Ухвала

від 19.03.2024 по справі 521/2268/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УХВАЛА

19.03.2024

Справа № 521/2268/23

Провадження № 2-п/522/37/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Ярема Х.С., при секретарі судового засідання Кніш Д.А., розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 21.11.2023.

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням суду від 21.11.2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Торгівельно-дистриб`юторська кампанія СІС» заборгованість в сумі 10 475 135,44 гривень.

18.01.2024 ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення. Заяву обґрунтовує тим, що вона не знала про розгляд справи. Якби вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, то заявила б про застосування строку позовної давності.

Позивач подав заперечення на заяву. Відповідач була повідомлена про розгляд справи належним чином в порядку п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, а відсутність в рішенні суду висновків щодо позовної давності викликано неналежним дотримання відповідачем своїх процесуальних прав та обов`язків як сторони процесу.

Сторони просили розглянути заяву про перегляд заочного рішення за їх відсутності.

У вирішенні заяви про перегляд заочного рішення суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, заочне рішення може бути скасовано лише у випадку наявності всіх підстав, зазначених в ч. 1 ст. 288 ЦПК України. Наявність однієї з цих обставин не є підставою скасування заочного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що повідомоення ОСОБА_1 в судове засідання на 21.11.2023, здійснювався за її зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 шляхом кур`єрської доставки судової повістки. З інформацію про кур`єрську доставку (а.с. 28) вбачається, що судова повістка 07.11.2023 о 11.00 год. не була вручена адресату, у зв`язку з тим, що «син отримувача повідомив, що матір знаходиться поза межами країни».

Згідно з п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, поштове повідомлення кур`єрської доставки судової повістки ОСОБА_1 формально не містить відмітки про те, що ОСОБА_1 відмовилась отримати судову повістку чи відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження.

Таке формулювання причин не вручення повістки як «знаходження адресата поза межами країни» не передбачено п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України та не може підтверджувати того, що адресат відсутній за адресою місцезнаходження, оскільки у разі наявності спору, знаходження адресата поза межами країни має бути доведено. Відповідач надала копію свого закордонного паспорту, який не містить відомостей про перебування ОСОБА_1 поза межами країни у зазначений період.

Суд бере до уваги те, що згідно ч.3 ст. 130 ЦПК України у тому разі, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Інформація кур`єрської доставки не містять підтвердження, що кур`єр вручила чи намагалась вручити судову повістку родичу отримувача, на слова якого кур`єр зіслався в поштовому повідомленні.

В зв`язку з цим, суд вважає, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання обумовлена поважними причинами.

Крім того, згідно з ч.3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, відповідач посилається на докази (сплив строку позовної давності), які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не були оцінені судом під час ухвалення заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 287-288 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 21.11.2023 задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 у справі №521/2268/23 - скасувати і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Повідомити сторін про час та дату підготовчого судового засідання 02.07.2024 о 13:00 год.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя Ярема Х.С.