Рішення

від 21.03.2024 по справі 161/18816/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18816/21

Провадження № 2/161/1141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року місто Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігос» про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що з 22.08.2016 на підставі наказу № 31 від 22.08.2016 він був прийнятий на посаду головного інженера в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігос» (далі ТОВ «Ігос»). 24.12.2020 його було звільнено з займаної посади. Зазначає, що за час його роботи, відповідачем нерегулярно виплачувалася йому заробітна плата в зв`язку з чим, 20.10.2020 його адвокатом було направлено відповідачу адвокатський запис про те з якого періоду йому не виплачувалася заробітна плата, який розмір заборгованості, який розмір заробітної плати було встановлено йому та який її механізм виплати в ТОВ «Ігос». Відповіді на такий запит відповідачем надано не було.

В подальшому він звернувся до Управління Держпраці у Волинській області із заявою про проведення перевірки в ТОВ «Ігос» в частині порушення його права на отримання заробітної плати за увесь період роботи. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що заробітна плата у 2019 році виплачувалася всього 4 рази: січень, лютий, березень та квітень, заробітна плата у 2020 році не виплачувалася, а документів, які б підтверджували відсутність позивача на робочому місці перевіряючим надано не було, відповідно до розрахункових відомостей за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року заробітна плата не нараховувалася, не проведено розрахунок при звільненні, чим порушено вимоги ч.1 ст.116 КЗпП України.

Зазначає, що врегулювання спірних правовідносин в досудовому порядку з відповідачем не виявилося можливим. З попереднього розрахунку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, її розмір становить з травня 2019 року по грудень 2020 року 90258,91 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітку плату в розмірі 90258,91 грн.

Ухвалою судді від 22.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив обґрунтований тим, що з 22.08.2016 позивач був прийнятий на посаду головного інженера ТОВ «Ігос» із заробітною платою в мінімальному розмірі, який встановлюється законодавством щороку. У зв`язку з складною фінансовою ситуацією на підприємстві, виплата заробітної плати відбувалася з затримкою. Щодо заробітною плати, яка підлягає виплаті позивачу при звільненні з урахуванням податків, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату становить 30124,18 грн., з яких виплаті підлягає 24249,00 грн. З середини березня 2020 по дату звільнення позивача, нарахування йому заробітної плати не здійснювалося у зв`язку з тим, що він не з`являвся на робочому місці з невідомих причин, відповідно в табелях обліку робочого часу було проставлено відмітку прогул. Оскільки, звільнення працівника за прогул є правом, а не обов`язком роботодавця, то жодних санкцій до позивача протягом тривалого часу підприємством не застосовувалось, а 04.12.2020 позивачу було направлено пропозицію надати письмові пояснення щодо відсутності його на роботі, однак відповіді отримано не було. ТОВ «Ігос» було направлено позивачу лист з пропозицією з`явитися за місцем роботи для отримання заробітної плати або вказати банківські реквізити на які такі кошти перерахувати та запропоновано забрати трудову книжку або надати дозвіл на її пересилання засобами поштового зв`язку. Проте, позивач не відреагував на вказаний лист. Розмір заробітної плати у розрахунку від 24.12.2020 було депоновано у касу підприємства через неможливість виплатити позивачу особисто та відсутність інформації про банківські реквізити для перерахунку. Посилаючись на викладене, ТОВ «Ігос» просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

22.08.2022 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_2 , просить суд стягнути з ТОВ «Ігос» в його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 204881,82 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2022 зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

05.06.2023 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.07.2023 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі на час її проведення зупинено.

25.08.2023 провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових вільних зразків підписів ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 14.09.2023 повторно надіслано експертам матеріали справи для виконання експертизи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

23.01.2024 провадження у справі поновлено у зв`язку з надходження висновку експерта.

21.03.2024 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача в його користь нараховану, але не виплачену заробітку плату в сумі 155631,82 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання електронного листа. Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено вст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Стаття 43 Конституції Українигарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, відповідно до мети цієї Конвенції термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Працівник зобов`язується виконувати роботу визначену трудовим договором, який є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (1 ст.21 КЗпП України).

Заробітною платою є винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, що визначено ч.1 ст.94 КЗпП України.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Судом встановлено, що 22.08.2016 ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного інженера ТОВ «Ігос», що також підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 . Сторонами визнається та не заперечується, що позивача було звільнено з займаної посади 24.12.2020.

Відповідно до відповіді Управління Держпраці у Волинській області від 25.03.2021 № 882/01-06.1 вбачається, що головним бухгалтером ТОВ «Ігос» було надано пояснення про те, що заробітна плата за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року не виплачена у зв`язку з відсутністю обігових коштів, також кошти нараховані ОСОБА_2 не були депоновані у касі підприємства. Також, контрольним заходом було встановлено, що відповідно до табелів обліку робочого часу за березень-листопад 2020 року відміток про явки та неявки за числами місяця (годин) в період з 17 по 31.03.2020, з 1 по 30.04.2020, з 01 по 31.05.2020, з 01 по 31.07.2020, з 01 по 31.08.2020, з 01 по 30.09.2020, з 01 по 31.10.2020, з 01 по 24.11.2020 у ОСОБА_2 проставлено «ПР», що означає прогул. Документів, які б підтверджували відсутність його на робочому місці з 17.03. по 24.11.2020 під час контрольного заходу не надано. Відповідно до розрахункових відомостей за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року заробітна плата за цей період не нараховувалася.

Крім цього, в період роботи з 2016 по 2020 роки відповідачем нерегулярно виплачувалася позивачу заробітна плата, попри виконання ним своїх трудових зобов`язань, попри те, що відповідачем сплачувалися до бюджету відповідні платежі, як за найманого працівника.

Відповідно до частини першоїстатті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, другастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу заробітної плати, тому суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до Витягу форми ОК-5 відповідачем в період час з серпня 2016 року по грудень 2019 року сплачувалися до Пенсійного фонду Украни ЄСВ, за січень-березень, листопад 2020 року при нарахованій заробітній платі, ЄСВ не сплачені. Інформація за квітень-жовтень 2020 року відсутня.

Із інформації № 6229/6/03-20-24-06 від 08.07.2022 наданої Головним управлінням ДПС у Волинській області по гр. ОСОБА_2 за період з І кварталу 2020 року по IV квартал 2020 року нараховано податку та перераховано до бюджету за 1 квартал 2020 року 2184,00 грн. та 2376,00 грн. перераховано; за 2-3 квартал 2020 року інформація відсутня; за 4 квартал 2020 року 5422,35 грн. та 5422,35 грн. перераховано до бюджету.

Надані на підтвердження здійсненого з позивачем розрахунку відомості на виплату готівки за грудень 2018 року, за січень 2019 року, за лютий 2019 року, за березень 2019 року, за квітень 2019 року, за травень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року та видаткові касові ордери від 29.12.2016 року та від 29.06.2017, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до висновку № СЕ-19/103-23/11451-ПЧ від 28.12.2023, підписи на вказаних документах виконанні не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Також суд ставить під сумнів акти про встановлення факту відсутності працівника ОСОБА_2 на робочому місці за листопад 2020 року та до уваги їх не приймає, оскільки відповідачем було нараховано позивачу за цей місяць заробітну плату та сплачено до бюджету обов`язкові платежі, що підтверджується наведеними вище доказами. Щодо жовтня 2020 року, то суд враховує те, що відповідачем також здійснено нарахування податку та його перерахунок до бюджету за цей період.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати становить 126631,82 грн.

Суд частково бере до уваги розрахунок наданий представником позивача, проте не враховує період з квітня по вересень 2020 року, оскільки належним та допустимих доказів, які підтверджують обставини, які зазначає позивач за цей період, суду не надано.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України, то відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 43 Конституції України, ст.ст. 2, 4-5, ч.3 ст. 12, ч.1 ст.13, ст.ст. 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, 94, 97, 115 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігос» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 126631 (сто двадцять шість тисяч шістсот тридцять одну) гривню 82 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігос» в дохід держави судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 26 березня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігос» (місце знаходження: 01042, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143, офіс 2; код ЄДРПОУ 21738856).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта