Постанова

від 26.03.2024 по справі 914/1694/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа №914/1694/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Темник Н.С., представник;

відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД №01 від 05.01.2024 (вх. суду від 09.01.2024 № 01-05/115/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023, повний текст рішення складено 14.12.2023, (суддя Іванчук С.В., м. Львів)

у справі № 914/1694/23

за позовом: Стрийської міської ради, м. Стрий, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД, м. Одеса

про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 682 421,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Стрийська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 682421,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору оренди землі, відповідач (орендар) не виконав свого зобов`язання в частині орендної оплати Стрийській міській раді (орендодавець).

Таким чином, позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача суму заборгованості, а внаслідок систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо орендної оплати, розірвати договір оренди землі та повернути земельну ділянку на користь держави в особі Стрийської міської ради.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Юа ЛТД» на користь Стрийської міської ради 682 421,00 грн основного боргу та 15 604,32 грн судового збору;

-розірвати договір від 10.08.2021 року оренди землі укладений Стрийською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віс Юа ЛТД» оренди земельної ділянки кадастровий № 4611200000:01:005:0010 загальною площею 3,4871га.;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віс Юа ЛТД» повернути на користь держави в особі Стрийської міської ради земельну ділянку загальною площею 3,4871га. з кадастровим номером 4611200000:01:005:0010.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт систематичної несплати відповідачем орендної плати, не здійснення оплати орендної плати більше як за три місяці підряд, що призвело до істотного порушення умов договору.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, на підставі статей 32, 24 Закону України Про оренду землі, статті 651 Цивільного кодексу України та статті 141 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі № 914/1694/23 скасувати в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку та прийняти нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про розірвання договору оренди землі від 10.08.2021 року та зобов?язання повернути земельну ділянку на користь держави в особі Стрийської міської ради, не відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам.

Суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального законодавства, не надав належної оцінки доводам відповідача, що заборгованість по сплаті орендної плати виникла у зв?язку із наявністю форс-мажорних обставин, як наслідок, помилково застосував норми матеріального права, а саме: ст. ст. 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України. Натомість, задоволення вимоги про розірвання договору оренди землі та зобов?язання повернути земельну ділянку як міри відповідальності ТОВ "Віс Юа ЛТД" за порушення зобов?язання при наявності об?єктивно незалежних від боржника обставин її настання, є надмірним та непропорційним, що у свою чергу не відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам.

Більше того, ТОВ "Віс Юа ЛТД" як власник нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, має намір виконувати обов?язок щодо сплати орендної плати та намагається вживати заходи щодо оплати орендної плати, що підтверджується, зокрема, і квитанціями про сплату, доданими до апеляційної скарги, а задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно ТОВ "Віс Юа ЛТД", зумовила створення такої обставини, за якої Стрийська міська рада недотримуватиме до бюджету кошти зі сплати орендної плати, оскільки підстави для її сплати буде відсутня.

Стрийська міська рада відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД суду не надала.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 справу № 914/1694/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 914/1694/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023.

Ухвалою суду від 19.02.2024 призначено розгляд справи на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 відкладено розгляд справи на 26.03.2024.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник позивача надав заперечення щодо доводів апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі № 914/1964/23 без змін.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

10.08.2021 Стрийська міська рада (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віс Юа ЛТД» (орендар) уклали договір оренди землі (надалі - Договір).

Умовами п. 1. Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (КВЦПЗ 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер: 4611200000:01:005:0010, яка знаходиться за адресою: вул. Промислова, 4Д м. Стрий Львівської області.

Згідно з п. 2. та п. 3. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4871 га, у тому числі 3,4871 га - землі під будівлями та спорудами промислових підприємств. На земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі та споруди у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.02.2021р. (право власності № 40645240 від 16.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2295540846112).

Відповідно до п. 5. Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 9 760 403грн 36 коп. (за-1 кв.м. - 279,90 грн.)

Сторони погодили, що договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку, на який укладено цей договір, він поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору, згідно вимог статті 126 Земельного кодексу України. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно-заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору (п.8 Договору)

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельні ділянки державної або комунальної власності у розмірі 5 (п`ять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 488 020 (чотириста вісімдесят вісім тисяч двадцять) гривень 17 коп. в рік у відповідності до рішення X сесії Стрийської міської ради № 548 від 29.07.2021 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в тому числі (із зміною цільового призначення) технічної документації із землеустрою та передачу їм земельних ділянок у користування (оренду) на території Стрийської міської ради».

За приписами п. 10. Договору обчислення розміру-орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, шо заповнюється під час укладання або змін умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до підпункту 3 п. 11. Договору орендна плата вноситься у такі строки за земельні ділянки приватної власності, земельні ділянки несільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності у строки відповідно до Податкового кодексу України, на поточний рахунок власника землі - рахунок місцевого бюджету № UA 11899980334199812000013941, код платежу доходів 18010600, Казначейство України (ЕАП), код банку МФО899998, ЗКПО 38008294 «Орендна плата з юридичних осіб».

Згідно з п. 28. Договору орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до цільового призначення, визначеного у п. 16 цього договору; дотримання екологічної безпеки землекористування, шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасне внесення орендної плати.

Відповідно п. 31. Договору орендар зобов`язаний, зокрема, у відповідності з пунктом 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з п. 38. Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, підписаний орендодавцем та орендарем, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав в оренду земельну ділянку, що характеризується наступними ознаками: місце розташування земельної ділянки: вул. Промислова, 4-Д, м. Стрий, Львівської області; кадастровий номер 4611200000:01:005:0010; площа земельної ділянки 3,4871 гектара; цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно із розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, грошова оцінка якої проведена станом на 10 серпня 2021 року та передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІС ЮА ЛТД» площа земельної ділянки становить 3,4871 га., нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена станом на 10 серпня 2021 року складає 9760403,36грн., ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю», становить 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, 5 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати 488020,17грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа ГУ ДПС у Львівській області від 04.04.2022, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС ЮА ЛТД» станом на 01.04.2023 обліковується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 682,4 тис грн.

Також, згідно з листа ГУ ДПС у Львівській області від 12.06.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Юа ЛТД» по орендній платі за землю станом на 01.06.2023 року становить 785 639,21 грн.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав :

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 ЗУ «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Разом з тим, умовами укладеного Договору, передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (підпункт 2 п. 38 Договору).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 з посиланням на положення ст. 651 ЦК України та пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначив, що аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 484/3514/17, від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 549/178/17, від 04.12.2019 у справі № 318/433/18, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 13.05.2021 у справі № 192/149/17, від 04.08.2021 у справі № 914/689/19, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20, у справах з позовними вимогами, зокрема, про розірвання договорів оренди землі.

У постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9859/21 про розірвання договору оренди зазначено, що за приписами частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною першою статті 284 ГК України передбачено, що однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Отже, оскільки законодавець визначає однією з істотних умов договору оренди орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в своєчасному отриманні орендної плати відповідно до умов договору. Порушення цього інтересу у вигляді систематичної несвоєчасної сплати орендної плати має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди майна.

Так, за умовами укладеного між сторонами договору, орендна плата за земельні ділянки приватної власності, земельні ділянки несільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності вноситься у строки відповідно до Податкового кодексу України, на поточний рахунок власника землі - рахунок місцевого бюджету № UA 11899980334199812000013941, код платежу доходів 18010600, Казначейство України (ЕАП), код банку МФО899998, ЗКПО 38008294 «Орендна плата з юридичних осіб» (підпункту 3 п. 11 Договору).

Приписами ст.288.7 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 287.1 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно із 287.3 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається у вищезазначеному розрахунку боргу, наданому ГУ ДПС у Львівській області, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД за орендну плату за 31.01.22, 02.03.22, 30.03.22, 03.05.22, 30.05.22, 30.06.22, 01.08.22, 30.08.22, 30.09.22, 31.10.22, 30.11.22, 30.12.22, 30.01.23, 02.03.23, 30.03.23, 01.05.23, 30.05.23р. за період з 31.01.22 по 30.05.23 становить загальний розмір 785639,21 грн.

Відтак, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД орендної плати за землю має характер систематичності, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Стосовно тверджень скаржника щодо неврахування місцевим судом наявності у відповідача форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим і виникла заборгованість в останнього, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом статті 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 910/4234/22 зроблено висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Одне лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Саме ж дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

У свою чергу, відповідач не надав та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, що об`єктивно унеможливлювали виконання ним своїх зобов`язань за договором, одна лише вказівка на лист торгово-промислової палати не може оцінюватись судом як беззаперечний доказ існування форс-мажорних обставин, оскільки зміст цього листа носить загальний інформаційний характер.

Крім цього, апелянт долучає до апеляційної скарги долучає банківські квитанції на підтвердження часткової сплати заборгованості за договором на загальну суму 120 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не просив суд про поновлення строку на подання зазначених доказів, не навів обґрунтування виняткового випадку для їх подання до суду апеляційної інстанції.

Відтак, у відповідності до ст. 118 ГПК України, апеляційний суд, долучені до апеляційної скарги банківські квитанції, залишає без розгляду.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі № 914/1694/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа ЛТД №01 від 05.01.2024 (вх. суду від 09.01.2024 № 01-05/115/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі № 914/1694/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2024.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець