Ухвала

від 29.03.2024 по справі 161/22109/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/22109/23

Провадження № 2-др/161/36/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2024 Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пушкарчук В.П.

за участю секретаря судового засідання Швед Н.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Федорова 2» про ухваленнядодаткового рішенняу справіза позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Федорова 2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2024 року провадження у цивільній справі №161/22109/23 за позовною заявою ОСББ «Федорова 2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Федорова 2» 2684 грн. судового збору.

18.03.2024 року представником позивача адвокатом Редько О.В. було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. До вищевказаної заяви долучені відповідні докази на обґрунтування розміру понесених судових витрат.

21.03.2024 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява, відповідно до якої остання просить суд розглядати справу у її відсутності та врахувати її клопотання в якому просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 500 грн.

У судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 року, розрахунок витрат надання правової допомоги та суму гонорару адвоката Редька О.В. від 15.03.2024 року, акт про виконання робіт за договором б/н від 17.10.2023 року, копію платіжної інструкції №246 від 19.10.2023 року, копію платіжної інструкції №298 від 19.12.2023 року

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановахОб`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. ст. 137, 141, 142 ЦПК України, критерії реальності наданих адвокатських послуг позивачу, конкретні обставини справи, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості тарозумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2000 грн.

Керуючись ст. ст.137, 141, 142,260, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Федорова 2»витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була врученою у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала у повному обсязі складена 29 березня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук