Рішення

від 26.03.2024 по справі 620/934/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/934/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» (далі також ТОВ «БАС ТУ ВЕЙ», позивач ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті(далі також Відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.12.2023 № 034209.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем у ході перевірки виявлено, що під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення позивач як перевізник не забезпечив водія копією договору із замовником. Разом з тим, позивач зазначає, що даний факт відповідачем належними доказами не доведений.

22.01.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав відзив, проте представник позивача у відповіді на відзив просив не приймати відзив до розгляду, оскільки він поданий з порушенням строку.

Щодо клопотання представника позивача відносно пропуску строку для подання відзиву.

Положеннями ч. 4 ст. 47 КАС України передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі. Серед іншого, в цій ухвалі запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази, роз`яснивши, при цьому про необхідність дотримання вимог ст. 162 КАС України.

Як вбачається із підсистеми «Електронний суд», відповідач дану ухвалу про відкриття провадження по справі №620/934/24 отримав 24.01.2024, тобто строк на подання відзиву почав відраховуватися з дня наступного за днем отримання копії ухвали, а саме 25.01.2024, а останнім днем визначеного судом строку є 08.02.2024. Відзив відповідачем подано 06.03.2024.

Юридична природа строків в адміністративному судочинстві полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов`язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб у публічно правових спорах.

Тобто, строк, визначений судом для подання відзиву є безумовним та його настання та сплив регламентовано настанням єдиної процесуальної події, а саме, отриманням ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, слід розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців господарських формувань ТОВ «БАС ТУ ВЕЙ» здійснює таки види діяльності за КВЕД: 49.39- інший пасажирський наземний транспорт н в.і.у., 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 надання послуг таксі; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

06.11.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 . Під час перевірки водієм ОСОБА_1 надано перевіряючим особам посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Перевіркою виявлено, що транспортний засіб марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , значиться в Єдиній інформаційній системі Укртрансбезпеки "Шлях", як засіб провадження господарської діяльності і належить ТОВ «БАС ТУ ВЕЙ». Також встановлено, що позивач має чинну ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення та міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, що підтверджується витягом з наказу Укртрансбезпеки № 537 від 26.10.2022 про видачу ліцензії .

За результатами проведення перевірки складено акт від 06.11.2023 № 011110, в якому зафіксовано порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, а саме: договору із замовником послуги, відповідальність за що передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 20.12.2023 відповідачем винесено постанову № 034209 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт в Україні" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 7, 14ст. 6 Закон № 2344центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.1, абз. першим п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103(далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі Порядок № 1567).

Згідно із п. 2, п. 4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як визначено п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно із ст. 39Закону № 2344автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому уЗаконі № 2344(стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60Закону № 2344за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39Закону № 2344, накладається на перевізників.

За приписами п. 104, п. 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до п. 20, п. 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Фактичною підставою для притягнення позивачадо відповідальності відповідно дост. 60 Закону №2344-ІІІстало встановленняфакту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги. Такий висновок зроблено в акті перевірки .

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 72, 75,76, 77 КАС України відповідач мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення належними, достовірними та достатніми доказами.

Проте в акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість в акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, при цьому відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем. У документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

На переконання суду, саме по собі перевезення пасажирів на автомобілі, що належить позивачу не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст. 60Закону №2344, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення спірної рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та що він є автомобільним перевізником у розумінніЗакону №2344.

При цьому факт здійснення перевезення пасажирів на замовлення має бути встановлений, зафіксований та підтверджуватись належними і допустимими доказами.

Згідно зіст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, у той же час відповідачем не доведено правомірність спірної постанови.

Враховуючи викладене, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з позовною сплачено судовий збір в сумі 4239,20 грн, що підтверджується квитанцією від 17.01.2024.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною юридичною особою становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за подання вказаного позову становить 2422,40 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зокрема встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що Товариству з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» належить повернути судовий збір у розмірі 1816,60 грн, згідно квитанції від 17.01.2024.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.12.203 №034209.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Повернути з Державного бюджету на Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» судовий збір у розмірі 1816,60 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень, 60 коп), сплачений відповідно до квитанції № 9019-4234-5263-9848 від 17.01.2024.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» вул. Ріпкинська, 4, А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14021 код ЄДРПОУ 44901539.

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті вул. П`ятницька, 39,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко