Рішення

від 27.02.2024 по справі 309/3563/23

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/3563/23

Провадження № 2/309/683/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Савицького С.А.

при секретарі Мацунич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Хусті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Закарпатської області (філія ГСЦ МВС територіального сервісного центру МВС 2144), товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД» про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ТОВ «Веломото ЛТД» та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Закарпатської області (філія ГСЦ МВС територіального сервісного центру МВС 2144) про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 26.05.2015 року ОСОБА_1 придбав мотоцикл марки «VІРЕR V250VXR», двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , вартістю 41500 грн., що підтверджується довідкою-рахунком ВІА №544099 від 06.08.2014 року. Вказаний мотоцикл, ввезено на митну територію України 11.04.2014 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 500060001/2014/011273. Відповідно до сертифікату відповідності серія УТС №215640 мотоцикл VІРЕR V250VХR, кузов № НОМЕР_3 , рама № НОМЕР_4 , може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі. Відповідно до сертифікату відповідності серія ВГ № UА1.044.0013815-14 мотоцикл VIPER V250VХR, кузов № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_5 , відповідає правилам ЄЕК OOH №10-02, правилам ЄЕК ООН №40-01, правилам ЄЕК ООН №41-03, правилам ЄЕК ООН №53-01, правилам ЄЕК ООН №78-02, всім обов`язковим вимогам. У ОСОБА_1 станом на дату купівлі мотоцикла були наявні всі документи у відповідності до законодавства, яке діяло на момент придбання мотоцикла, для його державної реєстрації та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Однак, ОСОБА_1 у визначений законом десятиденний строк не зареєстрував вказаний мотоцикл. На даний час, мотоцикл залишається незареєстрованим, і при зверненні до сервісного центру МВС ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації транспортного засобу в зв`язку з тим, що станом на сьогодні з переліку документів, які надаються на реєстрацію транспортного засобу виключено такий документ як «довідка-рахунок», а надати договір купівлі-продажу мотоцикла, як того вимагає законодавство, ОСОБА_1 не має змоги, тому що відповідач ТОВ «Веломото ЛТД» не надає такого договору.

Зазначає, що спеціаліст сервісного центру МВС, після розгляду документів, які подані були позивачем для реєстрації транспортного засобу, усно повідомив про відмову в реєстрації транспортного засобу, оскільки надана позивачем довідка-рахунок - документ, який свідчить про придбання мотоцикла, на момент подачі документів (2023 рік) до сервісного центру МВС виключена з переліку документів, які дають можливість зареєструвати мотоцикл, хоча на момент придбання мотоцикла така довідка-рахунок була одним із основних документів, на підставі яких сервісні центри МВС реєстрували мотоцикл. Перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація транспортних засобів в Україні є вичерпним, такий документ, як довідка-рахунок в ньому не передбачений, а тому в даному випадку у позивача не може бути альтернативної відповіді від сервісного центру МВС, що унеможливлює будь-яких зловживань з боку позивача та додаткового доведення, крім того, що чітко вказано в нормативних актах не потребує.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати законно придбаний ним мотоцикл та отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а відтак і користуватися мотоциклом на дорогах.

Зауважує, що ОСОБА_1 є власником мотоцикла, так як придбав його у відповідності до чинного на момент придбання законодавства, має всі документи (долучені до позовної) заяви, які вказують на його право власності (перелік документів відповідає переліку документів, необхідних для власника на момент придбання мотоцикла - 2014 рік), а тому має право вимоги. На даний момент, позивач на підставі наявних в нього документів не може зареєструвати мотоцикл з підстав, що наявний документ на право власності станом на 2023 рік не передбачений чинним законодавством України, а новий документ - договір купівлі-продажу, який міг би видати відповідач, останнім не видається. Відтак, позивач має право вимоги за даним позовом.

Позивач в телефонному режимі звертався до відповідача з метою укладення договору купівлі-продажу мотоцикла, однак, відповідач відмовив йому в такому договорі з підстав неможливості укладення на даний момент такого договору з причини списання цього мотоцикла з балансу відповідача. Саме тому відповідачем залучений колишній власник мотоцикла - продавець.

У зв`язку з тим, що на сьогодні фактичним власником мотоцикла є позивач ОСОБА_1 , а в ТОВ «Веломото ЛТД» припинилося право власності на вказаний мотоцикл, однак ОСОБА_1 не може в повній мірі користуватися своїм майном, так як не зареєстрував мотоцикл в органах МВС, постала необхідність визнати за ним право власності на мотоцикл з метою в подальшому реєстрації в органах МВС на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на мотоцикл марки «VІРЕR V250VXR Leader», 2014 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 233 см3, колір білий.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 07.08.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Позивач, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою позов підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Закарпатської області (філія ГСЦ МВС територіального сервісного центру МВС 2144) у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД» у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні здійснюються відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок).

Пунктом 8 вказаного Порядку протягом тривалого часу передбачалося, що документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Як встановлено судом, 06.08.2014 року позивач ОСОБА_1 придбав мотоцикл марки «VІРЕR V250VXR», двигун № НОМЕР_6 , рама НОМЕР_2 , вартістю 4150 грн., що підтверджується довідкою-рахунком ВІА №544099 від 06.08.2014 року. Вказаний мотоцикл, ввезено на митну територію України 11.04.2014 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією №500060001/2014/011273. Відповідно до сертифікату відповідності серія УТС №215640 мотоцикл VІРЕR V250VХR, кузов № НОМЕР_3 , рама № НОМЕР_7 , може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі. Відповідно до сертифікату відповідності серія ВГ №UА1.044.0013815-14 мотоцикл шасі №VIPER V250VХR, кузов № НОМЕР_1 , рама НОМЕР_5 , відповідає правилам ЄЕК OOH №10-02, правилам ЄЕК ООН №40-01, правилам ЄЕК ООН №41-03, правилам ЄЕК ООН №53-01, правилам ЄЕК ООН №78-02, всім обов`язковим вимогам.

Разом з тим, позивач вчасно не здійснив реєстрацію придбаного мотоцикла.

18.11.2015 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка набрала чинності 19.11.2015 року, якою внесено зміни до наведеного Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем; договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. При цьому, такого документа, як довідка-рахунок, тепер немає в цьому переліку.

Водночас, вказані зміни в законодавстві в частині порядку державної реєстрації не можуть порушувати право власності позивача на рухоме майно, яке набуто на законних підставах.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ст. 41 Конституції України).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Статтею 16 ЦПК України визначено, що кожна має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, оскільки позивач правомірно набув право власності на мотоцикл, вчасно не провів його державну реєстрацію та на даний час не має можливості зареєструвати дане право в державному реєстрі, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354, ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_8 , мешканцем АДРЕСА_1 , право власності на мотоцикл марки «VІРЕR V250VXR Leader», 2014 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 233 см3, колір білий.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.