Ухвала

від 13.03.2024 по справі 340/5520/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 березня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5520/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ініціювання судового контролю у справі №340/5520/21 за позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року в адміністративній справі №340/5520/21 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 27.07.2021 року №1030 Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Зобов`язано Відповідача прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285200:02:000:0735. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ініціювання судового контролю у справі № 340/5520/21.

ОСОБА_1 подано до суду заяву про ініціювання судового контролю, просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Заява обґрунтована тим, що відповідач надав позивачу рішення сесії від 24 жовтня 2023 року №2526, але такого кадастрового номера (3525285200:02:000:0735) вже не існує, оскільки відповідач ухиляючись від виконання рішення суду, об`єднав земельну ділянку позивача з іншими в цьому ж масиві, утворивши нову земельну ділянку та утворивши новий кадастровий номер 3525285200:02:000:0806. Про зазначене свідчать рішення відповідача від 30.05.2023 №2309 та від 07.07.2023 №2365. У зв`язку з цим позивач не може зареєструвати право на землю, бажаного результату не отримав.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи заяви, заперечень, з відзивами на них, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

При цьому, обов`язковість судового рішення забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Колегія суддів зазначає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі №340/5520/21 набрала законної сили з моменту прийняття, а саме 31.05.2022 року та на її виконання Кіровоградським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист.

Вищезазначений виконавчий документ ОСОБА_1 , як стягувач, пред`явив до примусового виконання до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса).

Постановою державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Астаховою О.С. від 24 серпня 2023 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 72607968).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю це право, а не обов`язок суду.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20-ти до 40-ка розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).

В силу ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Отже, чинним процесуальним Законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.

При цьому, такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов`язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.

Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02).

У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0).

Підставою застосування ст. 382 КАС України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень/дій суб`єкта владних повноважень.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи.

При цьому, позивач, надаючи заяву про встановлення судового контролю має надати докази, що рішення суду не виконується, а відповідач, заперечуючи проти встановлення судового контролю, може надати докази на спростування вимоги про встановлення судового контролю, наприклад надавши докази про виконання рішення суду або про неможливість виконання рішення суду з поважних причин та ін.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року в адміністративній справі №340/5520/21 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 27.07.2021 року №1030 Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Зобов`язано Відповідача прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285200:02:000:0735. В задоволенні іншої частини позову відмовлено

Позивачем до матеріалів справи надано постанову державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Астаховою О.С. від 24 серпня 2023 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 72607968).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання та користуватися іншими правами, наданими законом.

Матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Астаховою О.С. від 24 серпня 2023 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 72607968) тобто, державним виконавцем вчиняються виконавчі дії, які врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що під час відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, державний виконавець не обмежується лише прийняттям відповідної постанови, а має право вчиняти ряд виконавчих дій, які врегульовані ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, відсутні докази саме закінчення виконавчого провадження, матеріали справи також не містять.

Колегія суддів зазначає про те, що, з урахуванням положень ч. 1 ст. 287 КАС України, Позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

У той час як, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у Позивача, в разі умисного невиконання Відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно Відповідача до правоохоронних органів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим підстави для встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 рокуу справі №340/5520/21 відсутні.

Керуючись ст.ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ініціювання судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі №340/5520/21- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун