Ухвала

від 29.03.2024 по справі 755/5298/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5298/24

Провадження №: 2-н/755/141/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2024 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Марфіна Н. В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 160-164 Цивільного процесуального кодексу України за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.

Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Виходячи зі змісту вимог, ОСББ «Іль Патіо» просить суд: видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по оплаті житлово - комунальних послуг у розмірі 16012,19 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 881,33 грн. три відсотки річних і у розмірі 559,33 грн., які розраховані за період з січня 2023 року по січень 2024 рік, витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. та судовий збір в сумі 302,80 грн..

Вивчивши подану заяву суддя дійшла висновку, що в даному випадку у видачі судового наказу слід відмовити, оскільки заявником не додано копію договору, за яким пред`явлено вимоги, за таких обставин, право заявника на звернення до суду з даними вимогами до відповідачів підлягає встановленню судом, що можливо лише в ході судового розгляду при зверненні до суду в загальному порядку.

Отже, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, оскільки заявником не додано доказів. які підтверджують отримання комунальних послуг боржниками за спірний період.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію російської федерації проти України. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Отже, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 881,33 грн. та три відсотки річних і у розмірі 559,33 грн., які розраховані за період з січня 2023 року по січень 2024 рік пред`явлені з порушенням такої заборони.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Відповідно ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог..

Крім того, суд звертає увагу, що саме відповідач, доводить співмірність витрат, що неможливе в наказному провадженні, а тому звужує права особи.

Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд, враховуючи права заявника на компенсацію вказаних витрат, вважає за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу, в частині витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Тому суд вважає, що немає підстав для видачі судового наказу, що не порушує права заявника і не позбавляє його права для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ІІ розділом ЦПК України, після усунення її недоліків.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, -

у х в а л и в:

Відмовити у видачі судового наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29.03.2024 року.

Суддя: