Рішення

від 27.03.2024 по справі 320/27800/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року № 320/27800/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» звернулось до суду з позовом до Київської митниці з вимогами визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.05.2023 №UA100230/2023/610056/2, від 01.05.2023 № UA100230/2023/610057/2 та від 03.05.2023 №UA100230/2023/610058/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимагаючи додаткові документи на підтвердження митної вартості, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, з яких причин з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник. Щодо підстав для ухвалення оскаржуваного рішення позивач, зокрема, вказує, що відповідач, зазначаючи про відсутність в контракті інформації про «торговельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі», не врахував, що предмет купівлі-продажу контракту не містить об`єкта права інтелектуальної власності. При цьому, безпідставним, на думку скаржника, є твердження відповідача про відсутність в пакеті наданих документів проформи-інвойсу та пакувального листа, оскільки такі документи не могли містити жодної додаткової інформації до наявної у наданих відповідачу документах. Крім того, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про транспортні витрати, які видані різними підприємствами, адже позивач користувався послугами не одного перевізника, що є його незаперечним правом. Вказує, що відповідачем безпідставно не враховано наданий до митного оформлення банківський документ на підтвердження здійснення попередньої оплати за товар. Також позивач наголошує, що відповідачем неправомірно обрано джерело інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та визначено митну вартість товару.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому, з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронних повідомленнях. Проте, надана декларантом інформація не в повному обсязі спростувала вимогу щодо запиту. У зв`язку з чим, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Отже, на думку відповідача, жодних порушень щодо застосування ст. 64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею не допущено.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечував, наголосив на протиправності оскаржуваних рішень та просив суд задовольнити даний адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджував про правомірність оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим просив суд відмови у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2021 між продавцем - компанією NANTONG TOP ASIA COMPANY LIMITED (КНР), та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-RNTA, за умовами якого продавець продає, а позивач купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту на митну територію України на адресу позивача відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 27.02.2023 № 22TA1045 та за коносаментом від 27.03.2023 №ICSMSZTJ надійшли відправлені з порту NANTONG (КНР) три контейнери з товаром: інвентар та приладдя для занять спортом.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 27.02.2023 № 22TA1045 загальна вартість імпортованого товару 83 328,26 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача подано три митні декларації:

від 01.05.2023 № 23UA100230009413U8, за якою заявлено частину товару вартістю 26 084,20 доларів США (гантелі в кількості 4180 пар);

від 01.05.2023 № 23UA100230009412U9 на частину товару вартістю 34 491,76 доларів США (еспандери - 2202 шт, гантелі - 5460 пар, гирі - 180 шт, м`ячі масажні - 2340 шт);

від 03.05.2023 № 23UA100230009540U1 на частину товару вартістю 22 752,30 доларів США (диски для штанги 330 пар, гантелі 72 шт, грифи гантель ні 300 шт, еспандери 2100 шт, обтяжувачі рук 430 пар, гирі 160 шт, роліки масажні 200 шт, блоки для йоги 200 шт).

У графах 12 поданих митних декларацій заявлено митну вартість товару в гривнях з урахуванням встановленого НБУ обмінного курсу долару США, а саме, в митній декларації від 01.05.2023 № 23UA100230009413U8 1118843,48 грн, від 01.05.2023 № 23UA100230009412U9 1426296,17 грн, від 03.05.2023 № 23UA100230009540U1 997000,56 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до вказаних митних декларацій були надані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 27.02.2023 № 22TA1045;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.02.2023 № 103;

- коносамент (Bill of lading) від 27.03.2023 № ZTJ2300414ICSMSZTJ;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 26.04.2023 № LGI04746I23;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 26.04.2023 б/н;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 27.04.2023 б/н;

- довідка про транспортні витрати від 27.04.2023 № 01-01/-22;

- довідка про транспортні витрати від 17.04.2023 № 01-01/-28;

- довідка про транспортні витрати від 26.06.2023 б/н;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 17.04.2023 № 1366;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 27.04.2023 № 305;

- прайс-лист від 15.06.202 б/н;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, від 01.08.2021 № № 1-RNTA;

- договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № 010721-86;

- договір (контракт) про перевезення від 01.03.2022 010322-05;

- договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 Т789/21.

Надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, і в електронних повідомленнях декларанту з посиланням на частини 2 та 3 статті 53, статті 54, 57 Митного кодексу України (далі - МК України) попросив надати додаткові документи.

Позивач витребувані відповідачем документи не надав.

Відповідач прийняв оскаржувані рішення від 01.05.2023 № UA100230/2023/610056/2, яким збільшив митну вартість товарів з 30 595,74 до 59 943,00 доларів США, від 01.05.2023 № UA100230/2023/610057/2, яким збільшив митну вартість товарів з 36 115,52 до 69 420,03 доларів США та від 03.05.2023 № UA100230/2023/610058/», яким збільшив митну вартість товарів з 25 841,56 до 46 917,65 доларів США.

В обґрунтування всіх оскаржуваних рішень відповідачем зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при коригування митної вартості, в оскаржуваних рішеннях зазначено митну декларацію від 06.02.2023 № 23UA500500/2023/3759 (вартість товару згідно з джерелом інформації 3,77 USD/кг).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача позивач подав митні декларації зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою ним, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, а саме: від 01.05.2023 № 23UA100230009440U4 у розмірі 343 420,19 грн, від 01.05.2023 № 23UA100230009441U3 у розмірі 400 007,25 грн, від 03.05.2023 № 23UA100230009579U7 у розмірі 246 631,39 грн.

Вважаючи, рішення про коригування митної вартості товарів від 01.05.2023 № UA100230/2023/610056/2, від 01.05.2023 № UA100230/2023/610057/2, та від 03.05.2023 № UA100230/2023/610058/2 протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 1, 2, 5-8 та 10 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за митними деклараціями від 01.05.2023 №23UA100230009413U8, від 01.05.2023 №23UA100230009412U9, від 03.05.2023 №23UA10023000954U9 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 01.05.2023 № UA100230/2023/610056/2, від 01.05.2023 № UA100230/2023/610057/2 та від 03.05.2023 № UA100230/2023/610058/2 за резервним методом визначення митної вартості, адже під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) Згідно з п. 1 Контракту від 01.08.2021 №1-RNTA (далі Контракт) кількість, асортимент та ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі, яка є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до п. 4 Контракту ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі і є підсумковою для розрахунків за Контрактом. Також, в п. 5 Контракту сторонами домовлено, що оплата здійснюються покупцем у відповідності до умов, визначених у проформі-інвойсі. В п. 2 Контракту вказується, що при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: проформа-інвойс; інвойс (з вказаною країною походження товару); пакувальний лист; BL чи СМR в залежності від виду поставки. Проформа-інвойс, пакувальний лист до митного оформлення не надавалися, що є порушенням позивачем умов Контракту та не дає митному органу встановити ціну товару, яка згідно з положеннями Контракту встановлюється в проформі-інвойсі. Разом з тим, у Контракті не зазначено торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі.

2) декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB NANTONG». Відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані: CMR від 27.04.2023 де зазначений перевізник «MALIUTA V.T.», та довідки про транспортні витрати від ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейчю Ді», ТОВ «Навіс груп» та ТОВ «Хіллдом Логістікс». Також наданий коносамент від 27.03.2023 № ZTJ2300414ICSMSZTJ де перевізником зазначена «TELEX RELEASE», однак відповідно відбулось залучення третіх осіб для перевезення заявленого до митного оформлення вантажу, але документи які передбачені Наказом № 599 до митного оформлення не надані.

4) Згідно із п. 5 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA (далі Контракт) платежі здійснюються покупцем шляхом 100% передоплати вартості товару, зазначеної у проформі рахунку або рахунку фактурі, одразу після отримання документів. Декларантом надано проплату від 08.02.2023 №103, в якій зазначено, що оплата здійснена по контракту та відповідно до переліку інвойсів, в тому числі і за інвойсом № 22TA1045. Проте дата інвойса27.02.2023, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність даної проплати до даної поставки.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2018 року у справі №758/281/17, який полягає в тому, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення (відмови). Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень та мотивування спірного рішення (відмови) додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Щодо доводів відповідача про неподання запитуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає таке.

Згадані приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як зазначалось, до поданих відповідачу митних декларації від 01.05.2023 № 23UA100230009413U8, від 01.05.2023 № 23UA100230009412U9 та від 03.05.2023 № 23UA100230009540U1 додані документи, які слугують підставою для митного оформлення товару та які позивач вважав такими, що належним чином підтверджують заявлену митну вартість товару.

В електронних повідомленнях декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, попросив надати додаткові документи, а саме:

-договір із третіми особами щодо поставки товару (договори із залученими перевізниками);

-висновок експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товарів,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару та сировини;

-проплату, яка встановлена контрактом;

-документи, які обов`язкові для подання згідно контракту (проформа-інвойс).

Суд зазначає, що з перерахованих відповідачем документів договори із залученими перевізниками від 01.07.2021 № 010721-86, від 01.03.2022 010322-05, від 01.07.2021 Т789/21 та банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.02.2023 № 103 наданій до митних декларацій під час оформлення товару.

Щодо, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд наголошує наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 3 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На думку суду, неподання такого документа не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15, зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08.08.2023 у справі № 810/692/17, а саме: «відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса».

Також, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Отже, відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Щодо прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Однією з основних підстав для прийняття оскаржуваного рішення стало ненадання позивачем під час митного оформлення товару проформи-інвойсу, а також пакувального листа.

З урахуванням наведеного вже правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, суд зауважує, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

З урахуванням викладеного та з огляду на надання відповідачу рахунка-фактури (інвойсу) від 27.02.2023 № 22TA1045, товаросупровідних документів, зокрема, коносаменту від 27.03.2023 № ZTJ2300414ICSMSZTJ, міжнародних товарно-транспортних накладних від 26.04.2023 № LGI04746I23, від 26.04.2023 б/н, від 27.04.2023 б/н, а також враховуючи, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Отже, висновки митного органу про відсутність можливості встановити ціну товару, яка згідно положеннями Контракту, встановлюється в проформі-інвойсі, є безпідставними.

Що стосується пакувального листа, то, пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

Крім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 53 МК України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Враховуючи, що пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці, то сама по сабі відсутність пакувального листа, який не містить вартості товару, як обов`язкового реквізиту, не може слугувати обставиною для сумніву вартості товару.

Що стосується сумнівів відповідача у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів, у зв`язку з ненаданням декларантом документів, відповідно до яких погоджені питання, пов`язані з транспортуванням вантажу, то суд зазначає наступне.

Такі сумніви митного органу базуються на тому, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано CMR від 26.04.2023 б/н з вказаним у ній перевізником «PE STEPHANIA ZAHID» (оскаржуване рішення № UA100230/2023/610056/2), CMR від 26.04.2023 № LGI04746I23 з вказаним у ній перевізником «PE MELACHENKO S.M.» (оскаржуване рішення № UA100230/2023/610057/2), CMR від 27.04.2023 б/н з вказаним у ній перевізником «MALIUTA V.T.» (оскаржуване рішення № UA100230/2023/610058/2). Крім того декларантом надано коносамент від 27.03.2023 № ZTJ2300414ICSMSZTJ, де перевізником зазначена «TELEX RELEASE». Оскільки крім вказаних документів пакети документів містили довідки про транспортні витрати від ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді», ТОВ «Навіс груп» та ТОВ «Хіллдом Логістікс відповідачем зроблено висновок про залучення третіх осіб для перевезення заявлених до митного оформлення товарів та відсутність документів щодо цього..

Одночасно з цим, жодних сумнівів щодо числового значення такої складової митної вартості як транспортні витрати відповідач в оскаржуваних рішеннях не формулює.

Суд враховує, що згідно з пунктами 2.1 та 3.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2021 № Т789/21 між Позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП», яке забезпечувало перевезення товарів автомобільним транспортом, експедитор (перевізник): бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника (позивача) організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом...; на виконання доручення замовника (позивача) здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені договори та за рахунок замовника.

Згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору про транспортно-експедиційні послуги від 01.07.2021 № 010721-86 між Позивачем та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», яке забезпечувало перевезення товарів морським транспортом, виконавець (перевізник): організовує перевезення вантажів замовника (позивача) морським, залізничним, автомобільним авіаційним транспортом...;укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги...

Вказані положення договорів свідчать, що залучення виконавцями (перевізниками) інших перевізників для організації автомобільного та морського перевезення товару прямо передбачено договорами, укладеними з позивачем.

Таким чином «PE STEPHANIA ZAHID», «PE MELACHENKO S.M.» та «MALIUTA V.T.», а також «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювали перевезення товарів на виконання договорів з ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», які в позивача відсутні внаслідок відсутності з цими особами договірних стосунків.

Усі витрати ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», пов`язані з організацією перевезення товару, враховані цими підприємствами в рахунках, виставлених позивачу.

У відповідності до приписів щодо заповнення графи 20 декларації митної вартості, встановлених Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування товарів декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Наведений перелік документів з огляду на застосовану конструкцію «можуть належати» не є вичерпним та свідчить, що витрати на транспортування товарів можуть бути підтверджені одним чи кількома документами з цього переліку або іншими наявними в декларанта документами.

З урахуванням викладеного надані відповідачу довідки про транспортні витрати, а також рахунки на оплату транспортних послуг ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді», ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» є належними та достатніми доказами розміру таких витрат.

Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих декларантом документах відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Отже, контракт купівлі-продажу товарів може містити інформацію, на відсутність якої в оскаржуваному рішенні вказав відповідач, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Згідно з пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

- роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

- покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

При цьому, відповідач не вказує, які саме документи мали містити інформацію про наявність/відсутність ліцензійних платежів та не посилається на наявність умов включення в цьому випадку сум ліцензійних платежів до ціни товарів під час визначення їх митної вартості, встановлених Порядком включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446.

Щодо доводів відповідача про не надання документів про здійснення попередньої оплати за товар згідно з умовами Контракту, суд зазначає наступне.

На підтвердження оплати товару надані відповідачу пакети документів містили копію банківського платіжного документу від 08.02.2023 № 103, відповідно до якого позивачем на виконання контракту від 01.08.2021 № 1-RNTA компанії NANTONG TOP ASIA COMPANY LIMITED 07.02.2023 сплачено 107 901,08 доларів США.

Також у банківському платіжному документі вказано датовані 03.01.2023 інвойси №№ 22ТА1044, 22ТА1059, 22ТА1058 та 22ТА1045, які були підставою сплати коштів. Копій вказаних інвойсів відповідач у позивача не витребовував.

Дослідивши копії вказаних інвойсів на загальну суму 107 901,08 доларів США, наявні в матеріалах справи, суд враховує, що товари, оплата яких відбулася на підставі інвойсів від 03.01.2023 №№ 22ТА1058 та 22ТА1045, були відправлені продавцем в Україну на підставі інвойсу від 27.02.2023 № 22ТА1045 на суму 83 328,26 доларів США.

Саме інвойс від 27.02.2023 № 22ТА1045 на суму 83 328,26 доларів США як товаросупровідний документ був наданий відповідачу у пакетах документів до митних декларацій від 01.05.2023 № 23UA100230009440U8, від 03.05.2023 № 23UA100230009579U7 та від 01.05.2023 № 23UA100230009441U3, на підставі яких оформлено товари, яких стосуються оскаржувані рішення.

Оскільки передплата була здійснена позивачем 07.02.2023 на підставі інвойсів від 03.01.2023, невідповідності у питанні оплати товарів відсутні.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2020 року у справі №280/1746/19, згідно з яким у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Вказане свідчить про необґрунтовані сумніви відповідача щодо правильності визначення декларантом товару.

Щодо обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, послався на відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору, а також про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що унеможливлює застосування визначених ст. 57 МК України методів визначення митної вартості 2а-2г. Водночас, відповідач вказав на наявність інформації, що є підставою для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу).

Джерелом інформації, яким користувався відповідач, була митна декларація від 06.02.2023 № 23UA500500/2023/3759 (вартість товару згідно з джерелом інформації 3,77 USD/кг).

Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від відповідача отримано лист від 16.06.2023 № 7.8-5/7.8-28.8-0/8.19/11477 з копією зазначеної декларації.

Аналіз змісту інформації, що міститься у вказаній декларації дозволяє зробити висновки про неправомірність обрання такої декларації джерелом інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

У наданій відповідачем копії митної декларації відсутній повний перелік товарів, однак з дев`яти найменувань товарів, яких стосуються оскаржувані рішення, в митній декларації, визначеній джерелом інформації, наявні лише два гирі та гантелі.

Також відповідно до графи 11 «Країна, що торгує/Країна виробництва» митної декларації країною місцезнаходження відправника/експортера товару походженням з Китаю (графа 34) є США.

Тобто перш ніж товари, оформлені на підставі митної декларації, визначеної джерелом інформації, були продані в Україну, продавець підприємство, місцезнаходження якого США, мав їх придбати в Китаї. Зазначена операція збільшує ціну продажу товарів в Україну в порівнянні з ціною, сформованою виробником.

У той же час згідно з деклараціями, яких стосуються оскаржувані рішення, товари були імпортовані позивачем з Китаю на підставі контракту з їх виробником.

Таким чином ціни товарів, яких стосуються оскаржувані рішення, та товарів джерела інформації формувались за принципово різних обставин. Оскільки відповідно до ст. 49 МК України митна вартість товарів базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, викладене вище свідчить про некоректність порівняння їх митної вартості.

Крім того умовою поставки товарів, яких стосуються оскаржувані рішення, згідно з правилами Інкотермс 2010 визначено «FOB», що означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна у визначеному порту відвантаження, тобто усі витрати до моменту надходження товару на борт судна, де відповідальність за товар взяв на себе перевізник, відповідно до контракту продавцем включено до ціни товару.

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації, визначеної джерелом інформації, умовами поставки оформлених на її підставі товарів є «СРТ UA Одеса».

Згідно з правилами Інкотермс 2020 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в указане місце призначення, в даному випадку до міста Одеса.

Таким чином умови поставки СРТ збільшують витрати продавця на доставку товару, які компенсуються ним за рахунок збільшення ціни товару.

Оскільки відповідно до ст. 49 МК України митна вартість товарів базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а витрати на транспортування товарів є складовою митної вартості, викладене вище свідчить про неправомірність обрання джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та про некоректність порівняння митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, іншої інформації не зазначено, тоді як митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також жодним чином документально не підтверджено інформацію, що використовувалась при здійсненні коригування.

Зокрема, з тексту рішення неможливо встановити чи враховано якість товарів, репутація цих товарів на ринку; чи є вони комерційно взаємозамінними; чи скориговано відповідну вартість відповідно кількості і тих же комерційних рівнів, що й оцінювані товари; чи здійснено співвідношення умов поставки та складових митної вартості, які включено у вартість операції, на підставі якої здійснюється коригування; чи використано найменшу митну вартість, товар якого виробника взято за основу для коригування; чи здійснене коригування відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України, тобто на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню; чи митна вартість за відповідною митною декларацією, яка береться за основу, не була відкоригована митним органом або ж рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Отже, відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, постанові від 21 січня 2020 року у справі №813/2719/15, висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів

Суд зазначає, що відповідно до статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/7133/15 Верховний Суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій:

«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п 'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару».

Такий підхід Верховного Суду узгоджується з положеннями п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Приписами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваних рішень.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 14850,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №313 від 31.07.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 14850,88 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правничої професійної (правової) допомоги вiд 17.07.2022 №07/22/33540678, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери», рахунок від 28.07.2023 №28-07 та платіжну інструкцію від 31.07.2023 № 312 про сплату 15000,00 грн.

За умовами зазначеного договору адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» взяло на себе зобов`язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві з питань, що пов`язані з оскарженням в судовому порядку рішень митних органів про коригування митної вартості товарів У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованих розмірах: в суді першої інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 15 000,00 грн; в суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 10 000,00 грн; в суді касаційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 5 000,00 грн. Розмір гонорару є незмінним. Також сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем належними доказами, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, тобто 1,5 % від ціни позову, є цілком співмірними з такою ціною, значенням справи для позивача та її складністю.

Суд враховує той факт, що категорія справ про коригування митної вартості містить усталену судову практику, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свою діяльність у відповідність з такою практикою не приводить.

У зв`язку з цим суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, у відповідності з яким метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростували відповідний розмір витрат позивача на правову допомогу.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.05.2023 №UA100230/2023/610056/2, від 01.05.2023 №UA100230/2023/610057/2 та від 03.05.2023 №UA100230/2023/610058/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (код з ЄДРПОУ: 33540678) судовий збір у сумі 14850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код з ЄДРПОУ ВП 43997555).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (код з ЄДРПОУ: 33540678) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код з ЄДРПОУ ВП 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.