.06.2017 р. на загальну суму 420,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70,00 грн.; видаткової накладної № 916 від 11.07.2017 р. на суму 984,00 грн. та податкової накладної № 35 від 06.07.2017 р. на загальну суму 984,00 грн., в т.ч. ПДВ - 164,00 грн.; видаткової накладної № 985 від 21.07.2017 р. на суму 26352,00 грн. та податкової накладної № 19 від 05.07.2017 р. на загальну суму 26352,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4392,00 грн.; видаткової накладної № 1074 від 03.08.2017 р. на суму 2100,00 грн. та податкової накладної № 28 від 02.08.2017 р. на загальну суму 2100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 350,00 грн.; видаткової накладної № 1114 від 14.08.2017 р. на суму 107904,00 грн. та податкової накладної № 86 від 10.08.2017 р. на загальну суму 107904,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17984,00 грн.; видаткової накладної № 1117 від 14.08.2017 р. на суму 11700,00 грн. та податкової накладної № 75 від 09.08.2017 р. на загальну суму 11700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1950,00 грн.; видаткової накладної № 1128 від 16.08.2017 р. на суму 8517,00 грн. та податкової накладної № 90 від 11.08.2017 р. на загальну суму 8517,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1419,00 грн.; видаткової накладної № 1412 від 03.10.2017 р. на суму 26562,00 грн. та податкової накладної № 52 від 08.09.2017 р. на загальну суму 26562,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4427,00 грн.; видаткової накладної № 1454 від 11.10.2017 р. на суму 1062,00 грн. та податкової накладної № 49 від 10.10.2017 р. на загальну суму 1062,00 грн., в т.ч. ПДВ - 177,00 грн.; видаткової накладної № 1502 від 18.10.2017 р. на суму 36072,00 грн. та податкової накладної № 138 від 21.09.2017 р. на загальну суму 36072,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6012,00 грн.; видаткової накладної № 1506 від 23.10.2017 р. на суму 4068,00 грн. та податкової накладної № 98 від 18.10.2017 р. на загальну суму 4068,00 грн., в т.ч. ПДВ - 678,00 грн.

На підтвердження здійснення позивачем оплати котрагентам-постачальникам, а також на підтвердження отримання позивачем грошових коштів від контрагентів-покупців за реалізований їм товар позивачем надані копії банківських виписок за 31.03.2017 р.; за 30.06.2017 р., за 11.07.2017 р. за 28.02.2017 р.; за 14.03.2017 р.; за 15.03.2017 р.; за 16.03.2017 р.; за 23.03.2017 р.; за 24.03.2017 р..; за 27.03.2017 р..; за 29.03.2017 р.; за 30.03.2017 р.; за 31.03.2017 р.; за 03.04.2017 р.; за 07.04.2017 р.; за 10.04.2017 р.; за 18.04.2017 р.; за 20.04.2017 р.; за 26.04.2017 р.; за 27.04.2017 р.; за 04.05.2017 р.; за 12.05.2017 р.; за 18.05.2017 р.; за 22.05.2017 р.; за 24.05.2017 р.; за 26.05.2017 р.; за 29.05.2017 р.; за 01.06.2017 р.; за 15.06.2017 р.; за 05.07.2017 р.; за 06.07.2017 р.; за 02.08.2017 р.; за 09.08.2017 р.; за 10.08.2017 р.; за 11.08.2017 р.; за 08.09.2017 р.; за 21.09.2017 р.; за 10.10.2017 р.; за 18.10.2017 р.

Щодо відсутності ТТН , як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що надання вказаних документів передбачено умовами пункту 4.5 договору поставки від 07.03.2017 та пункту 3.2 договору поставки від 16.05.2017 №1605. В судовому засідання представник позивача зазначила, що вказані документи контрагентами надані не були.

Суд враховує висновки Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, де суд зауважив, що відсутність доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, не може свідчити про безтоварність операції, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. З приводу вказаного, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відсутність товарно-транспортних накладних або наявність дефектів у них є порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а тому сам по собі такий факт, за наявності інших доказів про протилежне, не свідчить про те, що господарська операція не відбулася.

Суд зауважує, що відповідальною особою за складання товарно-транспортних накладних є не позивач, а його контрагенти, оскільки вантажоодержувач, яким виступає позивач у справі, за умовами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568) не приймав участь в складанні цих документів і не в змозі проконтролювати їх наявність , правильність , повноту заповнення її реквізитів.

При цьому, за умовами договорів з його контрагентами товар приймався на підставі видаткової накладної, оформлення видаткової накладної було підставою для здійснення розрахунків між сторонами (а.с.187, т.1, а.с.210 т.1).

Придбані товарно-матеріальні цінності отримані позивачем, взяті на облік та використані у подальшій господарський діяльності, що підтверджується картками складського обліку позивача, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали», аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201 помісячно за період березня 2017 р. та травня 2017 р.; звітами про випуск готової продукції помісячно за період березня? жовтня 2017 р.; калькуляції собівартості продукції

Окрім цього, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2021 року по справі № 640/19745/18, від 07 грудня 2023 року по справі № 420/13363/21.

Що стосується посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження №12016140080000402 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб контрагентів позивача, суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Вищезазначене відповідає позиції Верховного Суду України у постанові від 06.11.2018 у справі № 822/551/18.

Доказів наявності судового рішення за результатами розгляду справи в порядку кримінального судочинства відповідачем суду не надано.

Водночас за приписами частини шостої статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічна позиція закріплена Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18.

Сам по собі факт того, що контрагент платника податків фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом фіктивності господарських операцій і не тягне за собою правових наслідків для платника податків.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 815/2417/16, від 03 жовтня 2023 року у справі № 280/3836/22, від 14 листопада 2023 року у справі № 320/1873/19

Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас, відсутні підстави перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

У пункті 103 постанови Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 сформульовано висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Також, має бути врахована фактична можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач самостійно склав первинні документи та вніс до них недостовірну інформацію щодо придбаного товару та/або щодо їх постачальників; що КП "ХТМ" було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку щодо сум податкового кредиту. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, відповідач не надав.

На час укладання та виконання договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ та згідно ЄДР зареєстровані за місцем знаходження, мали статус юридичної особи, наділені правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори. Уповноваженими особами на підписання договорів були особи зазначені в ЄДРПОУ - ОСОБА_1 та Сєвагіна О.Ф .

Вказані відомості відображені в ЄДРПОУ (а.с.203-207,т.1,а.с. 181-185, т.1) , записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вважаються достовірними; можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Щодо посилання в акті перевірки на ненадання рахунка-фактури, то за своїм призначенням останній не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер; фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені товари чи надані послуги; факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

На підтвердження поставки товару позивачем надано видаткові накладні, за якими відповідно до п.1.1 договору від 07.03.20217 № 21 та п.4.3 договору 16.05.2017 № 1605, здійснюється поставка та оплата, картки складського обліку тоді як зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам № 826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд зазначає, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції.

Так між позивачем та ТОВ « Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Сторм Рейз» укладено договори купівлі продажу ТМЦ: комплект фурнітури, знаків аварійного освітлення, сокири пожежної, шурупів, слюди, крану пожежного чавунного тощо, кількість та вага яких не потребує залучення значної кількості працівників та наявності виробничих потужностей.

Щодо, посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента- контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з його контрагентами.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не спростовують.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 19, 241-247, 255, 264, 293, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000231421 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 353860,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" витрати по оплаті судового збору у розмірі 5307,91 грн. (п`ять тисяч триста сім гривень 91 коп.).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Внаслідок відсутності (перебоїв) енергопостачання та доступу до мережі Інтернет у період з 22.03.2024 по 24.03.2024 рішення виготовлено 25.03.2024

Суддя Зоркіна Ю.В.