Постанова

від 12.11.2024 по справі 820/163/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

12 листопада 2024 р.Справа № 820/163/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» (далі ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА», підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Харківській області (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області) (далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) у якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000231421 від 22.12.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 235 907.00 грн за податковим зобов`язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 117 953.50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 06.12.2017 № 23610/20-40-14-21-07/39054748, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СТОРМ РЕЙЗ» (далі - ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ») за березень 2017 та товариством з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ») за травень 2017.

Зазначає, що ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» надало до перевірки та до заперечень на акт перевірки первинні документи в повному обсязі (видаткові накладні, рахунки, довіреності та отримання ТМЦ, платіжні доручення, податкові накладні) щодо реалізації за період березня жовтня 2017 своїм контрагентам товарів придбаних у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ».

Вказує, що закупівля ТМЦ у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю позивача, оскільки придбані матеріали, сировина та товари забезпечили умови виробництва продукції протипожежного призначення, що в свою чергу, надало позивачу можливість займатись виробничою діяльністю, здійснювати реалізацію виготовленої продукції та перепродаж придбаних товарів з метою отримання доходу.

Посилався на те, що інформація про ознаки фіктивної діяльності, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Львівській області від 18.09.2017 № 96/13-01-1402 щодо ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» за взаємовідносинами з позивачем, яка була складена у зв`язку з відсутністю платника за місцем знаходження, в рамках кримінального провадження, внесеного 11.02.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140080000402 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, оперативним управлінням Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області спільно із СУ ДФС у Львівській області 01.08.2016 викрито «конвертаційний» центр, до складу якого входить ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ», та під час допиту як свідка керівника підприємства ОСОБА_1 повідомив про непричетність до створення та здійснення фінансово господарської діяльності даного товариства. У ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» встановлено відсутність трудових, матеріально технічних і технологічних можливостей для здійснення задекларованих операцій, тимчасового зберігання та транспортування товару, а також даних щодо придбання відповідного ідентифікованого товару від інших суб`єктів підприємницької діяльності; податкові декларації з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень 2017 до органів ДФС не подано, у той час як відповідно до ЄДР наявні зареєстровані податкові накладні за відповідні періоди; розірвано договір про подачу звітності засобами телекомунікаційного зв`язку.

Вказує, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень: - ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 14.09.2017 у справі № 464/6057/17 надано старшому слідчому з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області тимчасовий доступ до оригіналів документів, тобто можливість ознайомлення з ними та їх вилучення з приміщення товариства, а саме: рахунки, договори із додатками, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, прибуткові, видаткові касові ордери, документи листування, довіреності, сертифікати якості, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, векселі, інші документи, які свідчать про проведення фінансово-господарських операцій, зокрема, з ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» за період 2016-2017.

Зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 у справі № 757/21910/16-к накладено арешт та заборону розпорядження на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «ЛІДЕР АЛЬЯНС» (в подальшому змінило назву на ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ»), як такі, що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до ЄРДР, та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення - фіктивного підприємництва в сумі понад 12 % від обсягу переводу коштів з безготівкового вигляду в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування.

Також зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 у справі № 757/64922/17-к відповідно до частини першої статті 159, частини сьомої статті 163 КПК України надано тимчасовий доступ до копій усіх первинних бухгалтерських документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків у період 2016-2017 між ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНИКА», зокрема, із ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», у тому числі договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, накладних, рахунків, актів приймання-передачі, сертифікатів якості, актів виконаних робіт, виписок по розрахункових рахунках, які знаходяться в офісних приміщеннях підприємства.

Посилається на те, що згідно АІС «Суб`єкти фіктивного підприємництва» щодо ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» встановлено ознаку фіктивності та відповідно до інформації Головного оперативного управління ДФС України від 29.06.2017 № 16810/7/99-99-14-02-02-17 директором ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» Сєвагіною О.Ф. 05.05.2017 надано пояснення щодо непричетності до створення та здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Зазначає, що вказані обставини підтверджують відсутність реальності правочину між позивачем та контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, адміністративний позов задоволено та скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000231421 від 22.12.2017.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2023 касаційна скарга ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що вказуючи на те, що податкова інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності господарських операцій, суди, водночас, не перевірили й не надали жодної правової оцінки, зокрема, тому, що під час допиту як свідка керівник підприємства ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» ОСОБА_2 та під час надання пояснень директор ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» ОСОБА_3 05.05.2017 повідомили про непричетність до створення та здійснення фінансово господарської діяльності підприємств. Суди не досліджували, які саме посадові особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписували фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача.

Крім того, судами у взаємозв`язку з характером операцій, які було здійснено між позивачем ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» не надано оцінки обставинам, викладеним в ухвалах слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 14.09.2017 у справі № 464/6057/17, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 у справі №757/21910/16-к та слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 у справі № 757/64922/17-к.

Також суд зазначив, що відхиляючи посилання відповідача на відсутність товарно транспортних накладних, суди, водночас, не дослідили питання щодо порядку перевезення замовлених позивачем товарів та не встановили у випадку кожної операції поставки дійсний порядок і спосіб транспортування товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням їх обсягу і габаритів. Як і не надали оцінки тому, що відсутність вказаних документів є порушенням умов пункту 4.5 договору поставки від 07.03.2017 та пункту 3.2 договору поставки від 16.05.2017 № 1605.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 задоволено адміністративний позов ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000231421 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 353 860.50 грн.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 307.91 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд першої інстанції зазначив, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з його контрагентами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Аргументи, наведені скаржником на обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично відповідають правовій позиції контролюючого органу, яка викладена в відзивах по позов, апеляційній та касаційній скарзі та додаткових поясненнях до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі направлень від 23.11.2017 № 10181, № 10182 та наказу від 22.11.2017 № 7033 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками : ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

06.12.2017 за результатами перевірки складено акт перевірки від 06.12.2017 № 23610/20-40-14-21-07/39054748 (т. 1 а.с. 65-88).

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення :

1. Підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 235 907.00 грн, у тому числі по взаємовідносинам за період декларування - березень 2017 з ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» на суму ПДВ 220 507.00 грн та за період декларування - травень 2017 з ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» на суму ПДВ 15 400.00 грн, що призвело до заниження до сплати ПДВ на загальну суму 235 907.00 грн, у тому числі за березень 2017 на суму ПДВ 220 507.00 грн, за травень 2017 на суму ПДВ 15 400.00 грн

2. Перевіркою ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» не підтверджено здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку за взаємовідносинами за період декларування березень 2017 з постачальником ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» та за взаємовідносинами за період декларування травень 2017 з постачальником ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ».

Такі висновки ґрунтуються на неможливості підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами з приводу придбання транспортних послуг з огляду на наступне.

До перевірки не було надано рахунки фактури, а також товарно транспортні накладні на поставку товару, які мали бути оформлені на підставі вимог пункту 4.5 договору поставки від 07.03.2017, укладеного з ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ», та пункту 3.2 договору поставки від 16.05.2017 № 1605 з ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», як і пояснень та документального підтвердження критеріїв, якими керувався позивач при здійсненні ним заходів розумної обачності при виборі контрагента постачальника.

Відповідно до узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Львівській області від 18.09.2017 № 96/13-01-1402 щодо ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» за взаємовідносинами з позивачем, яка була складена у зв`язку з відсутністю платника за місцем знаходження, в рамках кримінального провадження, внесеного 11.02.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140080000402 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, оперативним управлінням Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області спільно із СУ ДФС у Львівській області 01.08.2016 викрито «конвертаційний» центр, до складу якого входить ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ», та під час допиту як свідка керівника підприємства ОСОБА_1 повідомив про непричетність до створення та здійснення фінансово господарської діяльності даного товариства.

У ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» встановлено відсутність трудових, матеріально технічних і технологічних можливостей для здійснення задекларованих операцій, тимчасового зберігання та транспортування товару, а також даних щодо придбання відповідного ідентифікованого товару від інших суб`єктів підприємницької діяльності; податкові декларації з податку на додану вартість за періоди лютий, квітень 2017 до органів ДФС не подано, у той час як відповідно до ЄДР наявні зареєстровані податкові накладні за відповідні періоди; розірвано договір про подачу звітності засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень:

- ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 14.09.2017 у справі № 464/6057/17 надано старшому слідчому з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області тимчасовий доступ до оригіналів документів, тобто можливість ознайомлення з ними та їх вилучення з приміщення Товариства, а саме: рахунки, договори із додатками, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, прибуткові, видаткові касові ордери, документи листування, довіреності, сертифікати якості, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, векселі, інші документи, які свідчать про проведення фінансово-господарських операцій, зокрема, з ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» за період 2016-2017 років;

- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Бабенко С. Ш. від 25.05.2016 у справі №757/21910/16-к накладено арешт та заборону розпорядження на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «ЛІДЕР АЛЬЯНС» (в подальшому змінило назву на ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ»), як такі, що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до ЄРДР, та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення - фіктивного підприємництва в сумі понад 12 % від обсягу переводу коштів з безготівкового вигляду в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування.

- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А. від 02.11.2017 у справі № 757/64922/17-к відповідно до частини першої статті 159, частини сьомої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України надано тимчасовий доступ до копій усіх первинних бухгалтерських документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків у період 2016-2017 років між ТОВ «ПРОМОЕЛЕКТРОНИКА», зокрема, із ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», у тому числі договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, накладних, рахунків, актів приймання-передачі, сертифікатів якості, актів виконаних робіт, виписок по розрахункових рахунках, які знаходяться в офісних приміщеннях підприємства.

Згідно АІС «Суб`єкти фіктивного підприємництва» щодо ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» встановлено ознаку фіктивності та відповідно до інформації Головного оперативного управління ДФС України від 29.06.2017 № 16810/7/99-99-14-02-02-17 директором ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» ОСОБА_3 05.05.2017 надано пояснення щодо непричетності до створення та здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

13.12.2017 ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» подано заперечення на акт перевірки (т.1 а.с. 94-103).

20.12.2017 за результатом розгляду вказаних заперечень рішенням ГУ ДФС у Харківській області висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с. 104-118).

22.12.2017 на підставі акту перевірки від 06.12.2017 № 23610/20-40-14-21-07/39054748 ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231421 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 353 860.50 грн, у тому числі на 235 907.00 грн. за податковим зобов`язанням та на 117 953.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 119).

Детальні розрахунки сум грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) щодо податкового повідомлення рішення № 0000231421 від 22.12.2017 наданий відповідачем та міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 120).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 ст. 14 ПК України встановлено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим законом.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

При цьому, абз. 1 пп. 14.1.71 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також відповідно до пункту 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Тобто, визначальною має бути подія, підтверджена документально, а не формальне складення документів про таку подію. При цьому, документи мають бути складені особою, яка є відповідальною за здійснення господарської операції та яку можливо ідентифікувати.

Суд при розгляді справи зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.11.2024 у справі № 520/24953/21.

Як вбачається з матеріалів справи 07.03. 2017 між ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» (Покупець) та ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» (Постачальник) укладено договір поставки № 21 (т. 1 а.с. 186-188).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 21 постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, погоджену у замовленнях покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 21 поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку відповідної партії продукції, в якому визначається : кількість продукції; вид та найменування продукції; строк поставки продукції.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 21 ціна на продукцію встановлюється сторонами у видаткових накладних до даного договору, які підписуються сторонами, та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 21 оплата партії продукції здійснюється на умовах післяплати шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інший порядок розрахунків не визначений сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 21 поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не буде передбачено Специфікацією.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 21 поставка товару здійснюється шляхом відвантаження автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 4.5 Договору № 21 постачальник забезпечує належне оформлення провізних та товаросупровідних документів, які передає покупцю разом з поставленою партією продукції.

Відповідно до п. 4.6 Договору № 21 усі витрати, пов`язані з транспортуванням та доставкою продукції, здійснюються за рахунок сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 21 приймання передача продукції здійснюється представниками обох сторін та оформлюється видатковою накладною. Датою переходу права власності на продукцію та всіх ризиків від постачальника до покупця є дата поставки продукції.

В межах зазначеного правочину були проведені господарські операції з постачання товарів, які оформлені сторонами наступними видатковими накладними: № 3070317 від 07.03.2017 на суму 298 944.00 грн, № 3140317 від 14.03.2017 на суму 206 640.00 грн, № 3160317 від 17.03.2017 на суму 290 796.00 грн, № 3200317 від 20.03.2017 на суму 276 238.20 грн, № 3300317 від 30.03.2017 на суму 250 420.80 грн (т. 1 189-193).

Також позивачем надані до суду складені податкові накладні щодо поставки товару : № 3 від 07.03.2017 на загальну суму 298 944.00 грн, в т.ч. ПДВ 49 824.01 грн, № 4 від 14.03.2017 на загальну суму 206 640.00 грн, в т.ч. ПДВ 34 440.00 грн, № 2 від 17.03.2017 на загальну суму 290 796.60 грн, в т.ч. ПДВ 48 466.10 грн, № 32 від 20.03.2017 на загальну суму 276 238.20 грн, в т.ч. ПДВ 46 039.70 грн, № 21 від 30.03.2017 на загальну суму 250 420.80 грн., в т.ч. ПДВ 41 736.80 грн (т. 1 а.с. 194-201).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунків бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та 281 «Товари нa складі».

Так, позивачем здійснено наступні бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 999 664.50 грн, Дт 28 Кт 63 102 868.50 грн., Дт 64 Кт 63 220 506.60 грн.

Зазначене підтверджується копіями оборотно-сальдових по рахунках бух.обліку № 201, № 281, № 631 (т.1 а.с. 131-148).

Позивач зазначає, що фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Львів) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента, при цьому ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» не надало позивачу товарно-транспортні накладні на перевезення.

Фактичне надходження товару у розпорядження позивача, крім видаткових накладних, підтверджується карткою складського обліку за березень 2017 за підписом матеріально-відповідальної особи - комірника ОСОБА_4 (т.1 а.с. 127-128).

Згідно даної картки складського обліку за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 від ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» позивачем отримано наступний товар : аеросил, замок пласт. для ПШ, знак аварійного освітлення, знак пожежної безпеки 117*205мм, знак пожежної безпеки «ПКК, при пожежі телефонувати» 15*20 см, комплект фурнітури до ПД, комплект фурнітури до ПШ, кран пожежний чавунний кутовий ПКЧ-70 в комплекті з ДППК, кронштейн для ВВК транспортний, лист 0.5, лист 0.8, лист 1.5, мин.вата изовол 1000*600*40, раструб пластмасовий до ВВК, слюда, сокира пожежна з діелектричною ручкою 360 мм, ствол пожежний ручний РС-50, стрічка графітова 13*2 мм, фітинг, шуруп.

Колегія суддів зазначає, що отриманий згідно картки складського обігу товар повністю відповідає товару згідно з видатковими накладними: № 3070317 від 07.03.2017, № 3140317 від 14.03.2017 , № 3160317 від 17.03.2017, № 3200317 від 20.03.2017, № 3300317 від 30.03.2017.

Грошові зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжного доручення № 2348 від 31.03.2017 на загальну суму 253 530.00 грн, в т.ч. ПДВ 42 255.00 грн, призначення платежу : сплата за товар згідно договору № 21 від 07.03.2017 (т. 1 а.с. 202).

Таким чином, на момент податкової перевірки, наявна кредиторська заборгованість позивача перед постачальником ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» в розмірі 1 069 509.60 грн, що не протирічить умовам післяплати, які погоджені сторонами в п. 2.3. Договору поставки № 21 від 07.03.2017.

Також, як вбачається з матеріалів справи 16.05.2017 ТОВ «ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА» (Покупець) та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (Постачальник) укладено договір поставки № 1605 (т. 1 а.с. 2010-212).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1605 продавець (постачальник) зобов`язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання у своїй підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1605 найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева вартість товару, зазначаються у товаросупровідному документі накладній.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 1605 товар вважається відвантаженим продавцем (постачальником) і прийнятим покупцем : по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості відповдно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства виробника.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 1605 оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника у розмірі повної вартості поставленої партії товару на умовах післяплати.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 1605 право власності на товари переходить від продавця до покупця з моменту фактичної відгрузки кожної партії товару.

В межах зазначеного правочину проведені господарські операції з постачання товарів, які оформлені сторонами видатковою накладною № РН-0518/04 від 18.05.2017 на суму 92 400.00 грн, за товар : комплект фурнітури по ПШ, кульки 9.525-40 (т.1 а.с. 213).

Також позивачем було надано податкову накладну № 210 від 18.05.2017 на загальну суму 92 400.00 грн, в т.ч. ПДВ 15 400.00 грн (т. 1 а.с. 214).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали». Так, позивачем здійснено наступні бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 77 000.00 грн., Дт 64 Кт 63 15 400.00 грн (т. 1 а.с. 131-144).

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента, при цьому ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» не надало позивачу товарно-транспортні накладні на перевезення.

Фактичне надходження товару у розпорядження позивача, крім видаткової накладної, підтверджується карткою складського обліку за травень 2017 за підписом матеріально-відповідальної особи - комірника ОСОБА_4 (т.1 а.с. 129-130).

Згідно даної картки складського обліку за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 від ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» позивачем отримано наступний товар : комплект фурнітури по ПШ, кульки 9.525-40.

Колегія суддів зазначає, що отриманий згідно картки складського обігу товар повністю відповідає товару згідно з видатковою накладною № РН-0518/04 від 18.05.2017.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 246538 від 30.06.2017 на загальну суму 12 012.00 грн, в т.ч. ПДВ 2 002.00 грн, № 246582 від 11.07.2017 на загальну суму 80 388.00 грн, в т.ч. ПДВ 13 398.00 грн (т.1 а.с. 216-217).

В подальшому матеріали й сировина, придбані у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» на суму 1 199 597.40 грн та у ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» на суму 92 400.00 грн, були задіяні позивачем у власному виробництві продукції протипожежного призначення, зокрема, протягом березня-жовтня 2017 використані для виготовлення дверей металевих, в т.ч. протипожежних вогнестійких, люків ревізійних, шаф пожежних, кран-комплектів пожежних, тощо.

Зазначені обставини підтверджує оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали» та аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201 (т.1 а.с. 131-144).

Також на підтвердження факту використання у власному виробництві сировини та матеріалів, оприбуткованих від ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» на суму 1 199 597.40 грн та у ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», позивач надав суду звіти про випуск готової продукції помісячно за період березень-жовтень 2017, які містять повну інформацію про обсяг та асортимент виготовленої позивачем продукції за звітний період, та калькуляції собівартості продукції на порошок вогнегасний та двері металеві (т.1 а.с. 145-178).

Зазначені калькуляції містять інформацію про вид, обсяг та собівартість продукції, виготовленої позивачем за звітний період, а також найменування та кількість сировини, списаної на виготовлення такої продукції.

Крім того, готові товари, придбані у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» на суму 123 442.19 грн, були реалізовані позивачем ряду контрагентів-покупців протягом березня-жовтня 2017. Позивач надав суду звіт про товарообіг за період березень-жовтень 2017 по контрагенту ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ», де відображено повну інформацію про рух товару від контрагента-постачальника до контрагента-покупця, з реєстрами видаткових накладних на кінцеву реалізацію (т.1 а.с. 179-180).

Позивач надав суду копії договорів поставки, що укладені з контрагентами-покупцями, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, довіреностей по господарських операціях з подальшого продажу товарів, придбаних у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ».

Реалізація покупцям товарів, придбаних у ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ», здійснена позивачем згідно:

договору поставки № 11/01-16 від 11.01.2016, видаткової накладної № 263 від 14.03.2017 р. на суму 23 160.00 грн та податкової накладної № 52 від 14.03.2017 на загальну суму 23 160.00 грн, в т.ч. ПДВ 3 860.00 грн (т.1 а.с. 222-225);

договору поставки № Г-1/59 від 01.03.2017, видаткової накладної № 271 від 15.03.2017 на суму 1 350.00 грн та податкової накладної № 117 від 27.03.2017 на загальну суму 1 350.00 грн, в т.ч. ПДВ 225.00 грн, видаткової накладної № 273 від 15.03.2017 на суму 7 879.00 грн. та податкової накладної № 130 від 28.02.2017 на загальну суму 7 879.00 грн, в т.ч. ПДВ 1 313.17 грн (т.1 а.с.226-240);

договору поставки № Г-1/22 від 13.03.2017, видаткової накладної № 295 від 21.03.2017 на суму 5 772.00 грн та податкової накладної № 83 від 21.03.2017 на загальну суму 5 772.00 грн, в т.ч. ПДВ 962.00 грн (т.1 а.с. 241-249);

видаткової накладної № 304 від 23.03.2017 на суму 85 560.00 грн та податкової накладної № 71 від 16.03.2017 на загальну суму 85 560.00 грн, в т.ч. ПДВ 14 260.00 грн (т.2 а.с. 2-5);

видаткової накладної № 306 від 23.03.2017 на суму 1 050.00 грн та податкової накладної № 101 від 23.03.2017 на загальну суму 1 050.00 грн, в т.ч. ПДВ 175.00 грн (т.2 а.с. 7-10);

видаткової накладної № 341 від 28.03.2017 на суму 378.00 грн та податкової накладної № 105 від 24.03.2017 на загальну суму 378.00 грн., в т.ч. ПДВ 63.00 грн (т.2 а.с. 13-16);

видаткової накладної № 350 від 30.03.2017 на суму 68 976,00 грн. та податкової накладної № 162 від 30.03.2017 на загальну суму 68 976.00 грн, в т.ч. ПДВ 11 496.00 грн (т. 2 а.с. 19-22);

видаткової накладної № 353 від 31.03.2017 на суму 15 177.00 грн та податкової накладної № 103 від 23.03.2017 на загальну суму 15 177.00 грн, в т.ч. ПДВ 2 529.50 грн (т.2 а.с. 25-28);

видаткової накладної № 355 від 31.03.2017 на суму 2 762.00 грн та податкової накладної № 134 від 29.03.2017 на загальну суму 2 762.00 грн, в т.ч. ПДВ 460.33 грн (т. 2 а.с. 31-24);

видаткової накладної № 367 від 04.04.2017 на суму 21 603.00 грн та податкової накладної № 170 від 31.03.2017 на загальну суму 21 603.00 грн, в т.ч. ПДВ 3 600.50 грн (т.2 а.с. 37-38);

видаткової накладної № 368 від 04.04.2017 на суму 2 820.00 грн та податкової накладної № 3 від 03.04.2017 на загальну суму 2 820.00 грн, в т.ч. ПДВ 470.00 грн (т.2 а.с. 43-45);

договір поставки від 06.04.2017, видаткової накладної № 381 від 06.04.2017 на суму 438.00 грн та податкової накладної № 27 від 06.04.2017 на загальну суму 438.00 грн, в т.ч. ПДВ 73.00 грн (т.2 а.с. 46-54);

видаткової накладної № 374 від 05.04.2017 на суму 1 260.00 грн та податкової накладної № 6 від 03.04.2017 на загальну суму 1 260.00 грн., в т.ч. ПДВ 210.00 грн (т.2 а.с. 57-60);

видаткової накладної № 393 від 10.04.2017 на суму 33 408.00 грн, податкової накладної № 58 від 15.03.2017 на загальну суму 33 408.00 грн, в т.ч. ПДВ 5 568.00 грн (т.2 а.с. 63-66);

видаткової накладної № 394 від 10.04.2017 на суму 390.00 грн та податкової накладної № 9 від 03.04.2017 на загальну суму 390.00 грн, в т.ч. ПДВ 65.00 грн (т.2 а.с. 69-73);

видаткової накладної № 430 від 19.04.2017 на суму 1 365.00 грн та податкової накладної № 10 від 03.04.2017 на загальну суму 12 525.00 грн, в т.ч. ПДВ 2 087.50 грн (т. 2 а.с. 75-78);

видаткової накладної № 431 від 19.04.2017 на суму 21 816.00 грн та податкової накладної № 102 від 18.04.2017 на загальну суму 21 816.00 грн, в т.ч. ПДВ 3 636.00 грн (т.2 а.с. 81-84);

видаткової накладної № 443 від 20.04.2017 на суму 17 400.00 грн та податкової накладної № 110 від 20.04.2017 на загальну суму 17 400.00 грн, в т.ч. ПДВ 2 900.00 грн (т.2 а.с. 87-91);

видаткової накладної № 478 від 20.04.2017 на суму 3 138.00 грн та податкової накладної № 54 від 10.04.2017 на загальну суму 3 138.00 грн, в т.ч. ПДВ 523.00 грн (т.2 а.с. 94-97);

видаткової накладної № 464 від 21.04.2017 на суму 174.00 грн та податкової накладної № 100 від 18.04.2017 на загальну суму 174.00 грн, в т.ч. ПДВ 29.00 грн (т.2 а.с. 100-103);

видаткової накладної № 492 від 26.04.2017 на суму 53 172.00 грн та податкової накладної № 35 від 07.04.2017 на загальну суму 53 172.00 грн в т.ч. ПДВ 8 862.00 грн (т.2 а.с. 106-109);

видаткової накладної № 506 від 28.04.2017 на суму 4 548.00 грн та податкової накладної № 144 від 26.04.2017 на загальну суму 4 548.00 грн, в т.ч. ПДВ 758.00 грн (т.2 а.с. 112-115);

договір № КЮ-06 від 26.04.2017, видаткової накладної № 513 від 03.05.2017 на суму 4 314.00 грн та податкової накладної № 162 від 27.04.2017 на загальну суму 4 314.00 грн, в т.ч. ПДВ 719.00 грн (т.2 а.с. 116-124);

видаткової накладної № 543 від 12.05.2017 на суму 3 132.00 грн та податкової накладної № 7 від 03.04.2017 на загальну суму 3 132.00 грн, в т.ч. ПДВ 522.00 грн (т.2 а.с. 127-130);

видаткової накладної № 544 від 15.05.2017 на суму 46 053.00 грн та податкової накладної № 42 від 12.05.2017 на загальну суму 46 053.00 грн, в т.ч. ПДВ 7 675.50 грн (т. 2 а.с.133-137);

видаткової накладної № 553 від 16.05.2017 на суму 3 024.00 грн та податкової накладної № 37 від 12.05.2017 на загальну суму 3 024.00 грн, в т.ч. ПДВ 504.00 грн (т. 2 а.с. 140-143);

договір поставки № 18/05-17 від 18.05.2017, видаткової накладної № 593 від 18.05.2017 на суму 6 845.00 грн та податкової накладної № 92 від 18.05.2017 на загальну суму 6 845.00 грн, в т.ч. ПДВ 1 140.83 грн (т. 2 а.с. 144-154);

видаткової накладної № 594 від 18.05.2017 на суму 3 913.00 грн та податкової накладної № 93 від 18.05.2017 на загальну суму 3 913.00 грн, в т.ч. ПДВ 652.17 грн (т. 2 а.с. 155-159);

видаткової накладної № 602 від 19.05.2017 на суму 5 427.00 грн та податкової накладної № 112 від 19.05.2017 на загальну суму 5 427.00 грн, в т.ч. ПДВ 904.50 грн (т.2 а.с. 160-164);

видаткової накладної № 606 від 22.05.2017 на суму 720.00 грн та податкової накладної № 98 від 18.05.2017 на загальну суму 720.00 грн, в т.ч. ПДВ 120.00 грн (т. 2 а.с. 165-170);

видаткової накладної № 637 від 25.05.2017 на суму 3 438.00 грн та податкової накладної № 150 від 25.05.2017 на загальну суму 3 438.00 грн, в т.ч. ПДВ 573.00 грн ,(т.2 а.с. 171-174);

договір поставки № 25/05-17 від 25.05.2017, видаткової накладної № 649 від 29.05.2017 на суму 30 321.00 грн та податкової накладної № 166 від 26.05.2017 на загальну суму 30 321.00 грн, в т.ч. ПДВ 5 053.50 грн (т.2 а.с. 175-183);

видаткової накладної № 651 від 29.05.2017 на суму 110 466.00 грн та податкової накладної № 99 від 18.05.2017 на загальну суму 110 466.00 грн, в т.ч. ПДВ 18 411.00 грн (т. 2 а.с. 187-190);

видаткової накладної № 675 від 31.05.2017 на суму 696.00 грн та податкової накладної № 181 від 29.05.2017 на загальну суму 696.00 грн, в т.ч. ПДВ 116.00 грн (т.2 а.с. 193-196);

видаткової накладної № 696 від 06.06.2017 на суму 360.00 грн та податкової накладної № 10 від 01.06.2017 на загальну суму 360.00 грн, в т.ч. ПДВ 60.00 грн (т. 2 а.с. 199-202);

видаткової накладної № 700 від 06.06.2017 на суму 900.00 грн та податкової накладної № 14 від 01.06.2017 на загальну суму 900.00 грн, в т.ч. ПДВ 150.00 грн (т. 2 а.с. 205-208);

видаткової накладної № 701 від 06.06.2017 на суму 5 571.00 грн та податкової накладної № 13 від 01.06.2017 на загальну суму 5 571.00 грн, в т.ч. ПДВ 928.50 грн (т. 2 а.с. 211-214);

видаткової накладної № 913 від 10.07.2017 на суму 420.00 грн та податкової накладної № 106 від 15.06.2017 на загальну суму 420.00 грн, в т.ч. ПДВ 70.00 грн (т. 2 а.с. 217-220);

видаткової накладної № 916 від 11.07.2017 на суму 984.00 грн та податкової накладної № 35 від 06.07.2017 на загальну суму 984.00 грн, в т.ч. ПДВ 164.00 грн (т.2 а.с. 223-226);

видаткової накладної № 985 від 21.07.2017 на суму 26 352.00 грн. та податкової накладної № 19 від 05.07.2017 на загальну суму 26 352.00 грн, в т.ч. ПДВ 4 392.00 грн (т.2 а.с. 229-232);

видаткової накладної № 1074 від 03.08.2017 на суму 2 100.00 грн та податкової накладної № 28 від 02.08.2017 на загальну суму 21 00.00 грн, в т.ч. ПДВ 350.00 грн (т.2 а.с. 235-237);

видаткової накладної № 1114 від 14.08.2017 на суму 107 904.00 грн та податкової накладної № 86 від 10.08.2017 на загальну суму 107 904.00 грн, в т.ч. ПДВ 17 984.00 грн (т. 2 а.с. 240-243);

видаткової накладної № 1117 від 14.08.2017 на суму 11 700.00 грн та податкової накладної № 75 від 09.08.2017 на загальну суму 11 700.00 грн, в т.ч. ПДВ 1 950.00 грн (т. 2 а.с. 246-249);

видаткової накладної № 1128 від 16.08.2017 на суму 8 517.00 грн та податкової накладної № 90 від 11.08.2017 на загальну суму 8 517.00 грн, в т.ч. ПДВ 1 419.00 грн (т. 3 а.с. 2-4);

видаткової накладної № 1412 від 03.10.2017 на суму 26 562.00 грн. та податкової накладної № 52 від 08.09.2017 на загальну суму 26 562.00 грн, в т.ч. ПДВ 4 427.00 грн (т.3 а.с. 7-10);

договір поставки № 11/04-17 від 11.04.2017, видаткової накладної № 1454 від 11.10.2017 на суму 1 062.00 грн та податкової накладної № 49 від 10.10.2017 на загальну суму 1 062.00 грн, в т.ч. ПДВ 177.00 грн (т. 3 а.с. 11-19);

видаткової накладної № 1502 від 18.10.2017 на суму 36 072.00 грн та податкової накладної № 138 від 21.09.2017 на загальну суму 36 072.00 грн, в т.ч. ПДВ 6 012.00 грн (т.3 а.с. 22-25);

видаткової накладної № 1506 від 23.10.2017 на суму 4 068.00 грн та податкової накладної № 98 від 18.10.2017 на загальну суму 4 068.00 грн, в т.ч. ПДВ 678.00 грн (т.3 а.с. 28-30).

На підтвердження здійснення позивачем оплати котрагентам-постачальникам, а також на підтвердження отримання позивачем грошових коштів від контрагентів-покупців за реалізований їм товар позивачем надані копії банківських виписок за 31.03.2017, за 30.06.2017, за 11.07.2017, за 28.02.2017, за 14.03.2017, за 15.03.2017, за 16.03.2017, за 23.03.2017, за 24.03.2017, за 27.03.2017, за 29.03.2017, за 30.03.2017, за 31.03.2017, за 03.04.2017, за 07.04.2017, за 10.04.2017, за 18.04.2017, за 20.04.2017, за 26.04.2017, за 27.04.2017, за 04.05.2017, за 12.05.2017, за 18.05.2017, за 22.05.2017, за 24.05.2017, за 26.05.2017, за 29.05.2017, за 01.06.2017, за 15.06.2017, за 05.07.2017, за 06.07.2017, за 02.08.2017, за 09.08.2017, за 10.08.2017, за 11.08.2017, за 08.09.2017, за 21.09.2017, за 10.10.2017, за 18.10.2017 (т. 3 а.с. 179-219).

Щодо відсутності ТТН, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає, що надання вказаних документів передбачено умовами пункту 4.5 договору поставки від 07.03.2017 та пункту 3.2 договору поставки від 16.05.2017 №1605.

Позивач зазначає, що вказані документи контрагентами надані не були.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, де Верховний Суд зауважив, що відсутність доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, не може свідчити про безтоварність операції, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. З приводу вказаного, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відсутність товарно-транспортних накладних або наявність дефектів у них є порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а тому сам по собі такий факт, за наявності інших доказів про протилежне, не свідчить про те, що господарська операція не відбулася.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.06.2023 у справі № 520/18518/21, від 07.12.2023 у справі № 420/13363/21, від 29.08.2024 у справі № 300/3949/23.

Суд зауважує, що відповідальною особою за складання товарно-транспортних накладних є не позивач, а його контрагенти, оскільки вантажоодержувач, яким виступає позивач у справі, за умовами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568) не приймав участь в складанні цих документів і не в змозі проконтролювати їх наявність , правильність , повноту заповнення її реквізитів.

При цьому, за умовами договорів з його контрагентами товар приймався на підставі видаткової накладної. Саме оформлення видаткової накладної було підставою для здійснення розрахунків між сторонами (т. 1 а.с.187, т.1 а.с.210).

Придбані товарно-матеріальні цінності отримані позивачем, взяті на облік та використані у подальшій господарський діяльності, що підтверджується картками складського обліку позивача, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина й матеріали», аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201 помісячно за період березня 2017 р. та травня 2017 р.; звітами про випуск готової продукції помісячно за період березня? жовтня 2017 р.; калькуляції собівартості продукції

Окрім цього, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2021 по справі № 640/19745/18, від 07.12.2023 по справі № 420/13363/21.

Щодо посилання в акті перевірки на ненадання рахунка-фактури, то за своїм призначенням останній не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер; фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені товари чи надані послуги; факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

На підтвердження поставки товару позивачем надано видаткові накладні, за якими відповідно до п. 1.1 договору від 07.03.20217 № 21 та п.4.3 договору 16.05.2017 № 1605, здійснюється поставка та оплата, картки складського обліку тоді як зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у справі № 320/14788/23 зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, не подання контрагентами податкової та фінансової звітності, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Заперечуючи проти таких висновків, відповідач у касаційній скарзі посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Що стосується посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження № 12016140080000402 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб контрагентів позивача, суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Вищезазначене відповідає позиції Верховного Суду України у постанові від 06.11.2018 у справі № 822/551/18.

Судовим розглядом встановлено, що Сихівським районним судом м. Львова 16.05.2018 винесено вирок у справі № 464/1797/18 (кримінальне провадження № 12016140080000402) щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні дій, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358 КК України.

При цьому, у вироку Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2018 не зазначено, що вказана особа діяла від імені юридичних осіб - ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ».

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 30.03.2018 у справі № 464/826/18 скасовано арешт на майно ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» у зв`язку з тим, що по спливу 8 місяців з моменту накладення арешту на видаткові частини рахунків службовим особам власника майна ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), провадження не здійснюється щодо юридичної особи, відповідно не заявлено цивільного позову, за яким би мало відповідати товариство своїм майно, в тому числі коштами на рахунках; орган досудового розслідування та прокурор мали достатньо часу для встановлення будь-яких злочинних дій власниками майна чи з`ясування значень коштів на рахунках у даному кримінальному провадженні, чого зроблено не було; не надано доказів, що арештоване майно використовується для проведення слідчих чи інших процесуальних дій, не доведено, що є предметом злочинної діяльності чи набуте протиправним шляхом як це передбачено ст. 98 КПК України.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 757/21910/16-к (кримінальне провадження № 12015000000000474), якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «ЛІДЕР АЛЬЯНС» (стара назва ТОВ «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «ВОВКОДАВ»), ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 757/64922/17-к, якою надано слідчому тимчасовий доступ до копій усіх первинних бухгалтерських документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків у період 2016-2017 у тому числі ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини шостої статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічна позиція закріплена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.

Сам по собі факт того, що контрагент платника податків фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом фіктивності господарських операцій і не тягне за собою правових наслідків для платника податків.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постановах від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16, від 03.10.2023 у справі № 280/3836/22.

Щодо наданих відповідачем пояснень наданих ОСОБА_5 щодо ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (т. 3 а.с. 164), колегія суддів зазначає, що з даних пояснень взагалі не вбачається будь якої інформації щодо здійснення будь яких господарських операцій цього підприємств саме з позивачем у спірний період, як б підтверджувала нереальність цих операцій. З даних пояснень не вбачається, в рамках якого кримінального провадження у гр-ки ОСОБА_5 відбирались означені пояснення, попереджалась чи ця особа про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11 вказав, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Відповідачем не надано: рішень суду відносно контрагентів позивача : ТОВ «СТОРМ РЕЙЗ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», які б набрали законної сили та які б були прийняті в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»); рішення суду, прийняті в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішеннями суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.10.2024 у справі № 360/2196/20.

Колегія суддів зазначає, що на час укладання та виконання договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ та згідно ЄДР зареєстровані за місцем знаходження, мали статус юридичної особи, наділені правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори. Уповноваженими особами на підписання договорів були особи зазначені в ЄДРПОУ - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Вказані відомості відображені в ЄДРПОУ (т. 1 а.с.203-207, 181-185), записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вважаються достовірними; можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 17.07.2024 у справі № 440/2167/19.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 ГК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000231421 від 22.12.2017.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді В.Б. Русанова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 20.11.2024 року