Рішення

від 21.03.2024 по справі 638/10630/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10630/21

Провадження № 2/638/647/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним документа, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа, в якому заявив наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним дублікат договору купівлі-продажу нерухомості - квартири АДРЕСА_1 № 974 від 17.12.01 (реєстраційний номер дублікату Д-11, від 22.08.2008 року);

2) скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області, індексний № : 33275572 від 29.12.2016 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

3) витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнао, а саме квартири АДРЕСА_1 ;

4) визнати недійсним договір іпотеки від 27.06.2018 року , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., яким передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про іпотеку 26830611;

6) скасувати запис про державну реєстрацію обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження 29589815.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору дарування від 26 серпня 2001 року. В зазначеній квартирі останнім часом ніхто не проживав, але позивач туди періодично навідувався. Жодних договорів відчуження квартири позивач не укладав та не підписував. У вказаній квартирі я був зареєстрований та проживав з 2001 по 2005 рік.

29.12.2016 державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області зареєстровано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 вказано дублікат договору купівлі-продажу нерухомості № 974 від 17.12.01 (реєстраційний номер дублікату Д-11, від 22.08.2008 року), виданого Харківською товарною біржею.

Позивач зазначає, що цей дублікат Д-11 від 22.08.2008 року є сфальсифікованим, а сам договір № 974 від 17.12.01 ніколи не укладався та не реєструвався, про що свідчить, зокрема, зміст листа Харківської товарної біржі № 210226/1 від 26.02.2021 і не реєструвався.

Об`єднана Харківська товарно-сировинна біржа «Україна» припинила своє існування ще в 1993 році і була перереєстрована в Харківську товарну біржу. Тобто, в 2001 році не укладались і не могли бути укладені договори на Об`єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна», бо підприємства з такою назвою на цей час вже вісім років не існувало. Також підтвердженням фальсифікації дублікату договору є власне його текст, який має частки, що протирічать одна іншій.

В подальшому зазначена квартира була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою Світланою Іванівною 25 січня 2017 року, реєстровий № 77. А вже 15 лютого 2017 року ОСОБА_6 продала цю квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. Відповідно до вказаного договору за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано по 1/2 частці цієї квартири.

Відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у червні місяці 2018 року уклали договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що оскільки ним не укладалось та не підписувалось будь-яких договорів відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 , договір купівлі-продажу нерухомості № 974 від 17.12.01 з ОСОБА_2 є неукладеним. Оскільки державним реєстратором проведена реєстрація права власності за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, який Харківською товарною біржею не видавався, то вказаний документ - дублікат договору купівлі- продажу нерухомості № 974 від 17.12.01 підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області, індексний №: 33275572 від 29.12.2016 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню. У зв`язку з тим, що квартира вибула з володіння позивача не з його волі, право власності зареєстровано на підставі дублікату договору, який біржею не видавався, договору якого позивач не укладав та не підписував, в подальшому була подарована та продана, спірна квартира підлягає витребуванню від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які придбали цю квартиру в 2017 році.

У зв`язкуз посвідченняміпотечного договорудо реєструвнесено записпро державнуреєстрацію іпотекиквартири (номерзапису 26830611)та накладенозаборону відчуженняквартири (номерзапису прообтяження 29589815). Однак, оскільки позивачем договір купівлі-продажу 17.12.2001 не укладався, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час укладення іпотечного договору не мали необхідного обсягу правомочностей власника спірного майна, оскільки не набули права власності на спірну квартиру. За таких обстаивн, на переконання позивача, договір іпотеки є недійсним, а записи у державному реєстрі, які були внесені на підставі недійсного договору, а саме запис про державну реєстрацію іпотеки та запис про державну реєстрацію обтяження - підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце судового засідання. Призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачам строк 15 днів на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , просив у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. Так, відповідач зазначив, що позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є ідентичною позовній вимозі у справі № 638/14867/17, яка вже розглянута судами, рішення набрало законної сили. Щодо позовних вимог про визнання недійсним дубліката договору купівлі-продажу зазначає, що недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Дублікат є лише документом, що дублює договір купівлі-продажу майна. Оскільки у справі № 638/14867/17 позивачу відмовлено у визнанні недійсним договору, тому оспорюваний дублікат договору не може порушувати прав та інтересів позивача. Позовна вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 є похідною від попередніх, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів в державному реєстрі, зазначає, що ОСОБА_2 правомірно набув право власності на квартиру. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру крон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 23.12.2016. На підставі Договору дарування від 05.01.2017 ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_6 отримала у дар спірну квартиру. На підставі Договору купівлі-продажу від 15.02.2017, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право на квартиру. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, право власності на квартиру зареєстровано 15.02.2017 за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . З наведеного вбачається послідовність відчуження спірної квартири, що підтверджує законність переходу права власності на таку квартиру до відповідача. Оскільки власник має право здійснювати розпорядження своїм майном на власний розсуд, в тому числі укладати договір іпотеки щодо такого майна, тому безпідставними є вимоги про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про державну реєстрацію іпотеки кватири, про державну реєстрацію обтяження квартири.

Крім того, відповідач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 81000,00 грн.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним документа, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, скасовано арешт квартири АДРЕСА_5 , яка належить на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року у справі № 638/10630/21 (провадження 2-з/638/368/21).

Під час підготовчого судового засіданні ОСОБА_1 , від імені якого діють представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про 1) визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу нерухомості - квартири АДРЕСА_1 № 974 від 17.12.01 (реєстраційний номер дублікату Д-11, від 22.08.2008 року); 2) скасування рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області, індексний № : 33275572 від 29.12.2016 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; 3) витребування із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа. Закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа.

12березня 2024року ОСОБА_3 ,від іменіякого дієпредставник ОСОБА_11 ,в порядкуст.43ЦПК Україниподав письмовіпояснення щодопозову,в якихзазначив,що непогоджується зпозовними вимогамипозивача тавважає,що вонине підлягаютьзадоволенню.Щодо позовнихвимог провизнання недійснимдоговору іпотекивід 27.06.2018,скасування записупро державнуреєстрацію іпотеки,скасування записупро державнуреєстрацію обтяженняквартири,зазначив,що начас укладенняДоговору іпотекисторонами булодотримано вимогзакону,право власностіна предметіпотеки булозареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в установленомузаконом порядку.Оскільки вмомент укладеннядоговору іпотекиіпотекодавці буливласниками майна,а підставинедійсності маютьіснувати вмомент вчиненняправочину,тому підставдля визнаннятакого правочинунедійсним немає.Крім тогозазначив,що недійсністьдоговору купівлі-продажуне призводитьдо недійсностідоговору іпотеки,враховуючи положенняч.2ст.548та ч.3ст.1119ЦК України. Таким чином, заявлені позивачем вимоги про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки квартири, запису по іпотеку 26830611 та запису про державну реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_6 є неналежними, безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Додаткового відповідач просив застосувати наслідки пропуску позовної давності, оскільки оспорюваний договір іпотеки укладено 27 червня 2018 року, а позивач з цим позовом звернувся до суду 13 липня 2021 року, тобто після спливу трирічного строку. Оскільки позивач не навів жодної обставини, яка б вказувала на те, що він не дізнався або не міг дізнатися про наявність іпотечного договору раніше, зокрема при розгляді справи № 638/14867/17, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

20 березня 2024 року позивач в порядку ст. 43 ЦПК України також подав письмові пояснення, в яких зазначив, що 13 грудня 2023 року Харківським апеляційним судом винесено постанову в справі № 638/14867/17, відповідно до якої рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року залишено без змін. Позивач зазначив, що оскільки у набувача майна за договором, визнаним в подальшому неукладеним, не виникло повноважень власника, тому і наступні набувачі, зокрема іпотекодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, не набули. Лише ОСОБА_1 є особою, якій відповідно до статті 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання спірною квартирою, зокрема на передання цього майна в іпотеку. У даній справі підставою для виникнення іпотечних обтяжень належного позивачу нерухомого майна є оспорюваний договір іпотеки укладений як іпотекодавцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , хоча останні не набули права власності на таке майно, відтак і права на передачу його в іпотеку. Вимоги про скасування записів державну реєстрацію іпотеки та заборони спірного нерухомого майна є похідними від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки. Тому для забезпечення повноцінного захисту та відновлення порушених прав позивача наявні підстави для визнання іпотечного договору недійсним та скасування відповідних записів.

Окрім того, позивач зазначив, що дії ОСОБА_3 та та ОСОБА_4 щодо спірної квартири свідчать про недобросовісність відповідачів, оскільки 11 серпня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , що свідчить про наявність у відповідачів були коштів для своєчасного розрахунку за договором позики.

В судове засідання сторони та інші учасники справи не з`явилися, були належним чином повідомлені про судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Представник позивача та відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_11 надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2001 року ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування № 1-3057, укладеного з ОСОБА_12 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В. (т. 1 а. с. 20).

В матеріалах цивільної справи міститься копія дубліката договору купівлі-продажу нерухомості № 974 від 17 грудня 2001 року, укладеного на об`єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна» (дублікат видано Харківською товарною біржею 22 серпня 2008 року за реєстраційним номером Д-11), за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 9-10).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2016 року, індексний номер 33275572 (т. 1 а. с. 15-19).

25 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 77 (т. 1 а. с. 23-24).

15 лютого 2017 року ОСОБА_6 продала квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ребровою Іриною Сергіївною, реєстраційний № 147.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 червня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з однієї сторони як іпотекодавцями, та ОСОБА_5 , як іпотекодержателем, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 1823, за яким передано в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставізазначеного договоруприватним нотаріусомХарківського міськогонотаріального округуОстапенком Є.М.прийнято рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень,індексний №41831660від 27.06.2018,у зв`язкуз чимвнесено дореєстру записпро іпотеку№ 26830611щодо квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду 13 грудня 2023 року, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Зазначеним судовим рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 17 грудня 2001 року № 974 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неукладеним. Зазначена обставина не підлягає доказуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору іпотеки, суд зазначає наступне.

Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 17 грудня 2001 року № 974, на підставі якого в подальшому ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_6 , яка в свою чергу продала квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які передали спірну квартиру в іпотеку ОСОБА_5 є неукладеним.

Таким чином, ОСОБА_2 , не маючи правомочностей власника майна, неправомірно відчужив спірну квартиру, яку в подальшому неправомірно набули у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Оскільки ОСОБА_2 не набув права власності на спірну квартиру за неукладеним правочином і відповідно до міг передати свої права на неї ОСОБА_6 , а остання - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тому відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не набули права власності на квартиру, не мали права реалізовувати правомочності та передавати цю квартиру в іпотеку, що є підставою для визнання спірного договору іпотеки від 03 липня 2021 року недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 686/9287/15-ц. Подібні висновки також викладено в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 377/505/19, від 25 серпня 2022 року у справі № 922/1978/16.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оспорюваний договір іпотеки суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також порушує законні права та інтереси власника переданого в іпотеку нерухомого майна ОСОБА_1 , право власності на володіння, розпорядження та користування своїм майном, передбачені ст. 319, 391 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки підлягають задоволенню.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16, від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 707/807/21, від 09 грудня 2020 року у справі № 715/32/18ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, про які зазначає представник відповідача, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в зазначеному відповідачем контексті, який полягає у тому, що на момент укладення спірного іпотечного договору відповідачі були власниками квартири відповідно до відомостей державних реєстрів, оскільки у справі, що розглядається, виникли інші правовідносини, відмінні від тих, які були у зазначених вище справах. Так, у справі, що розглядається, відповідачі, незважаючи на внесення щодо відомостей до державних реєстрів як власників майна, взагалі не набули правомочностей власника щодо спірної квартири взагалі, оскільки договір, за яким нібито набув право власності на квартиру ОСОБА_2 , є неукладеним, а тому не породив жодних прав та обов`язків щодо спірної квартири у ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в тому числі права розпорядження квартирою шляхом передачі її в іпотеку.

Доводи відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний договір укладено 27 червня 2018 року, з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у липні 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та закінчився 30 червня 2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату укладення спірного правочину та дату звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку, що позивачем, незалежно від того, коли йому стало відомо про укладення спірного іпотечного договору, в будь-якому випадку не пропущено строк позовної давності.

Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки та запису про державну реєстрацію обтяження квартири, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимоги про скасування записів про іпотеку та державну реєстрацію обтяжень щодо квартири, тоді як належним способом захисту є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про іпотеку 26830611, та запису про державну реєстрацію обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження 29589815, які є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, хоча і не в повній мірі відповідають належному способу захисту, однак на переконання суду, є необхідними для ефективного захисту майнових прав позивача на розпорядження належним йому нерухомим майном, судом встановлено дійсну прагнення позивача щодо скасування безпідставних обмежень у розпорядженні майном, тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні таких позовних вимог з формальних підстав, у зв`язку з чим задовольняє їх у спосіб, заявлений позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено такі судові витрати: 8100,00 грн судовий збір за 1 позовну вимогу майнового характеру, 4530,00 грн судовий збір за п`ять позовних вимог немайнового характеру, 454,00 грн судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 496,20 грн судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про скасування заходів забезпечення позову, тобто всього судові витрати позивача складають 13580,20 грн.

Позовні вимоги майнового характеру про витребування з чужого незаконного володіння та дві позовні вимоги немайнового характеру, за які в цілому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9916,00 грн, залишено судом без розгляду за заявою позивача. Таким чином, суд вирішує питання тільки щодо розподілу решти судових витрат, а саме 3664,20 грн.

Оскільки позовні вимоги в цій частині задоволено у повному обсязі, тому суд стягує з відповідачів, до яких були звернені ці позовні вимоги, а саме з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в дольовому порядку судовий збір у розмірі 3664,20 грн, тобто по 1224,73 грн з кожного.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа, - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 27 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за реєстровим № 1823, яким передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про іпотеку 26830611.

Скасувати запис про державну реєстрацію обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження 29589815.

Стягнути врівних частинахз ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_9 , ОСОБА_5 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_10 ,на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_11 , судовий збір у розмірі по 1224,73 грн (одна тисяча двісті двадцять чотири гривні 33 копійки) з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 березня 2024 року.

Суддя І.П. Латка