Постанова

від 26.03.2024 по справі 925/546/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/546/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Гурчак Р. В., Луговик Є. В. (самопредставництво),

відповідача - Конопатський О. О. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023,

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"

про стягнення 2 260 307,52 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) [далі - Окрема комендатура, позивач] звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 2 260 307,52 грн штрафних санкцій (пеня та 3 % річних) за невиконання зобов`язань за Договором на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 від 18.10.2022 №616-22 (ЦЗ) [далі - Договір].

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов Договору в частині порушення строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 (суддя Довгань К. І.) у справі № 925/546/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів: Корсак В. А., Євсіков О. О., Алданова С. О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі положень пунктів 7.2. та 7.7. Договору, з огляду на те, що позивач не довів обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Окрема комендатура (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Окрема комендатура зазначає про застосування судами норм права, а саме:

- статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17 та від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19 (щодо права сторін на укладання "змішаного договору" та обов`язковості договору, який закріплений в статті 629 ЦК України);

- статей 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та з`ясування обставин, що входять до предмету доказування, з урахуванням підстав позову і умов укладеного між сторонами Договору).

4.1.3. За твердженням скаржника, ухвалюючи судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не з`ясували природу правовідносин, які виникли між сторонами, та зміст умов Договору (пунктів 4.6 та 7.6), що призвело до неправильної кваліфікації спірних правовідносин і оцінки зібраних у справі доказів.

4.1.4. Суди першої та апеляційної інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, порушили вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені положеннями частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Як установили суди попередніх інстанцій 18.10.2022 між позивачем та відповідачем укладений Договір на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 за № 616-22 (ЦЗ), за умовами якого відповідач (постачальник) зобов`язався у 2022 році поставити позивачу (замовнику) товари, зазначені в Специфікації, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити ці товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: автопаливозаправник АПЗ-10 на базі шасі А8ТКА ІЇО9 4x4, код ДК 021:2015 - 34130000-7 "Мототранспортні вантажні засоби". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно з специфікацією.

5.2. За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору загальна сума Договору складала: 48 642 000,00 грн (сорок вісім мільйонів шістсот сорок дві тисячі гривен 00 копійок), у т.ч. ПДВ 0%. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами.

5.3. Товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до пункту 3.2 Розділу ІІІ Договору (пункт 4.5 Договору).

5.4. У Розділі 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати, зокрема у пункті 4.6 погодили, що:

- попередня оплата у розмірі 30 % від загальної вартості товару у сумі 14 592 600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору Сторонами на строк визначений пункті 5.1 розділу 5 цього Договору (не пізніше - 12.12.2022);

- перерахування 70 % від загальної вартості товарів у сумі 34 049 400,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, Замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акта приймання - передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

5.5. Згідно з положеннями пункту 5.1. Договору постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022. У разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12.12.2022.

5.6. Положеннями пункту 5.2 Договору сторони узгодили місце поставки (передачі) товару та умови поставки - на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою, визначеною сторонами.

5.7. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до частини другої статті 231 ГК України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

5.8. За умовами положень пункту 7.7 Договору постачальник у відповідності до частини шостої статті 231 ГК України за весь час користування чужими коштами з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

5.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору позивач (замовник) здійснив попередню оплату товару в розмірі 30 % від загальної вартості Договору на суму 14 592 600,00 грн, що не заперечується сторонами.

5.10. У подальшому між сторонами відбулось листування, зокрема:

- 30.11.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 30/11/2022-1 про продовження терміну (строку) поставки договору до 19.02.2023. Також, у листі вказував, що у разі неможливості продовження термінів поставки, просив розірвати договір та, у зв`язку з цим, надати реквізити для повернення отриманої попередньої оплати;

- 08.12.2022 позивач направив відповідачу лист-відповідь "Щодо розірвання договору" у якому повідомив про неможливість продовження строку поставки товару у зв`язку із закінченням бюджетного року та просив відповідача повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок.

5.11. Відповідач повернув позивачу попередню оплату у розмірі 14 592 600,00 грн, зокрема:

- платіжним дорученням від 12.12.2022 № 2516 на суму 6 201 885,00 грн;

- платіжним дорученням від 20.12.2022 № 2574 на суму 4 012 965,00 грн;

- платіжним дорученням від 26.12.2022 № 2586 на суму 1 459 260,00 грн;

- платіжним дорученням від 30.12.2022 № 3895на суму 2 918 520,00 грн.

5.12. Після повернення відповідачем сум попередньої оплати у повному обсязі сторони 30.12.2022 уклали Додаткову угоду до Договору, якою узгодили, що з моменту набрання чинності цією Додатковою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються, окрім, відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого пунктом 4.6 розділу IV Договору.

5.13. Стверджуючи про порушення відповідачем умов Договору позивач (замовник) звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до положень пунктів 7.2 та 7.7 Договору, а також 3 % річних.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.03.2024 № 32.2-01/474 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 925/546/23 у зв`язку з перебуванням судді Колос І. Б. у відпустці.

6.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції - в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та 3% річних за невиконання Договору на закупівлю, зокрема, в частині строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати.

7.2. Згідно з доводами касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції, яким суд відмови у задоволенні позовних вимог.

7.3. Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Саме скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.7. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7.8. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.9. Так, Суд зазначає про те, що спір у справі стосується вимог про стягнення штрафних санкцій та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням стороною взятих на себе зобов`язань в частині повернення передоплати (у разі коли сторони розірвали Договір на закупівлю та товар не був поставлений).

7.10. Верховний Суд неодноразово наголошував, що розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

7.11. Суд звертає увагу скаржника, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

7.12. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17 та від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19.

7.13. Зокрема, як вже було зазначено вище, у справі, що розглядається спір стосується вимог про стягнення штрафних санкцій та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням стороною взятих на себе зобов`язань за договором. Спірні правовідносини сторін у цій справі виникли, як вірно визначили суди попередніх інстанцій з договору поставки та підпадають під правове регулювання положень статті 712 ЦК України та статті 265 ГК України.

7.14. Натомість:

- у справі № 456/2946/17 предметом спору є вимоги: за первісним позовом - про зобов`язання відповідача виконати умови попереднього договору для подальшого придбання відповідачем нерухомого майна та за зустрічним позовом - про встановлення нікчемності правочину;

- у справі № 199/1917/19 предметом спору є вимоги про стягнення витрат на відшкодування матеріальних збитків, понесених на ремонт транспортного засобу, внаслідок ДТП.

7.15. Отже, із наведених скаржником справ № 456/2946/17 та № 199/1917/19 вбачається, що вони прийняті у правовідносинах, які мають відмінні предмет та підстави позову, що вказує на інший зміст позовних вимог і матеріально-правове регулювання відносин і, як наслідок, виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових висновків, як нерелевантних. Таким чином доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими, оскільки правовідносини у наведених вище справах та у справі, що розглядається не є подібними.

Щодо інших доводів касаційної скарги

7.16. Ураховуючи характер та причину спору, що виник між сторонами (пункти 7.9 і 7.13 цієї постанови), а також доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами положень статей 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України (без урахування висновків Верховного Суду у справах № 916/2586/20, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17) у сукупності доводами касаційної скарги, які наведені у пунктах 4.1.3, 4.1.4 цієї постанови, Суд виходить з такого.

7.17. Зазначені вище норми є нормами процесуального права, відтак загальними для застосування судами під час вирішення всіх категорій справ у господарських судах. Їх застосування залежить як від предмету доказування та підстав позову, доводів і заперечень сторін та доказів, так і від встановлених обставин справи.

7.18. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

7.19. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

7.20. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.21. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина сьома статті 193 ГК України).

7.22. Верховний Суд відзначає, що як встановили суди - сторони спору уклали Договір поставки товару.

7.23. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.24. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 ГК України).

7.25. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.26. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

7.27. Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

7.28. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив про те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором, що призвело до розірвання договірних відносин між сторонами.

7.29. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди встановили факт розірвання Договору 08.12.2022 на підставі листа відповідача "Щодо продовження терміну (строку) поставки по договору" від 30.11.2022 за № 30/11/2-22-1 та відповіді позивача "Щодо розірвання договору" від 08.12.2022 за Вих. № 70/8346-22, у зв`язку з неможливістю відповідачем виконати договірні зобов`язання, у становлений Договором строк.

7.30. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що Договір між сторонами був розірваний саме за взаємною згодою сторін.

7.31. За висновком судів, викладене позивачем у листі від 08.12.2022 № 70/8346-22-Вих прохання здійснити повернення авансу із зазначенням відповідних реквізитів не може бути кваліфіковано, як вимога (в порядку частини другої статті 693 ЦК України) про відмову від договору та повернення суми попередньої оплати, оскільки таке прохання замовником висловлено до дати настання строку поставки. Тобто, за висновками судів, прострочення відповідачем зобов`язань за Договором не відбулось.

7.32. Суди заначили також, що оформлення сторонами досягнутої домовленості про припинення зобов`язань, шляхом підписання додаткової угоди від 30.12.2022, вже після остаточного перерахування відповідачем авансованого платежу, на переконання суду, також не доводить наявності у відповідача прострочення з виконання зобов`язань як щодо поставки, так і щодо повернення попередньої оплати.

7.33. З огляду на наведене, суди і дійшли висновків, що у цьому випадку відсутні підстави для стягнення неустойки, передбаченої, як у пункті 7.2, так і у пункті 7.7 Договору, а також застосування положень статті 231 ГК України та статті 625 ЦК України.

7.34. Надаючи оцінку доводам скаржника та висновкам судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зазначає таке.

7.35. В аспекті порушуваних у касаційній скарзі питань Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

7.36. Так, умовами укладеного між сторонами Договору було чітко погоджено та визначено права та обов`язки кожної із сторін, які застосовуються сторонами та підлягають виконанню з урахуванням його умов та положень чинного законодавства.

7.37. Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

7.38. Суди встановили, що на виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату товару на суму 14 592 600,00 грн (30 % від загальної вартості товару), як визначено сторонами у розділі 4 Договору. Тобто, суди встановили належне виконання замовником своїх зобов`язань за Договором.

7.39. Так, у силу приписів частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

7.40. Відповідно пункту 5.1. Договору товар повинен бути поставлений замовнику в термін не пізніше 20.11.2022, а у разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12.12.2022.

7.41. Суди встановили, що 25.10.2022 замовник перерахував грошові кошти у якості передоплати, тоді, як відповідач лише 30.11.2022 звернувся до замовника з пропозицією або продовжити термін виконання зобов`язання, або розірвати Договір.

7.42. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 693 ЦК України, які викладені у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23 (предметом спору є вимоги про стягнення суми попередньої оплати за контрактом на поставку (закупівлю) товарів, пені та штрафу), і яка ухвалена після подання касаційної скарги.

7.43. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, зокрема: "…що умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Крім того, у справі № 918/631/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" про стягнення попередньої оплати за укладеним сторонами форвардним контрактом, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов`язань діє до їх повного виконання сторонами".

7.44. Суд наголошує, що в силу положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.45. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

7.46. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

7.47. У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що як встановили суди позивач саме на виконання умов Договору здійснив попередню оплату товару на суму 14 592 600,00 грн, а відповідач повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань у строк та запропонував розірвати договір.

7.48. Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати саме у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, що у свою чергу і призвело до того, що позивач (покупець) і виявив бажання повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

7.49. Суд зазначає, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20).

7.50. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

7.51. Заявлені позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. При цьому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.52. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

7.53. Вимогами положень пунктів 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

7.54. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

7.55. Колегія суддів зазначає про те, що позивач як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно наводив аргументи про те, що наявні у справі докази свідчать, що розірвання Договору відбулось саме внаслідок неналежного виконання постачальником свої зобов`язань. Також наголошував на тому, що відповідач порушив вимоги Договору щодо строків повернення коштів (попередньої оплати) у п`ятиденний термін після розірвання Договору.

7.56. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку в частині того, що Договірні відносини сторони розірвали саме шляхом листування, а укладання додаткової угоди до Договору 30.12.2022 лише підтверджує вчинення сторонами дій на припинення договірних відносин.

7.57. Однак, Суд вважає передчасними висновки судів, що у відповідач не мав обов`язку повернути суму попередньої оплати за Договором у строки, визначені ним. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не дослідили положення умов Договору щодо строків поставки, щодо умов повернення попередньої оплати, а також не надали оцінки фактичним діям сторін щодо повернення попередньої оплати.

7.58. Зокрема, надаючи оцінку листуванню сторін суди залишили поза увагою положення пункту 7.6 Договору та частини другої статті 693 ЦК України у сукупності з положеннями статті 611 ЦК України та фактичним змістом (мотиви сторін) листів від 30.11.2022, від 08.12.2022, а також подальші фактичні дії, вчинені сторонами. Зокрема, в частині того, що розірвання Договору відбулось не з ініціативи замовника, а з ініціативи покупця, у зв`язку з неможливістю останнім виконати свої зобов`язання належним чином та у строк, встановлений Договором. Натомість у разі неможливості постачальника виконати свої зобов`язання у визначений строк, позивач, обрав варіант вимоги, передбачений частиною другою статті 693 ЦК України у вигляді повернення суми попередньої оплати.

7.59. Разом з тим, в силу положень частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України - постачальник вважається таким, що прострочив, оскільки він не поставив товар у строк, встановлений договором, і на наступний день не повернув одержану суму попередньої оплати товару.

7.60. У цьому аспекті Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій в порушення статей 86, 210, 236, 237 ГПК України не надали будь-якої оцінки діям відповідача в частині повернення суми попередньої оплати - у строк, визначений сторонами для поставки товару та/або у строк, визначений положеннями 7.6 Договору.

7.61. Зі змісту рішення місцевого суду так і оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізували аргументи обох сторін, не дослідили усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належну правову оцінку. Декларативно оцінили наявні у матеріалах справи докази та взагалі не досліджували і не встановили обставин дотримання / недотримання сторонами спору визначеного Договором порядку дій у виконанні взятих за ним зобов`язань, у тому числі і з урахуванням положень пунктів 7.6, 7.7 Договору, а відтак, не здійснили оцінки цьому.

7.62. Суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і наданих сторонами доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку, з урахуванням їх вірогідності, та не дослідили належним чином підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, а також обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи, у розрізі норм матеріального права та підстав стягнення пені і 3 % річних, з огляду на предмет та підставу позову.

7.63. З огляду на зазначене, Суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

7.64. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права (статті 611, 693 ЦК України) та процесуального права (статті 86, 210 73-79 ГПК України), що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.65. Отже, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.

7.66. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок пені та 3 % річних з урахуванням початку та закінчення періодів таких нарахувань та розглянути цю справу відповідно до правових висновків, які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

7.67. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.68. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.69. Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7.70. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору порушили норми процесуального права, внаслідок чого не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню, при цьому не врахували висновки щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені в наведених вище постановах Верховного Суду. Вказане, у свою чергу, свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.71. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, не беруться до уваги Касаційним господарським судом.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

8.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір в цій частині, відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023у справі№ 925/546/23 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова