Ухвала

від 28.03.2024 по справі 184/2439/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/938/24 Справа № 184/2439/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

засудженої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Покровський виправний центр № 79» про звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

До Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника ДУ «Покровський ВЦ № 79» про застосування до засудженої ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року подання начальника ДУ «Покровський ВЦ № 79» було задоволено, засуджену ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково на невідбутий строк 01 рік 10 місяців 21 день позбавлення волі.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала суду незаконна та підлягає скасуванню. Зауважує, що судом першої інстанції залишено поза увагою процесуальну поведінку засудженої під час досудового розслідування та судового слідства, не відшкодовано фізичну та моральну шкоду від злочину. Зазначає, що заохочення, отримані засудженою, приурочені до свят та не свідчать про позитивне виправлення останньої. Вказує на низький показник середнього рівня праці ОСОБА_7 . Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 відмовити.

На вказану апеляційну скаргу від засудженої ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких остання вказує, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована. Зауважує, що по програмі виправлення вона набрала достатню кількість балів, на сьогодні визнає свою вину, має сина, який потребує піклування. Акцентує увагу, що безкоштовно допомагає ЗСУ, має 2 заохочення та відсутні стягнення, виконує вимоги адміністрації. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Від захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7 , надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він вказує, що ухвала суду законна та обґрунтована. Зауважує, що засуджена має потенційну роботу та зможе виплачувати моральну та матеріальну шкоду, своєю працею та перевихованням вона довела виправлення. Приймає активну участь у життєдіяльності виправного центру, має заохочення та відсутні стягнення. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Засуджена ОСОБА_7 та її захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим .Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2020 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до положень ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно вимог ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 07.05.2019 року засуджена вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 286 КК України до 05 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 03 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 03 роки. Вироком Одеського апеляційного суду вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року скасовано в частині призначення покарання, призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 04 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 03 роки.

Початок строку відбування покарання: 01.12.2021 року. Кінець строку відбування покарання: 01.12.2025 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому правовими орієнтирами Верховного суду України, викладеними у Постанові Пленуму від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього беруться дані в їх сукупності.

За змістом Закону умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після переконання в тому, що засуджений сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив дані про особу засудженої ОСОБА_7 , що призвело до неналежної оцінки всіх даних в сукупності.

Так, суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 в суді першої інстанції та процесуальній поведінці обвинуваченої, яка під час судового розгляду перебувала у розшуку, затягувала як досудове розслідування, так і судове слідство, крім того засуджена не визнала своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, факультативним об`єктом якого є життя та здоров`я людини, що згідно положень Конституції України визначається найвищою соціальною цінністю в державі.

Крім того, суд першої інстанції передчасно встановив наявність заохочувальних обставин, оскільки останні носять фактовий характер, адже приурочені до свят, та не вказують на особливі заслуги засудженої, за які вона заслуговувала б на заохочування.

Також ставлення засудженої до праці не вказало на її виправлення та можливість передчасної повної соціалізації, адже під час роботи швачкою остання показала виробітку від 38% до 94%, тобто середня норма виробітку засудженої ОСОБА_7 складає 68, 9%.

В той же час суд першої інстанції не досліджував стан відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який зокрема з моменту засудження ОСОБА_7 склав лише 3,8%, які погашені за рахунок роботи засудженої в установі виконання покарання, що вказує на відсутність добровільного відшкодування ОСОБА_7 як моральної, так і физичної шкоди, завданої вчиненим нею кримінальним правопорушенням.

Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також попередження скоєння нових злочинів. Дострокове звільнення завжди пов`язане з достроковим виправленням засудженої. Засуджена має усвідомлювати, що перед нею відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від неї самої та її бездоганної поведінки.

Колегія суддів акцентує увагу, що передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженої на протязі всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженої та суд не мають підходити до цього питання формально.

Проте такої «бездоганної» поведінки засудженої ОСОБА_7 на протязі строку відбування покарання колегією суддів не встановлено.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженою призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше її виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт наявності заохочень не свідчить про її виправлення та сумлінне ставлення останньої до праці.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є невірними та необґрунтованими, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали, якою в задоволенні подання начальника ДУ «Покровський виправний центр № 79» про звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Покровський виправний центр № 79» про звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково скасувати.

В задоволенні подання начальника ДУ «Покровський виправний центр № 79» про звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково відмовити.

Судді: