Рішення

від 06.03.2024 по справі 632/1042/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1042/23

провадження № 2/632/54/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"06" березня 2024 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Поліщук І.Б., відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області Єршової Ю.В., третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайському Лозівського району Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи на стороні позивача: виконавчий комітет Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В :

19.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , 3-ті особи на стороні позивача: виконавчий комітет Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що його мати ОСОБА_4 та відповідач у справі перебували з 2010 року по 2020 рік у зареєстрованому шлюбі до його розірвання за Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17.12.2020 року. Від спільного життя мають сина (позивача у справі) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які спочатку проживали з матір`ю, а батько належної уваги до дітей не приділяв, поводив себе, як чужа людина. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла, а відповідач забрав до себе житу молодшу сестру, а він залишився проживати із бабусею ОСОБА_3 в с. Олексіївка Лозівського району Харківської області. Оскільки батько ніяким чином не піклувався про нього, не проявляв заінтересованості в його подальшій долі, не цікавився успіхами, станом його здоров`я, не піклувався про фізичний та духовний розвиток, не цікавився навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкувався в обсязі необхідному для нормального самоусвідомлення; не надав доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяв засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляв інтересу до внутрішнього світу; не створював умов для отримання світи, його бабуся звернулася до суду з позовом про позбавлення його батька батьківських прав щодо нього. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2022 року у справі № 632/447/22, пров. № 2/632/267/22 позовні вимоги задоволені, тобто відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно нього та стягнуто аліменти. Вказане рішення відповідач оскаржив до апеляційної інстанції і Харківський апеляційний суд своєю постановою від 19.01.2023 року (справа № 632/447/22, пров. « 22-ц/818/255/23) рішення суду першої інстанції скасував в частині позбавлення батьківських прав, а у іншій частині залишив без змін. Цією постановою ОСОБА_2 був попереджений про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем покладений на орган опіки та піклування ВК Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області. Після набрання постановою апеляційного суду чинності ставлення батька до виховання не змінилося. Тобто він не бере педагогічної, достатньої матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні. Не піклується про його стан здоров`я. Таке ставлення триває вже три роки і всім переліченим займається бабуся. Через це він 17.07.2023 року звернувся до органу опіки та піклування ВК Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області із заявою про надання висновку щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Тому, вважає, що має право просити суд позбавити відповідача батьківських прав відносно нього.

18.08.2023 року ухвалою судді провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.09.2023 року, яке було відкладено за клопотанням відповідача на 24.10.2023 року.

26.09.2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування ВК Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області від 25.09.2023 року № 02-38/2709 про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1

24.10.2023 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та ухвалою суду підготовче провадження закрито з призначенням справи до розгляду по суті на 13.11.2023 року, яке було відкладено на 06.12.2023 року за заявою відповідача.

06.12.2023 року у судовому засіданні оголошено перерву для виклику свідків до 09.01.2024 року, в якому перерву продовжено за заявою відповідача до 29.01.2024 року.

29.01.2024 року допитано кілька свідків та оголошено перерву до 19.02.2024 року для виклику інших, ще не допитаних, з оголошенням перерви до 06.03.2024 року для підготовки до судових дебатів.

В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Поліщук І.Б., підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_5 , також, підтримала позовні вимоги. Пояснила, що 15.03.2023 року ОСОБА_2 було викликано на бесіду та надані рекомендації щодо того, що необхідно скласти план покращення стосунків із сином, який надати на затвердження до комісії, звернутися разом із сином до психологів, але до серпня місяця цього зроблено не було. 17.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення його батька батьківських прав щодо нього з підстав, викладених у позовній заяві. Через невиконання рекомендацій за результатами розгляду заяви позивача було зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківства щодо позивача.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та підтвердила обставини, викладені позивачем у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки невиконання рекомендацій органу опіки та піклування сталося не з його вини, а через небажання дитини спілкуватися з ним, а також через відсутність дієвої підтримки з боку контролюючого органу.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази та матеріали справи всі окремо та у їх сукупності, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. ст. 81-82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За роз`ясненнями, які містяться в п.п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Конвенцією про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3). Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст. 9). Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Таким чином, судом, зокрема встановлено, та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 народився, 05.07.2006 року (актовий запис № 6 від 21.07.2006 року здійснений Олексіївською сільською радою Первомайського району Харківської області), його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.11). 03.09.2007 року ОСОБА_2 та на той час ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) уклали шлюб, який був зареєстрований Олексіївською сільською радою Первомайського району Харківської області (актовий запис № 07 від 03.09.2010 року), який було розірвано на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17.12.2020 року по справі № 632/1945/20, провадження №2/632/605/2020, яке 18.01.2021 року набрало чинності (а.с.12). При розірванні шлюбу колишній дружині залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 року с. Олексіївска Олексіївської сільської ОТГ Лозівського району Харківської області померла мати дитини та колишня дружина відповідача ОСОБА_4 , про що був складений актовий запис про смерть від 31.01.2022 року № 61, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10). Причиною смерті ОСОБА_4 , що не оспорювалося сторонами під час судового розгляду, стала смертельне погіршення стану здоров`я викликаного онкологічним захворюванням.

22.02.2022 року на підставі рішення комісії з захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області було визначено тимчасове місце проживання дитини - ОСОБА_1 - разом із рідною бабусею - третьою особою по справі - за місцем її реєстрації та проживання.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області надано висновок № 02-38/2709 від 25.09.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини ОСОБА_1 (а.с.46-51). Підставою для його складання стала заява ОСОБА_1 від 17.07.2023 року (а.с.52-54) з приводу невиконання батьком рекомендацій, наданих органом опіки та піклування та апеляційним судом і, що останній продовжує ухилятися від виконання батьківських прав.

Фактично аналогічні обставини щодо позбавлення ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду і рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2022 року у справі № 632/447/22, пров. № 2/632/267/22 позовні вимоги задоволені, тобто відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно сина та стягнуто аліменти. Вказане рішення відповідач оскаржив до апеляційної інстанції і Харківський апеляційний суд своєю постановою від 19.01.2023 року (справа № 632/447/22, пров. « 22-ц/818/255/23) рішення суду першої інстанції скасував в частині позбавлення батьківських прав, а у іншій частині залишив без змін. Цією постановою ОСОБА_2 був попереджений про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем покладений на орган опіки та піклування ВК Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

У вказаній справі суть обставин, які суди встановлювали, зводилася до доводів сторони позивача стосовно умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків на противагу яким, відповідач висував доводи про відсутність його умисного ухилення від вказаних обов`язків, саме через небажання дитини спілкуватися з батьком, внаслідок великої її образи на останнього через його неприпустиме ставлення до тяжко хворої дружини - матері дитини. Тобто, судами встановлено період часу, з якого нібито відповідачем почались не виконуватися батьківські обов`язки відповідачем - 01.02.2022 року, часу смерті ОСОБА_4 , і до початку активних дій сторін по справі у липні 2022 року, моменту звернення до органу опіки та піклування та служби у справах дітей, а потім до суду. Постановою ж апеляційної інстанції не було встановлено факту навмисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків. Колегія суддів вказала на те, що самі по собі образа та небажання хлопчика спілкуватися з батьком не можуть бути вирішальними для позбавлення відповідача батьківських прав. Вважає що відповідач міг докласти значно більше зусиль для налагодження стосунків з сином та виконання своїх батьківських обов`язків. Водночас, виняткових обставин, які мали б наслідком позбавлення відповідача батьківських прав судом не встановлено.

Обставини, які має суд встановити у цій справі ідентичні обставинам справи, про яку згадано вище, проте, з іншим часовим відтинком (з часу ухвалення постанови апеляційного суду - 19.01.2023 року по час звернення позивача до органу опіки та піклування - 17.07.2023 року). По суті необхідно проаналізувати поведінку відповідача з приводу дотримання заходів контролю з боку органу опіки та піклування, обов`язок з виконання якого, покладено на цей орган постановою апеляційного суду.

Так, на виконання обов`язків з контролю за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 орган опіки та піклування виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області відповідача було викликано на засідання комісії 15.03.2023 року. На засіданні дитина присутньою не була, але батькові надано рекомендації скласти план виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини та налагодити взаємопорозуміння з дитиною (а.с.58-59).

Щодо складання плану налагодження стосунків між батьком та сином за рекомендацією органу опіки та піклування, даною на засіданні комісії 15.03.2023 року, який не склав відповідач, суд має зазначити, що, очевидно, такий план має узгоджуватися із образом та графіком життя дитини та бути затвердженим органом опіки та піклування, а також виконуватися він має згідно графіку зустрічей. Але ОСОБА_1 не бажає спілкуватися із батьком, тому, на тому ж засіданні 15.03.2023 року відповідач звернувся до Органу із клопотанням про надання практичної допомоги у налагодженні стосунків з сином, шляхом організації зустрічей із ним за участю практикуючого психолога та надання практичних порад (а.с.67). Просив при розробці графіку зустрічей врахувати те, що він працює водієм-далекобійником, в нього є ще одна дитина, а син навчається, погодивши цей графік з ним. Проте, орган опіки та піклування проігнорував дане клопотання і ніякої допомоги не надав та не звернув увагу на обставини, викладенні у клопотанні, склавши формально протокол бесіди з батьком від 09.08.2023 року, знову ж без присутності дитини, про не виконання рекомендацій від 15.03.2023 року (а.с.60-61).

Позивач у судовому засіданні виразив явне небажання спілкуватися із батьком. З наданих ним та третьою особоюи ОСОБА_3 пояснень вбачається, що більш за все вони не задоволені неналежним матеріальним забезпеченням з боку відповідача, який надає недостатньо матеріальної допомоги позивачеві, а саме на навчання та лікування.

З цього приводу суд має зазначити, що аліменти з відповідача на утримання сина вже присуджені за рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2022 року, в тому числі і за минулий час, які виплачуються без затримки, а відповідно до ст. 185 СК України позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Також, суд зазначає, що у відповідача не було мети ухилятися від матеріального забезпечення дитини на лікування та навчання, бо він пропонував оплатити лікування та навчання, але зробити він це хотів особисто коли переконається у вартості таких витрат, для чого пропонував позивачеві разом відвідати відповідні заклади, але на цю пропозицію була отримана відмова, адже грошові кошти хотів особисто отримати позивач, і це було встановлено з пояснень позивача та відповідача в судовому засіданні.

Фактично всі показання свідків з боку позивача ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) зводяться до того, що за період часу, що аналізується судом, відповідач мав вільний доступ до дитини, але не спілкувався з нею; перешкоджав дитині спілкуватися із сестрою ОСОБА_12 ; не надавав достатньої матеріальної підтримки дитині та не цікавився здоров`ям сина.

Показання щодо вільного доступу до спілкування з дитиною вже спростовуються небажанням дитини на таке спілкування, а ненадання можливості спілкуватися з сестрою, взагалі, не входить до предмета спору. Щодо матеріальної підтримки суд вказав вище.

Посилання сторони позивача на те, що відповідач не цікавиться станом його здоров`я для суду видається дивним, оскільки з показань сімейного лікаря ОСОБА_11 вбачається, що десь в грудні 2023 року ОСОБА_2 приходив до неї та питався про стан здоров`я дитини та про її діагнози, проте, лікарка йому відмовила у особистому наданні такої медичної інформації, направивши його до суду чи головного лікаря за офіційним запитом. Таким чином, відповідач був позбавлений можливості та права, як батько дитини, отримати інформацію, яка для нього не є закритою і лікарка безпідставно йому відмовила.

Показання ж свідків з боку відповідача ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 ) навпаки, зводяться до того, що скільки б відповідач не намагався зустрітися з сином, поговорити, взяти хоч якусь участь в його житті та вихованні, всі ці потуги зводилися нанівець саме через небажання сина спілкуватися із батьком та перешкоджання цьому з боку бабусі ОСОБА_3 , які ображені на нього, бо він кинув тяжко хвору дружину (мати та дочка вказаних осіб).

Небажання спілкуватися із батьком не спростовує і сам позивач, а також це можна непрямо підтвердити переписками сторін через СМС повідомлення з мобільних телефонів (а.с.90-97).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матерії, так і для дитини).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому, питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З огляду на викладене, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Винна поведінки та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками повинна бути належним чином доведена. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості батька, його поведінці та умовах в яких він знаходиться.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Таким чином, при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважає на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Дійсно, згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Олексіївської сільської ради від 25.09.2023 року доцільно позбавити батьківських прав відповідача відносно дитини ОСОБА_2 . Відповідно до ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Наявність висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Олексіївської сільської від 25.09.2023 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 не може бути беззаперечною та безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки даний висновок має рекомендаційний характер та досліджується і підлягає оцінці разом з усіма доказами у справі.

Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки батько висловлює бажання брати участь у вихованні сина, про що свідчать встановлені обставини, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами.

З матеріалів справи, особистих пояснень у судовому засіданні вбачається, що відповідач наголошував та заявляв про те, що він намагався брати участь у житті дитини, має таке бажання, але враховуючи емоційний стан сина, після смерті матері, намагався не спричиняти дитині ще більше страждань, вказував, що жодного разу не ухилявся та не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, намагається встановити контакт з дитиною, заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Він повністю сплачує аліменти.

Відповідно до Звіту про проведення психологічного обстеження ОСОБА_2 з 04.08 по 01.09.2023 року (а.с.63), останній ображений на батька через те, що він залишив його матір під час важкої хвороби, яка стала причиною її смерті, що визвало у ОСОБА_16 психолого-емоційний зрив.

Між тим, суд вважає, що самі по собі образа та небажання хлопчика спілкуватися з батьком не можуть бути вирішальними для позбавлення відповідача батьківських прав.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей).

Апеляційний суд вважаючи, що відповідач міг докласти значно більше зусиль для налагодження стосунків з сином та виконання своїх батьківських обов`язків 19.01.2023 року своєю постановою був попереджений про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а тому контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем покладений був на орган опіки та піклування ВК Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Проте, як встановлено судом, контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків органом опіки та піклування проведено дуже недбало та без урахування всіх обставин та характеру відносин між батьком та сином. Не враховано свідому поведінку щодо ігнорування батька з боку позивача, якому вже у липні виповниться 18 років, а також те, що між рішенням апеляційної інстанції та зверненням позивача до органу опіки та піклування з повторною вимогою про позбавлення батьківських прав минуло всього лише 6 місяців.

Таким чином, виняткових обставин, які мали б наслідком позбавлення відповідача батьківських прав, судом не встановлено, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Всі понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. Керуючись 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 164-166, 180, 182-183 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи на стороні позивача: виконавчий комітет Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, юридична адреса: 64122, Харківська область, Лозівський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , і.н. НОМЕР_3 .

Повний текст рішення через перебування судді на навчанні з підвищення кваліфікації складено 28.03.2024 року.

Суддя: С. В. Библів