Постанова

від 29.05.2024 по справі 620/934/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/934/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.

суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20 грудня 2023 року № 034209,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» (далі - позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 20 грудня 2023 року № 034209.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у ході перевірки виявлено, що під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення позивач, як перевізник не забезпечив водія копією договору із замовником. Разом з тим, позивач зазначає, що даний факт відповідачем належними доказами не доведений.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що за позицією апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що під час проведення рейдової перевірки 06 листопада 2023 року водій транспортного засобу взагалі не говорив того, що ним здійснюється перевезення пасажирів, плутався в своїх розповідях та намагався уникнути відповідальності ще й тим, що ніби то везе своїх товаришів, що також не зміг довести належними документами; позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та їх пред`явлення на перевірку.

Крім того, апелянт повідомляє про повну відеофіксацію вказаної події, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер державних інспекторів та додає відповідний відеофайл.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та 23 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

27 травня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» подано додаткові пояснення щодо апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців господарських формувань встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 49.39- інший пасажирський наземний транспорт; 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 надання послуг таксі; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

06 листопада 2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Під час перевірки водієм ОСОБА_1 надано посадовим особам посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Перевіркою виявлено, що транспортний засіб марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , зазначений в Єдиній інформаційній системі Укртрансбезпеки "Шлях", як засіб провадження господарської діяльності і належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ».

Також встановлено, що позивач має чинну ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення та міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, що підтверджується витягом з наказу Укртрансбезпеки № 537 від 26 жовтня 2022 року про видачу ліцензії .

За результатами проведення перевірки складено акт 06 листопада 2023 року № 011110, в якому зафіксовано порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем марки NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, а саме: договору із замовником послуги, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 20 грудня 2023 року відповідачем винесено постанову № 034209 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, тому звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, у той же час відповідачем не доведено правомірність спірної постанови. Враховуючи викладене, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі- Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 39 Закону 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому, у Законі 2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Серед обов`язкових документів на підставі яких юридичною особою виконуються пасажирські перевезення на замовлення, що визначені у статті 39 Закону № 2344-III, як для автомобільного перевізника, є ліцензія та договір із замовником послуги; для перевезення пасажирів на таксі - ліцензія.

За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

Відповідно ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

За позиціє апелянта, позивач здійснював пасажирські перевезення на замовлення без відповідного договору, що відповідно є порушенням абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.

До матеріалів апеляційної скарги долучено відеозапис проведення спірної перевірки із назвою «ar011110.mp4.», що слугувала підставою винесення оскаржуваної постанови.

Дослідивши даний відеоматеріал, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в частині того, що в ході усного спілкування з водієм та пасажирами, що перебували поряд біля транспортного засобу, пасажири повідомили, що зареєструвалися на дану поїздку через інтернет-платформу Вla Вla Сar та чекали на відправлення не знайшли свого підтвердження.

Інших доказів для підтвердження вказаних обставин апелянтом не подано.

Доводи апелянта в частині того, що будь-яких заперечень, зауважень щодо проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та інформації, внесеної до акту, водій не зазначив, спростовуються відеозаписом події з назвою «ar011110.mp4.», оскільки водій ОСОБА_1 в цілому заперечував проти спірної перевірки.

Крім того, посилання апелянта, що старшими державними інспекторами під час проведення спірної перевірки було заслухано пояснення пасажирів, належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України не підтвердженні, відтак відхиляються апеляційним судом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції підтримує висновок Чернігівського окружного адміністративного суду, що матеріали спірної перевірки в сукупності не містять інформацію про пасажирів - замовників послуг та їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем; у документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення.

Матеріалами справи підтверджується та відповідно апелянтом не спростовано факт, що із матеріалів перевірки неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення; інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення, не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

З приводу посилань апелянта на те, що дії посадових осіб щодо проведення рейдової перевірки та складення акту на підставі виявлених порушень, позивачем не оскаржувалися, колегія суддів зазначає наступне.

Акт від 06 листопада 2023 року № 011110, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою акт виявлених порушень є службовим документом, який фіксує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для прийняття постанови.

Акти виявлених порушень не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Носієм певної інформації є лише постанова від 20 грудня 2023 року № 034209 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн, що винесена за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/9600/20.

Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Заперечення апелянта щодо застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі 240/6269/23, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки обставини даної справи є цілком релевантними до спірних правовідносин у межах справи № 620/934/24.

Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає залишенню без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 73, 74, 139, 308, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТУ ВЕЙ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20 грудня 2023 року № 034209 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.