Постанова

від 20.03.2024 по справі 911/2875/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2875/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

учасника справи - Кононенков С.Г.

представників учасників справи:

Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" - Целіков В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 (суддя Бацуца В.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" (далі - Кооператив/ОГК "Металург")

про визнання дій та рішення правління кооперативу незаконними, визнання наказу голови правління кооперативу незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть спору

1. З 2011 року ОСОБА_1 був головою правління ОГК "Металург". 04.02.2017 позачергові загальні збори Кооперативу висловили йому недовіру та звільнили з посади голови з 13.02.2017 у зв`язку із закінченням повноважень.

2. ОСОБА_1 оскаржив це звільнення до суду (справа №361/1059/17). У цій справі суд першої інстанції поновив його на посаді голови Кооперативу з 13.02.2017, а суд апеляційної інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.02.2017 до 16.04.2019.

3. 17.06.2021 ОГК "Металург" поновив ОСОБА_1 на посаді, а вже 24.06.2021 звільнив ОСОБА_1 з посади голови правління ОГК "Металург" з 24.06.2021 (згідно п.2 ст.36 Кодексу законів про працю України).

4. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОГК "Металург" з низкою вимог, зокрема, просив зобов`язати голову правління видати новий наказ про його поновлення на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. У позові не зазначив, за який період просить стягнути середній заробіток, втім надав розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2021 до 09.02.2023 на загальну суму 84 418,41 грн.

5. Господарський суд Київської області стягнув з Кооперативу на користь ОСОБА_1 86 938,40 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2019 до 23.06.2021; відмовив в задоволенні решти позовних вимог. Північний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.

6. Кооператив звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, просив рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання:

- чи може суд самостійно визначити період, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу (застосування ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)).

8. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Відповідно до протоколу від 27.03.2010 до складу правління ОГК "Металург" увійшли: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

10. Правління Кооперативу рішенням, що оформлене протоколом №4 від 11.11.2011, ОСОБА_1 з 12.11.2011 призначило головою правління ОГК "Металург".

11. 04.02.2017 відбулися позачергові загальні збори уповноважених представників членів ОГК "Металург", на яких були присутні 92 чоловіка, що складає 920 голосів, із 125 уповноважених чоловік, що складає 1 254 голоси.

12. З протоколу зборів від 04.02.2017 вбачається, що позачергові загальні збори проведені за ініціативи членів правління кооперативу у зв`язку із закінченням терміну повноважень на посаді голови правління згідно із статутом, зловживанням службовим становищем з боку голови правління ОСОБА_1 . Голова правління Кооперативу ОСОБА_1 відкрив загальні збори, проінформував про стан, що склався в кооперативі та узагальнив перелік питань, які підлягають розгляду на зборах.

13. До порядку денного були включені такі питання:

1) звіт голови правління ОСОБА_1 ;

2) звіт бухгалтера кооперативу ОСОБА_12 ;

3) вибори нового правління кооперативу;

4) вибори ревізійної комісії.

14. На позачергових загальних зборах 04.02.2017:

- виразили недовіру голові правління та вимагали звільнення його з посади голови правління, за що проголосували 89 осіб, 3 - проти;

- обрали новий склад правління з 11 осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ;

- бухгалтеру - ОСОБА_12 та членам Кооперативу: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 доручили продовжити збирати підписи членів Кооперативу, що вислови недовіру голові правління - ОСОБА_1

- 07.02.2017 правління у новому складі з 11 осіб обрало нового голову правління - ОСОБА_14 , який 07.02.2017 наказом №1 звільнив ОСОБА_1 з посади голови правління ОГК "Металург" з 13.02.2017 у зв`язку із закінченням повноважень на посаді голови правління згідно з діючим статутом, перевиборами на зборах уповноважених представників членів, що відбулись 04.02.2017 та обранням на посаду голови правління - ОСОБА_14 .

15. Господарський суд Київської області рішенням від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 позов ОСОБА_1 до Кооперативу задовольнив частково:

- визнав недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ОГК "Металург" від 04.02.2017;

- визнав недійсним рішення правління ОГК "Металург" від 07.02.2017, оформлене протоколом №1;

- визнав незаконним та скасував наказ №1 від 07.02.2017 голови правління ОГК "Металург" від 07.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 13.02.2017;

- поновив ОСОБА_1 на посаді голови правління ОГК "Металург" з 13.02.2017;

- закрив провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні.

16. 14.07.2021 Господарський суд Київської області видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОГК "Металург" з 13.02.2017.

17. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.01.2022 скасував рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 в частині закриття провадження та ухвалив у цій часті нове - про часткове задоволення позову, стягнув з ОГК "Металург" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86 778,88 грн (за період з 13.02.2017 до 16.04.2019), а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

18. 17.06.2021 ОГК "Металург" в особі голови правління ОСОБА_23 на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 та протоколу №1 позачергового засідання правління Кооперативу від 17.06.2021 видав наказ №4 "Про поновлення на роботі", яким: ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління ОГК "Металург"; ОСОБА_1 приступити до виконання обов`язків голови правління Кооперативу з дати видачі наказу про виконання обов`язків голови правління.

19. 25.06.2021 наказ №4 направлений ОСОБА_1 .

20. 23.06.2021 ОГК "Металург" направив на електронну пошту ОСОБА_1 запрошення №210622-2А від 22.06.2021, в якому повідомив, що 24.06.2021 о 10 год. 00 хв. на території ОГК "Металург" відбудеться засідання правління із таким порядком денним:

1) обрання головуючого засідання правління та секретаря засідання правління ОГК "Металург";

2) звільнення голови правління ОГК "Металург";

3) обрання голови правління ОГК "Металург";

4) надання повноважень щодо державної реєстрації змін до відомостей про ОГК "Металург".

21. 24.06.2021 проведене засідання правління ОГК "Металург", на якому були присутні члени правління об`єднання у кількості 9 осіб та ОСОБА_1 , із таким порядком денним:

1) обрання головуючого засідання правління та секретаря засідання правління ОГК "Металург";

2) звільнення голови правління ОГК "Металург";

3) обрання голови правління ОГК "Металург";

4) надання повноважень щодо державної реєстрації змін до відомостей про ОГК "Металург".

22. З другого питання порядку денного засідання правління заслухали члена правління ОСОБА_16 , який повідомив, що рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 та наказом №4 від 17.06.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління Кооперативу, з моменту поновлення на посаді ОСОБА_1 жодного разу не з`явився на робочому місці та на дату засідання не приступив до виконання обов`язків, звернув увагу присутніх на засіданні членів правління на той факт, що ОСОБА_1 не є членом правління та з урахуванням розд.9 статуту ОГК "Металург" не може займати посаду голови правління, за наслідками чого вирішили, крім іншого, звільнити з 24.06.2021 ОСОБА_1 з посади голови правління ОГК "Металург".

23. За наслідками проведення засідання правління Кооперативу від 24.06.2021 складений протокол №2 від 24.06.2021 засідання правління ОГК "Металург".

24. 24.06.2021 ОГК "Металург" в особі голови правління ОСОБА_23 на підставі протоколу №2 від 24.06.2021 засідання правління Кооперативу видав наказ №6 "Про звільнення з роботи" про звільнення з 24.06.2021 ОСОБА_1 з посади голови правління ОГК "Металург" згідно п.2 ст.36 КЗпП.

25. 06.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Броварський ВДВС) із заявою б/н від 06.09.2021 про примусове виконання рішення суду надав оригінал наказу №361/1059/17, виданого Господарським судом Київської області 14.07.2021.

26. 07.09.2021 головний державний виконавець Броварського ВДВС про відкрив виконавче провадження ВП №66719189 з примусового виконання наказу №361/1059/17, виданого Господарським судом Київської області 14.07.2021.

27. 14.09.2021 головний державний виконавець Броварського ВДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження" у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду в добровільному порядку.

Короткий зміст позовних вимог

28. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Кооперативу про:

- визнання дій правління Кооперативу від 24.06.2021 щодо поновлення ОСОБА_1 такими, що не відповідають вимогам закону;

- визнання рішень правління від 24.06.2021 такими, що не відповідають вимогам закону;

- визнання наказу від 17.06.2021 №4 "Про поновлення на роботі", виданого головою правління ОСОБА_24 , таким, що не відповідає вимогам закону;

- зобов`язання голови правління ОСОБА_24 видати новий наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді голови правління за формою, що відповідає вимогам законодавства;

- зобов`язання голови правління ОСОБА_24 допустити ОСОБА_1 , поновленого на посаді голови правління, до відповідного робочого місця та здійснити передачу ОСОБА_1 печатки та всіх необхідних для роботи голови правління документів;

- зобов`язання голови правління ОСОБА_24 скоригувати табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язання голови правління ОСОБА_24 внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 ;

- стягнення з Кооперативу середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного (поновлення) звільнення.

29. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

30. Господарський суд Київської області рішенням від 09.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позов задовольнив частково; стягнув з Кооперативу на користь ОСОБА_1 86 938,40 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу; відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

31. Рішення судів попередніх інстанції мотивовані, зокрема, таким:

- обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №361/1059/17 є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню;

- оспорюваний наказ №4 "Про поновлення на роботі" від 17.06.2021 було видано із дотриманням положень КЗпП та інших нормативно-правових актів - за наявності відповідних правових підстав, оскільки вказаний наказ був виданий та спрямований на добровільне виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17; відсутність окремих реквізитів не є підставою для визнання його недійсним чи скасування, натомість може бути підставою для внесення відповідних змін до наказу;

- вказаний наказ був виданий після прийняття та проголошення рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 до набрання ним законної сили, що жодним чином не є перешкодою для добровільного виконання зазначеного рішення суду;

- на момент ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 16.06.2021 у справі №361/1059/17 та на момент проведення засідання правління від 24.06.2021 позивач вже не був членом правління Кооперативу у зв`язку із припиненням його повноважень згідно рішення відповідних загальних зборів членів (загальних зборів уповноважених представників членів) Кооперативу та враховуючи закінчення трирічного строку, на який позивача було обрано до складу правління; вказані обставини унеможливлюють подальше перебування позивача на посаді голови правління і, відповідно, поновлення його на зазначеній посаді;

- така підстава для звільнення з 24.06.2021 ОСОБА_1 з посади голови правління ОГК "Металург", як те, що з моменту видачі наказу №4 "Про поновлення на роботі" Кооперативу жодного разу не з`явився на робочому місці та не приступив до виконання обов`язків голови правління ОГК "Металург" є неправомірною, оскільки сам наказ №4 "Про поновлення на роботі" ОГК "Металург" направив позивачу із супровідним листом засобами поштового зв`язку - цінним листом з описом вкладення лише 25.06.2021, і відповідно позивач фактично не приступив до виконання обов`язків голови правління ОГК "Металург" не зі своєї вини;

- правильний розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до моменту повторного звільнення (24.06.2021), а саме за період з 17.04.2019 до 23.06.2021 (із урахуванням періоду згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №361/1059/17 до моменту повторного звільнення у відповідності до рішення правління від 24.06.2021) становить 159,52 грн х 545 р.д. = 86 938,40 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

32. 10.10.2023 на адресу електронної пошти Верховного Суду надійшла касаційна скарга, подана від імені представника Кооперативу - адвоката Целікова В.В. на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023.

33. Верховний Суд ухвалою від 30.10.2023 касаційну скаргу повернув без розгляду, оскільки матеріали касаційної скарги не містили відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на касаційну скаргу, із використанням підсистеми "Електронний суд".

34. 11.11.2023 Кооператив через систему Електронний суд повторно звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, в якій просить їх скасувати в частині про задоволення позову про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 86 938,40 грн та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

35. Верховний Суд ухвалою від 11.12.2023 касаційну скаргу залишив без руху. 26.12.2023 від скаржника надійшла заява на виконання ухвали від 11.12.2023, до якої додано касаційну скаргу у новій редакції та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

36. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 ч.2 ст.287, пунктами 1, 3, 4 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, зокрема, таке:

- порушенні строки звернення до суду; позовна заява не містить вимогу щодо скасування наказу про звільнення позивача 24.06.2021; позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного поновлення (звільнення) є похідною вимогою; позивач пропустив строк звернення до суду; при цьому заяв щодо поновлення строку, встановленого ст.233 КЗпП, позивач не надавав; оскільки пропущений строк звернення до суду щодо оскарження наказу від 24.06.2021 №6, то відсутні підстави для проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу (посилається на постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №922/1161/18, від 17.02.2022 у справі №757/53948/16-ц);

- позовна заява подана з порушенням ст.162 ГПК; порушено ст.163 ГПК (не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; не зазначена ціна позову та обґрунтування розрахунку);

- порушено та не встановлено строки розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу; позивач не є членом правління на час поновлення на роботі 17.06.2021 та не був членом правління починаючи з 27.03.2013; після закінчення повноважень членів правління кооперативу 27.03.2013 позивач втратив право очолювати її виборний орган - бути головою правління; з 27.03.2013 і до обрання нового голови правління позивач не міг укладати трудовий договір з відповідачем, а тому сам факт, що між позивачем та відповідачем укладено трудовий договір після 26.03.2013 є нікчемним; оплата за час вимушеного прогулу на виборній посаді проводилися лише за час перебування працівником у фактичних трудових відносинах, тобто до дати закінчення повноважень па виборній посаді (аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц);

- суд не може вийти за межі позовних вимог та, в порушення принципу диспозитивності, самостійно обирати правову підставу та предмет позову (посилається на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, від 13.02.2018 у справі №264/4263/16-ц, від 24.09.2019 у справі №819/1420/15, від 18.05.2018 у справі №826/6965/14, від 27.11.2018 у справі №807/997/16, від 15.07.2019 у справі №804/14556/15, від 20.11.2019 у справі №826/9457/18, від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 23.12.2019 у справі №815/3145/15, від 07.02.2020 у справі №826/11086/18, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 23.06.2020 у справі №820/1545/16, від 06.08.2020 у справі №805/3147/16-а, від 25.03.2020 у справі №752/18396/16-а, від 14.03.2018 у справі №696/323/17-ц, від 02.10.2019 у справі №750/3021/18, від 20.11.2019 у справі №826/9457/18); суд першої інстанції, самостійно обравши період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 17.04.2019 до 23.06.2021), самостійно визначив позовну вимогу і не встановив факт перебування у трудових відносинах позивача та відповідача у цей період, тобто не встановив чи порушені саме у цей період та чим саме права позивача;

- позивач через систему "Електронний суд" 07.02.2023 та 08.02.2023 подав нові документи, але не надав доказів їх надсилання відповідачу; відповідач заперечував проти приєднання таких доказів; суд, в порушення ст.80 ГПК, приєднав докази до матеріалів справи та не надав час відповідачу для підготовки своїх аргументів щодо них;

- позивач 07.02.2023 (після закриття підготовчого провадження) направив до суду заяву про долучення доказів та зазначив, що заява подана на виконання ухвали суду від 27.01.2023 та 30.01.2023, які в матеріалах справи відсутні; відсутнє підтвердження неможливості подати такі докази разом з позовною заявою; такі докази не можуть бути належними та допустимими;

- до початку судових дебатів у судовому засіданні 09.02.2023 відповідач надав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат; суд першої інстанції не розглянув питання розподілу судових; суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки діям суду першої інстанції та не вирішив питання розподілу судових витрат (посилається на постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19);

- необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі працівника у випадку, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився; суд може змінити дату звільнення на ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення на п.2 ч.1 ст.36 КЗпП; укладання трудового договору іншого, аніж строковий, не передбачено; суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та не взяли до уваги, що положення строкового трудового договору не передбачають автоматичного продовження його дії; оплата за час вимушеного прогулу на виборній посаді проводиться лише за час перебування працівником у фактичних трудових відносинах, тобто до дати закінчення повноважень на виборній посаді (постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/10306/20(910/21682/15), від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц, від 28.03.2018 у справі №431/1490/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18).

37. 01.03.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу Кооперативу без задоволення, оскаржувані рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2019 до 23.06.2021 - без змін, а в частині інших позовних вимог, зокрема, щодо нестягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 13.02.2017 до 16.04.2019 - направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

38. У відзиві ОСОБА_1 , зокрема, зазначає:

- оскаржувані рішення про стягнення з Кооперативу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 86 938,40 грн є обґрунтованими та законними в частині лише за період з 17.04.2019 до 23.06.2021;

- суди попередніх інстанцій помилково не врахували період вимушеного прогулу з 13.02.2017 до 17.03.2019; підтвердженням цьому є наказ Господарського суду Київської області від 14.07.2021 у справі №361/1059/17, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді саме з 13.02.2017; до 16.06.2021 тривав період вимушеного прогулу;

- факт подання ОСОБА_1 розрахунку суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відображений в його уточненій позовній заяві та підтверджений оскаржуваними рішеннями;

- доводи касаційної скарги не відповідають матеріалами справи та підтверджені висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

39. 20.03.2024 від Кооперативу надійшли додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, зазначає:

- у 2010 році загальні збори Кооперативу обрали склад та голову ( ОСОБА_1 ) правління, повноваження яких діяли з 27.03.2010 до 27.03.2013;

- в період між 27.03.2013 та 29.02.2020 голова правління фактично не обирався; оскільки функцій голови правління позивач не міг виконувати (відповідно були відсутні трудові відносини між позивачем та відповідачем), то незаконним є нарахування середнього заробітку за відсутності фактичного перебування у трудових відносинах;

- рішенням у справі №351/1059/17 ОСОБА_1 поновили на посаді саме 17.03.2017, але в рішенні не зазначено, до якої саме дати його поновлено, а оскільки зазначено лише одну дату, то відповідно ця дата і є датою поновлення на виборній посаді та, відповідно, датою звільнення голови правління, повноваження якого на виборній посаді закінчились 27.03.2013; твердження ОСОБА_1 про те, що його поновили з 27.02.2017 до часу винесення рішення у справі №351/1059/17 є безпідставним;

- ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначає, про яке саме незаконне поновлення чи то звільнення він просить стягнути середній заробіток, не зазначає ані період такої дії, ані суму;

- перед судовими дебатами у суді першої інстанції позивач надав заяви та клопотання з доказами та розрахунками, вказуючи, що такі докази були витребувані ухвалами від 27.01.2023 та 30.01.2023, однак цими ухвалами не витребовувалися докази; враховуючи, що підготовче провадження було закрито, суд першої інстанції мав повернути позивачу надані ним докази;

- у позові не зазначена матеріальна вимога, та відповідно, не вказана сума позову, період, за який така позовна вимога визначається; суд самостійно, всупереч законодавства змінив позовну вимогу з немайнової на майнову, самостійно встановив період та провів розрахунки середнього заробітку за нібито вимушений прогул позивача;

- доповнення немайнового позову майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а є пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог;

- суди попередніх інстанцій не дослідили, що повноваження позивача як голови правління закінчилися 27.03.2013.

40. 20.03.2024 від Кооперативу надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОГК "Металург" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22 000,00 грн, що понесенні внаслідок розгляду касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

41. Верховний Суд ухвалою від 12.02.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Кооперативу, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 13.03.2024.

42. 13.03.2024 у судовому засіданні Верховний Суд оголосив перерву до 20.03.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо виходу суду за межі позовних вимог

43. Суди попередніх інстанцій стягнули з Кооперативу на користь ОСОБА_1 загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до моменту повторного звільнення (24.06.2021) у період (з 17.04.2019 до 23.06.2021).

44. Кооператив у касаційній скарзі з посиланням на порушення принципу диспозитивності та неврахування висновків Верховного Суду щодо неможливості виходу за межі позовних вимог вказує, що суд першої інстанції, обравши період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 17.04.2019 до 23.06.2021), самостійно визначив позовну вимогу і не встановив факт перебування позивача у трудових відносинах у цей період та порушення його прав. Звертає увагу, що у позові ОСОБА_1 не зазначав, за який саме період він має намір стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

45. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані рішення про стягнення з Кооперативу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 86 938,40 грн є обґрунтованими та законними в частині лише за період з 17.04.2019 до 23.06.2021; суди попередніх інстанцій помилково не врахували період вимушеного прогулу з 13.02.2017 до 17.03.2019; підтвердженням цьому є наказ Господарського суду Київської області від 14.07.2021 у справі №361/1059/17, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді саме з 13.02.2017; до 16.06.2021 тривав період вимушеного прогулу.

46. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника, виходячи з такого.

47. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

48. Предметом оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Кооперативу на користь ОСОБА_1 загального розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до моменту повторного звільнення (період з 17.04.2019 до 23.06.2021).

49. Висловлюючи незгоду як з фактом нарахуванням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, так і з періодом такого нарахування, Кооператив вказує на порушення судами попередніх інстанцій принципу диспозитивності, вважає, що вони самостійно обрали період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

50. Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

51. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.2 ст.14 ГПК). Згідно з ч.2 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

52. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, на які посилається скаржник).

53. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, на яку посилається скаржник).

54. З наведеного вбачається, що господарський суд при розгляді справи обмежений позовними вимогами особи, яка звернулась з позовом про захист свої прав та/або законних інтересів, та не може виходити за їх межі.

55. Предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до Кооперативу про:

- визнання дій та рішення правління Кооперативу від 24.06.2021 щодо поновлення ОСОБА_1 такими, що не відповідають вимогам закону;

- визнання наказу від 17.06.2021 №4 "Про поновлення на роботі", виданого головою правління ОСОБА_24 , таким, що не відповідає вимогам закону;

- зобов`язання голови правління ОСОБА_24 : 1) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді голови правління; 2) допустити ОСОБА_1 до робочого місця та здійснити передачу печатки та всіх необхідних для роботи голови правління документів; 3) скоригувати табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу щодо ОСОБА_1 ; 4) внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 ;

- стягнення з Кооперативу середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного (поновлення) звільнення.

56. ОСОБА_1 08.02.2023 через систему "Електронний суд" та 09.02.2023 письмово подав заяву про надання позивачем доказів в повному обсязі/доповнення до заяви від 08.02.2023, сформованої в системі "Електронний суд" (т.3 а.с.25-26, т.3 а.с.43-44).

57. У вказаній заяві ОСОБА_1 надав розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2021 до 09.02.2023 на загальну суму 84 418,41 грн. Кооператив контрозрахунок не подавав і проти стягнення заперечував.

58. Водночас суди попередніх інстанцій стягнули з Кооперативу на користь ОСОБА_1 86 938,40 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2019 до 23.06.2021 (з урахуванням періоду стягнення згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №361/1059/17 до моменту повторного звільнення від 24.06.2021).

59. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили, який саме період для стягнення визначав позивач, і жодним чином не аргументували стягнення середньої заробітної плати частково за інший період, аніж зазначений самим позивачем.

Щодо перебування позивача на виборній посаді

60. Кооператив зазначив, що суд першої інстанції хоч і правильно визначив дату обрання ОСОБА_1 на виборну посаду голови правління, проте не встановив дату припинення його повноважень (27.03.2013); як наслідок суди неправильно встановили строк вимушеного прогулу та період, за який відповідач має сплатити середній заробіток за вимушений прогул. Наголошує, що оплата за час вимушеного прогулу на виборній посаді проводиться лише за час перебування працівником у фактичних трудових відносинах, тобто до дати закінчення повноважень па виборній посаді (посилається на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц).

61. Кооператив також вказав, що законодавством України не передбачено подовження строків виконання функцій на виборній посаді за строковим трудовим договором без перевиборів на таку посаду; як наслідок позивач поновлений на посаді судом, але не може стати головою правління кооперативу, оскільки його повноваження закінчились в 2013 році та на час звернення до суду у 2017 році вже були не дійсні; на час прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді працювала інша особа, яку обрали на виборну посаду та з якою укладено строковий трудовий договір. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та не взяли до уваги, що положення строкового трудового договору не передбачають автоматичного продовження його дії; оплата за час вимушеного прогулу на виборній посаді проводиться лише за час перебування працівником у фактичних трудових відносинах, тобто до дати закінчення повноважень на виборній посаді (постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/10306/20(910/21682/15), від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц, від 28.03.2018 у справі №431/1490/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18).

62. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника, виходячи з такого.

63. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повинні були дослідити, за який період законодавством передбачена можливість такого стягнення за умови, що звільнена особа обіймала виборну строкову посаду.

64. Так, члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років (ч.5 ст.16 Закону "Про кооперацію").

65. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили, що після закінчення строкового трудового договору 26.03.2013 ОСОБА_1 не приймали на роботу до Кооперативу та не укладали з ним будь-які трудові договори, тобто не було жодних трудових відносин, що є підставою для відмови у поновленні його на роботі (посилається на Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №431/1490/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18).

66. Верховний Суд звертає увагу, що оскаржувані судові рішення переглядаються виключно в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

67. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/10306/20(910/21682/15), ОГК "Металург" зазначив, що укладання трудового договору іншого, аніж строковий, не передбачено ані Статутом підприємства, ані нормативно-правовими актами.

68. Так, у справі №910/10306/20(910/21682/15) розглядалися вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

69. Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 у справі №910/10306/20(910/21682/15), на яку посилається скаржник, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки трудові відносини між сторонами виникли саме за строковим договором, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку, а інших договорів (контрактів) між сторонами не існує.

70. Кооператив, посилаючись на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц, вказує, що стягнення оплати за час вимушеного прогулу на виборній посаді можливе лише до дати закінчення повноважень па виборній посаді, враховуючи що позивач не перебував у фактичних трудових відносинах з дати першого звільнення.

71. Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №757/40835/15-ц, на яку посилається скаржник, встановив, що особа була обрана до складу Президії ТПП України строком на 5 років, її повноваження на виборній посаді закінчувалися 27.05.2015; оскільки особу звільнили з займаної посади 19.05.2015, то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.05.2015 до 27.05.2015.

72. Тобто, за результатами розгляду справи №757/40835/15-ц суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначивши кінцевою датою такого стягнення останній день повноважень особи на виборній посаді.

73. Суд першої інстанції у цій справі встановив, що ОСОБА_1 з 12.11.2011 був призначений головою правління ОГК "Металург", проте не встановив, коли саме припинились його повноваження (строк на який він був обраний), і чи виконував він фактично свою роботу після закінчення строку, на який він був обраний, і якщо так, то до якої дати.

74. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, Кооператив вказував, що оскільки трудові взаємовідносини між позивачем та відповідачем на виборній посаді припинилися 27.03.2013, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується, виходячи з кількості днів, коли позивач мав би виконувати трудові функції.

75. Водночас суд апеляційної інстанції не дослідив ці важливі аргументи Кооперативу та відповіді на них не надав.

76. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що для правильного встановлення строку вимушеного прогулу та періоду, за який відповідач має сплатити середній заробіток за вимушений прогул, суди попередніх інстанцій повинні були встановити не лише дату обрання ОСОБА_1 на виборну посаду голови правління, а й визначити строк, на який він був обраний, та дату фактичного припинення його повноважень, якщо він перебував на цій посаді після спливу строку, на який він був обраний.

77. З огляду на викладене вище, Верховний Суд доходить висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню, а справа №911/2875/21 в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо строків звернення до суду

78. Кооператив у касаційній скарзі вказує, що порушенні строки звернення до суду; позовна заява не містить вимогу щодо скасування наказу про звільнення позивача 24.06.2021; позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного поновлення (звільнення) є похідною вимогою; позивач пропустив строк звернення до суду; при цьому заяв щодо поновлення строку, встановленого ст.233 КЗпП, позивач не надавав; оскільки пропущений строк звернення до суду щодо оскарження наказу від 24.06.2021 №6, то відсутні підстави для проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу (посилається на постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №922/1161/18, від 17.02.2022 у справі №757/53948/16-ц).

79. ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що станом на 30.09.2021 (день реєстрації позовної заяви) відповідач ОГК "Металург" не мав виготовлених протоколів засідання правління від 17.06.2021 та від 24.06.2021, список членів Кооперативу, які висловили недовіру ОСОБА_1 , актів комісії, зазначених в Наказі №4 від 17.06.2021 "Про поновлення на роботі", а можливо, мав лише формально складений Наказ №4 від 17.06.2021 на виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді аби виконати вимоги ст.235 КЗпП.

80. Верховний Суд стосовно цих доводів скаржника зазначає таке.

81. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 ст.233 КЗпП.

82. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116) (ч.2 ст.233 КЗпП).

83. Так, скаржник, посилаючись на порушення строків звернення до суду, зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №922/1161/18, від 17.02.2022 у справі №757/53948/16-ц.

84. Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №922/1161/18, на яку посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається. У справі №922/1161/18 розглядалися вимоги про стягнення коштів за договором фінансового лізингу за первісним позовом та припинення поруки за зустрічним. Верховний Суд у постанові від 18.02.2019 у справі №922/1161/18 не робив висновків щодо поновлення строку звернення до суду, встановленого ст.233 КЗпП. Отже, спірні правовідносини у цій справі та справі №922/1161/18 є неподібними за змістовним критерієм.

85. Однак, у справі №757/53948/16-ц розглядалися вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі №757/53948/16-ц зазначив, що перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом "ex officio", незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч.3 ст.267 ЦК).

86. У позовній заяві ОСОБА_1 просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом, до позову додав заяву про поновлення строку на звернення до суду.

87. Однак, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не висловлювалися щодо строку звернення позивача до суду, залишили поза увагою подану ним заяву про поновлення строку та вирішуючи питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не дослідили, чи дотримані строки звернення ОСОБА_1 до суду.

Щодо клопотання про розподіл судових витрат

88. Кооператив у касаційній скарзі вказує, що до початку судових дебатів у судовому засіданні 09.02.2023 він надав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат; суд першої інстанції не розглянув питання розподілу судових; суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки діям суду першої інстанції та не вирішив питання розподілу судових витрат (посилається на постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

89. Верховний Суд погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

90. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

91. Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

92. Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

93. Про порядок вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається скаржник.

94. Як встановили суди попередніх інстанцій, 09.02.2023 ОГК "Металург" звернувся із клопотанням про розподіл судових витрат.

95. Так, Господарський суд Київської області в оскаржуваному рішенні вказав:

"Представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання б/н від 09.02.2023 р. із доданими до неї документами, що долучені судом до матеріалів справи, клопотання б/н від 09.02.2023 р. щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката із доданими до неї документами, що долучені судом до матеріалів справи, та надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву".

96. Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові зазначив:

"Щодо відшкодування судових витрат, скаржник зазначає, що відповідач, до початку судових дебатів, у судовому засіданні 09.02.2023, надав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених відповідачем судових витрат, зокрема, копій документів договору, рахунків, актів виконаних робіт, платіжних доручень, меморіальних ордерів щодо витрат на професійну правничу допомогу., однак, суд першої інстанції не розглянув питання розподілу судових витрат та не прийняв жодного рішення стосовно розподілу судових витрат".

97. Однак, як правильно вказує скаржник, ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції взагалі не розглянули клопотання Кооперативу від 09.02.2023 про розподіл судових витрат. Не вказали суди попередніх інстанцій й про наявність підстав для залишення його без розгляду.

98. Верховний Суд звертає увагу на це порушення норм ГПК і відповідно до приписів ст.316 ГПК дає вказівку господарському суду розглянути клопотання Кооперативу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи.

Щодо доказів

99. Кооператив у касаційній скарзі зазначає, що позивач через систему "Електронний суд" 07.02.2023 та 08.02.2023 подав нові документи, але не надав доказів їх надсилання відповідачу; Кооператив заперечував проти приєднання таких доказів, але суд, в порушення ст.80 ГПК, приєднав їх до матеріалів справи та не надав час відповідачу для підготовки своїх аргументів. Наголошує, що позивач 07.02.2023 (після закриття підготовчого провадження) направив до суду заяву про долучення доказів та зазначив, що заява подана на виконання ухвали суду від 27.01.2023 та 30.01.2023, які в матеріалах справи відсутні; відсутнє підтвердження неможливості подати такі докази разом з позовною заявою; такі докази не можуть бути належними та допустимими.

100. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

101. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч.2 ст.164 ГПК).

102. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

103. Одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (п.3 ч.1 ст.177 ГПК). Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ч.1 ст.194 ГПК).

104. Господарський суд Київської області ухвалою від 03.11.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

105. ОСОБА_1 08.02.2023 через систему "Електронний суд" та 09.02.2023 письмово подав заяву про надання позивачем доказів в повному обсязі/доповнення до заяви від 08.02.2023, сформованої в системі "Електронний суд" (т.3 а.с.25-26, т.3 а.с.43-44).

106. Тобто, вказані заяви з доказами ОСОБА_1 подав після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

107. Незважаючи на це, суд першої інстанцій долучив надані позивачем докази до матеріалів справи.

108. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК).

109. Тобто, ч.8 ст.80 ГПК містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Єдиним винятком з цього є обґрунтування особою неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. В такому випадку особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

110. Суд першої інстанції, приєднавши до матеріалів справи подані позивачем докази, не вирішив питання поважності причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк. Суд апеляційної інстанції, всупереч наведеним Кооперативом в апеляційній скарзі доводам, теж не звернув увагу на таке процесуальне порушення і не навів мотивів відхилення аргументу, викладеного в апеляційній скарзі.

111. Верховний Суд зауважує, що не будь які порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. В силу приписів ч.3 ст.310 ГПК такі порушення мають призвести до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

112. Водночас скаржник не зазначив, як саме таке порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також чи призвело це до неправильного встановлення цих обставин.

113. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скаржник мав належним чином обґрунтувати, як саме долучення судом першої інстанції поданих позивачем доказів вплинуло на результат вирішення справи в цій частині. Однак в касаційній скарзі таке обґрунтування відсутнє.

Щодо порушень норм процесуального права

114. Скаржник вказує, що позовна заява подана з порушенням ст.162 ГПК; порушено ст.163 ГПК (не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; не зазначена ціна позову та обґрунтування розрахунку).

115. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

116. У ч.3 ст.162 ГПК перелічені відомості, які має містити позовна заява, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п.3), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.9).

117. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (ч.1 ст.163 ГПК).

118. Обґрунтовуючи порушення позивачем положень статей 162, 163 ГПК під час подання позову у цій справі, скаржник з посиланням на відповідну підставу касаційного оскарження не вказує, яким чином це призвело до ухвалення незаконних рішень у справі.

119. У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 ч.2 ст.287, пунктами 1, 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК.

120. Згідно з ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 ГПК.

121. Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

122. Підстава касаційного оскарження судових рішень, закріплена у п.1 ч.3 ст.310 ГПК, застосовується завжди спільно з пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК. Тобто йдеться про те, що суди попередніх інстанцій мають не дослідити зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, і такі порушення мають бути допущенні або внаслідок застосування норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, або ж скаржник має обґрунтувати потребу подолання відповідного висновку Верховного Суду чи зазначити про відсутність такого висновку суду касаційної інстанції.

123. Посилаючись на порушення статей 162, 163 ГПК, Кооператив не вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, необхідність відступу від таких висновків або про відсутність таких висновків. Скаржник лише констатує факт порушення норм процесуального права.

124. Верховний Суд зауважує, що не будь які порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. В силу приписів ч.3 ст.310 ГПК такі порушення мають призвести до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

125. Оскільки порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник (статті 162, 163 ГПК) не підпадають під підстави касаційного оскарження судових рішень, що визначені у ч.2 ст.287 ГПК та пунктах 1, 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, на які посилався скаржник, Верховний Суд залишає ці доводи Кооперативу без розгляду.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК

126. Кооператив у касаційній скарзі також посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

127. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 ГПК.

128. Верховний Суд звертає увагу, що ОГК "Металург" посилається на всі чотири підстави касаційного оскарження, передбачені вказаною нормою, однак у тексті касаційної скарги не обґрунтовує підстави, визначені пунктами 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

129. Так, Кооператив не вказав про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях. Крім того, скаржник не зазначив, про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах.

130. За таких обставин, визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердились після відкриття касаційного провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

131. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

132. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК).

133. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

134. Відповідно до приписів ст.316 ГПК Верховний Суд вказує, що під час нового розгляду справи суду необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, строк, на який позивач був обраний на виборну посаду, період фактичного виконання ним своїх обов`язків, періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , а також розглянути клопотання Кооперативу про розподіл судових витрат.

Судові витрати

135. 20.03.2024 від Кооперативу надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОГК "Металург" витрат на професійну правничу допомогу, що понесенні внаслідок розгляду касаційної скарги.

136. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №911/2875/21 в частині стягнення з Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області в цій частині та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець