Постанова

від 28.03.2024 по справі 280/9304/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

справа №280/9304/21

провадження №К/990/20365/22, К/990/27301/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Уханенка С. А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до голови Запорізької обласної ради Жук Олени Юріївни, Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами адвоката Шумейка Івана Павловича, який діє від імені ОСОБА_1 , та Запорізької обласної ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (суддя Конишева О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (головуючий суддя Олефіренко Н. А., судді: Білак С. В., Шальєва В. А.),

І. Суть спору

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до голови Запорізької обласної ради Жук Олени Юріївни (далі - відповідач, голова Запорізької облради Жук О. Ю.), Запорізької обласної ради (далі - відповідач, Запорізька облрада), третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької облради Жук О. Ю. від 01 липня 2021 року № 188-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 19 квітня 2021 року № 98-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької облради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 14 квітня 2017 року № 81-к «Про оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», та оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу "Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради»;

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, про визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради та рекомендування Запорізькій обласній раді призначити ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької облради шляхом укладення з нею контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних рішень відповідача, оскільки чинним законодавством України визначено певні особливості проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури та певні вимоги до кандидатів, які беруть участь у конкурсі, однак такі вимоги не були дотримані ані відповідачем, ані переможцем конкурсу (ОСОБА_2), у зв`язку з тим, що в останньої відсутній стаж роботи три роки у сфері культури та наявний конфлікт інтересів з членом конкурсної комісії.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 був призначений на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, шляхом укладання з ним контракту терміном дії до 26 червня 2017 року.

Рішенням Запорізької обласної ради від 06 квітня 2017 року № 6 позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Цим рішенням призначено позивача виконуючим обов`язки директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради з 27 червня 2017 року.

У 2017 році ОСОБА_1 брав участь у конкурсному доборі на посаду директора комунального закладу, в якому був визнаний переможцем, однак 09 жовтня 2017 року проєкт рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального закладу розглядався Запорізькою облрадою сьомого скликання, але рішення не набрало необхідної кількості голосів депутатів. Так як рішення не було прийнято, результати конкурсу були скасовані та оголошено новий конкурс розпорядженням голови обласної ради від 19 квітня 2021 року № 98-к.

01 червня 2021 року відбулося засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду директора комунального закладу (далі-конкурсна комісія), за результатами якого позивача визначено переможцем конкурсного добору.

Проте, 24 червня 2021 року Запорізькою облрадою на пленарному засіданні рішення про призначення позивача директором комунального закладу не прийнято, що зафіксовано в протоколі від 24 червня 2021 року № 3.

У зв`язку з цими обставинами, головою Запорізької облради Жук О. Ю. видано розпорядження від 01 липня 2021 року № 188-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 19 квітня 2021 року № 98-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 14 квітня 2017 року № 81-к «Про оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», та оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей- заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради».

На підставі розпорядження від 01 липня 2021 року № 188-к відповідачем було проведено конкурс, за результатом якого 31 серпня 2021 року конкурсною комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, яким визначено ОСОБА_2 переможцем конкурсного добору на посаду директора вищезазначеного комунального закладу та рекомендовано Запорізькій облраді призначити ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради» шляхом укладення з нею контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Так, у протоколі № 1 від 31 серпня 2021 року за питання щодо визнання документів ОСОБА_2 такими, що відповідають вимогам Закону України «Про культуру», та допуск її до участі у другому засіданні конкурсної комісії розглядалося та було проголосовано: «за» 5, «проти» 4, «утримались» 0. У протоколі № 2 за питання про визнання переможцем конкурсу ОСОБА_1 голосували «за» 4, «проти» 4, «утримались» 1, а про визнання переможцем конкурсу ОСОБА_2 голосували «за» 5, «проти» 4, «утримались» 0.

Рішенням Запорізької облради від 07 жовтня 2021 року № 70 призначено на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради» ОСОБА_2 .

На виконання рішення № 70, головою Запорізької обласної ради укладено контракт з ОСОБА_2 строком на 5 (п`ять) років.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, про визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради та рекомендування Запорізькій обласній раді призначити ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради шляхом укладення з нею контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ділові відносини учасника конкурсу ОСОБА_3 з членом конкурсної комісії ОСОБА_4 , а також те, що ОСОБА_4 приймав участь у голосуванні з питання щодо визначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 , ставлять під сумнів неупередженість та об`єктивність члена комісії під час голосування. До того ж, без голосу ОСОБА_4 , за рішення про визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсу було б віддано лише 4 з 9 голосів членів комісії, тобто менше необхідної кількості згідно з частиною дванадцятою статті 21-5 Закону України «Про культуру». А відтак, голос ОСОБА_4 істотно вплинув на результат розгляду питання та зумовив прийняття конкурсною комісією протиправного рішення.

Також суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідно до частини першої статті 21-1 Закону України «Про культуру» керівником державного чи комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов`язки. Водночас, згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_2 , її стаж роботи у сфері культури розпочався 05 жовтня 2020 року, конкурс був проведений у серпні 2021 року, що не є достатнім для участі в доборі кандидатів на посаду керівника комунального закладу культури. Більш того, з приводу відсутності у ОСОБА_2 стажу у сфері культури декілька членів конкурсної комісії письмово висловили окрему думку, в якій чітко зазначили про те, що не погоджуються із допуском до конкурсу ОСОБА_2 та зазначили про порушенням норм Закону України «Про культуру».

У частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки процедура у випадку непідтримання депутатами обласної ради проекту рішення про призначення переможця конкурсного добору не була врегульована ані Законом, ані Порядком, рішенням Запорізької облради від 27 лютого 2020 року № 29 «Про внесення змін та доповнень до Порядку проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затвердженого рішенням Запорізької облради від 15 грудня 2016 року № 9 «Про Порядок проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» були внесені зміни та доповнення до Порядку, а саме розділ VI Порядку було доповнено пунктом 4 такого змісту: «У разі якщо депутатами обласної ради на пленарному засіданні не буде прийнято рішення про призначення керівника комунального закладу культури за результатами конкурсу, результати такого конкурсу скасовуються розпорядженням голови обласної ради і оголошується новий конкурс упродовж семи днів із дати пленарного засідання».

Суди зауважили, що Порядок № 9 та рішення Запорізької облради від 27 лютого 2020 року № 29 не скасовані, тому підлягають застосуванню. Тобто у разі непідтримання на пленарному засіданні рішення про призначення керівника комунального закладу культури за результатами конкурсу, голова обласної ради скасовує результати попереднього конкурсу та призначає новий.

Так як рішення про призначення позивача керівником комунального закладу, як переможця попереднього конкурсу, не було підтримано депутатами обласної ради на пленарному засіданні (протокол від 24 червня 2021 року № 3), тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії голови Запорізької облради стосовно прийняття розпорядження від 01 липня 2021 року № 188-к про скасування результатів попереднього конкурсу та оголошення нового конкурсу є правомірними.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

03 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Шумейка Івана Павловича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження (К/990/20365/22) за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також 06 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької облради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження (К/990/27301/22) за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до Протоколів повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 25 березня 2024 року (у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку) визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Уханенко С. А.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову, прийняти нову постанову про задоволення позову в оскаржуваній частині та змінити розподіл судових витрат.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального права: пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, та незастосування спеціальної норми частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України «Про культуру», яка підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, що викладений в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 167/221/17, щодо обов`язку саме голови ради призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури, та протиправності винесення цього питання на розгляд пленарного засідання ради.

Також позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 19 Конституції України, частин шостої, сьомої статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у взаємозв`язку з частиною п`ятнадцятою статті 21-5 Закону України «Про культуру» щодо відсутності у голови обласної ради повноважень скасовувати результати конкурсу на посаду керівника комунального закладу культури.

Представник позивача зазначає, що частиною п`ятнадцятою статті 21-5 Закону України «Про культуру» установлено в імперативній формі обов`язок керівника органу управління державним чи комунальним закладом культури (у даному випадку голови районної ради) призначити переможця конкурсу керівником цього закладу у визначений термін і не передбачено повноважень переглядати рішення конкурсної комісії на пленарному засіданні або не реалізовувати його у встановленому порядку.

Крім того, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій, висновуючи, що до спірних правовідносин застосовується рішення Запорізької облради від 27 лютого 2020 року № 29 «Про внесення змін та доповнень до Порядку проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затвердженого рішенням Запорізької облради від 15 грудня 2016 року № 9 «Про Порядок проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області», не надали жодної оцінки доводам позивача щодо невідповідності пунктів 1-4 розділу VІ цього Порядку нормам акту вищої юридичної сили - частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України «Про культуру».

Позивач стверджує, що голова Запорізької облради Жук О. Ю. повинна була призначити ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, директором комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради у двомісячний строк з дня оголошення конкурсу. Указане питання взагалі не повинно виноситися на розгляд пленарного засідання ради. Відтак, непідтримання пленарним засіданням кандидатури позивача не створює жодних юридичних наслідків та не може слугувати підставою для скасування результатів конкурсу.

У відзиві на касаційну скаргу представника позивача Запорізька облрада просить відмовити у її задоволенні. Уважає, що спірним розпорядженням від 01 липня 2021 року № 188-к не порушено прав позивача, оскільки він взяв участь у реалізації даного розпорядження шляхом прийняття повторної участі у конкурсному доборі на посаду директора комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради. Відповідач зазначає, що голова ради не є керівником органу управління (Запорізької облради) у розумінні статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Голова облради очолює лише виконавчий апарат ради, що встановлено пунктом 10 частини шостої статті 55 та частини четвертої статті 58 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У касаційній скарзі Запорізька облрада просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На обґрунтування позиції відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права: частину другу статті 55 Конституції України, частину першу статті 5, частину другу статті 242 КАС України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2021 року у справі № 140/2133/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, а також Великою Палатою Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 9901/815/18 у частині прав позивача на звернення до суду із вказаними позовними вимогами та ефективності захисту порушених прав та їх відновлення.

Скаржник уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсного добору, яке оскаржується, є актом індивідуальної дії, оскільки стосується лише особи щодо якої його прийнято, і за наслідками реалізації рішення конкурсної комісії виникли трудові правовідносини шляхом укладання контракту з переможцем, учасником яких позивач не є. Стверджує, що оскільки результати конкурсного добору реалізовані шляхом укладення трудового контракту з третьою особою, публічні правовідносини, пов`язані з проведення конкурсу, вичерпали свою дію та не підлягають судовому захисту прав та інтересів позивача у сфері публічних правовідносин.

Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про невідповідність кандидатури ОСОБА_2 кваліфікаційним вимогам, визначеним у статті 21-1 Закону України «Про культуру» (відсутність необхідного трирічного стажу роботи у сфері культури), відповідач уважає такі висновки помилковими, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не може бути призначена директором закладу з урахуванням указаних обмежень, установлених частиною другою статті 21-1 Закону України «Про культуру».

Запорізька облрада зазначає, що суди попередніх інстанцій фактично надали оцінку рішенню конкурсної комісії, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 1 (яким було встановлено відповідність ОСОБА_2 вимогам на посаду директора згаданого закладу), яке, у свою чергу, не було предметом спору у цій справі. Крім того, наявність приватного інтересу у цих правовідносинах, як складової поняття «конфлікт інтересів», не встановлена судом та не доведена позивачем під час розгляду справи. Існування факту службових відносин не свідчить про наявність приватного інтересу, а тому відсутні підстави вважати існування конфлікту інтересів в діях ОСОБА_2 та члена конкурсної комісії ОСОБА_4 .

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Запорізької облради, у якому просить відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Зазначає, що позивач, як учасник конкурсу, був вправі оскаржити його результати, а обраний ОСОБА_1 спосіб захисту є ефективним. Також позивач наголошує на тому, що ОСОБА_2 не могла бути допущеною до конкурсу, оскільки у неї відсутній необхідний стаж роботи на посаді у сфері культури. Щодо наявності конфлікту інтересів, ОСОБА_1 зазначив, що незважаючи на пряму законодавчу заборону (частина тринадцята статті 21-5 Закону України «Про культуру»), член конкурсної комісії ОСОБА_4 проголосував за кандидата ОСОБА_2 , унаслідок чого рішення про визнання її переможцем конкурсу було прийнято з перевагою в 1 голос. Тобто, голос особи, яка не повинна була голосувати, став вирішальним при прийнятті оскаржуваного рішення.

Голова Запорізької облради Жук О. Ю. подала заяву до Верховного Суду, в якій зазначила, що повністю заперечує проти касаційної скарги ОСОБА_1 через її необґрунтованість та безпідставність, а також в повному обсязі підтримує касаційну скаргу Запорізької облради.

Третя особа ОСОБА_2 відзив на касаційну скаргу не подавала, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України, серед іншого, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади діяльності у сфері культури, суспільні відносини, пов`язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей визначені Законом України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI «Про культуру» (далі - Закон № 2778-VI).

Статтею 21 Закону № 2778-VI установлено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Керівником державного чи комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов`язки (частина перша статті 21-1 Закону № 2778-VI).

Відповідно до положень статті 21-2 Закону № 2778-VI кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.

Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії; подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури. Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

За приписами частин шостої-сьомої статті 21-5 Закону № 2778-VI передбачено, що на першому засіданні конкурсна комісія розглядає документи, подані кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, на відповідність кваліфікаційним вимогам. Результати розгляду невідкладно повідомляються кандидатам електронною поштою чи іншим засобом зв`язку, зазначеним в автобіографії. Особа не допускається до участі в доборі кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури у разі невідповідності вимогам, зазначеним у статті 21-1 цього Закону, за рішенням конкурсної комісії.

Згідно з частинами одинадцятою, дванадцятою статті 21-5 Закону № 2778-VI конкурсна комісія приймає рішення про визначення переможця конкурсу шляхом голосування та оприлюднює його на офіційному веб-сайті органу управління та в інший спосіб. Спосіб голосування визначається рішенням конкурсної комісії. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосувала більшість від затвердженого складу конкурсної комісії.

Частиною тринадцятою статті 21-5 Закону № 2778-VI установлено, що у разі виявлення фактів, що свідчать про конфлікт інтересів члена конкурсної комісії, такий член конкурсної комісії не бере участі в голосуванні.

Керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту. Істотні умови контракту публікуються на офіційному веб-сайті органу управління не пізніше наступного дня після його підписання (частина п`ятнадцята статті 21-5 Закону № 2778-VI).

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги представника позивача, Верховний Суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 01 червня 2021 року відбулося засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду директора комунального закладу (далі-конкурсна комісія), за результатами якого позивача визначено переможцем конкурсного добору. Однак, 24 червня 2021 року Запорізькою облрадою на пленарному засіданні рішення про призначення позивача директором комунального закладу не прийнято, що зафіксовано в протоколі від 24 червня 2021 року № 3. У зв`язку з цими обставинами, головою Запорізької облради Жук О. Ю. видано спірне розпорядження від 01 липня 2021 року № 188-к, яким скасовано результати конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оголошеного згідно з розпорядженням голови облради від 19 квітня 2021 року № 98-к, та оголошено новий конкурс на заміщення посади директора комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Запорізької облради Жук О. Ю. від 01 липня 2021 року № 188-к, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що процедура у випадку не підтримання депутатами обласної ради проекту рішення про призначення переможця конкурсного добору не була врегульована ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані Порядком від 15 грудня 2016 року № 9. З огляду на це, рішенням Запорізької обласної ради від 27 грудня 2020 року № 29 були внесені зміни та доповнення до Порядку, а саме розділ VI якого було доповнено пунктом 4 такого змісту: «У разі якщо депутатами обласної ради на пленарному засіданні не буде прийнято рішення про призначення керівника комунального закладу культури за результатами конкурсу, результати такого конкурсу скасовуються розпорядженням голови обласної ради і оголошується новий конкурс упродовж семи днів із дати пленарного засідання».

Водночас, доводи касаційної скарги адвоката Шумейка І. П., який діє від імені ОСОБА_1 , зводяться до того, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано норми пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» замість спеціальної норми частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону № 2778-VI, яка передбачає обов`язок саме голови ради призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури, що, в свою чергу, підтверджує протиправність винесення цього питання на розгляд пленарного засідання ради. При цьому, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 167/221/17.

З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Так, відповідно до частини другої статті 21-2 Закону № 2778-VI, конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів:

- оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- формування складу конкурсної комісії;

- подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури.

Поряд з цим, відповідно до пункту 15 статті 21-5 Закону № 2778-VI керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту.

Тобто, спосіб призначення переможця конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури реалізується шляхом видання наказу, який вправі прийняти лише керівник органу управління (голова облради).

При цьому, норма пункту 15 статті 21-5 Закону № 2778-VI передбачає саме обов`язок, а не право, призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури. Тобто, визначений на законних підставах конкурсною комісією переможець конкурсу повинен бути призначений на відповідну посаду керівником. При цьому, ані голова облради, ані сама облрада не вправі ставити під сумнів рішення конкурсної комісії, а також ігнорувати його чи не виконувати.

Водночас, законодавцем не включено до етапів конкурсного добору керівника державного чи комунального закладу культури перегляд органом управління рішення конкурсної комісії за результатами такого добору, як і не передбачає право голови облради скасувати результати конкурсу на посаду керівника комунального закладу культури. Рішення конкурсної комісії може бути оскаржене і скасоване лише у судовому порядку.

Отже, указаними нормами законодавства встановлено в імперативній формі обов`язок керівника органу управління комунальним закладом культури (в даному випадку голови облради) призначити переможця конкурсу керівником цього закладу у визначений термін і не передбачено повноважень переглядати рішення конкурсної комісії або не реалізовувати його у встановленому порядку, у тому числі, винесення цього питання на розгляд пленарного засідання облради.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020 зазначено, що до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосовним є положення Закону № 2778-VI, оскільки саме він передбачає підстави та порядок призначення кандидата на посаду керівника комунального закладу культури.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядку від 15 грудня 2016 року № 9, оскільки саме норми Закону № 2778-VI є спеціальними та передбачають обов`язок відповідача, як керівника органу управління - Запорізької обласної ради (рішення облради від 24 грудня 2020 року № 9 «Про обрання голови Запорізької обласної ради») призначити позивача на посаду керівника комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради відповідно до результату конкурсу, проведеного 01 червня 2021 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 167/221/17.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17, зокрема про те, що питання призначення на посаду керівника комунального закладу культури є виключно компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 19 КАС України. Проте, колегія суддів уважає, що такі висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у справі № 808/4168/17 вирішувалось питання виключно юрисдикції спору щодо оскарження рішення конкурсної комісії, а не вирішувався спір по суті. Висновків стосовно питання, хто саме повинен призначати переможця конкурсу на посаду керівника комунального закладу культури, у справі № 808/4168/17 Велика Палата Верховного Суду не давала.

Більш того, колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що питання призначення на посаду керівника комунального закладу культури є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування не свідчить про те, що таке призначення має відбуватися саме під час пленарного засідання, оскільки поняття «пленарне засідання» та «орган місцевого самоврядування» не є тотожними.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині скасуванню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги відповідачем, Верховний Суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення конкурсної комісії про визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради та рекомендування Запорізькій облраді призначити її на цю посаду шляхом укладення з нею контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 її стаж роботи у сфері культури розпочався 05 жовтня 2020 року, конкурс був проведений у серпні 2021 року, що не є достатнім для участі в доборі кандидатів на посаду керівника комунального закладу культури. Крім того, суди звернули увагу на наявність конфлікту інтересів у кандидата та члена конкурсної комісії - ОСОБА_4 .

Водночас, аргументи Запорізької облради у касаційній скарзі зводяться до того, що рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, є актом індивідуальної дії і вичерпав свою дію шляхом укладення контракту між переможцем і головою облради. Крім того, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2021 року у справі № 140/2133/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, а також Великою Палатою Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 9901/815/18.

З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України, серед іншого, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим, у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Одночасно, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Верховний Суд констатує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.

Як вбачається зі змісту спірного рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, призначено ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

На думку Запорізької облради таке рішення є індивідуальним актом і стосується виключно прав та обов`язків ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскарженого рішення, які є правовим актом ненормативного характеру (стосується призначення на посаду конкретної особи), то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Натомість, колегія суддів уважає помилковими такі доводи відповідача, оскільки аргументи позивача, які викладені у позовній заяві, фактично зводяться не до оскарження самого рішення від 31 серпня 2021 року № 2, яким призначено ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, а до незгоди позивача з процедурою проведення конкурсу та допущення до нього особи, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам, зазначеним у статті 21-1 цього Закону № 2778-VI, що у подальшому було реалізовано рішенням конкурсної комісії, оформленим протоколом від 31 серпня 2021 року № 2. Тобто, спірне рішення відповідача є фактично наслідком протиправних дій конкурсної комісії, які, в свою чергу, призвели до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки у разі недопущення ОСОБА_2 до конкурсу на посаду директора комунального закладу культури, позивач став би переможцем такого конкурсу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання Запорізької облради на те, що рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, є актом індивідуальної дії, не порушує права позивача і вичерпав свою дію шляхом укладення контракту між переможцем і головою облради є безпідставними.

Водночас, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17 та від 06 лютого 2019 року у справі № 9901/815/18, колегія суддів уважає помилковими, оскільки правовідносини у цих справах та у справі № 280/9304/21 не є подібними.

Що стосується по суті позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, про призначення ОСОБА_2 на посаду директора згаданого закладу, колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Згідно зі статтею 21-1 Закону № 2778-VI керівником комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов`язки.

Відповідно до пункту 7 статті 21-5 Закону № 2778-VI, особа не допускається до участі в доборі кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури у разі невідповідності вимогам, зазначеним у статті 21-1 цього Закону, за рішенням конкурсної комісії.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з інформацією, яка міститься у трудові книжці ОСОБА_2 , значиться, що з 2006 року працювала торговим представником та менеджером, лише з жовтня 2020 року прийнята фахівцем з розвитку туристичної інфраструктури.

Тобто, кандидатура ОСОБА_2 не відповідає кваліфікаційним вимогам, зазначеним у статті 21-1 Закону № 2778-VI у зв`язку з відсутністю підтвердженого стажу роботи у сфері культури не менше трьох років, як того вимагає положення пункту 2 статті 21-4 цього Закону.

Крім того, як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань співзасновниками Громадської організації «Науково-дослідна, історико-археологічна спілка «Ритон»» (ЄДРПОУ: 43603744, дата реєстрації 28.04.2020) зазначені ОСОБА_2 , яка також є головою цієї організації та ОСОБА_4 , який і є членом конкурсної комісії.

Так, стосовно наявності у ОСОБА_4 конфлікту інтересів звертала увагу Громадська організація ЗМБТ «Відродження» в листі від 30 серпня 2021 року, який оголошувався на засідання конкурсної комісії, про що зазначено в протоколі № 1 першого засідання конкурсної комісії від 31 серпня 2021 року.

Так як члени конкурсної комісії підпадають під дію норми підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», то на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поширюється обов`язок не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, член комісії ОСОБА_4 не повинен був брати участь у голосуванні з питання щодо визначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 , а натомість проголосував за визначення її переможцем конкурсу. До того ж, без голосу ОСОБА_4 , за рішення про визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсу було б віддано лише 4 з 9 голосів членів комісії, тобто менше необхідної кількості згідно з частиною дванадцятою статті 21-5 Закону № 2778-VI. А відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суддів попередніх інстанцій про те, що голос ОСОБА_4 істотно вплинув на результат розгляду питання, та зумовив прийняття конкурсною комісією протиправного рішення.

Ураховуючи викладене, до участі у конкурсі на заміщення посади директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради конкурсною комісією було протиправно допущено ОСОБА_2 , а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Що стосується клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької облради, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду і на які посилається відповідач у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, колегія суддів уважає, що спірне рішення, оформлене протоколом від 31 серпня 2021 року № 2, є суттєвим для вчинення подальших дій щодо відновлення прав та інтересів позивача, оскільки фактично перешкоджає призначенню його на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, а також впливає на права та інтереси третьої особи - ОСОБА_2 .

Отже, таке рішення відповідача має виняткове значення для учасників справи, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про необхідність надання оцінки висновкам судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині по суті, з огляду на це клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача не підлягає задоволенню.

Статтею 350 КАС України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга адвоката Шумейка Івана Павловича, який діє від імені ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Запорізької обласної ради - залишенню без задоволення. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ураховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягає стягненню з Запорізької обласної ради шляхом безспірного списання за рахунок бюджетних асигнувань, а саме витрати на сплату судового збору за подання: позову у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок); апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок); касаційної скарги у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок), що разом складає: 4086,00 грн (чотири тисячі вісімдесят шість гривень 00 копійок).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Шумейка Івана Павловича, який діє від імені ОСОБА_1 , про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної ради - відмовити.

Касаційну скаргу адвоката Шумейка Івана Павловича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Касаційну скаргу Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог -скасувати. Прийняти нову постанову у цій частині.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної ради Жук Олени Юріївни від 01 липня 2021 року № 188-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико- архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 19 квітня 2021 року № 98-к «Про скасування результатів конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької облради, оголошеного згідно з розпорядженням голови обласної ради від 14 квітня 2017 року № 81-к «Про оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», та оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради», оголошення конкурсу на посаду директора комунального закладу "Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради».

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 20507422) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 4086,00 грн (чотири тисячі вісімдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

С. А. Уханенко