Рішення

від 29.03.2024 по справі 940/143/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.03.2024 Провадження по справі № 2/940/167/24

Справа № 940/143/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

з участю адвоката: Неживка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафта» про зняття арешту з майна,

встановив:

07.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з її нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 03.05.2007 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, зареєстрований Тетіївською районною державною нотаріальною конторою 04.05.2007 року, реєстраційний номер обтяження 4912131, та відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції 27.08.2009 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зареєстрований реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 8998598, про стягнення з неї на користь ПП «Еріс» 33448 гривень боргу, посилаючись на те, що дані виконавчі провадження завершені, виконавчий документ повернутий стягувачеві без виконання у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення, проте арешт знятий не був.

Звернувшись до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, позивачці було відмовлено, оскільки рішення суду, а саме наказ Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року про стягнення з неї на користь ПП «Еріс» 33448 гривень боргу, було повернуто без виконання, а не фактично виконано, а тому підстави для зняття арешту з майна відсутні.

З огляду на що позивачка просить про захист свого права в судовому порядку (позовна заява - а.с. 1-5).

20.02.2024 року представником відповідача Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сющук А.В. до суду надано відзив на позовну заяву, в якому остання позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції на час прийняття відповідних рішень) не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають (а.с. 45-48).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сющук А.В. позовних вимог не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ «Інтернафта» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що наказом Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року із ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «Еріс» було стягнуто 33000 гривень боргу, 330 гривень витрат по сплаті державного мита та 118 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 29).

На підставі даного наказу державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 28.03.2007 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, в ході якого 03.05.2007 року було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. 25.09.2007 року виконавчий документ було повернуто стягувачу в зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення (копія ВП - спецрозділ - а.с. 20-23).

05.08.2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції у Київській області на підставі наказу Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року 05.08.2009 року знову відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, в якому 10.12.2009 року виконавчий документ було повернуто стягувачу в зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення (копія ВП - спецрозділ - а.с. 24-25).

Крім того, на підставі даного наказу державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 26.04.2013 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, в якому 24.12.2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна (копія ВП - спецрозділ - а.с. 26-27).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 360323826 від 28.12.2023 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис № 4912131, вчинений 04.05.2007 року Тетіївською районною державною нотаріальною конторою, про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , підстава обтяження - постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 03.05.2007 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також запис № 8998598, вчинений 27.08.2009 року реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , підстава обтяження - наказ Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року (а.с. 9-12).

28.12.2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про скасування арешту з її майна, проте їй у вчиненні даної дії було відмовлено, оскільки рішення суду, а саме наказ Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року про стягнення з неї на користь ПП «Еріс» 33448 гривень боргу, було повернуто без виконання, а не фактично виконано, а тому підстави для зняття арешту з майна відсутні (а.с. 13-14, 15-16).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року - пунктом 2 частини першої статті 47) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі

№ 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 року у справі № 639/858/21 (провадження № 61-11506св22).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки наказ Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року про стягнення з неї на користь ПП «Еріс» 33448 гривень боргу виконаний не був, виконавчий документ було повернути стягувачеві у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тобто на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року - пункту 2 частини першої статті 47), що не є підставою для зняття арешту з майна.

Посилання представника позивача адвоката Неживка І.В. на те, що стягувач ПП «Еріс» 17.04.2015 року припинило своє існування, а його правонаступник ТОВ «Інтернафта» на протязі всього часу не пред`являло до ОСОБА_1 права вимоги занаказом Господарського суду Київської області № 15/013-07 від 12.03.2007 року суд відхиляє, оскільки це не позбавляє ТОВ «Інтернафта» як правонаступника його права на звернення до суду про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання в майбутньому.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд понесені судові витрати по сплату судового збору відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України залишає за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафта» про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 01 квітня 2024 року.

Суддя: Т.П.Косович