Постанова

від 26.03.2024 по справі 128/4519/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 128/4519/23

Головуючий у 1-й інстанції: Гопкін П.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

26 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Державного агентства меліорації та рибного господарства України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 080938 від 24.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Державного агентства меліорації та рибного господарства України (відповідача), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №080937 від 24.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення № 080937 від 24.10.2023 05.05.2023 в с. Новоселиця Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили вилов риби у річці «Згар» у с. Новоселиця Вінницького району Вінницької області під час весняно-літньої нерестової заборони. В загальному виловили риби в кількості 212 штук, загальною вагою 20 кг.

06.05.2023 до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України (кримінальне провадження № 12023025040000112).

Відповідно до постанови від 28.08.2023 кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Відповідно до змісту постанови дізнавачем встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки рибу, яку вилучили працівники, було куплено, а не незаконно виловлено.

В подальшому 24.10.2023 постановою у справі про адміністративне правопорушення № 080938 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 85 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України визначені Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 №3677-VI (далі - Закон № 3677-VI).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 №3677-VI державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №895 затверджено Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство), яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Статтею 240 КУпАП передбачено, що органи рибоохорони розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил рибальства та охорони рибних запасів, передбачені ст.50, ч.3 ст.85, ст.ст. 86-1,91-2 і 188-5 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.85 КУпАП порушення правил рибальства - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто, за приписами ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Згідно із оскаржуваною постановою № 080938 від 24.10.2023 порушення виявлено 05.05.2023 та вчинене 05.05.2023, однак постанову про накладення адміністративного стягнення винесено 24.10.2024.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу може бути накладено не пізніш, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, застосування його 24.10.2023 відбулося поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Оцінюючи посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про дотримання відповідачем строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого частиною 7 статті 38 КУпАП, колегія суддів враховує наступне.

Так, частиною 7 статті 38 КУпАП визначено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Досліджуючи спірні правовідносини колегія суддів встановила, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 85 КУпАП, становить самостійний склад правопорушення та з метою застосування до особи заходів адміністративної відповідальності вимагає від уповноваженого суб`єкта проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог, встановлених Розділом IV КУпАП (Провадження у справах про адміністративні правопорушення).

Водночас, відповідачем не наведено положень чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до яких обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, мають бути підтверджені в межах кримінального провадження для подальшої реалізації адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, зафіксованого у протоколі №000473 від 05.05.2023.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.

В силу п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1342,00 грн, сплачений за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. ).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Державного агентства меліорації та рибного господарства України у справі про адміністративне правопорушення № 080937 від 24.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 85 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1342,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.