Постанова

від 27.03.2024 по справі 826/3449/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3449/17 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Центральне територіальне управління капітального будівництва, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс", за участю Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону, про визнання недійсним дозволу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому (з урахуванням заяви від 11.11.2021) просив:

- визнати протиправним, таким що не тягне правових наслідків, та скасувати рішення про видачу виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.04.2016 Центральному територіальному управлінню капітального будівництва та ТОВ «Північно-український будівельний альянс» дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_2 №ІУ115161100202;

- скасувати зазначений у п. 1 дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.04.2016 Центральному територіальному управлінню капітального будівництва та ТОВ «Північно-український будівельний альянс», визнати його таким, що не тягне жодних правових наслідків з моменту його видачі;

- визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка дістала прояв у невжитті передбачених ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України адміністративно-розпорядчих та організаційно-правових заходів (внесення приписів, застосування передбачених санкцій, звернення до суду) для припинення самочинного будівництва та ліквідації його наслідків на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яке відбулося без належним чином розробленого та затвердженого проекту, що призвело до порушення вимог чинної нормативно-правової документації, містобудівного законодавства та державних будівельних норм і правил та без отриманого на законних підставах дозволу на виконання будівельних робіт. А також таке самочинне будівництво, яке продовжувалось вже навіть після 20.01.2017, тобто дати анулювання дозволу;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та Державну інспекцію архітектури та містобудування України вжити усіх передбачених статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статтею 376 Цивільного Кодексу України адміністративно-розпорядчих та організаційно-правових заходів (внести приписи, застосувати штрафні санкції, звернутись до суду) для ліквідації наслідків самочинного будівництва на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яке відбулося без належним чином затвердженого проекту та без отриманого на законних підставах дозволу на виконання будівельних робіт, а саме - знесення самочинно збудованих конструкцій і споруд та приведення території зазначеної земельної ділянки до первісного стану, її рекультивації, озеленення та благоустрою;

- відшкодувати витрати, понесені позивачем за відрив від звичайних занять, транспортні витрати на таксі у зв`язку з малорухомістю та інвалідністю II групи, витрати на професійну правничу допомогу, а також моральну шкоду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року відкрито провадження у цій адміністративній справі.

На виконання вимог Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/33689/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року провадження в адміністративній справі №826/3449/17 закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає вказану ухвалу суду такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції помилково в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що дозвіл від 19.04.2016 на виконання будівельних робіт скасований наказом від 20.01.2017, оскільки вказаний дозвіл наказом був анульований. На переконання позивача, анулювання дозволу означає припинення дії такого документу, внаслідок чого зберігаються усі юридично значимі наслідки, що мали місце за період його дії. Скасування ж документу означає відсутність його дії (чинності) саме з моменту видачі такого акту, а отже, - втрату юридичної сили усіма наслідками, що породжували права та обов`язки, які виникли в період дії такого документу.

Також апелянт зазначає, що анулювання дозволу відбулося з підстав невідповідності проекту будівництва (на реалізацію якого і був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт) вимогам містобудівної документації. Тобто, анулювання дозволу є виправлення помилки, яка допущена під час видачі дозволу. Однак відновлення законних прав та інтересів позивача після такого «виправлення» є неможливим без визнання рішення та дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування такого рішення з моменту його прийняття. На думку позивача, закриття справи на підставі усунення контролюючим органом своєї помилки при видачі дозволу на виконання будівельних робіт, буде безпідставним, оскільки анулювання цього дозволу (яке відбувається з моменту прийняття рішення про анулювання) не надає права вимагати від винних у понівеченні цієї території (як складової частини культурної спадщини м. Києва) за час дії дозволу осіб, її приведення до первісного стану, що обмежує права громади, зокрема, й самого позивача.

Крім того, апелянт зазначає, що правовим наслідком видачі спірного дозволу на виконання будівельних робіт від 19.04.2016 стала видача Департаментом містобудування та архітектури КМДА у лютому 2019 року Центральному територіальному управлінню капітального будівництва містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 під назвою «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» від 25.02.2019 № 207. Тому, на думку апелянта, якщо анулювання дозволу означало б втрату ним дійсності з самого початку його видачі, то питання видачі містобудівних умов і обмежень після анулювання такого дозволу взагалі не могло бути вирішеним.

Наприкінці, апелянт вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що на час звернення позивачем до суду права його не були порушені, оскільки дозвіл був скасований, адже на час звернення до суду у березні 2017 року зазначений дозвіл був чинним на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017 якою зупинено дію наказу від 20.01.2017 № 61.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Центральне територіальне управління капітального будівництва, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс", за участю Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону, про визнання недійсним дозволу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Державна інспекція архітектури та містобудування України у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Відповідач в обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що станом на час звернення до суду з позовом оскаржуваний акт індивідуальної дії - спірний наказ був не чинним, тому не породжував жодних правових наслідків, у тому числі і для позивача.

Третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в її задоволенні. Департамент в обґрунтування своїх доводів зазначає, що спірний наказ на момент звернення позивачем до суду з цим позовом вже був скасованим, тому останній не підлягає повторному скасуванню в судовому порядку.

15 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду з суду першої інстанції надійшли матеріали цієї справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 березня 2024 року.

У відкрите судове засідання 27 березня 2024 року сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року провадження в адміністративній справі №826/3449/17 задоволено заяву Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про закриття провадження у адміністративній справі та закрито провадження у справі №826/3449/17 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Вказана ухвала мотивована тим, що спірний дозвіл на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом про його оскарження вже був скасований наказом ДАБІ № 61 від 20.01.2017, тому такий дозвіл не підлягає повторному скасуванню в судовому порядку.

Отже, оскільки відповідач усунув порушення, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, то наявні підстави закриття провадження у справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов`язкові умови: 1) виправлення суб`єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (далі - ДАБІ) видано Центральному територіальному управлінню капітального будівництва (далі - ЦТУКБ) дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_2» (далі - Об`єкт будівництва) за №ІУ 115161100202.

19.01.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві проведено позапланову перевірку дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норма, державних стандартів і правил ТОВ «Північно-український будівельний Альянс», ЦТУКБ, ТОВ «Укрбуд Девелопмент» щодо Об`єкта будівництва, за результатами якої складено відповідний акт перевірки.

20.01.2017 ДАБІ, за результатами розгляду службової записки №40-20/8-17 Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ від 20.01.2017 та акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.01.2017, встановлено факт порушення вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідність об`єкта будівництва вимогам будівельних норм, державним стандартів та правил.

У зв`язку з викладеним, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктом 3 пункту 34 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт»(далі - Порядок № 466), прийнято рішення №129 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», яким вирішено анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115161100202 від 19.04.2016 «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_2», замовник - ЦТУКБ.

Також, 20.01.2017 ДАБІ видано наказ №61 «Про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт», яким відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 466, на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу методології введення та адміністрування єдиного реєстру Департаменту дозвільних процедур ДАБІ про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт від 20.01.2017 №129, наказано вважати анульованим дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115161100202 від 19.04.2016 та виключити з єдиного реєстру документів, що дають право на виконані підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, запис про дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.04.2016 №ІУ 115161100202 об`єкт «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_2», замовник - ЦТУКБ.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що зазначений наказ ДАБІ від 20.01.2017 №61 оскаржено ЦТУКБ в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 у справі №826/1489/17 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії та скасовано наказ ДАБІ «Про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт» від 20.01.2017 № 61. Зобов`язано ДАБІ включити до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, запис про дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.04.2016 №ІУ115161100202 на об`єкт «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_2», замовник - ЦТУКБ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі №826/1489/17 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ЦТУКБ відмовлено.

Ухвалами Верховного Суду від 30.07.2018, від 16.08.2018, від 17.10.2018 у справі №826/1489/17 касаційні скарги на вказану постанову повернуті скаржникам.

Отже, з наведеного вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115161100202 від 19.04.2016 анульовано наказом ДАБІ від 20.01.2017 №61, при цьому цей наказ в подальшому не скасовано у встановленому порядку, тому наказ є чинним, на відміну від анульованого ним дозволу №ІУ115161100202.

Суд першої інстанції встановив, що з відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відносно дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115161100202 від 19.04.2016 (розділ «Управління»), які є публічно доступними за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що дозвіл №ІУ115161100202 наразі являється скасованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України акти індивідуальної дії є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів, містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі №826/1432/18 (п. 48).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Також, ч. 1 ст. 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

У постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15) Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Як вже було встановлено, на час звернення позивачем до суду оскаржуваний дозвіл №ІУ115161100202 скасований на підставі наказу ДАБІ від 20.01.2017 №61.

Колегія суддів зазначає, що скасування акта індивідуальної дії означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.?

Тобто, станом на час звернення з позовом оскаржуваний акт індивідуальної дії - дозвіл №ІУ115161100202 не був чинним, тому не породжував жодних правових наслідків, у тому числі і для позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний акт, який на момент звернення позивачем до суду з адміністративним позовом про його оскарження вже був скасованим, тому не підлягає повторному скасуванню в судовому порядку.

За схожих обставин аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 640/2412/20.

Отже, оскільки дозвіл № ІУ115161100202 скасовано наказом ДАБІ від 20.01.2017 №61, то суд першої інстанції правильно закрив провадження щодо позовних вимог про:

визнання протиправним, таким що не тягне правових наслідків, та скасування рішення про видачу виданого ДАБІ 19.04.2016 ЦТУКБ та ТОВ «Північно-український будівельний Альянс» дозволу на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_2 №ІУ 115161100202;

скасування зазначеного у п. 1 дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ДАБІ 19.04.2016 ЦТУКБ та ТОВ «Північно-український будівельний альянс», визнання його таким, що не тягне жодних правових наслідків з моменту його видачі.

Як наслідок, суд першої інстанції також обґрунтовано закрив провадження у цій справі щодо позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка дістала прояв у невжитті передбачених ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України адміністративно-розпорядчих та організаційно-правових заходів (внесення приписів, застосування передбачених санкцій, звернення до суду) для припинення самочинного будівництва та ліквідації його наслідків на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яке відбулося без належним чином розробленого та затвердженого проекту, що призвело до порушення вимог чинної нормативно-правової документації, містобудівного законодавства та державних будівельних норм і правил та без отриманого на законних підставах дозволу на виконання будівельних робіт. А також таке самочинне будівництво, яке продовжувалось вже навіть після 20.01.2017, тобто дати анулювання дозволу;

зобов`язання Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та Державну інспекцію архітектури та містобудування України вжити усіх передбачених статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статтею 376 Цивільного Кодексу України адміністративно-розпорядчих та організаційно-правових заходів (внести приписи, застосувати штрафні санкції, звернутись до суду) для ліквідації наслідків самочинного будівництва на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яке відбулося без належним чином затвердженого проекту та без отриманого на законних підставах дозволу на виконання будівельних робіт, а саме - знесення самочинно збудованих конструкцій і споруд та приведення території зазначеної земельної ділянки до первісного стану, її рекультивації, озеленення та благоустрою, оскільки вони є похідними від вищевказаних вимог.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, оскільки не встановив, що анулювання дозволу за юридичними наслідками не є його скасуванням, колегія суддів не враховує, оскільки положеннями підпункту «в» пункту 1 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 3 пункту 34 Порядку № 466 передбачено саме анулювання органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду 01 листопада 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма