Рішення

від 14.03.2024 по справі 361/10672/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/10672/23

Провадження № 2/361/2031/24

14.03.24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі - Перканюк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області з листопада 2023 року знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КЗ Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що з 15.09.2008р. по 30.10.2023р. позивач ОСОБА_1 працював на посаді завідувача спортивними спорудами спочатку Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Броварське вище училище фізичної культури», яке з 07.09.2012р. було перейменовано в КЗ Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж». Між ним та підприємством відповідача 20.09.2012р. було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 17.05.2023р. відповідно до наказу №102 керівника підприємства було призначено проведення інвентаризації з 23.05.2023р.по 26.05.2023р. за результатами якої були виявлені залишки найменувань цінностей, кількість яких не збігається з викладеним на першій та останній сторінках. Внаслідок проведеної інвентаризації, 30.10.2023р. було видано наказ №131-к, яким позивача було звільнено з посади завідувача спортивними спорудами відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із допущенням винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Своє звільнення з посади він вважає незаконним, просить стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.10.2023р. по день ухвалення рішення суду та у відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди стягнути 100 000 грн.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Вказав, що 20 вересня 2012 року з позивачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Просив врахувати, що після зміни найменування у Відповідача трудові відносини між сторонами не припинялись, Позивач продовжував виконувати свої посадові обов`язки та залишився матеріально-відповідальною особою відповідно до укладеного між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність. Позивач був обізнаний про свої обов`язки за посадовою інструкцією, затвердженою наказом від 14.01.2022р. №14, яку він відмовився підписати, що особисто зазначив у позовній заяві. 17 травня 2023р. відповідно до наказу №102 керівника підприємства було призначено проведення інвентаризації з 23.05.2023р.по 26.05.2023р., за результатами якої було встановлено нестачу, у вигляді 303 одиниць найменувань цінностей, на суму 24498,44 грн. Внаслідок проведеної інвентаризації, 30.10.2023р. було видано наказ №131-к, яким позивача було звільнено з посади завідувача спортивними спорудами відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із допущенням винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Також зазначив, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди (час, обставини, розмір, додаткові зусилля) порушенням з боку відповідача його трудових прав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15 вересня 2008 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду завідувача спортивними спорудами Броварського вищого училища фізичної культури, відповідно до наказу №126-к від 15.09.2008р.

07 вересня 2012 року Броварське вище училище фізичної культури було перейменовано у Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради «Броварське вище училище фізичної культури», після чого, з 29 березня 2023 року останній було перейменовано у Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж».

20.09.2012 року між Комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради «Броварське вище училище фізичної культури» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

01.09.2017р. позивач був ознайомлений із посадовою інструкцією завідувача спортивним комплексом.

14.01.2022р. наказом в.о. директора коледжу ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила чинність Посадову інструкцію завідувача спортивним комплексом від 01.09.2017р. та затверджено у зв`язку із необхідністю уточнення та деталізації завдань та обов`язків завідувача спортивної споруди, приведення посадової інструкції у відповідність до положень нпа - Посадову інструкцію завідувача спортивної споруди від 14.01.2022р. Позивач був вчасно ознайомлений з вказаною посадовою інструкцією, однак, не поставив свій підпис про цей факт, оскільки вважав, що її зміст не відповідає вимогам діючого законодавства, про що оголосив у судовому засіданні.

17.05.2023р. наказом директору коледжу ОСОБА_2 №102 було вирішено провести інвентаризацію спортивного комплексу основних засобів, нематеріальних активів із перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 23.05.2023р. у присутності матеріально-відповідальної особи завідувача спортивної споруди ОСОБА_1 з 23.05.2023р. по 24.05.2023р. Наказом №110 від 25.05.2023р. було продовжено до 26.05.2023р. дію наказу №102 від 17.05.2023р. «Про проведення інвентаризації».

26.05.2023р. затверджено протокол інвентаризаційної комісії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж»; за результатами проведеної інвентаризації встановлено фактичну наявність 2401,5 одиниць найменувань на загальну суму 2 640 760,33 грн. Встановлено нестачу 303 одиниць найменувань цінностей на суму 24 498,44 грн.

30.10.2023р. наказом №131-к ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача спортивними спорудами у зв`язку з допущенням винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України).

НОРМИ ПРАВА

Частою шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої, третьої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, також вимог статті 43 цього Кодексу.

У частині першій статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОЦІНКА СУДУ

Звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 3 статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 585/2261/19 (провадження № 61-3959св21) зроблено висновок, що: «за змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи України можливе лише стосовно спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі є особою, яка обслуговує товарні цінності, зокрема вказане підтверджується п.2.9. посадової інструкції завідувача спортивної споруди від 14.01.2022р., відповідно до якого: « завідувач спортивною спорудою забезпечує збереження господарського та спортивного інвентарю, його відновлення та поповнення». Ці обов`язки покликаються з п.1 Договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 від 20.09.2012р. щодо його повної відповідальності за збереження схоронності довірених йому училищем матеріальних цінностей.

З посадовою інструкцією завідувача спортивної споруди від 14.01.2022р. позивач був вчасно ознайомлений, однак, не поставив свій підпис про цей факт, оскільки вважав, що її зміст не відповідає вимогам діючого законодавства, про що оголосив у судовому засіданні. За поясненнями представника відповідача, про факт відмови від підпису було складено акт, а текст інструкції розміщено у загальнодоступному місці. Зазначені обставини позивач не спростовував.

Отже, вказане свідчить про те, що позивач був ознайомлений зі своїми посадовими обов`язками у відповідності до інструкції завідувача спортивної споруди від 14.01.2022р., та продовжував виконувати свої обов`язки до моменту звільнення.

Судом встановлено, що з 23.05.2023р. по 26.05.2023р. було проведено інвентаризацію спортивного комплексу основних засобів, нематеріальних активів із перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 23.05.2023р., безпосереднє обслуговування яких згідно посадових обов`язків здійснював завідувач спортивної споруди ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено фактичну наявність 2401,5 одиниць найменувань на загальну суму 2 640 760,33 грн. Встановлено нестачу 303 одиниць найменувань цінностей на суму 24 498,44 грн., яка виникла внаслідок порушення своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 , який є матеріально - відповідальною особою.

На переконання суду, в своїй сукупності вказані докази підтверджують факт порушення позивачем посадової інструкції в частині п.2.9.: « завідувач спортивною спорудою забезпечує збереження господарського та спортивного інвентарю, його відновлення та поповнення».

Крім того, позивач мав вжити превентивних заходів на попередження завдання шкоди, а також повідомляти про такі ризики відповідача чи його представників.

Позивач, який працював завідувачем спортивною спорудою, згідно посадової інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність допустив умисні або необережні дії, не повідомляв відповідача про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження матеріальних цінностей в навчальному закладі, що призвело до втрати відповідачем товарно-матеріальних цінностей на суму 24 498,44 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих підстав для втрати довір`я до ОСОБА_1 з наступним його звільненням за пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, що узгоджується із правовим висновком ВС, висловленим останнім у своєму рішенні від 07.11.2018 у справі № 320/7065/17, згідно якого звільнення за пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення працівником винних дій. Так, ВС зазначив, втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати, зокрема, через порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, на чому також наголосив ВС у своєму рішенні від 07.11.2018 по справі № 320/7065/17 (провадження № 61-40471св18).

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у своє рішенні від 07.11.2018 у справі № 320/7065/17 ( провадження № 61-40471св18).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів в спростування недовіри до Позивача.

Посилання позивача на порушенні порядку проведення інвентаризації, є формальними, жодним чином не спростовують її результатів. Клопотань щодо проведення аудиту чи відповідної експертизи до суду, в свою чергу від позивача не надходило.

Щодо посилання сторони позивача про неотримання відповідачем згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану, норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

З огляду на те, що суду не були подані доказів. які б підтверджували те, що позивач обраний до профспілкового органу навчального закладу КЗ КОР «Київський обласний спортивний фаховий коледж», а його звільнення відбулось у період дії воєнного стану, суд вважає обґрунтованим рішення роботодавця щодо звільнення без отримання згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки судовим розглядом не встановлено будь - яких порушень відповідачем прав позивача, то вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги вищевказані положення чинного законодавства, надані докази, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2,5,10-13,18,81,141,258-259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний спортивний фаховий коледж» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.В. Писанець