Постанова

від 27.03.2024 по справі 907/66/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/66/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (Плотніцький Б.Д. - головуючий, судді: Гриців В.М., Кравчук Н.М.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2023 (суддя Андрейчук Л.В.) у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельне управління "Промжитлобуд"

до Ужгородської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

ВСТУП

1. Сторонами цього спору є Товариство з додатковою відповідальністю "Будівельне управління "Промжитлобуд" (далі - "Позивач", Товариство) і Ужгородська міська рада (далі - "Відповідач", Місто).

2. Правопопередник Товариства задля обслуговування своєї виробничої бази отримав від Міста на праві постійного користування земельну ділянку загальною площею 3,0583 га, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. П. Комуни, 2.

3. В подальшому цей правопопередник продав частину розміщеної на вказаній земельній ділянці нерухомості третій особі, яка викупила у Міста й земельну ділянку під придбаним нерухомим майном.

4. Частину ж земельної ділянки, що залишилася Товариство вирішило сформувати в окрему ділянку та оформити за собою на праві оренди. Між тим, після проходження усіх дозвільних та проєктних процедур, Товариство ухилилося від укладення відповідного договору оренди з Містом, а тому такий договір було визнано укладеним за судовим рішенням у судовому провадженні, яке Місто ініціювало.

5. Після цього для належного завершення оформлення орендних правовідносин між сторонами, Місто звернулося до державного реєстратора, який провів державну реєстрацію права оренди Товариства на земельну ділянку.

6. Товариство ж проведену державну реєстрацію права оренди вважало неправомірною з тих підстав, що вона порушує його право постійного користування на земельну ділянку, адже таке право у встановленому законом порядку не припинялося.

7. Як наслідок виник господарський спір у цій справі, в якому Товариство просило суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою згідно державного акта на право постійного користування, шляхом скасування державної реєстрації права оренди на цю ділянку.

8. Суди попередніх інстанцій з позицією Товариства погодились і позов задовольнили.

9. Місто подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, зокрема, поставило перед судом касаційної інстанції питання про те, чи належний спосіб захисту обрало Товариство при зверненні до суду з позов у цій справі.

10. Здійснивши касаційне провадження, Верховний Суд на поставлене скаржником питання відповів негативно, виснувавши, що поданий Товариством негаторний позов є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах. Суд касаційної інстанції пояснив, що негаторний позов є одним із класичних видів речових позовів, однією з обов`язкових умов пред`явлення якого є відсутність між сторонами будь-яких договірних зобов`язань. В той же час із обставин спору у цій справі слідує, що його сторони пов`язані між собою умовами укладеного в судовому порядку договору оренди земельної ділянки, що відповідно можливість пред`явлення негаторного позову будь-якою із сторін виключало.

11. Звідси касаційну скаргу Міста Верховний Суд задовольнив. Рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволення позову Товариства відмовив.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 11.02.1999 Закритому акціонерному товариству "Будівельне управління "Промжитлобуд" (далі - ЗАТ "БУ "Промжитлобуд") було видано державний акт на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230 на земельну ділянку загальною площею 3, 0583 га, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. П. Комуни, 2, для "під виробничу базу по вул. Паризької Комуни, 2".

13. Відповідно ж до Свідоцтва про право власності, серії САА № 910100 від 01.06.2004 - ЗАТ "БУ "Промжитлобуд" було власником об`єкта нерухомого майна - будівель і споруд літ. А, Б, В, Г, Д, розміщеного у м. Ужгород, по вул. П. Комуни, 2.

14. 20.08.2004 ЗАТ "БУ "Промжитлобуд" на підставі договору купівлі-продажу відчужило частину свого нерухомого майна Колективному виробничо-торгівельному підприємству "Дукат".

15. За ініціативою покупця нерухомого майна було сформовано земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:65:002:0036) площею 0, 5384 га, відомості про яку внесено до ДЗК.

16. 27.10.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород" (правонаступник Колективного виробничо-торгівельного підприємства "Дукат") викупило у Міста вказану земельну ділянку.

17. Позивач є правонаступником ЗАТ "БУ "Промжитлобуд", яке було реорганізоване шляхом перетворення у Товариство, що підтверджується пунктом 1.1. статуту Товариства, затвердженого протоколом № 01/19 від 19.04.2019. Вказане також підтверджується відомостями із державного реєстру, в якому наявна пряма вказівка на універсальне правонаступництво Товариства від ЗАТ "БУ "Промжитлобуд".

18. Як слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство наразі є власником будівель та споруд по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2, (літери Б, Е, К). Вказане нерухоме майно, як відображено у витязі, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га.

19. При цьому, постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 було задоволено позовні вимоги Міста до Товариства про визнання укладеним договору оренди вказаної земельної ділянки.

20. На підставі згаданої постанови апеляційного суду Місто зареєструвало речове право оренди Товариства на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га (номер запису про інше речове право в ДРРПНМ - 47915196, дата державної реєстрації - 15.09.2022 року), що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПНМ.

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

21. Посилаючись на описані обставини, Товариство звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Міста, в якому просило усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га, згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.1999, виданого Містом 11.02.1999 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230, шляхом скасування державної реєстрації права оренди, що здійснено в ДРРПНМ 15.09.2022 за номером запису про інше речове право 47915196.

22. Узагальнено позовні вимоги обґрунтовувало тим, що проведена Містом державна реєстрація права оренди на вказану земельну ділянку перешкоджає Товариству користуватися цієї ділянкою на праві постійного користування, яке є чинним і не припиненим.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

23. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 20.09.2023 позов задовольнив.

24.1. Місцевий суд вказав про те, що до матеріалів цієї справи не долучено належних та допустимих доказів припинення права постійного користування Товариства спірною земельною ділянкою, зокрема, відсутнє рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо припинення дії акта на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999.

24.2. За встановленого вирішив, що право постійного користування Товариства на спірну земельну ділянку після відчуження частини нерухомого майна не припинилося, а тому проведена Містом державна реєстрація права оренди на неї створює Позивачеві перешкоди у користування землею на належному титулі. Звідси виснував, що оскільки існування двох взаємовиключних речових прав щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (оренди та постійного користування) є неможливим, Товариство підставно звернулося до суду з негаторним позовом, який підлягає задоволенню.

24. Постановою від 22.11.2023 Західний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Касаційна скарга

25. Не погодившись із судовими рішеннями, Місто звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. Місто, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про неправильне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також про те, що:

- судами проігноровано, що обраний Товариством у спірних правовідносинах спосіб захисту є неналежним та неефективним, а висновок Верховного Суду щодо застосовування статті 26 Закону України "Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, а саме у випадку заявлення вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки без заявлення вимог про визнання недійсними документів, які слугували підставою для такої реєстрації відсутній;

- судом апеляційної інстанції не досліджено поданий у справу доказ, а саме інформаційну довідку від 21.11.2023 № 355320421, яка підтверджувала факт припинення речового права оренди Товариства на спірну земельну ділянку, у зв`язку із переходом права власності на неї до Позивача.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

27. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає про безпідставність доводів скаржника. Стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а здійсненне судами правозастосування є правильним. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

Процесуальні питання

28. В судовому засіданні, що відбувалося 27.03.2024 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи (ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Ільницький М.П. у режимі відеоконференції), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

31. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

32. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

34. Серед способів захисту речових прав на майно цивільне законодавство виокремлює, зокрема усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - стаття 391 ЦК України.

35. У розумінні положень цієї норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

36. Негаторний позов - це класичний вид речових позовів, який пред`являється, якщо між сторонами спору існують абсолютні (речові) відносини, тобто між сторонами відсутні будь-які договори чи недоговірні зобов`язання; за своєю суттю це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані з порушенням володіння.

37. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

38. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

39. Умовою подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

40. Суд надає захист позивачу у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, що існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути зазначені порушення.

41. Однією з умов застосування негаторного позову має бути також відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

42. Із обставин цієї справи слідує, що Товариство звернулося до суду у ній саме з негаторним позовом, посилаючись на те, що проведена Містом державна реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку створює йому перешкоди у здійснення користування цією ділянкою на праві постійного користування.

43. Суди з обґрунтуванням позову погодились. Обраний спосіб захисту визнали належним.

44. Але колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись з доводами касаційної скарги констатує, що при наданні висновку про те, що обраний Позивачем у цій справі спосіб захисту у вигляді вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним, суди попередніх інстанцій повністю проігнорували той факт, що спірні правовідносини сторін мають договірний характер, адже врегульовані умовами чинного договору оренди землі, який у судовому порядку було визнано укладеним.

45. Як вже зазначалося, наявність договірних відносин виключає можливість застосовування негаторного позову, а тому за наявності між сторонами чинного договору оренди земельної ділянки захист прав цих сторін у спірних правовідносинах міг здійснюватись за допомогою зобов`язально-правових, а не речово-правових способів, як про те помилково виснували суди попередніх інстанцій.

46. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 у справі № 910/6642/18 вказала, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

47. Таким чином, оскільки Позивачем при звернені до суду з позовом у цій справі було обрано неналежний спосіб захисту, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що у задоволенні позову Товариства судам належало відмовити.

48. З огляду на наявність врахованих вище загальних висновків Верховного Суду щодо умов заявлення негаторного позову, суд касаційної інстанції не формує висновку щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у спірних правовідносинах.

49. Оскільки обрання Позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, розгляд інших доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не здійснюється, адже для результату вирішення справи значення вони не мають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України).

51. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

52. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані рішення про задоволення позову скасуванню з прийняттям у нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

53. На підставі положень статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міської ради задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2023 у справі № 907/66/23 скасувати.

3. Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельне управління "Промжитлобуд" у справі № 907/66/23 відмовити.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельне управління "Промжитлобуд" (88000, м. Ужгород, вул. Бестужева-Рюміна Олексія, буд. 4, кв. 82; ідентифікаційний код 01269129) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. Поштова, 3; ідентифікаційний код 33868924) 4 026 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 5 368 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 907/66/23.

5. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.