Ухвала

від 27.03.2024 по справі 357/4271/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4271/24

Провадження № 2/357/2553/24

У Х В А Л А

27 березня 2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Українець Микола Петрович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Дослідивши вказану позовну заяву та додані до неї документи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає направленню за підсудністю до належного суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

За змістом статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Позивач в позовній заяві посилається на положення ст. 30 ЦПК України, оскільки квартира АДРЕСА_1 , що була предметом реалізації на електронних торгах знаходиться у місті Біла Церква, що входить до територіальної підсудності Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у зв`язку з чим позовну заяву подано для розгляду до вищезазначеного суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Так, позивач в позові просить суд стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича на свою користь грошові кошти у розмірі 560 765, 41 грн., із них 505 400 тис. грн., що сплачені за нерухоме майно, придбане на електронних торгах з реалізації предмета іпотеки, інфляційних витрат у розмірі 35 309, 10 грн. та 3 % річних у розмірі 20 056, 31 грн., та стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29 513, 97 грн., із них: 26 600 тис. грн. сплаченого гарантійного внеску за проведені електронні торги, інфляційних витрат у розмірі 1 858,37 грн. та 3 % річних у розмірі 1 055, 60 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки, позивач звернувся з позовом про стягнення грошових коштів, що були ним сплачені на електронних торгах, предметом даного позову не є нерухоме майно та спір між сторонами ніяким чином не пов`язаний з нерухомим майном, оскільки позивач звернувся з вимогою про повернення йому сплачених грошових коштів, що не стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а отже, до даних правовідносин не можуть буди застосовані положення статті 30 ЦПК України, а тому дана справа не підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред`явлено до двох відповідачів, а саме Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича (місце знаходження: вул. Полярна, буд. 1, оф. 15, м. Київ, 04201) та Державного підприємства «Сетам» (місце знаходження: вул. Стрілецький, буд. 4-6, м. Київ, 01001).

У відповідності до ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Частиною 3 ст. 31 ЦПК України зазначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Отже, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів, необхідно направити за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва (адреса: вул. Левка Лук`яненка, буд. 2-Є, м. Київ, 04212), а саме за місцем знаходження відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 352-354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Справу № 357/4271/24 провадження № 2/357/2553/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів, надіслати за підсудністю для розгляду до Оболонського районного суду міста Києва (адреса: вул. Левка Лук`яненка, буд. 2-Є, м. Київ, 04212)

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали, мають право на її оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя Б. І. Кошель