Ухвала

від 26.03.2024 по справі 646/9132/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/9132/23

№ провадження 1-кс/646/691/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 м. Харків

Слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 у провадження слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у якому заявник просить: скасувати арешт з транспортного засобу Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2024, справа №953/6567/22 та зобов`язати орган досудового розслідування повернути вищевказаний автомобіль.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023 за ч. 1 ст. 286 КК України. 12 січня 2024 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова накладено арешт на майно, а саме: автомобіль Skoda Yeti р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ «АК «ЮНІТЕК». Постановою слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 02.12.2023 автомобіль Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом. На даний час у ОСОБА_3 відсутній будь-який процесуальний статус, у зв`язку з чим органом досудового розслідування не доведена можливість використання арештованого автомобіля як речового доказу та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення міститься на собі безпосередньо зазначений автомобіль, а також на наявний ризик псування транспортного засобу, на який ухвалою слідчого судді накладений арешт. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпіла у кримінальному провадженні претензій до ОСОБА_3 не має. Крім того, санкція ч. 1 ст. 286 КК України не передбачає конфіскацію майна як додаткове покарання. Автомобіль Skoda Yeti р.н. НОМЕР_2 , був оглянутий слідчим, зазначено про справність його технічного стану, описано та зафіксовано зовнішні пошкодження автомобіля. ОСОБА_3 зазначив, що йому в усній формі повідомлено, що всі заплановані експертизи з оглядом транспортного засобу проведені. Отже, затягуванням досудового розслідування у кримінальному провадженні порушується тривалий час право на розпорядження автомобілем власником ТОВ «АК «ЮНІТЕК». У зв`язку з вищевикладеним, заявник був змушений звернутися до слідчого судді з вищевказаним клопотанням.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, просив розглянути клопотання без його участі, підтримав клопотання у повному обсязі, просив його задовольнити

Прокурор-стажист на посаді прокурора у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення на клопотання, в яких просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки на теперішній час у кримінальному провадженні призначена автотехнічна експертиза, метою якої є: установлення несправностей транспортного засобу, які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом транспортного засобу; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди; установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої транспортним засобом за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди, швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику, установлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП. Матеріали кримінального провадження разом з постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області від 18.03.2024 направлено до Харківського НДЕКЦ МВС, на підтвердження чого надано відповідний супровідний лист про направлення матеріалів до експертної установи. Прокурор-стажист на посаді прокурора зазначив, що арештований автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023, на ньому зберіглися сліди кримінального правопорушення. Арешт автомобіля на сьогодні, заборона його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження сприятимуть виконанню завдань кримінального провадження, збиранню належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення. Скасування арешту призведе до неможливості проведення усього комплексу слідчих (розшукових) дій, унеможливить швидке, повне та неупереджене розслідування.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, надані заперечення прокурором-стажистом на посаді прокурора, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2024, задоволено клопотання прокурора-стажиста на посаді прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про арешт майна у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Накладено арешт шляхом встановлення заборони ремонтування, користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене 01.12.2023 під час огляду місця ДТП майно, а саме: автомобіль Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «АК «ЮНІТЕК».

Постановою слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 18.03.2024 у кримінальному провадженні призначено автотехнічну експертизу, метою якої є: установлення несправностей транспортного засобу, які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом транспортного засобу; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди; установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої транспортним засобом за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди, швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику, установлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП.. Матеріали кримінального провадження №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України направлено до Харківського НДЕКЦ МВС.Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, вилучений автомобіль та інформація яка може міститися на ньому, має доказове значення для даного кримінального провадження. Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбачених ст.170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту та на даний час продовжують існувати.

Крім того, з наданої прокурором-стажистом на посаді прокурора інформації вбачається, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України триває, більше того, у справі призначено експертизу, об`єктом дослідження якої може бути автомобіль Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею при судовому розгляді не встановлено.

При цьому, як вбачається зі змісту самого клопотання, власник майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що накладений арешт на автомобіль Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 , є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а при розгляді даного клопотання зворотне ініціатором клопотання не доведено.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2024 в рамках вказаного кримінального провадження.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Враховуючи те,що автомобіль Skoda Yeti, д.н.з. НОМЕР_1 , можливо, зберіг сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість накладення арешту на зазначене майно. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Слідчий суддя вважає, що заявником у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те, що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба. Натомість при розгляді клопотання доведено необхідність арешту майна.

Крім цього, доводи про відсутність у ОСОБА_3 будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні та відсутність наміру потерпілої заявляти цивільний позов у кримінальному провадженні, не мають правового значення при розгляді клопотання про скасування арешту майна, оскільки у межах цього судового розгляду ОСОБА_3 захищає свої права як представник власника майна, тому має саме такий процесуальний статус, а накладення арешту на автомобіль було зумовлено необхідністю саме забезпечення збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також, заявник зазначив у клопотанні про те, що вказаний транспортний засіб вже було оглянуто слідчим і з ним проведено всі необхідні слідчі дії. Такі доводи ОСОБА_3 є непереконливими, а також частково виходять за межі цього судового розгляду, не стосуються предмету доказування у даній категорії справ, оскільки не свідчать про настання правових підстав для скасування арешту майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, в апеляційному порядку не оскаржено та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового розслідування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказану річ відпала потреба, слідчому судді не надано.

Крім цього, обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Враховуючи відсутність правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-9, 98, 131, 167, 170, 173, 174, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023221140001283 від 02.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1