Рішення

від 18.03.2024 по справі 908/3384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 Справа № 908/3384/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Генерала Наумова, буд. 66, м. Київ, 03164; код ЄДРПОУ 42092083)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Теплична, буд. 18 м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006)

про стягнення 717 226,73 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Фоменко О.В. (в режимі відеоконференції) - Виписка з ЄДРПОУ від 07.05.2020, керівник;

Від позивача: Фоменко Г.В. (в режимі відеоконференції) - Протокол №1810/21 загальних зборів учасників товариства, самопредставництво;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

07.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 717 226,73 грн.

07.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3384/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

18.12.2023 від ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до суду надійшов відзив на позовну заяву від 13.12.2023 за вих. №25-16/865, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 100 836,87 грн. та штрафу в розмірі 233 184,73 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2023 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 24.01.2024 на 10 год. 30 хв., з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

15.01.2024 від ТОВ "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із запереченнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.01.2024 № 908/3384/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.02.2024 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26.02.2024 № 908/3384/23 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.03.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 18.03.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2024 вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (Замовник) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 138 (договір), згідно умов якого експедитор, діючи за дорученням замовника, в межах цього договору у період з 12.04.2021 по 31.10.2023 надав послуги замовнику з організації перевезень найманим вантажним транспортом (Код ДК 021:2015-63520000-0), згідно із діючим законодавством України, вимог міжнародних Конвенцій та Угод в сфері міжнародних перевезень на загальну суму 3 011 152,11 грн. Проте, в порушення умов вказаного договору відповідач свої зобов`язання в частині оплати за надані послуги в розмірі 320 385,64 грн. не виконав, а зобов`язання в розмірі 1 102 402,00 грн. виконав з порушення строків оплати. У зв`язку з порушенням умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 320 385,64 грн., пеню за загальний період з 15.11.2022 по 10.06.2023 на суму 100 863,87 грн., 3 % річних за загальний період з 15.11.2022 по 31.10.2023 у розмірі 13 722,51 грн., інфляційні витрати за період з січня 2022 по жовтень 2023 включно на суму 49 069,98 грн. та штраф згідно п. 6.2.11 договору у розмірі 233 184,73 грн. Просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за договором № 138 від 12.04.2021, відповідними актами та рахунками-фактур позивачем надані послуги та застосовано штрафні санкції за понаднормативний простій автомобіля на суму 1 480 272,00 грн. з ПДВ. Оплата за надані послуги та штрафні санкції ТОВ «ЗТМК» здійснена на суму 1 159 886,36 грн. з ПДВ. Щодо нарахування позивачем 3 % річних на суму 13 722,51 грн. та інфляційних витрат у розмірі 49 069,968 грн. відповідач зазначив, що розрахунки відповідають діючому законодавству. В частині нарахування позивачем пені на суму 100 863,87 грн. та штрафу в розмірі 233 184,73 грн. відповідач заперечив проти їх стягнення посилаючись на форс-мажорні обставини пов`язані з введенням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та просить суд відмовити у задоволенні стягненні пені на суму 100 863,87 грн. та штрафу в розмірі 233 184,73 грн.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача за підстав зазначених у відповіді на відзив посилаючись на те, що розділом 7 договору сторони визначили порядок дій при умові настання форс-мажорних обставин. Проте, починаючи з 24.02.2022 від відповідача жодних повідомлень чи листів щодо настання обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов`язань за договором на адресу позивача не надходило. Крім цього, заявки щодо яких нараховані пені та штраф, з якими не погоджується відповідач, укладені починаючи з листопада 2022, тобто більш ніж через півроку після введення в Україні воєнного стану. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Станом на 18.03.2024 відповідач запропонованих ухвалою суду від 24.01.2024 письмових заперечень на відповідь на відзив на адресу суду не надіслав.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

18.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи,12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (Замовник) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 138 (договір), згідно умов п. 1.1. якого експедитор, діючи за дорученням замовника, в межах цього договору надав послуги замовнику з організації перевезень найманим вантажним транспортом (Код ДК 021:2015-63520000-0), згідно із діючим законодавством України, вимог міжнародних Конвенцій та Угод в сфері міжнародних перевезень.

Відповідно до п. 2.1. договору, на підставі цього договору експедитор надає одну або декілька послуг: організовує перевезення вантажів вантажним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок замовника; за погодженням із замовником виконує інші доручення замовника.

Виконання кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення у формі заявки, в якій обумовлені конкретні умови та вартість кожного перевезення (п. 2.2. договору).

Пунктом 4.6. договору сторони визначили права і обов`язки замовника: забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, його митну обробку та митне оформлення всіх необхідних документів в наступні строки:

- в Україні та країнах СНД - 48 годи з моменту прибуття автомобіля на завантаження/розвантаження;

- в інших країнах - 24 години з моменту прибуття автомобіля на завантаження/розвантаження;

- в разі транспортування невеликої (вагою до 8т.) партії вантажу або транспортуванні у складі збірного вантажу норма на обробку автомобіля встановлюється 24 години з моменту прибуття автомобіля на завантаження/розвантаження в будь-якій країні;

- при міжміських перевезеннях в межах України - 12 годин з моменту прибуття автомобіля на завантаження/розвантаження.

Згідно з п. 5.1. договору, сума договору орієнтовно становить 3 500 000,00 грн. (три мільйони п`ятсот тисяч грн. 00 коп.) з урахування ПДВ. Вартість перевезення та інших послуг узгоджується перед кожним перевезенням (групою перевезень) та обумовлюється у окремих заявках замовника, що направляються експедитору, які є невід`ємною частиною даного договору, і зазначаються в заявках замовника.

Пунктом 5.6. договору сторони передбачили, що факт виконання кожного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт, що виписується експедитором після здачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в заявці, та направляється замовнику разом із документами, зазначеними в п. 5.10 договору.

Фактом отримання вантажу є штамп вантажоодержувача, вказаного в заявці, у супровідних документах (CMR, TTH, або підписаний акт виконаних робіт уповноваженими особами представників замовника та експедитора) (п. 5.7. договору).

Відповідно до п. 5.8. договору, порядок та строки оплати за виконані послуги зазначаються в заявці, що направляється замовником експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). В разі, якщо в заявці не зазначений порядок та строки здійснення оплати за надання послуги, оплата замовником експедитору здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вантажу вантажовласником.

Оплата штрафів та інших платежів, що зазначені в п.п. 6.2.1-6.2.6 договору, здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вантажу вантажовласником (п. 5.9. договору).

Оплата вартості кожного автомобільного перевезення, а також інших оплат, що визначені умовами договору (оплата понаднормового простою, штрафи) проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі в банк і на розрахунковий рахунок, який вказаний в рахунку на оплату послуг (п. 5.12).

Згідно з п. 5.13. договору, днем здійснення платежу вважається день надходження грошових коштів на рахунок експедитора.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язків по даного договору (6.1.1). У випадку понесення збитків з вини однієї із сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати збитки іншій стороні відповідно до діючого законодавства України (6.1.2).

Відповідно до п. 6.2.11. договору, у випадку затримки оплати, передбаченої розділом 5 договору, замовник сплачує експедитору штраф в розмірі 20 % від загальної вартості наданих послуг по договору, а також від зобов`язань, що зазначені в п.п. 6.2.1-6.2.5 договору.

В разі прострочення платежу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в межах строків, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 6.2.12. договору).

В пункті 7.1. договору сторони узгодили, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків по даного договору, якщо воно викликано дією обставин непереборної сили, таких як: війна, пожежа, повінь, іншим стихійним лихом, епідемії, епізоотії, ембарго, страйку, дій органів влади та управління, протиправних дій третіх осіб, що унеможливлюють виконання однією із сторін своїх зобов`язань повідомленим в належному порядку мораторієм, зміною законодавства, що виникли після укладення договору (підтвердження заявки) та що робить неможливим належне виконання обов`язків.

Пунктом 7.2. договору визначено, що сторона, для якої склались умови дії непереборної сили, повинна повідомити у письмовій формі іншу сторону не пізніше 10-ти днів від моменту настання таких обставин. При цьому за домовленістю сторін, термін виконання обов`язків по договору продовжується до зупинення дій непереборної сили, або сторони підписують домовленість про припинення дії договору. Достатнім доказом виникнення чи продовження дій форс-мажорних обставин є документ, який виданий Торговою Палатою чи іншим компетентним органом країни, на території якої виникли форс-мажорні обставини. Неповідомлення чи невчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатися на ці обставини як на підставі, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору згідно умов цього договору та положень діючого законодавства України (п. 8.2. договору).

Відповідно до п. 9.7. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2021, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, згідно п. 9.1. договору, і діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо одна із сторін за тиждень до закінчення терміну дії договору не заявить іншій стороні про намір його розірвати, термін дії договору автоматично вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору за період з 12.04.2021 по 31.10.2023 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 3 011 152,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками на здійснення транспортно-експедиторського обслуговування та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача (а.с. 16-54).

Як вбачається з умов заявок, що були виконані у період з 12.04.2021 по 16.02.2022, оплата повинна здійснюватись протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Відповідно до умов заявок, що були виконані після 16.02.2022, 100% оплати повинно здійснюватись до розвантаження.

Проте, відповідач оплату за надані послуги здійснив частково на суму 1 588 364,47 грн. та з порушенням строків визначених у п. 5.8. договору здійснив часткову оплату у розмірі 1 102 402,00 грн., у зв`язку з чим станом на 18.03.2024 сума основної заборгованості відповідача за договором № 138 від 12.04.2021 становить 320 385,64 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 320 385,64 грн., пеню за загальний період з 15.11.2022 по 10.06.2023 на суму 100 863,87 грн., 3 % річних за загальний період з 15.11.2022 по 31.10.2023 у розмірі 13 722,51 грн., інфляційні витрати за період з січня 2022 по жовтень 2023 включно на суму 49 069,98 грн. та штраф згідно п. 6.2.11 договору у розмірі 233 184,73 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (п. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2).

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 138 від 12.04.2021, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 3 011 152,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи заявка на здійснення транспортно-експедиторського обслуговування та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с. 16-54).

Однак, в порушення умов договору відповідач оплату за надані послуги здійснив частково на суму 1 588 364,47 грн. та з порушенням строків визначених у п. 5.8. здійснив часткову оплату у розмірі 1 102 402,00 грн., отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 138 від 12.04.2021 у розмірі 320 385,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за загальний період з 15.11.2022 по 10.06.2023 на суму 100 863,87 грн., 3 % річних за загальний період з 15.11.2022 по 31.10.2023 у розмірі 13 722,51 грн., інфляційні витрати за період з січня 2022 по жовтень 2023 включно на суму 49 069,98 грн. та штраф згідно п. 6.2.11 договору у розмірі 233 184,73 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за загальний період з 15.11.2022 по 31.10.2023 у розмірі 13 722,51 грн. та інфляційних витрат за період з січня 2022 по жовтень 2023 включно на суму 49 069,98 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 15.11.2022 по 10.06.2023 на суму 100 863,87 грн. та штрафу згідно п. 6.2.11 договору у розмірі 233 184,73 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Щодо посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та як наслідок настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно з п. 7.1. договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків по даного договору, якщо воно викликано дією обставин непереборної сили, таких як: війна, пожежа, повінь, іншим стихійним лихом, епідемії, епізоотії, ембарго, страйку, дій органів влади та управління, протиправних дій третіх осіб, що унеможливлюють виконання однією із сторін своїх зобов`язань повідомленим в належному порядку мораторієм, зміною законодавства, що виникли після укладення договору (підтвердження заявки) та що робить неможливим належне виконання обов`язків.

Пунктом 7.2. договору визначено, що сторона, для якої склались умови дії непереборної сили, повинна повідомити у письмовій формі іншу сторону не пізніше 10-ти днів від моменту настання таких обставин. При цьому за домовленістю сторін, термін виконання обов`язків по договору продовжується до зупинення дій непереборної сили, або сторони підписують домовленість про припинення дії договору. Достатнім доказом виникнення чи продовження дій форс-мажорних обставин є документ, який виданий Торговою Палатою чи іншим компетентним органом країни, на території якої виникли форс-мажорні обставини. Неповідомлення чи невчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатися на ці обставини як на підставі, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Однак, в порушення вищевказаних вимог відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання обставин, які спричинили несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 138 від 12.04.2021.

Також судом враховано, що заявки на транспортно-експедиторське обслуговування, щодо яких позивачем нараховані пеня та штраф укладені між сторонами з листопада 2022 року, тобто більш ніж через пів року після введення воєнного стану.

З огляду на викладене, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила такі висновки:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".

Суд наголошує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що сума заявленого штрафу у розмірі 233 184,73 грн. становить 72,78% від суми основної заборгованості (320 385,64 грн.), суд дійшов висновку про наявність обставин, які мають істотне значення у справі та наявність підстав для зменшення штрафу до 10%, а саме до суми у розмірі 23 318,47 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 7 610,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (вул. Теплична, буд. 18 м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФОН-ТРАНС ПЛЮС" (вул. Генерала Наумова, буд. 66, м. Київ, 03164; код ЄДРПОУ 42092083) основну заборгованість у розмірі 320 385 (триста двадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 64 коп., пеню на суму 100 863 (сто тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 87 коп., 3 % річних на суму 13 722 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 51 коп., інфляційні витрати у розмірі 49 069 (сорок дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) грн. 98 коп., штраф на суму 23 318 (двадцять три тисячі триста вісімнадцять) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 610 (сім тисяч шістсот десять) грн. 41 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.