Постанова

від 27.03.2024 по справі 646/5407/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 березня 2024 року

м. Харків

справа № 646/5407/23

провадження № 22-ц/818/846/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Носової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АВТО-РЕНТ», Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна про визнання договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги недійсним, апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АВТО-РЕНТ» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2023 року, постановлену суддею Барабановою В.В., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АВТО-РЕНТ», Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна про визнання договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги недійсним, та заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на нежитлові приміщення 3-го поверху №3, 88-108 в літ. «Ж-3», загальною площею 724,7кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706942763101) та нежитлової будівлі літ. «Ж-2», загальною площею 1744,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706926063101), що розташовані в АДРЕСА_1 ;

накладення заборони ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ» у будь-який спосіб відчужувати право вимоги по зобов`язанням за Кредитним договором №П_004/51_08 від 22.07.2008р. з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Акціонерним товариством «Факторіал- Банк» та ОСОБА_2 ; Договором поруки № П_004/51_08-П від 22.07.2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 ; Договором поруки № 1 від 15.08.2015р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 ; Іпотечним договором № П_004/51_08-ІП від 22.07.2008 р., посвідченим Левченко В.Г., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 1569 з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 ; Договором іпотеки № П_004/51_08-ІП-1 від 25 листопада 2011 року, посвідченим Левченко В.Г., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1222 з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк» та ОСОБА_2 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на нежитлові приміщення 3-го поверху № 3, 88-108 в літ. «Ж-3», загальною площею 724,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706942763101) та нежитлової будівлі літ. «Ж-2», загальною площею 1744,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706926063101), що розташовані в АДРЕСА_1 ;

накладення заборони ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ» у будь-який спосіб відчужувати право вимоги по зобов`язанням за Кредитним договором № П_004/51_08 від 22.07.2008р. з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Акціонерним товариством «Факторіал- Банк» та ОСОБА_2 ; Договором поруки № П_004/51_08-П від 22.07.2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 ; Договором поруки № 1 від 15.08.2015р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 ; Іпотечним договором № П_004/51_08-ІП від 22.07.2008 р., посвідченим Левченко В.Г., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 1569 з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 ; Договором іпотеки № П_004/51_08-ІП-1 від 25 листопада 2011 року, посвідченим Левченко В.Г., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1222 з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеним між Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк» та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ» просить ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що ними було подано заяву про зупинення розгляду справи у зв?язку з тим, що Ленінським районним судом м. Полтави вже розглядається справа №646/7701/20 між тими самими учасниками судового процесу з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором, який у цій справі ОСОБА_1 просить визнати недійсним. Крім того, в рамках справи №646/7701/20 судом вже було накладено арешт на дані нежитлові об?єкти, які на цей час вже оформлені за ОСОБА_1 .

Також судом не було враховано, що ними було придбано на відкритому аукціоні право вимоги до боржника ОСОБА_2 , яка була власником нерухомого майна, яке було передано в іпотеку і на яке була накладена нотаріусом заборона.

Звертає увагу суду на те, що 15 листопада 2019 року позивач здійснив незаконну перереєстрацію права власності на майно, що перебувало і перебуває зараз в іпотеці та під забороною, без згоди іпотекодержателя, а саме перереєстрацію з ОСОБА_2 на себе, вже після того, як ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ» уклало договір купівлі-продажу прав вимоги від 17 вересня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів та заявлений позивачем захід забезпечення позову взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Відповідно дочастин 1,2статті 150ЦПК Українипозов забезпечується:1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; накладеннямарешту наактиви,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; забороноювчиняти певнідії; встановленнямобов`язку вчинитипевні дії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; забороноюіншим особамвчиняти діїщодо предметаспору абоздійснювати платежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; зупиненнямстягнення напідставі виконавчогодокумента,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; зупиненняммитного оформленнятоварів чипредметів; арештомморського судна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

В силу вимог частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), апеляційний суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Як вбачається із матеріалів оскарження, предметом спору є:

визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений 17 вересня 2019 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ»;

визнання іпотеку, яка встановлена на підстав договору іпотеки №П_004/51_08-ІП від 22 липня 2008 року, з додатками, додатковими угодами про внесення змін, та доповнень до вказаного договору, тощо, та зазначеного договору іпотеки припиненою;

зняття заборон відчуження, скасування записів про іпотеку та записів про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (де іпотекодержателем та обтяжувачем є ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ») з наступного майна: нежитлові приміщеня 3-го поверху №ІІІ, 80-108 в літ. «Ж-3», загальною площею 724,7 кв.м. та нежитлової будівлі літ. «Ж-2», загальною площею 1744,1 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 .

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, згідно з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, суд першої інстанції мав дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Однак, суд першої інстанції не врахував вказаних висновків Верховного Суду.

Так, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач вказує на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову ТОВ «СК-АВТО-РЕНТ» зможе скористатись правом на реалізацію іпотечного застереження, що міститься в Іпотечних договорах, та здійснити відчуження предметів іпотеки будь-якій особі, шляхом укладання від свого імені договору купівлі продажу, або ж зареєструвати за собою право власності на іпотечне майно в рахунок виконання боргових зобов`язань, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду, яким спірний договір може бути визнаний недійсним та застосовані наслідки недійсності правочину та потребуватиме вжиття інших способів захисту, в тому числі витребування майна із чужого незаконного володіння.

Проте, апеляційний суд критично оцінює вказані доводи позивача, оскільки заявляючи про можливу перереєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, або ж відчуження іпотекодержателем іпотеченого майна на користь інших осіб, заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про намір останнього задовольнити вимоги іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про надсилання іпотекодержателем такої вимоги, до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання заявника щодо наміру іпотекодержателя здійснити реєстрацію права власності на предмет іпотеки чи здійснити його відчуження є припущенням, на якому не може ґрунтуватись доказування.

Крім того, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Позивачем не наведено переконливих доводів щодо того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження права вимоги за зобов?язанням буде істотно ускладнено чи унеможливлено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АВТО-РЕНТ», задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2023 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова