Постанова

від 25.03.2024 по справі 520/25874/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 р.Справа № 520/25874/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 21.11.23 року у справі № 520/25874/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вільне" (далі за текстом також - позивач, СТОВ "Вільне) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00230990701 від 31 липня 2023 року, складене ГУ ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00230830701 від 31 липня 2023 року, складене ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00230990701 та № 00230830701 від 31 липня 2023 року, складені ГУ ДПС у Харківській області.

Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" сплачену суму судового збору у розмірі 3744 грн 22 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та норми права, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводить, що висновки акта перевірки від 29.06.2023 за № 20293/20-40-07-01-03/30763770 є такими, що відповідають чинному законодавству. Також зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що у порушення п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI, СТОВ "ВІЛЬНЕ" не визначено податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з понаднормового та не обґрунтованого (документально не підтверджено пов`язаність з господарською діяльністю) списання добрива (КАС-32), що призвело до заниження податкових зобов`язань по ПДВ за березень 2023 року на суму 246215,00 грн. Звертає увагу, що суд першої інстанції, указуючи на те, що журнал «Пропозиція» не є нормативно правовим актом, не взяв до уваги посилання відповідача на ДСТУ 7925:2015, який є нормативним документом, який встановлює, що під час позакореневого підживлення озимої пшениці норма азоту не повинна перевищувати 30 кг/га.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області в період з 16.06.2023 по 22.06.2023 проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення сум від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 29.06.2023 за № 20293/20-40-07-01-03/30763770 «Про результати проведення документальної виїзної перевірки СТОВ «ВІЛЬНЕ» (код ЄДРПОУ 30763770) з питань правомірності визначення сум від`ємного значення з податку на додану вартість».

Відповідно до висновків акта перевірки від 29.06.2023 за № 20293/20-40-07-01-03/30763770 (далі акт перевірки) перевіркою встановлено порушення СТОВ «ВІЛЬНЕ»:

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховуються до складу ПК наступного звітного періоду, р.21Б на загальну суму 246215 грн, у тому числі за квітень 2023 року на суму 246215 грн.;

- п. 89 Підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 246215 грн, у тому числі за березень 2023року на суму 246215 грн.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що не погоджуючись з висновками контролюючого органу, які викладені в акті, СТОВ «ВІЛЬНЕ» подало до контролюючого органу заперечення до акта перевірки.

Проте на підставі висновків акта перевірки від 29.06.2023 за № 20293/20-40-07-01-03/30763770 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 00230990701 від 31 липня 2023 року, яким донараховано позивачеві суму податку на додану вартість в розмірі 246215,00 грн, та № 00230830701 від 31 липня 2023 року, яким застосовано до позивача фінансові санкції за порушення строків складення та реєстрації податкових накладних в розмірі 3400,00 грн.

Позивач, уважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення грошових зобов`язань позивачу з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 00230990701 від 31 липня 2023 року, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на що визнав протиправним податкове повідомлення-рішення № 00230830701 від 31 липня 2023 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3400,00 грн.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

За приписами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В той же час, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме, по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, то така обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу вказаних норм убачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки та поданих до суду відзиву на позов, апеляційної скарги вбачаються доводи контролюючого органу стосовно того, що у порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI СТОВ «ВІЛЬНЕ» не визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за операцією з понаднормового та не обґрунтованого (документально не підтверджено пов`язаність з господарською діяльністю) списання добрива (КАС-32), що призвело до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 246215,00 грн.

Водночас представником відповідача зазначено, що враховуючи максимальну допустиму норму для підживлення озимої пшениці добривом «КАС-32», позивач на площі 851 га було допущено понаднормову кількість використання добрива в розмірі 54612 кг на суму 1231073,00 грн (вартість добрива 22542 грн/тону).

Указаного висновку контролюючий орган дійшов з огляду на положення Закону України «Про пестициди і агрохімікати», Національного стандарту України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон» та Спеціального випуску журналу «Пропозиція» «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

За матеріалами справи позивач указує, що внесення добрив відбувалось у весняно-літній період, за яким норма внесення азоту для озимої пшениці становить 80-100 кг/га діючих речовин відповідно до ДСТУ 7925:2015.

В той же час представником відповідача в акті перевірки наведено посилання на п. 5.4. ДСТУ 7925:2015 про норму внесення добрив під час позакореневого підживлення озимої пшениці в розмірі не більше 30 кг/га.

Надаючи оцінку зазначеному, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 2 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного протиерозійного та інших видів районування земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Україні від 26 травня 2004 р. за № 681, в Україні виділяється п`ять природно-сільськогосподарських зон (зона Полісся, зона Лісостепу, зона Степу, зона Степу Посушливого, Сухостепова зона) та дві гірські природно-сільськогосподарські області (Карпатська, Кримська).

Схему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель розробляють послідовно - від найвищих таксономічних одиниць (природно-сільськогосподарських зонтагірських природно-сільськогосподарських областей) до нижчих таксонів (провінцій, округів, районів). Для кожної таксономічної одиниці враховують притаманні їй поєднання природних умов і пов`язані з ними особливості використання земель насамперед сільськогосподарського призначення.

Схема (карта) природно-сільськогосподарського районування земель є складовою технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Зі змісту наданих під час розгляду справи позивачем пояснень встановлено, що з аналізу Схеми природно-сільськогосподарського районування земель України, вбачається, що Харківська область входить до зони X (Лісостепова Лівобережна, Харківсько-Окольський округ). При цьому відповідна норма внесення азоту для озимої пшениці (90 кг/га) встановлена, в тому числі, для земель Лісостепу лівобережного.

На підтвердження фактичного використання добрив/агрохімікатів СТОВ «ВІЛЬНЕ» надавало контролюючому органу акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ОВОО - 000001 від 27.03.2023; № ОВОО - 000002 від 28.03.2023; № ОВОО - 000003 від 29.03.2023; № ОВОО - 000004 від 30.03.2023 та № ОВОО - 000005 від 31.03.2023, що містять інформацію про використання 134980 кг добрива «КАС-32» на площу 851 га.

Разом з цим судом установлено, що внесення позивачем 134980 кг добрив «КАС-32» не свідчить про внесення останнім азоту для озимої пшениці в зазначеній кількості. Так, в ДСТУ 7925:2015 встановлено кількість діючої речовини у складі добрив, а не загальну кількість добрив, яку необхідно використовувати. В той же час, представником позивача наголошено на обставинах того, що самим відповідачем в акті було визначено, що вміст діючої речовини в добривах, які були внесені позивачем складає 31,9 %, тобто, зі 134980 кг внесених позивачем добрив «КАС-32», вміст діючої речовини складає 43058,62 кг. на 851 га. Таким чином кількість діючої речовини, внесеної позивачем на 1 га складає 50,6 кг/га, що є показником у межах норми, визначеної ДСТУ 7925:2015.

Також представником позивача вказано, що з матеріалів перевірки та акта перевірки встановити однозначну документально підтверджену суму донарахованих СТОВ «ВІЛЬНЕ» податкових зобов`язань з податку на додану вартість не вбачається за можливе у зв`язку із незазначенням відповідачем даних щодо кількості діючої речовини у азотних добривах, унесених позивачем на конкретне поле, а також у зв`язку із відсутністю експертних методик, які б передбачали порядок використання в даному випадку усереднених показників. Масова частка азоту у рідких азотних добривах КАС-32 встановлена вимогами ТУ У 24.1-00203826-024-2002 та складає 31-33 %. Масова частка азоту кожної окремої партії добрив, випущених виробником продукції, зазначається у паспортах. Однак проведення ідентифікації конкретної партії добрив з датою та полем, на які їх було внесено, вимагає перевірки додаткових операцій, які не зазначені посадовими особами ГУ ДПС в Харківській області в акті перевірки і жодним чином останніми не підтверджені.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначені положеннями Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 за № 86/95-ВР.

Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, розроблений згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 за № 1328, що прийнята відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995, № 86/95-ВР.

Зазначені акти містять положення щодо регулювання порядку та норм використання пестицидів та агрохімікатів, стосуються процесу вирощування сільськогосподарських культур, визначають відповідальність за їх порушення, при цьому не стосуються питань оподаткування.

Приписами ст. 16 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995 за № 86/95-ВР визначено, що державна політика у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Також відповідно до ст. 16-7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 за № 86/95-ВР до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить здійснення державного нагляду (контролю) за поводженням з пестицидами і агрохімікатами.

Отже питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку - Держпродспожслужби.

При цьому журнал «Пропозиція» - спеціалізоване щомісячне українське видання з питань агробізнесу з тематичними вкладками, у тому числі Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, що створена за даними Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, містить інформацію (строки, норми, способи застосування, а також обмеження щодо використання) по препаратах, зареєстрованих і дозволених до використання в Україні, проте не є нормативно-правовим актом та не може застосовуватись для визначення податкових зобов`язань.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час розгляду справи не підтверджено висновки податкового органу щодо понаднормового списання агрохімікатів під час вирощування сільськогосподарської продукції та до суду не подано доказів, які свідчать про надлишок використання цих агрохімікатів для обробки земель, що свідчить, в свою чергу, про необґрунтованість та не підтвердження доводів контролюючого органу щодо заниження суми податку на додану вартість позивачем.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно того, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 89 Підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI, що виразилось у нездійсненні реєстрації в ЄРПН податкової накладної за березень 2023 року на суму ПДВ 246215,00 грн, граничним строком реєстрації податкової накладної 18.04.2023, що є підставою для застосування до СТОВ «Вільне» штрафних санкцій відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України у розмірі 3400,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

На виконання п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ЄРПН є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, що ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, що надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 до останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за № 1246 (далі - Порядок № 1246) передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 12-15 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України з 01.02.2015 реєстрації у ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі, які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

У разі порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.

Положеннями пункту 120-1.1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної у ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 366 календарних днів.

Законом України "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування" від 12.01.2023 року № 2876-IX внесено до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України такі зміни, а саме: підрозділ 2 доповнено пунктами 89 та 90 такого змісту:

"89. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

90. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів".

Перевіркою встановлено, шо СТОВ "ВІЛЬНЕ" у порушення пункту 89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України не зареєструвало в ЄРПН податкову накладну за березень 2023 року на суму податку на додану вартість 246215,00 грн.

Проте, оскільки в межах цієї справи судом установлено відсутність підстав для збільшення грошових зобов`язань позивачу з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 00230990701 від 31 липня 2023 року, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 00230830701 від 31 липня 2023 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3400,00 грн за порушення складення та реєстрації податкових накладних.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень, з огляду на що наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00230990701 та № 00230830701 від 31 липня 2023 року, складених Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відповідачем не зазначено, в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 520/25874/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 27.03.2024 року