Постанова

від 19.03.2024 по справі 240/25181/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25181/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

19 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

прокурора: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія - Гамма" про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія - Гамма" про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанціїв, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права..

27 та 28 лютого 2024 рок до суду від Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія - Гамма" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено про безпідставність її доводів.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційної скарги в межах її доводів, а також доводи відзиву,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол № 4057 від 31.08.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6307, виданий 27.12.2018 Державною службою геології та надр України товариству з обмеженою відповідальністю "Софія-Гамма".

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Державна служба геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Гамма" подали клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 позовну заяву Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави залишено без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, визначений статтею 122 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 2, 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявамизакономпередбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКАС Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений закономстрок звернення до суду. В той же час,триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентованістаттею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).

Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/8650/22.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави зазначє, що протягом 2018-2019 років обласною прокуратурою, як самостійним позивачем, пред`явлено до суду 19 позовів про скасування рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин стосовно апробації запасів корисних копалин, а також про скасування виданих спеціальних дозволів на користування надрами. Із заявлених позовів, 13 - залишені судами без розгляду через відсутність підстав для самостійного звернення прокурора з таким позовом, оскільки є державні органи, які уповноважені здійснювати відповідні повноваження. Частина таких судових рішень залишені в силі Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 16.06.2021 по справі №240/4936/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що прокурор у спірних правовідносинах не може звертатися до суду з позовом до вказаних органів, оскільки відповідними повноваженнями наділений Кабінет Міністрів України.

Таким чином, упродовж 2019-2022 року суди не підтримували позиції прокурора щодо можливості пред`явлення ним, як самостійним позивачем, позовів вказаної категорії, а тому питання про пред`явлення вказаних позовів упродовж 2019 - 2022 років не ставилося. Від своїх попередніх висновків Верховний Суд відступив лише у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 та зазначив про наявність у прокурора повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. Враховуючи те, що зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах була невизначена, апелянт зазначає, що це унеможливлювало пред`явлення ним позовів вказаної категорії раніше, а тому просить поновити йому пропущений строк на звернення з даним позовом до суду.

Даючи оцінку вказаним обставинам, суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Проте, зміна судової практики Верховного Суду не може розглядатися судами, як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть припускаючи поважність вищеописаних підстав пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, слід відзначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відступ Верховним Судом від попередніх висновків, щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора щодо спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами висловлений був висловлений у постанові від29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, проте з адміністративним позовом позивач до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся лише 24.08.2023 (здав позовну заяву до відділення поштового зв`язку), тобто поза межами шестимісячного строку визначеного КАС України.

При цьому, будь яких доказів поважності підстав зволікання для звернення до суду з адміністративним позовом понад 6 місячний строк апелянтом не наведено.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміна "поважні причини".

При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Таким чином, здійснивши аналіз наведених обставин в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що саме з листопада 2022 року прокурору стало відомо про зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ (тобто володів вказаною інформацією), однак за захистом інтересів держави звернувся лише в липні 2023 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норми національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

Посилання прокурора на обставини відступу Верховним Судом від попередніх висновків щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора стосовно спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів, оскільки прокурор почав вчиняти такі дії через вісім місяців після відступу Верховних Судом від попередніх своїх висновків.

Підсумовуючи наведене, та враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позовну заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, подану до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, слід залишити без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2024 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.