Рішення

від 28.03.2024 по справі 904/457/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024м. ДніпроСправа № 904/457/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС", м. Дніпро

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс", м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 114 952,44 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" вернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" 105 122,87 грн заборгованість за отримане пальне, 4 521,69 грн пені, 4 572,02 грн 30% річних, 735,86 грн інфляційних втрат, а всього 114 952,44 грн. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Гідра-Сервіс" своїх зобов`язань за договором №01/03/19-1 в частині сплати вартості отриманого палива.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

20.02.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у випадку задоволення позовних вимог просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100%.

Так, в своєму відзиві відповідач зазначає, що заборгованість у сумі 103 017,33 грн. не підтверджена жодним належним документам, включаючи рахунки, накладні. Щодо видаткових накладних, які подані на підтвердження поставки палива, то на них відсутній підпис уповноваженої особи відповідача а також печатка самого підприємства.

Таким чином вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Також відповідачем подані клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін зазначає, що відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ціну позову (114952,44 грн), категорію та складність справи, а також те, що відповідачем не наведено жодних доводів в обґрунтування необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доданих до позовної заяви документів.

Як зазначено відповідачем у поданому клопотанні, що до позовної заяви надано документи, які належним чином не підписані. А також відповідачу не відомо про наявність таких документів, таких як рахунки та видаткові, акти звірки.

Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Заявлене відповідачем клопотання про витребування оригіналів письмових доказів не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не дотримано вказаних вимог Господарського процесуального кодексу України.

14.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків стоном на 13.12.2023, який підписаний уповноваженою особою та скріплений печатками відповідача, без будь-яких зауважень. Також звертає увагу на відсутність будь-яких зауважень щодо поставленого товару (пального) чи зауважень в оформленні документів (в тому числі видаткових накладних). Також звертає увагу суму на здійснення відповідачем часткової оплати за спірним договором без конкретизації за який саме товар (за якою видатковою накладною) була здійснена оплата.

Заперечує позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на необґрунтованість клопотання відповідача.

18.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у випадку задоволення позовних вимог просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100%. Відповідач наполягає на необґрунтованості позовних вимог (відсутні належні докази на підтвердження позовних вимог та докази направлення рахунків на оплату), посилається на арифметичні помилки при нарахування штрафних санкцій та вважає, що є підстави для зменшення штрафних санкцій на 100%.

27.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява до якої додано копію проміжного Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 за період взаємовідносин 01.10.2022-31.12.2022, зі змісту якого й можна дослідити факт виникнення дебетового сальдо у розмірі 103 017,33грн станом на 31.12.2022, яке у 2023 році вже мало статус перехідного дебетового сальдо станом на 01.01.2023. Проміжний Акт звірки взаємних розрахунків стоном на 31.12.2023 підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений відбитком його печатки без жодних зауважень.

Також зазначає, що внаслідок перевірки кваліфікованого електронного підпису та печатки за допомогою веб-сайту Центрального засвідчувального органу вбачається, що усі підписані представниками позивача і відповідача за допомогою кваліфікованого електронного підпису та затверджені відповідними кваліфікованими електронними печатками сторін видаткові накладні у формі Е-документів, підтверджені (мають статус «Файли успішно перевірені. Усі дані цілі.»)

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач використав надане законом право на подання відзиву на позов, позивач подав відповідь на відзив на позов, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" (покупець) укладений договір №01/03/19-1 купівлі-продажу пального, відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов`язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюється партіями відповідно до обраного покупцем згідно умов договору способу отримання товару за Бланками-дозволу або за електронними картками. Передача та приймання пального здійснюється при пред`явленні Покупцем електронної картки (ЕК) або карток, або Бланку-дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється Продавцем (п.п. 2.2. договору)

Згідно з пунктом 2.3 договору, право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить до Покупця в момент передачі пального. Момент передачі пального підтверджується первинними документами; чеками терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС; Бланками-дозволами, що передані на АЗС при одержанні палива; у випадку відсутності вище перелічених документів Операційним звітом електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням ЕК та розрахунків за такими операціями.

Відповідно до пункту 3.2 договору, ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображається у первинних документах на товар (видаткові накладні).

Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в особі держателя ЕК при одержанні товару на АЗС (п.п 4.1. договору).

ЕК є власністю продавця і передається за Актом приймання-передачі покупцю в користування протягом терміну дії договору і на його умовах (п.п.6.3. договору).

Згідно з пунктом 7.1 договору, розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

а) Рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення Покупця має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок.

б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця.

в) У разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до Продавця, то він (Покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

г) Покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотиоісневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК.

д) Видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписуються в останній день Звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує Видаткову накладну від Продавця за допомогою факсимільного зв`язку або врученням на руки представникові Покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації) або поштовим відправленням або із застосуванням електронного документообігу.

Згідно з пунктом 7.8 договору, датою виконання покупцем своїх грошових зобов`язань за цим договором - є дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на поточний рахунок продавця.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 30.04.2020. У випадку якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до моменту закінчення дії даного договору не заявляє про його припинення, договір вважається автоматично пролонгований (п.п 11.1.- 11.2 договору).

01 січня 2023 року між сторонами договору був укладений Акт №31 прийому-передачі смарт-карт, зі змісту умов якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" смарт карти в кількості 11 шт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" посилається на те, що у бухгалтерському обліку станом на 01.01.2023 початкове дебетове сальдо по заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" за договором №01/03/19-1 від 01.03.2019 обліковувалось у розмірі 103 017,33 грн.

Протягом 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" паливо (пальне) на загальну суму 641 853,18 грн. на підставі видаткових накладних: №РН-0000395 від 30.06.2023 на суму 101 730,31 грн. (з ПДВ); №РН-0000543 від 31.07.2023 на суму 7 147,52 грн. (з ПДВ); №РН-0000630 від 31.08.2023 на суму 106 455,17 грн. (з ПДВ); №РН-0000834 від 31.10.2023 на суму 400 025,18 грн. (з ПДВ); №РН-0000923 від 30.11.2023 на суму 26 495,00 грн. (з ПДВ) на загальну суму 641 853,18 грн (а.с. 15-19).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" здійснило часткову оплату отриманого пального на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" на загальну суму 639 747,64 грн., що підтверджується наступними виписками по банківському рахунку: від 12.01.2023 на суму 40 000,00 грн; від 16.01.2023 на суму 63 017,33 грн; від 26.01.2023 на суму 30 000,00 грн.; від 02.02.2023р. на суму 41 730,31 грн; від 03.05.2023 на суму 20 000,00 грн.; від 02.06.2023 на суму 10 000,00 грн; від 05.09.2023 на суму 25 000,00 грн; від 29.09.2023р. на суму 10 000,00 грн; від 20.10.2023 на суму 200 000,00 грн; від 23.10.2023 на суму 200 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" зазначає, що заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" за договором №01/03/19-1 від 01.03.2019 складає 105 122,87 грн. (103 017,33 грн. (сальдо станом на 01.01.2023) + 641 853,18 грн. (вартість поставок у 2023 році) 639 747,64 грн. (оплата відповідача за договором), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за станом з 01.01.2023 по 13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОСТ-ЛС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" за договором №01/03/19-1 від 01.03.19 (а.с. 32).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" зобов`язань за договором №01/03/19-1 від 01.03.2019 в частині своєчасної та повної сплати отриманого пального на суму 105 122,87 грн. проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 105 122,87 грн заборгованість за отримане пальне, 4 521,69 грн пені, 4 572,02 грн 30% річних, 735,86 грн інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №01/03/19-1 купівлі-продажу пального від 01.03.2019, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №01/03/19-1 від 01.03.2019 у розмірі 105 122,87 грн. (103 017,33 грн. (сальдо станом на 01.01.2023) + 641 853,18 грн. (вартість поставок у 2023 році) 639 747,64 грн. (оплата відповідача за договором).

На підтвердження заборгованості у розмірі 105 122.87 грн. позивачем також наданий акт звірки взаємних розрахунків за станом з 01.01.2023 по 13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОСТ-ЛС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" за договором №01/03/19-1 від 01.03.19 (а.с. 32).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2023 у сумі 103 017,33 грн.

Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків стоном на 13.12.2023 який підписаний уповноваженою особою та скріплений печатками відповідача, без будь-яких зауважень.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 105 122,87 грн., яка виникла станом на 31.12.2023 за договором за договором №01/03/19-1 від 01.03.19. Для відображення розміру заборгованості за договором за договором №01/03/19-1 від 01.03.19 позивачем вказано про наявність заборгованості у розмірі 103 017,33 грн. станом на 01.01.2023 (сальдо станом на 01.01.2023), докази поставки пального у 2023 році на загальну суму 641 853,18 грн. (видаткові накладні №РН-0000395 від 30.06.2023, №РН-0000543 від 31.07.2023, №РН-0000630 від 31.08.2023, №РН-0000834 від 31.10.2023, №РН-0000923 від 30.11.2023, які підписані сторонами з використання Електронних підписів) а також надані докази здійснення оплати відповідачем заборгованості за договором №01/03/19-1 від 01.03.19 у період з 16.01.2023 по 23.10.2023 (виписки по рахунку від 21.01.2023, від 26.01.2023, від 02.02.2023, від 03.05.2023, від 02.06.2023, від 05.09.2023, від 29.09.2023, від 20.10.2023, від 23.10.2023).

При цьому, спірна поставка пального у 2023 році здійснена позивачем у період з 30.06.2023 по 30.11.2023.

Таким чином відповідач здійснював оплату за договором №01/03/19-1 від 01.03.19, у період з 16.01.2023 по 23.10.2023 (в тому числі до 30.06.2023 - до здійснення спірних поставок у 2023 році).

За приписами пункту 7.1 договору розрахунки за договором відбуваються наступним чином: а) Рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення Покупця має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок; б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця; в) У разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до Продавця, то він (Покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар; г) Покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотиоісневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК; д) Видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписуються в останній день Звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує Видаткову накладну від Продавця за допомогою факсимільного зв`язку або врученням на руки представникові Покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації) або поштовим відправленням або із застосуванням електронного документообігу.

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання за договором купівлі-продажу виконано належним чином, здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, виконання цих зобов`язань прийнято покупцем належним чином, товар повністю не оплачено, строк виконання обов`язку відповідача з повної оплати товару настав.

Суд констатує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходить з такого: чи вчинила кожна із сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна із сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 105 122,87 грн до суду не надав.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 105 122,87 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.1 договору в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період часу, за який розраховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та Видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС або вказані в Операційному звіті, за кожен день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов`язків включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого Покупець мав сплатити за поставлений товар по дату повного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 9.2 договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього Договору, Покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 9.3 договору, у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець зобов`язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості. починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 7.8 договору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 521,69 грн. пені та 4 572,02 грн 30% річних за загальний період прострочення з 10.12.2023 по 31.01.2024, 735,86 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з грудня 2023 року по січень 2024 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, зазначив у відзиві на позов про арифметичні помилки здійснені позивачем під час розрахунків, однак не вказав в чому саме полягають арифметичні помилки позивача.

Позивач не погоджується із зауваженнями відповідача щодо неправильності розрахунків, посилаючись на те, що відповідач не вказав, які саме помилки допущені при здійснені розрахунків.

Перевіривши розрахунки позивача господарський суд дійшов до висновку, що вони здійснені відповідно до умов договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" у разі задоволення позовних вимог просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100%.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що він є бюджетною установою та на те, що під час повітряних тривог, працівники відповідача призупиняють свою діяльність та, іноді годинами, перебувають в укритті. Призупинення діяльності призводить до неминучих втрат.

Позивач заперечує щодо заявленого клопотання та зазначає, що за своєю організаційно-правовою формою товариства з обмеженою відповідальністю (які здійснюють господарську комерційну діяльність) не є бюджетними установами (які здійснюють некомерційну господарську діяльність).

Також зауважує, що загальна сума заявлених до стягнення інфляційних втрат, пені та 30% річних - 9 820,57 грн. не є надмірно великою у порівняні з розміром грошового зобов`язання - 105 122,87 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення.

Стосовно посилань відповідача на те, що він є бюджетною установою, господарський суд зазначає таке.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 по справі №918/116/19).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Доводи відповідача проте, що під час повітряних тривог, працівники відповідача призупиняють свою діяльність та, іноді годинами, перебувають в укритті не є обґрунтованою підставою для зменшення розміру пені, оскільки розмір пені та 30% річних становить 9 820,57грн, що не є надмірно високою сумою, яку відповідач не в змозі сплатити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 100%.

Посилання відповідача на воєнний стан господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 114 952,44 грн (105122,87 грн заборгованості + 4 572,02 грн 30% річних + 4 521,69 грн пені + 735,86 грн інфляційних втрат).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" про стягнення 114 952,44 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра-Сервіс" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Нагорна, буд 16; ідентифікаційний код 39279548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" (49040, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд 38 приміщення 9, ідентифікаційний код 34513865) 105 122,87 грн заборгованості, 4 572,02 грн 30% річних, 4 521,69 грн пені, 735,86 грн інфляційних втрат, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.03.2024

Суддя Ю.А. Бажанова