Рішення

від 29.02.2024 по справі 199/7816/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7816/23

(2/199/394/24)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29лютого 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Богун О.О., при секретареві Буточкіній М.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який мотивує тим, що він працював в ТОВ «Турбоенерго» на посаді начальника зміни утилізаційної турбодетандерної електростанції м. Сєвєродонецьк. Через проведення воєнних (бойових) дій позивач не в змозі був продовжувати виконувати трудові обов`язки. Врахочуючи сукупність обставин, в тому числі й відмову у виплаті заборгованості із заробітньої плати при об`єктивній можливості підприємства здійснити виплати, позивач 16 травня 2022 був звільнений за угодою сторін у зв`язку з неможливістю працювати у військовий час, згідно п. 1 ст.36 КЗпП України.

25.07.2022 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/3640/22 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Турбоенерго» заборгованості по заробітній платі задоволено в повному обсязі та стягнуто з ТОВ «Турбоенерго» на користь ОСОБА_1 92018, 68 грн.

12.07.2023 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2022 року по справі № 199/3640/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Турбоенерго» заборгованості по заробітній платі було виконане в примусовому порядку.

Позивач посилаючись на те, що під час звільнення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго», йому не було виплачено заробітну плату у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з дня звільнення 16.05.2022 року й по день фактичного розрахунку -12.07.2023 року у сумі 301 601 грн. 36 коп., а також моральну шкоду у сумі 50 000 грн. 00 коп.

Представник відповідача правом на подачу письмового відзиву не скористався.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне..

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Турбоенерго» на посаді начальника зміни утилізаційної турбодетандерної електростанції м. Сєвєродонецьк.

16 травня 2022 року ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін у зв`язку з неможливістю працювати у військовий час, згідно п. 1 ст.36 КЗпП України та на час звільнення заборгованість ТОВ «Турбоенерго» по заробітній платі складала 92 018,68 грн.

25.07.2022 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/3640/22 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Турбоенерго» заборгованості по заробітній платі задоволено в повному обсязі та стягнуто з ТОВ «Турбоенерго» на користь ОСОБА_1 92018, 68 грн.(а.с.12-15)

12 липня 2023 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при примусовому виконанні рішення суду № 199/3640/22 від 25.07.2022 р. виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 92 018,68 гривень, встановлено що рішення суду виконано та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69911879 з примусового виконання рішення суду № 199/3640/22 від 25.07.2022 р. (а.с.17,18)

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція ВСУ від 29 січня 2014 року у справі N 6-144цс13).

Враховуюючи, що відповідач не провів розрахунку з позивачем при звільненні, з нього, на підставі вище викладених норм підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з дня його звільнення - 16.05.2022 року й по день фактичного розрахунку -12.07.2023 року.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Час, протягом якого працівник згідно з законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій підчас дії воєнного стану. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Для розрахунку беремо заробітню плату за останні два місяці до призупинення трудового договору. Виходячи з наведеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає: 20 037,91 грн. (січень 2022 року) + 18 910,43грн. (лютий 2022 року): на 39 робочих днів = 998 грн. 68 коп.

Середній заробіток за період затримки розрахунку з 16.05.2022 року й по день фактичного розрахунку - 12.07.2023 року складає 301 601 грн. 36 коп. (998 грн. 68 коп. х 302 роб. дні).

Представлений позивачем розрахунок середньої заробітної плати відповідачем не спростовано.

Позивач надав усі можливі і наявні у нього докази в обґрунтування позову, відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав, тому відповідно до ст.ст.83,84,177 ЦПК України, суд погоджується з розміром заборгованості перед позивачем, вказаним у позові у розмірі 301 601 грн. 36 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50 000 грн. моральної шкоди.

Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставіст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди"під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи належним чином не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн., в зв`язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 2 000 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує з врахуванням положеньст. 141 ЦПК України, і вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 115, 116,117 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в у розмірі 301 601,36 грн., а також моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., а всього: 303601 (триста три тисячі шістсот одна) гривня 36 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 3 516,02 грн. (три тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 02 коп.).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О.Богун

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 )

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» (код ЄДРПОУ 42361574, місце знаходження: м. Київ, вул. Павлівська, буд.26/41, кв.13)

29.02.2024