Постанова

від 27.03.2024 по справі 560/8016/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8016/22

Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

27 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.05.2022 про переведення засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дільниці ресоціалізації ДУ "ЗВК №58" до дільниці посиленого контролю ДУ "ЗВК №58";

- зобов`язати адміністрацію ДУ "ЗВК №58" перевести засудженого ОСОБА_1 з дільниці посиленого контролю до дільниці ресоціалізації попереднього перебування.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України у дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. Оскільки позивач не вчиняв злісних порушень порядку на систематичній основі, то у відповідача не було законних підстав для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення, як переведення засудженого з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в державній установі "Замкова виправна колонія (№58) з червня 2019 року.

Постановою про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" до дільниці посиленого контролю державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 17.05.2022, погодженої спостережною комісією при Шепетівській районній державній адміністрації (протокол №13 від 17.05.2022), шляхом зміни структурної дільниці ОСОБА_1 було переведено з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю установи.

Вказаний захід застосований у зв`язку із тим, що засуджений ОСОБА_1 під час перебування у дільниці ресоціалізації систематично допускає порушення вимог встановленого режиму відбування покарання, зокрема, допустив два порушення вимог режиму відбування покарання, які загрожують безпеці персоналу та інших засуджених. Вказано, що своєю поведінкою засуджений негативно випливає на процес виправлення інших засуджених дільниці ресоцалізації, потребує проведення соціально - виховної роботи за спеціальною індивідуальною програмою.

Вважаючи вказане дисциплінарне стягнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Статтею 5 КВК України визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Відповідно до частини 1 статті 9 КВК України засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Частиною 2 статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 94 КВК України у виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.

Вказані дільниці ізолюються одна від одної.

У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.

У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст. 100 КВК України залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі залучення до неї, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до виправної колонії (сектору) іншого рівня безпеки.

Зміна умов тримання шляхом переведення до іншої структурної дільниці в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією.

Так, відповідно до постанови про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" до дільниці посиленого контролю державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 17.05.2022, погодженої спостережною комісією при Шепетівській районній державній адміністрації (протокол №13 від 17.05.2022), шляхом зміни структурної дільниці ОСОБА_1 було переведено з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю установи.

Водночас, ч.4 ст.94 КВК України встановлено, що у дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється.

Отже, відповідно до норм законодавства, яке регулює порядок виконання кримінальних покарань, зміна умов тримання засудженого пов`язана з поведінкою самого засудженого та ставлення до праці, у разі залучення до неї.

При цьому, переведення (поміщення) засудженого до дільниці посиленого контролю обумовлено певним характером його поведінки, а саме: систематично (два та більше разів) вчинення злісних порушень установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб.

З матеріалів справ встановлено, що постановою від 17.05.2022 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за те, що він під час виховної бесіди, проведеної начальником установи виконання покарань, поводив себе грубо та нахабно, висловлював своє невдоволення режимом відбування покарання та погрожував написанням безпідставних скарг. На зауваження не відреагував (а.с.83).

Постановою від 01.03.2022 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за те, що він під час роздачі їжі у медичній частині висловлювався нетактовно до іншого засудженого, нахабно та грубо, погрожував нанести собі тілесні ушкодження. На зауваження не відреагував. Своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених медичної частини (а.с.82).

Відповідно до постанови про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 31.08.2021 ОСОБА_1 поміщено на 7 діб без виводу до дисциплінарного ізолятору за те, що він самостійно, умисно за допомогою сегменту леза наніс собі членоушкодження у виді однієї різаної рани лівого передпліччя. Своїми діями ніс загрозу життю і здоров`ю інших засуджених та персоналу установи. Вказане порушення вчинив з метою шантажу адміністрації установи (а.с.80).

Постановою від 15.06.2021 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за те, що він створив гостро-конфлікту ситуацію з іншим засудженим, шарпали один одного за верхній одяг, виражались нецензурною лайкою, погрожували фізичною розправою (а.с.79).

Постановою від 03.06.2021 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за те, що він знаходився на своєму спальному місці у невстановлений розпорядком дня час, чим негативно впливав на інших засуджених. На зауваження не відреагував, вступив в словесну суперечку з працівником установи (а.с.78).

Відповідно до листа Керівника Шепетівської окружної прокуратури від 14.06.2021 на адресу начальника ДУ "ЗВК (№58)" внесено письмову вказівку з вимогою скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 03.06.2021 (а.с.6-7).

Таким чином, згідно з наявними в матеріалах справи письмовими доказами ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності під час відбування покарання в установі виконання покарань ДУ "ЗВК (№58)".

Положеннями ст. 133 КВК України визначено, що злісним порушенням установленого порядку відбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров`я інших осіб.

При цьому, ч.4 ст.94 КВК України встановлено, що у дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму відбування покарання. Однак, відповідач не надав доказів того, що вчинені позивачем порушення є злісними в розумінні ст.133 КВК України.

З урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів та вищенаведених норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 злісних порушень установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб, та є обов`язковою умовою для тримання позивача у дільниці посиленого контролю, наявність яких передбачена ст.133 КВК України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене. колегія суддів дійшла висновку, що постанова начальника ДУ "ЗВК №58" від 17.05.2022 про переведення засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що є підставою для її скасування.

Водночас, суд першої інстанції необгрунтовано здійснив оцінку правомірності спірної постанови начальника ДУ "ЗВК №58" від 17.05.2022 як рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки відповідно до ст. 68 КВК України переведення засудженого з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю не є заходом стягнення, яке може бути застосовано до засудженого за порушення трудової дисципліни і встановленого порядку відбування покарання, а є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати , позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 17.05.2022 про переведення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дільниці ресоціалізації ДУ "ЗВК №58" до дільниці посиленого контролю ДУ "ЗВК №58";

Зобов`язати адміністрацію ДУ "ЗВК №58" перевести засудженого ОСОБА_1 з дільниці посиленого контролю до дільниці ресоціалізації попереднього перебування.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.