Постанова

від 21.03.2024 по справі 520/12930/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 р.Справа № 520/12930/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 15.09.23 року по справі № 520/12930/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» (далі - ТОВ «Контракт Нерухомість», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області, відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ «Контракт Нерухомість» № ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність та безпідставність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, як такої, що прийнята з порушенням положень пунктів 6, 7 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, в частині неповідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу із зазначенням дати такого розгляду, при неповному з`ясуванні обставин у справі, неврахуванні відповідачем обставин перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ТОВ «Контракт Нерухомість» не в трудових, а виключно у цивільно - правових відносинах, що підтверджується відповідними договорами про надання консультативних послуг у форматі майстер-класів, пов`язаних з купівлею, продажем або наданням в оренду нерухомого майна. Переконує, що станом на момент проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ТОВ «Контракт Нерухомість» обліковувався та використовувався один найманий працівник директор ОСОБА_6 , який особисто або із залученням посередників на підставі агентських договорів надавав консультативні послуги в межах навчання для груп слухачів, у тому числі і для вищезазначених осіб.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 по справі № 520/12930/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт Нерухомість (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 309) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Контракт Нерухомість №ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт Нерухомість (код ЄДРПОУ 42541750, 61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 309) сплачений судовий збір в сумі 9389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 25 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та недоведеності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності прийнятого рішення, оскільки за результатами дослідження доказів по справі суд не може дійти висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконували роботу на ТОВ «Контракт Нерухомість» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд першої інстанції послався на відеозапис інспекційного відвідування ТОВ «Контракт Нерухомість», яким підтверджено, що вказані особи заперечили факт перебування з позивачем у трудових відносинах та отримання заробітної плати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 по справі № 520/12930/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» до Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 по справі № 520/12930/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 по справі № 520/12930/19 залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Другий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ "Контракт Нерухомість" ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 року з огляду на те, що факт допуску позивачем вищезазначених осіб до роботи без оформлення трудових відносин не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем будь-яких доказів зазначеного ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було. При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт наявності цивільно-правових відносин із ТОВ "Контракт Нерухомість" зазначених п`яти осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до договорів про надання освітніх послуг.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій відповідач скористувався правом на їх касаційне оскарження шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі № 520/12930/19 касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та ухвалу від 09 листопада 2020 року скасовано, справу № 520/12930/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що суди не встановили вид діяльності позивача в контексті наявності права на надання освітніх послуг, наявність плану надання освітніх послуг та його виконання, а також відповідність інформації у банківських квитанціях про сплату вказаних послуг умовам договорів.

Також Верховний Суд наголосив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. Так, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при оцінці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу необхідно встановити всі обставини, на підставі яких вона була прийнята та дослідити наявні в матеріалах справи докази, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

Так, за результатами нового розгляду справи № 520/12930/19, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 520/12930/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" (вул. Академіка Павлова, буд. 309,м. Харків,61168, код ЄДРПОУ 42541750) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, неправомірність та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі позивач просив замінити відповідача у справі, а саме Головне управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) на його правонаступника - Північно-Східне Міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44730367, місцезнаходження: 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Пушкіна, будинок 119).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на існуванні виключно цивільно-правових, а не трудових відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проходили навчальний курс «Основи ріелторської справи» у ТОВ «Контракт-Нерухомість» відповідно до укладених з ними цивільно правових договорів, складених у письмовій формі, які мають належний зміст та відповідні умови і не мають суперечностей нормам законодавства, а про завчасні та фундаментальні наміри позивача створити бізнес у сфері надання освітніх послуг свідчить договір позивача з юридичною компанією та акт виконаної роботи щодо розробки та складання проекту договору про надання освітніх послуг. Матеріали справи також містять план надання освітніх послуг, а також диск з показаннями свідків, які допитувалися під час першого розгляду справи (та відеозапис, який був зроблений працівниками Держпраці під час проведення перевірки). Вказані особи чітко повідомили суду яким чином їм надавалися освітні послуги та яким чином виконувався план надання освітніх послуг. У позивача збереглися копії сертифікатів про отримання освітніх послуг фізичними особами, які надавались до суду першої інстанції.

Крім того, позивач не визнає, що скріншоти, надані відповідачем є дійсними та належними доказами, а сайт, з якого вони зроблені, є офіційною сторінкою позивача, оскільки при спробі перейти за наданим відповідачем посиланням відкривається сторінка інтернет-казино, яке до позивача жодного відношення не має, а самі скріншоти надані суду з порушенням порядку подання до суду електронних доказів.

Водночас, надав суду інформацію про діючий сайт позивача за посиланням: https://contract-estate.com/uk/ та скріншоти із вказаного сайту, з яких вбачається, що за посиланням: https://contract-estate.com/uk/course/ позивачем пропонуються для отримання нові освітні послуги, які надаються ним під час військового стану, при цьому, жодної інформації про вказаних співробітників сайт не містить.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 520/12930/19 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований твердженнями про правомірність постанови № ХК6617/2992НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 625950 грн 00 коп., оскільки під час інспекційного відвідування було встановлено факти допущення 5 осіб до роботи без укладення трудового договору. Так, особи, які були опитані під час інспекційного відвідування, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зазначили, що стажуються (навчаються) на посадах спеціаліста з продажу нерухомості або ріелтора строком від одного до трьох місяців у кожному окремому випадку, при цьому, ОСОБА_2 стажувалась за столом із написом «Майстер з продажу». Факт трудових відносин між позивачем і вказаними особами також підтверджується і скріншотами з сайту позивача, який був дійсний станом на момент проведення інспекційного відвідування, та містив коротке резюме кожної з перелічених вище осіб, їх посади та контактні дані, зокрема телефони та адреси електронної пошти. Вважає, що зміна сайту позивача за 4 роки, які минули з жовтня 2019 року жодним чином не впливає на правомірність висновків інспекційного відвідування.

Не спростовують наявність трудових відносин з вищезазначеними особами і договори про надання послуг № 27 від 27.08.2019, № 16 від 28.08.2019, № 17 від 29.08.2019, № 19 від 29.08.2019 та № 28 від 30.08.2019, оскільки до матеріалів справи не надано додатків з істотними умовами договорів, актів приймання передачі, а у самих договорах не визначено конкретний обсяг послуг та строк їх виконання. Крім того, зазначені у договорах дати їх укладення (з 27.08.2019 по 30.08.2019) не узгоджуються із поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Сертифікати про проходження курсу не містять дату їх складання, а враховуючи те, що у пункті 2.1.7 договорів зазначено про видачу дипломів, а не сертифікатів, у відповідача виникає обґрунтований сумнів щодо існування вказаних договорів та сертифікатів до інспекційного відвідування та про надання освітніх послуг ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Також, в матеріалах справи відсутні ліцензія на здійснення освітньої діяльності та докази того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є студентками закладів фахової передвищої та вищої освіти, учнями закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобували професію (кваліфікацію) за освітньо кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» чи продовжили навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Вказані обставини, на переконання відповідача свідчать про порушення позивачем ст.21, ст.24 КЗпП України, абзацу 1 постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а відтак постанова про накладення штрафу на позивача складена Головним управлінням Держпраці у Харківській області правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечував про клопотання позивача про заміну відповідача, зазначивши, що Головне управління Держпраці у Харківській області хоч і ліквідується перебуває в стані припинення, проте запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не внесено.

У надісланих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях представник позивача заперечував проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та пояснив, що докази, надані відповідачем до суду, не є прямими, а лише побічно обґрунтовують міркування відповідача, а матеріали справи не містять належних доказів існування трудових відносин між позивачем та особами, які перебували в його офісі під час інспекційного відвідування, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом, яким, зокрема, спростовуються доводи відповідача про стажування (навчання) ОСОБА_2 за столом з написом «Майстер з продажу». Зазначив, що ТОВ «Контракт Нерухомість» не є закладом освіти та не надаває послуг освіти, які передбачають ліцензування відповідно до положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222 VIII (далі Закон № 222 VIII), а надання консультативних послуг у форматі майстер класів не належить до видів освітньої діяльності, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 222 VIII. В іншій частині, зміст письмових пояснень повторює зміст позовної заяви та апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено наказ № 1722 від 30.09.2019 про проведення інспекційного відвідування ТОВ Контракт Нерухомість.

На підставі наказу для здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування № 02.03-03/3033 від 30.09.2019.

За результатом інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК6617/299/НД від 01.10.2019 та вимога про надання документів № ХК6617/299/ПД від 01.10.2019, якою було зобов`язано керівника ТОВ Контракт Нерухомість у строк до 10 год. 16 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

15.10.2019 ТОВ Контракт Нерухомість на виконання вимоги про надання документів № ХК6617/299/ПД від 01.10.2019 надало документи, зокрема договори про надання послуг укладені між фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Замовники) та ТОВ Контракт Нерухомість (Виконавець). Згідно вказаних договорів Виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу "Основи ріелтерської справи", а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

16.10.2019 Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК6617/299/2НД від 16.10.2019 та вимогу про надання документів № ХК6617/299/2ПД від 16.10.2019, якою було зобов`язано керівника ТОВ Контракт Нерухомість у строк до 10 год. 24 жовтня 2019 року надати документи, а саме: навчальний план освітньої послуги курсу Основи рієлторської справи, копію статуту підприємства.

24.10.2019 Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт інспекційного відвідування №ХК6617/299/2НД/АВ.

Згідно з висновками акту інспекційного відвідування відповідачем встановлено порушення ТОВ Контракт Нерухомість вимог ч.1, ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме адміністрацією ТОВ Контракт Нерухомість було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На підставі висновків акту інспекційного відвідування №ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019.

Вважаючи вказану постанову незаконною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що постанова №ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019 винесена відповідачем у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, оскільки в порушення вимог ч.ч. 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України адміністрацією ТОВ «КОНТРАКТ НЕРУХОМІСТЬ» було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабікетом Міністрів України, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджено детальним описом виявлених в ході інспекційного відвідування порушень ТОВ «Контракт Нерухомість» трудового законодавства України, закріплених актом інспекційного відвідування №ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 року, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду апеляційної із вказаною апеляційною скаргою, позивач вважав, що належним відповідачем у спірних правовідносинах на теперішній час є Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке на думку апелянта є правонаступником Головного управління Держпраці у Харківській області, у зв`язку з чим, вважав за необхідне здійснити заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва.

Від Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшли заперечення на вищезазначене клопотання, в обґрунтування яких зазначено про помилковість визначення позивачем Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в якості правонаступника Головного управління Держпраці в Харківській області, оскільки останній хоча і ліквідується - перебуває в стані припинення, проте запису про припинення юридичної особи відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань на даний час не внесено, у зв`язку з чим, вважає відсутніми підстави для заміни сторони в порядку правонаступництва.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17).

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі по тексту - Постанова № 100) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Зокрема, згідно з додатком до Постанови № 100 утворено Головне управління Держпраці у Харківській області внаслідок реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області.

Колегією суддів встановлено, що 12.01.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 12.01.2022 № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" (далі по тексту - Постанова № 14), відповідно до п. 1, 2 якої, ліквідовано, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1 та утворено, як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови №14 передбачено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Постанови № 14, міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.

З аналізу вищезазначених положень Постанови № 14 випливає, що Головне управління Держпраці у Харківській області, яке перебуває у статусі відповідача по справі № 520/12930/19, продовжує здійснювати покладені на нього повноваження та функції до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зареєстроване як юридична особа 29.09.2022, ідентифікаційний код 44730367.

Наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 173 затверджено Положення "Про Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці", відповідно до п.п. 2 п. 5 якого, міжрегіональне управління з метою організації своєї діяльності забезпечує в межах повноважень, визначених у цьому Положенні, самопредставництво інтересів міжрегіонального управління, зокрема як органу, який у передбачених законом випадках бере участь у справах та діє в судах України від імені та в інтересах держави, інших осіб, яке здійснюється посадовими особами Міжрегіонального управління, визначеними окремим наказом Міжрегіоналнього управління.

Разом з цим у суду апеляційної інстанції відсутні відомості щодо затвердження штатних розписів, кошторисів та заповнення 30 відсотків вакансій у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці станом на момент розгляду справи, що є необхідними складовими для припинення виконання завдань і функцій територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються, зокрема Головного управління Держпраці у Харківській області у відповідності до приписів підпункту 1 пункту 3 Постанови № 14.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу перетворення) або ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Приписами абзацу другого частини 4 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.

Отже, в силу вищенаведених норм законодавства, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису саме про припинення юридичною особи є визначальною умовою для набуття нею такого статусу.

Разом з цим, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Головне управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) перебуває в стані припинення з 21.01.2022, однак запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідача, як того вимагають положення чинного законодавства не внесено.

Крім того у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про 8 осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Таким чином, станом на момент розгляду справи у колегії суддів відсутні підстави стверджувати, що Головне управління Держпраці у Харківській області припинило здійснювати покладені на нього повноваження та функції, а відтак, клопотання позивача є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 6 Положення № 96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі по тексту - Постанова № 100 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Зокрема, згідно з додатком до Постанови № 100 утворено Головне управління Держпраці у Харківській області внаслідок реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин Головне управління Держпраці у Харківській області було уповноваженим органом на проведення перевірок з питань дотримання фізичними та юридичними особами законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 1 якого, цей порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон № 877).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, в редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Положеннями Порядку № 823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування.

Так, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів підпунктів 2 та 3 якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з п. 8, 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до п. 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Згідно з п. 12 Порядку № 823 інспекторам праці забороняється, зокрема, розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги.

Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Колегією суддів встановлено, що підставою для видання наказу № 1722 від 30.09.2019 "Про проведення інспекційного відвідування ФО-П Яровой С.О., ФО-П Ярова М.М., ТОВ «Контракт Нерухомість»", яким відповідно до вимог пункту 10,16 Порядку № 823 призначено здійснити з 01.10.2019 заходи державного контролю у формі інспекційних відвідувань, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» (код ЄДРПОУ 42541750), юридична адреса: 61168, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 309, місце здійснення діяльності: вул. Академіка Павлова, буд. 309, м. Харків; вул. Академіка Проскури, буд. 9, м. Харків; Салтівське Шосе, буд 244, м. Харків; вул. Астрономічна, буд. 15, м. Харків на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слугувало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, та звернення гр. ОСОБА_7 від 09.08.2019 б/н.

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення № 02.03-03/3033 від 30.09.2019 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування (а.с. 99).

Під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "Контракт Нерухомість" відповідачем встановлено порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: адміністрацією ТОВ "Контракт Нерухомість" було допущено 5 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту Порядок № 509 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Так, за результатами інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019 Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 259, абз.2 частини 2 статті 265 КЗпП України та накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 11.11.2019.

Відповідно до статті 265 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Таким чином, специфіка спірних правовідносин щодо притягнення до відповідальності та накладення штрафу на підставі статті 265 КЗпП України полягає у відсутності у юридичної особи, яка використовує найману працю, документального оформлення трудових відносин та встановленні факту допуску осіб до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Досліджуючи питання фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13.06.2019 у справі № 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19), у справі № 1840/2507/18 (провадження № К/9901/10124/19), у справі № 824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19) та від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі - Класифікатор професій);

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19, від 09.07.2020 у справі №821/851/17, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а, які обов`язкові для врахування в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати, як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору, який сторони укладають в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

Отже, особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а.

Також шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Отже, в межах розгляду даної справи, ключовим моментом є встановлення факту наявності або відсутності ознак трудових відносин між позивачем та особами, зазначеними в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовую найману працю № ХК6617/299/2НД/АВ від 24.10.2019.

Як встановлено колегією суддів, позивачем ТОВ "Контракт Нерухомість" (далі - виконавець) були укладені тотожні за змістом договори про надання послуг (далі договір, договори) з фізичними особами (далі - замовники), а саме:

- договір № 27 від 27.02.2019 з ОСОБА_2 (а.с. 20-21);

- договір № 19 від 29.08.2019 з ОСОБА_4 (а.с. 22-23);

- договір № 28 від 30.08.2019 з ОСОБА_1 (а.с. 24-25);

- договір № 16 від 28.08.2019 зі ОСОБА_3 (а.с. 26-27);

- договір № 17 від 29.08.2019 із ОСОБА_5 (а.с. 28-29).

Пунктом 1.1 зазначених договорів визначено, що виконавець зобов`язується надати освітні послуги з курсу «Основи ріелтерської справи» (далі за текстом курс), а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до пункту 1.2 договору навчання здійснюється за програмою, розробленою виконавцем, і включає теоретичну та практичну підготовку.

Зі змісту пункту 2.1.2 договору випливає, що виконавець зобов`язується надати замовнику необхідні матеріали (за виключенням методичних), доступ до комп`ютера та мережі інтернет на час виконання практичних завдань.

Пунктом 2.1.3 договору визначено, що виконавець зобов`язується забезпечити викладання теоретичного матеріалу, практичних занять кваліфікованими спеціалістами.

Згідно з пунктом 2.1.4 договору виконавець зобов`язується забезпечити проходження практичних занять на базі агентств нерухомості.

Відповідно до п. 2.1.5 договору виконавець зобов`язується на час проведення практичних занять забезпечити замовника доступом до спеціалізованого ПЗ.

За змістом пункту 2.1.6 договору виконавець зобов`язується надати замовнику акт прийому передачі наданих послуг, при цьому пунктом 3.3. договору встановлено, що акт прийому передачі наданих послуг надається виконавцем замовнику не пізніше ніж за 07 календарних днів після закінчення строку дії договору. Замовник зобов`язується підписати акт прийому передачі наданих послуг протягом 03 календарних днів з дня його отримання. В разі не підписання замовником акту у вказаний строк сторони погоджуються вважати акт підписаним, а послуги наданими у повному обсязі.

Пунктом 2.1.7 договору визначено, що виконавець зобов`язується видати диплом про проходження курсу після успішного складання замовником підсумкового іспиту. Документ державного зразка не видається.

Обов`язки замовника визначені у пункті 2.2. договору, а саме:

- пункт 2.2.1 берегти приміщення та інвентар виконавця, а вразі їх пошкодження (знищення) відшкодувати виконавцю завдані збитки протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги;

- пункт 2.2.2 дотримуватись правил техніки безпеки, санітарних правил, тощо, під час теоретичних та практичних занять;

- пункт 2.2.3 не розголошувати конфіденційну інформацію (у т.ч. про структуру взаємовідносин, умови даного договору, тощо);

- пункт 2.2.4 сплатити послуги, що надаються виконавцем, відповідно до вимог даного договору.

Додатковими умовами № 1 до договорів про надання послуг № 27 від 27.08.2019, № 28 від 30.08.2019, №17 від 29.08.2019, № 16 від 28.08.2019, № 19 від 29.08.2019 визначено вартість послуг за отримання освітніх послуг з курсу «Основи ріелтерської справи» у розмірі 1500 гривень та встановлено строк оплати до 31.12.2019.

Випискою за особовим рахунком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Контракт Нерухоміть», за період з (вкл.) 01.01.2019 по (вкл.) 31.12.2019, підтверджується сплата коштів за навчання за договорами у розмірі 1500 грн ОСОБА_2 (07.06.2019), ОСОБА_8 (07.06.2019), ОСОБА_1 (06.09.2019), ОСОБА_5 (07.10.2019_ та ОСОБА_3 (21.10.2019), що в свою чергу узгоджується з умовами вищевказаних договорів щодо періоду їх укладання та граничного терміну сплати за їх виконання, визначеного додатковими умовами, описаними вище, отже, колегія суддів вважає підтвердженим та доведеним належними доказами факт оплати за договорами про надання послуг.

Дослідивши вказані договори, додаткові умови до них, колегія суддів дійшла висновку, що вони не містять ознак трудових договорів, оскільки ними не регулюється процес організації трудової діяльності, оплати за виконану працю, трудові обов`язки, соціальні гарантії з боку роботодавця, тощо, водночас, метою зазначених договорів є отримання результату, у вигляді здобуття замовниками певних знань у сфері ріелтерської справи, які будуть підтверджені документами, що відповідає ознакам саме цивільно-правового договору.

З досліджених колегією суддів відеозаписів інспекційного відвідування встановлено, що на час інспекційного відвідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 перебували у приміщеннях агентства нерухомості «Контракт Нерухомість», за столами із комп`ютерною технікою та на відеореєстратор зазначали, що проходять навчання або стажування на посади ріелторів, не перебувають у трудових відносинах, не отримають заробітну плату та не виконують роботу на ТОВ "Контракт Нерухомість".

Слід зазначити, що жодним із відеозаписів не підтверджено здійснення саме трудової діяльності вищезазначених осіб під час перебування у приміщенні агентства, такої, як обслуговування клієнтів, підписання договорів, здійснення консультацій, тощо. Водночас сам факт перебування цих осіб у приміщенні агентства, користування комп`ютерною технікою та спеціалізованими електронними базами узгоджується з пунктами 2.1.2, 2.1.4 та 2.1.5 вищевказаних договорів та не породжує сумніву в достовірності обставин отримання ними освітніх послуг. Отже, вочевидь не може бути підтвердженням здійснення трудової діяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 станом на момент проведення інспекційного відвідування.

Щодо наявності у позивача права на надання таких освітніх послуг, наявність плану надання освітніх послуг та його виконання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ «Контракт Нерухомість» здійснює діяльність за двома видами, а саме: КВЕД 68.31 «Агенства нерухомості» (основний) та КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Так, КВЕД 68.31 включає діяльність агентств нерухомості:

- посередницькі послуги з купівлі, продажу або надання в оренду нерухомого майна на підставі фіксованих виплат або на контрактній основі;

- надання за винагороду або на основі контракту консультаційних послуг і послуг з оцінювання нерухомого майна, які пов`язані з його купівлею, продажем або наданням в оренду

- послуги агентів умовного депонування.

В межах здійснення консультативної діяльності позивачем влаштовуються семінари (тренінги) для бажаючих, що планують здійснювати діяльність в напрямку ріелтерської справи або бажають підвищити свій фах, надаються консультативні послуги в форматі майстер класів за курсом «Основи ріелтерської діяльності».

Положеннями частини 1 статті 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII) встановлено, що кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 2145-VIII право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;

За приписами пункту 19 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII освітня програма - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання;

Пунктом 27 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII суб`єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація, громадське об`єднання), що провадить освітню діяльність;

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 2145-VIII неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що ТОВ «Контракт Нерухомість» може бути суб`єктом освітньої діяльності та відповідно має право провадити освітню діяльність.

На підтвердження провадження такої освітньої діяльності у спірних правовідносинах позивачем надано сертифікати про проходження базового курсу «Основи ріелтерської справи», які видані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що в свою чергу свідчить проходження ними зазначеного курсу на виконання умов договорів та дотриманні ТОВ «Контракт Нерухомість» пункту 2.1.7 договорів, відповідно до якого замовнику видається диплом про успішне проходження курсу, однак документ державного зразка не видається.

Колегія суддів зауважує, що видача сертифікатів, а не дипломів, як про це зазначено у договорі, не може свідчити про наявність трудових відносин між позивачем та зазначеними особами.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідково статистична звітність щодо надання освітніх послуг за 2019 рік, яка свідчить про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» освітніх послуг 54 клієнтам, серед яких є вищезазначені особи, на суму доходу 84300,00 гривень.

Позивачем також надано до суду договір про надання юридичних послуг від 12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Ріяко і партнери» (надалі юридична компанія) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» (надалі клієнт) з іншої.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору, юридичні послуги, що надаються клієнту, полягають у підготовці проекту договору про надання освітніх послуг. Договір про надання освітніх послуг має бути шаблонним та буде використовуватись клієнтом під час його взаємовідносин з фізичними особами, які будуть звертатись до нього з метою оволодіння знаннями і навичками роботи ріелтора та агента з продажу нерухомості в рамках отримання освітніх послуг.

Факт підготовки та узгодження проекту договору про надання освітніх послуг підтверджено актом про надання послуг від 22.09.2018.

Зазначені докази, на думку колегії суддів, підтверджують наміри позивача здійснювати освітню діяльність у форматі надання консультативних послуг або майстер класів, що в свою чергу має ознаки цивільно правових відносин.

Таким чином, проаналізувавши норми права, що регулюють відносини у сфері освіти та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» хоча і не є акредитованим закладом освіти, проте може вважатись суб`єктом освітньої діяльності та в праві надавати бажаючим такий вид освіти, як неформальна освіта у вигляді майстер класів, а проходження вказаних майстер класів є свідомим вибором осіб, які уклали вказані угоди з позивачем, сплатили кошти та отримали певні знання у сфері, яка їм цікава, що власне ними не заперечується та підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи відеозаписами.

На думку колегії суддів недоречно звужувати поняття освіта виключно до надання освітніх послуг відповідно до державних або світових стандартів, оскільки кожна людина в праві вільно обрати будь яке джерело знань або навичок, як у профільних суб`єктів освіти, так і у неформальних.

Щодо наданих відповідачем до матеріалів справи скріншотів з сайту https://an-kontrakt.com/our_specialist/ відповідно до яких, ОСОБА_15 зазначена, як агент з продажу нерухомості, ОСОБА_16 агент з продажу нерухомості, ОСОБА_17 експерт з продажу нерухомості, ОСОБА_18 спеціаліст з продажу нерухомості, ОСОБА_19 спеціаліст з продажу нерухомості, колегія суддів зазначає, що з вказаних скріншотів не вбачається ані дата, коли вони були зроблені, ані інтернет ресурс, з якого вони були зроблені. Крім того, на теперішній час посилання https://an-kontrakt.com/our_specialist/ є неактивним, що унеможливлює дослідження наданої відповідачем інформації.

Отже, вказані скріншоти не є належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про існування трудових відносин між позивачем та зазначеними особами на час проведення інспекційного відвідування.

Враховуючи встановлені колегією суддів фактичні обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальність «Контракт Нерухомість» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є трудовими, а сторони таких угод не можуть бути прирівняні до працівників та роботодавця.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на державний орган - суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення позивачем норм законодавства про працю, на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

Разом з цим, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено факт допущення позивачем 5 осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, і порушення позивачем вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Вимогами частини 2статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, якими не доведено факт порушення позивачем ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні постанови від 11.11.2019 № ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені КЗпП України, а відтак наявні підстави для її скасування.

Враховуючи те, що під час апеляційного перегляду колегією суддів з`ясовано всі обставини у справі, а матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу на позивача, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про допит в якості свідка ОСОБА_6

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним ознакам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, суд першої інстанції, проігнорувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2023 у цій справі, не надав жодної оцінки обставинам справи, на які звернув увагу Верховний Суд та фактично вдався до викладення змісту відзиву на позовну заяву у мотивувальній частині рішення. Крім того, судом першої інстанції не зареєстровано та не долучено до матеріалів справи письмові пояснення позивача з додатками, сформовані в системі «Електронний Суд» 22.08.2022, не досліджено докази, які є визначальними для вирішення спірних правовідносин, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 520/12930/19 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення про сплату судового збору від 06.12.2019 № 66 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7468 грн 25 коп.

Квитанцією до платіжної інструкції про сплату судового збору від 25.12.2023 № 64969 підтверджено сплату позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11267 грн 10 коп.

Отже, враховуючизадоволення позовних вимог у повному обсязі,суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за поданняапеляційної скарги шляхом стягнення на користь позивача всіх документально підтверджених судових витрат за рахунокбюджетних асигнувань позивача.

Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 44 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Нерухомість" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 520/12930/19 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 309, код ЄДРПОУ 42541750) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Полтава, 36014, вул. Пушкіна, 119, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ТОВ «Контракт Нерухомість» № ХК6617/299/2НД/АВ/П/ТД-Ф від 11.11.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Нерухомість» (61168, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 309, код ЄДРПОУ 42541750) за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Полтава, 36014, вул. Пушкіна, 119, код ЄДРПОУ 44730367) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 18735 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 35 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 26.03.2024 року