Рішення

від 27.03.2024 по справі 420/29716/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29716/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації;

зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168;

зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позові зазначено, що при звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток. Також в 2022 2023 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

При цьому, позивачем також зазначено, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, та індексації які позивач отримував щомісячно та водночас позивачу не надали розрахунок нарахованих йому при звільненні сум.

Позивачем у позовній заяві вказано, що в жовтні 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію про виплачені позивачу при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу при звільненні суми, проте у відповідь листом від 20.10.2023 року № 11/3617-23-Вих отримав відмову а доплату спірних виплат позивачу не здійснили.

До суду від відповідача 18.12.2023 року за вх №45342/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Також відповідач у відзиві зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в розмірі 40% місячного грошового забезпечення передбачена постановою КМУ «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» № 460 від 17.09.2014 (далі постанова КМУ № 460) в редакції на час звільнення Позивача з військової служби, зокрема, відповідно до п. 4 постанови КМУ № 460 від 17.09.2014 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Таким чином, вказує відповідач, додаткова грошова винагорода з розрахунку 30000,00 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби, яку отримував позивач та яка була скасована КМУ з 01.03.2023, мала тимчасовий характер, у зв`язку з чим не увійшла до складу грошового забезпечення, з якого відповідачем була нарахована позивачу одноразова грошова допомога при звільненні. Іншого порядку обрахування одноразової грошової допомоги при звільненні станом на день звільнення позивача і сьогоднішній день КМУ не встановлено.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року задоволено клопотання відповідача та поновлено строк для подання відзиву на адміністративний позов.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.10.2022 року №230-ОС зараховано у списки особового складу, та на всі види забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 14.10.2022. Призначено на посаду офіцера 1 вогневої групи 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), згідно з підпунктом 4 пункту 93 та пунктом 116 Положення (на вищі посади у порядку просування по службі).

В подальшому наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.09.2023 року №231-ОС звільнено з військової служби та з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 , офіцера 1 вогневої групи 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 21.09.2023.

У цьому наказі зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав, матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік отримав, та наказано: виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, за кожний повний прослужений місяць із розрахунку 1/12 терміном 22 календарних дні; виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, за кожний повний прослужений масив з розрахунку 1/12 терміном 20 календарних днів; виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2022 та 2023 роки з розрахунку 28 календарних днів; відповідно Постанови КМУ від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотки місячного допомогу грошового забезпечення за 17 повних календарних місяців служби.

При цьому, як вбачається з архівної відомості №1 за період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року позивачу у листопаді та грудні 2022 року було виплачено додаткової винагороди за Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року в сумі 30000,00 грн та 60000,00 грн відповідно та індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до архівної відомості №5 за період з січня 2023 року по вересень 2023 року позивачу виплачувались у вказаний період додаткова винагорода за Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року в сумі 31612,90 грн у січні 2023 року та у сумі 100000,00 грн у березні та квітні 2023 року.

Відповідно до довідки-розрахунку про розміри виплачених виплат ОСОБА_1 із зазначенням складових та розміру грошового забезпечення:

- грошова допомога при звільненні 68% (17міс*4%) обчислена виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, вислуги років, надбавки за особливості проходження служби та премії;

- допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена військовою частиною НОМЕР_4 ;

- допомога на оздоровлення за 2023 рік обчислена виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, вислуги років, надбавки за особливості проходження служби та премії;

- компенсація невикористаної щорічної відпустки (22 дн. 2022 року, 20 дн. 2023 року) обчислена виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, вислуги років, надбавки за особливості проходження служби та премії;

- компенсація невикористаної додаткової відпустки як УБД (28 дн.) обчислена виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, вислуги років, надбавки за особливості проходження служби та премії.

Також у вказаній довідці вказано, що позивачу виплачено:

- індексацію в 2022 році за листопад 1424.80 та за грудень 1470.83;

- додаткову винагорода згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168:

за жовтень 2022 року за листопад 2022 року 30000,00 (із розрахунку 30000.00) 30000,00 (із розрахунку 30000,00);

за грудень 2022 року 30000,00 (з 01.12 по 31.12) (із розрахунку 30000.00) та 31612.90 (3 18.12 по 31.12) (із розрахунку 70000,00);

за січень 2023 року 100000,00 (із розрахунку 100000,00) 100000,00 (із розрахунку 100000.00);

за лютий 2023 року за березень 2023 року 45161.29 (з 01.03 по 09.03. з 13.03 по 17.03) (із розрахунку 100000,00);

за липень 2023 року 14516.13 (з 17.07 по 31.07) (із розрахунку 30000,00);

за серпень 2023 року 12580,65 (з 01.08 по 03.08. 3.19.08 по 28.08) (із розрахунку 30000,00) та 48387.10 (з 4.08 по 18.08) (із розрахунку 100000.00).

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає:

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Зокрема, ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі також Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачу доказів виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік військовою частиною НОМЕР_2 до суду не надано, а відповідач у свою чергу у довідці-розрахунку вказав, що така грошова допомога за 2022 рік виплачена військовою частиною НОМЕР_4 , яка не є відповідачем у даній справі та до якої позивач свої позовні вимоги не адресує, зважаючи на те, що чинним законодавством передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення крім винагород, відтак суд вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації та щодо зобов`язання НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.

Щодо вимог позивача в частині обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації відпусток з включенням до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при їїї обрахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, суд зазначає.

Згідно з п.2 ч.1 ст.15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі Порядок №460, у чинній редакції), відповідно до пункту 1 якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу при звільненні його з військової служби з 21.09.2023 року була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога, передбачена Порядком №460, розмір якої обчислено виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, вислуги років, надбавки за особливості проходження служби та премії.

При цьому, пунктами 3 та 4 Порядку №460 передбачено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182).

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).

Суд зазначає, що спірним питанням у виплаті позивачу компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при її обрахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, який на дату прийняття даного рішення не припинено та не скасовано.

При цьому, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до п. 1 постанови КМУ № 168 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, зокрема, на період дії воєнного стану та пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду.

Тобто, вказана додаткова винагорода має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) в сумі до 30000,00 грн. та до 100000,00 грн

В той же час, з аналізу приписів Порядку № 260 та ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» слідує, що до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Таким чином, доводи позивача щодо того, що додаткова винагорода має систематичний характер та повинна бути включена до одноразової грошової допомоги при звільненні, є неспроможними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації щомісячної основної та додаткової відпусток додаткової винагороди, виплату якої передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя П.П. Марин

.